КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.06.2011                                                                                           № 16/83

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Тищенко  О.В.

суддів:            Смірнової  Л.Г.

          Алданової  С.О.

при секретарі:           Кривошеї О.В.

за участю представників

від позивача:            ОСОБА_1. дов. від 10.01.2011 року  

від відповідача:            не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу  Державного підприємства “Управління капітального будівництва

                                  та інвестицій”  

на рішення               Господарського суду м. Києва  

від                               05.04.2011 року

у справі                      № 16/83 (суддя Ярмак О.М.)

за позовом                Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕКОР-СВ”

до                               Державного підприємства “Управління капітального будівництва

                                  та інвестицій”  

про                             стягнення 1 434 886,58грн.

СУТЬ СПОРУ ТА СКАРГИ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕКОР-СВ” до  Державного підприємства “Управління капітального будівництва та інвестицій” про стягнення з відповідача 1 040 000,00 грн. основного боргу, 78 726,58 грн. 3% річних, 316 160,00 грн. індексу інфляції за договором №007 зворотної фінансової допомоги від 19.08.06р., що є додатком №1 до Попереднього договору №007 про укладення договору про спільну (сумісну) діяльність від 19.08.06р.

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на те, що відповідач свої зобов'язання щодо повернення зворотної фінансової допомоги, наданої позивачем не виконав, отримані кошти у встановлений термін - до 01.08.08р. не повернув, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість в сумі 1040 000,00 грн.

Відповідач позов не визнає та вказує, що договір фінансової допомоги №007 від 19.08.06р., на підставі якого  позивачем були надані відповідачу спірні кошти, був укладений сторонами для забезпечення укладення основного договору та для фінансування дій відповідача, направлених на отримання рішення Київської міської ради про надання земельної ділянки в тимчасове користування для будівництва об'єкту та укладення договору оренди зазначеної земельної ділянки. Оскільки відповідач виконав свій обов'язок за попереднім договором щодо отримання документів по відведенню земельної ділянки для будівництво об'єктів і сторонами 15.08.07р. був укладений договір простого товариства (про спільну діяльність) №1-07ПТ, підстави для повернення фінансової допомоги відступні.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 05.04.2011 р. у справі № 16/83 позов задоволено повністю. Стягнуто з Державного підприємства "Управління капітального будівництва та інвестицій" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОР-СВ" 1 040 000 (один мільйон сорок тисяч)  грн. 00 коп. основного боргу, 78 726 (сімдесят вісім тисяч сімсот двадцять шість) грн. 58 коп. інфляційних втрат, 316 160 (триста шістнадцять тисяч сто шістдесят) грн. 00 коп. річних, 25 500 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. державного мита, 236 (двісті  тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Вищезазначене рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що за умовами попереднього договору №007 від 19.06.08р. зобов'язання відповідача є виконати всі необхідні дії, направлені на отримання рішення КМР про надання земельної ділянки в тимчасове користування, а зобов’язання відповідача щодо використання коштів зворотної фінансової допомоги відсутні.

Крім цього, за умовами попереднього  договору №007 сторони зобов'язались укласти основний договір до 01 березня 2007 року, примірник якого - додаток №2 до договору, а договір №1-07 ПТ, на який посилається відповідач укладений 15.08.07р. і у ньому відсутні будь-які посилання на попередній договір. укладений між сторонами, а також і на договір зворотної фінансової допомоги №007 від 19.06.08р. Доказів укладення сторонами договору простого товариства, у встановлений строк, суду не надано.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 05.04.2011 р. у справі №16/83 та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду м. Києва прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи. Скаржник зазначає, що Попереднім договором передбачений обов'язок Позивача перерахувати кошти Відповідачу, та обов'язок Відповідача виконати дії направлені на отримання рішення Київської міської ради та укладення договору оренди земельної ділянки. Між сторонами було укладено договір про спільну діяльність №1-07ПТ від 15.08.2007 року, який на думку відповідача, був укладений на виконання п.1 Попереднього договору та є підставою для не повернення отриманих коштів. Отже, апелянт вважає, що Позивач повинен був профінансувати самі ті роботи Відповідача, що зазначені у п. 5 Попереднього договору.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.05.2011 року апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 25.05.2011 року.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні 25.05.2011 року було оголошено перерву до 15.06.2011 року.

14.06.2011 року представником відповідача через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду було подано клопотання про зупинення провадження по даній справі до вирішення пов’язаної з нею справою №10/250, що розглядається господарським судом м. Києва. Клопотання про зупинення провадження по даній справі відповідач обґрунтовує тим, що позовними вимогами справи №10/250 є  тлумачення змісту попереднього договору та додатків до нього. Отже, відповідач вважає, що господарський суд м. Києва повинен вирішити питання щодо обов’язку повернення суми фінансової допомоги, яка є предметом даної справи, тобто  інший суд повинен встановити факти, що мають преюдиціальне значення для даної справи.  Проте, дане клопотання відповідача колегією суддів відхилено, оскільки суд вважає, що дані справи не пов’язані між собою, а також, на думку суддів, такі дії відповідача, а саме як подання клопотання про зупинення провадження у справі свідчать про навмисне затягування останнім судового процесу.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду м. Києва від 05.04.2011 року у справі №16/83.

Представники відповідача в судове засідання 15.06.2011 року не з’явились, будучи належним чином повідомленими про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 – 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Згідно з п. 3.6 роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. №02-5/289 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки, всі учасники судового процесу  були  належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте відповідач не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов’язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов’язком сторони, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в судовому засіданні  15.06.2011 року за відсутності представників відповідача.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

19.08.2006р. між ТОВ "ЕКОР-СВ" (сторона 2 за договором) та ДП "Управління капітального будівництва та інвестицій" (сторона 1) було укладено Попередній договір №007 про укладення договору про спільну (сумісну) діяльність, за умовами якого сторони зобов'язались в термін до 01 березня 2007 року укласти договір про спільну (сумісну) діяльність (основний договір).

Відповідно до п.4 договору з метою забезпечення укладення основного договору, сторона 1 перераховує стороні 1 на умовах зворотної фінансової допомоги грошові кошти в сумі орієнтовно 500 000,00 грн.  Кошти перераховуються відповідно до Договору про зворотну фінансову допомогу (додаток №1 до договору).

Згідно п. 5 договору сторона 1 (відповідач) зобов’язаний виконати всі необхідні дії, направлені на отримання Київської міської ради про надання земельної ділянки орієнтовною площею 6,78 проспекту Повітрофлотському, 28  в тимчасове користування для будівництва житлового комплексу та  укласти договір оренди зазначеної ділянки з відповідним  призначенням для будівництва в строк до 01 березня 2007 року.

Згідно п.8 договору сторонами погоджено, що цьому договору вони надають силу попереднього договору у розумінні ст. 635 ЦК України та ст. 182 ГК України.

Пунктом 11 договору визначено, що на момент підписання попереднього договору №007 від 19.08.06р.невідємними частинами договору є:  додаток №1 - договір про зворотну фінансову допомогу та додаток №2 - договір про спільну (сумісну) діяльність.

19.08.06р між ТОВ "ЕКОР-СВ"  (позикодавець за договором) та ДП "Управління капітального будівництва та інвестицій" було укладено договір фінансової зворотної допомоги №007 (додаток №1 до Попереднього договору.)

Відповідно до п.1 1. Договору фінансової зворотної допомоги позикодавець передає позичальнику грошові кошти в сумі 2 500 000,00грн.,а позичальник приймає їх та зобов’язується своєчасно їх повернути.

Умовами пп..3.1 3.2. договору фінансової зворотної допомоги визначено, що фінансова допомога надається у безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позичальника поетапно у терміни та у розмірі, визначеними додатковими угодами до договору, а повертається у термін до 01 травня 2007р.

Відповідно до п.6.1 договору фінансової зворотної допомоги договір діє до 01 травня 2007р., а стосовно коштів - до моменту повного погашення позичальником позичкової суми, вказаної в п.1.1 договору.

Додатковою угодою від 18.09.06р. до договору №007 від 19.08.06р. позивач та відповідач визначили, що позивач передає відповідачу грошові кошти у сумі 540 000,00грн. на виконання умов договору про зворотну фінансову допомогу поетапно у термін до 20 жовтня 2006р., а відповідач приймає їх і зобов'язується повернути у термін до 01 березня 2007р.

На виконання умов договірних правовідносин, за платіжними дорученнями №2 від 17.10.06р. на суму 300 000,00 грн., №1 від 27.09.06р. на суму 240 000,00 грн., 32 від 05.03.07р. на суму 500 000,00 грн. позивач надав відповідачу зворотну фінансову допомогу, всього на загальну суму 1 040 000,00 грн.

Листом  за вих. 36/758/1 від 15.11.06р. відповідач звернувся до позивача з пропозицією продовжити термін дії договору зворотної фінансової допомоги №007 від 19.08.06р. та термін повернення позики - до 01.08.08р.

Листом за №11/1 від 20.11.06р позивач надав свою згоду.

Позивач зазначає, що відповідач свої зобов'язання щодо повернення зворотної фінансової допомоги, наданої позивачем не виконав, отримані кошти у встановлений термін - до 01.08.08р. не повернув, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість в сумі 1040 000,00 грн.

Позивачем на адресу відповідача направлялись претензії з вимогою погасити заборгованість за договором №007 від 19.08.06р., які залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

В матеріалах справи наявний акт звірки взаєморозрахунків від 31.12.07р. станом на 31.12.07р., який підписаний уповноваженими представниками сторін, відповідно до якого заборгованість ДП "Управління капітального будівництва та інвестицій" перед ТОВ "ЕКОР-СВ" становить 1 040 000,00 грн.

Оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об’єктивному дослідженні в судових засіданнях з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв’язок, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим з наступних підстав.

Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено що, коли у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.  Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов'язання щодо повернення зворотної фінансової допомоги, наданої позивачем не виконав, отримані кошти у встановлений термін - до 01.08.08р. не повернув, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість в сумі 1040 000,00 грн.

Доказів повернення зворотної фінансової допомоги суду не надано.

Судом критично оцінюється посилання відповідача на те, що оскільки відповідач виконав свій обов'язок за попереднім договором щодо отримання документів по відведенню земельної ділянки для будівництво об'єктів та оскільки сторонами 15.08.07р. був укладений договір простого товариства (про спільну діяльність) №1-07ПТ, то підстави для повернення фінансової допомоги відступні, з огляду на наступне.

За умовами попереднього договору №007 від 19.06.08р. сторонами досягнуто згоди на укладання договору про спільну діяльність, погоджено взаємні права та обов'язки, а також передбачені зобов'язання відповідача виконати всі необхідні дії, направлені на отримання Київської міської ради про надання земельної ділянки орієнтовною площею 6,78 проспекту Повітрофлотському, 28  в тимчасове користування для будівництва житлового комплексу та укласти договір оренди зазначеної ділянки з відповідним  призначенням для будівництва в строк до 01 березня 2007 року(п.5 попереднього договору).

Однак, умовами попереднього договору №007 від 19.06.08р. відсутні права (зобов’язання) відповідача щодо використання коштів зворотної фінансової допомоги.

Також, за умовами попереднього договору №007 сторони зобов'язались укласти основний договір до 01 березня 2007 року (п.1 попереднього договору) , примірник якого - додаток №2 до договору.

Проте, як договір простого товариства (про спільну діяльність) №1-07ПТ, на який посилається відповідач укладений 15.08.07р. в якому відсутні будь-які посилання на попередній договір, який укладений між сторонами, а також і на договір зворотної фінансової допомоги №007 від 19.06.08р.

Доказів укладення сторонами договору простого товариства, у встановлений строк, суду не надано.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 1040000,00грн. є  обґрунтованою, а  отже правомірно задоволена судом першої інстанції.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат,  колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Статтею 625 ЦК України передбачено, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем вірно здійснено розрахунок інфляційних втрат за період з 01.08.2008 року по 31.12.2010 року та 3% річних за період з 01.08.2008 року по 07.02.2011 року, відповідно до якого підлягають стягненню з відповідача інфляційні втрати у розмірі 316 160,00грн. та 3% річних у розмірі 78 726,58грн.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1)    неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3)   невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4)   порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.  

Судом першої інстанції була допущена механічна описка при виготовленні резолютивної частини рішення, а саме: вказано 316 160 грн. 00 коп. - 3% річних замість 78 726 грн. 58 коп.,  вказано 78 726 грн. 58 коп. - інфляційних втрат замість 316 160 грн. 00 коп., тому рішення Господарського суду м. Києва від 05.04.2011 року у справі №16/83 підлягає  зміні.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).

Оскільки при зверненні з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду  відповідачем (апелянтом) було сплачено державне мито в розмірі 5200,00грн. (в меншому розмірі ніж передбачено Декретом Кабінету Міністрів України "Про державне мито"), то колегія суддів достягує в доход Державного бюджету України з відповідача  державне мито у розмірі 7 550,00грн. за розгляд апеляційної скарги (12 750грн.-5 200грн.).

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 49, 75, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України,  Київський апеляційний господарський суд, -                                                          

ПОСТАНОВИВ:

   Апеляційну скаргу Державного підприємства “Управління капітального будівництва та інвестицій” залишити без задоволення.

  Рішення Господарського суду м. Києва від 05.04.2011 року у справі №16/83 змінити, виклавши резолютивну частини рішення в наступній редакції:

 1)    Позов задовольнити повністю.

 2)   Стягнути з Державного підприємства "Управління капітального будівництва та інвестицій" (04053, м. Київ, вул. Артема, 59, код ЄДРПОУ 32000085) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОР-СВ" (01021, м. Київ, вул. Шовковична, 12. код ЄДРПОУ 34240736) 1 040 000 (один мільйон сорок тисяч)  грн. 00 коп. основного боргу, 78 726 (сімдесят вісім тисяч сімсот двадцять шість) грн. 58 коп. - 3% річних, 316 160 (триста шістнадцять тисяч сто шістдесят) грн. 00 коп. - інфляційних втрат, 25 500 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. державного мита, 236 (двісті  тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3)          Стягнути з Державного підприємства "Управління капітального будівництва та інвестицій" (04053, м. Київ, вул. Артема, 59, код ЄДРПОУ 32000085) в доход Державного бюджету України 7 550,00грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

 Доручити Господарському суду м. Києва видати накази.

 Матеріали справи №16/83 повернути до Господарського суду м. Києва.

 Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя                                                                      Тищенко  О.В.

Судді                                                                                          Смірнова  Л.Г.

                                                                                          Алданова  С.О.