КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.05.2011 № 20/299
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шипка В.В.
суддів: Борисенко І.В.
Ільєнок Т.В.
при секретарі:
розглянувши
апеляційну скаргу Національна телекомпанія України
на Рішення Господарського суду м. Києва
від 25.01.2011р.
у справі №20/299 (суддя Палій В.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Українська Музична
Видавнича Група”
до Національна телекомпанія України
третя особа Фізична особа ОСОБА_1
про стягнення 104280,00 грн. компенсації за порушення виключних
майнових авторських прав.
за участю представників сторін:
від позивача ОСОБА_2 – дов. № 11/11 від 16.04.2011р.
від відповідача ОСОБА_3 – дов. № 8-01-16/665 від 07.04.2010р.
від третьої особи не з"явились
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю „Українська Музична Видавнича Група” звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Національна телекомпанія України про стягнення 104280,00 грн. компенсації за порушення виключних майнових авторських прав.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 25.01.2011р. у справі № 20/299 позовні вимоги задоволенні частково.
Стягнуто з Національної телекомпанії України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Українська Музична Видавнича Група” 43450 грн. компенсації за порушення виключних майнових авторських прав.
Стягнуто з Національної телекомпанії України в доход Державного бюджету України 434,50 грн. державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.02.2011р. апеляційну скаргу Національної телекомпанії України було прийнято до провадження і розгляд справи призначено на 16.03.2011р.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2011р. розгляд справи № 20/299 було відкладено на 13.04.2011р. у зв»язку з витребуванням додаткових документів.
Розпорядженням № 01-24/129 від 11.04.2011р. щодо призначення повторного автоматичного розподілу справ справу № 20/299 передано судді доповідачу Шипко В.В.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2011р. розгляд справи № 20/299 призначено на 24.05.2011р.
В судовому засіданні 24.05.2011р. представником позивача був поданий відзив на апеляційну скаргу в якому просить суд рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. А також надано клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових документів.
Встановлено, що в судове засідання 24.05.2011р. представник третьої особи не з’явився, причини неявки суду не повідомив. Хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.
Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував.
Розглянувши доводи скарги, заслухавши представника позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи та зібрані у ній докази, колегія апеляційного господарського суду встановила наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю „Українська Музична Видавнича Група” звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Національна телекомпанія України про стягнення 104280,00 грн. компенсації за порушення виключних майнових авторських прав.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач допустив включення літературного письмового твору з пісні “ІНФОРМАЦІЯ_1”(виконавець ОСОБА_5), виключні майнові авторські права на використання якого належать позивачу, до іншого аудіовізуального твору (передачі “Муз.ua”) без виплати авторської винагороди, а також допустив публічне сповіщення твору без виплати авторської винагороди. Також позивач просить суд накласти на відповідача штраф в доход Державного бюджету України у розмірі 10% суми, присудженої на користь позивача.
Місцевим судом позовні вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська Музична Видавнича Група» про стягнення 104280,00 грн. компенсації за порушення виключних майнових авторських прав з Національної телекомпанії України задоволені частково.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.
15.12.2007р. між ПП “Українське Музичне Видавництво”(видавець) та Позивачем (субвидавець) укладено Договір № 4015/08 про передачу виключних авторських прав (субвидавничий договір), відповідно до умов якого останній набув виключні майнові авторські права на музичні твори із каталогу видавця, зокрема, на текст музичного твору “ІНФОРМАЦІЯ_1”(автор слів ОСОБА_4), що означає право субвидавця на свій розсуд здійснювати, дозволяти або забороняти здійснювати у відношенні даних творів наступні дії: опублікування твору (право на опублікування); відтворення твору (право на відтворення); розповсюдження екземплярів творів будь-яким способом; імпортувати екземпляри творів з метою розповсюдження; публічне виконання твору; публічне сповіщення твору (включаючи показ, виконання або передачу в ефір) для загального відома шляхом передачі в ефір та (або) наступної передачі в ефір (право на передачу в ефір); публічне сповіщення твору (включаючи показ, виконання або передачу по кабелю) для загального відома по кабелю, дротам або за допомогою інших аналогічних засобів (право на передачу по кабелю); будь-яке повторне виконання, показ, сповіщення твору для загального відома, якщо воно здійснюється іншою особою, ніж тією, яка здійснила вперше виконання, показ, сповіщення; переклад твору; переробку, аранжування та іншим чином перероблювати твір (право на переробку); включати твір до аудіовізуального твору і передачі організацій мовлення (право на синхронізацію); сповіщувати твір таким чином, при якому будь-яка особа може мати доступ до нього в інтерактивному режимі із будь-якого місця та у будь-який час за своїм вибором (право на доведення до загального відома).
У зазначеному договорі під поняттям “Каталог”розуміється набір творів, як оприлюднених, так і не оприлюднених раніше, права на використання яких передані видавцю.
Відповідно до п. 2.3 договору сторони погоджуються, що вказана передача прав діє з моменту підписання договору по 31.12.2008р.
Згідно із додатковими угодами до вказаного договору від 31.12.2008р. та від 31.12.2009р. передача прав згідно договору продовжена до 31.12.2009р. та до 31.12.2010р., відповідно.
Згідно додатку від 09.11.2009р. до договору № 4015/08 про передачу виключних авторських прав (субвидавничий договір) видавець підтвердив, що Каталог видавця включає, зокрема, твір “ІНФОРМАЦІЯ_1”, права на який передані субвидавцю у відповідності до п. 2.1 договору № 4015/08 від 15.12.2007р.
При цьому, згідно з п. 2.7 договору, позивач отримав право представляти і захищати свої майнові та немайнові інтереси, а також здійснювати будь-які, за вибором позивача, юридичні дії, пов’язані з неправомірним використанням творів, права на які передані субвидавцю у відповідності до умов вказаного договору.
Доказів того, що зазначений договір визнано недійсним у судовому порядку (зокрема, з підстави підписання договору зі сторони позивача особою, яка не мала повноважень на його підписання, як вказує відповідач), матеріали справи не містять. Відповідно, даний договір є дійсним та таким, що не припинив свою дію, станом на час звернення позивача з позовом до суду.
У свою чергу, ПП “Українське Музичне Видавництво”, як видавець, одержало виключні майнові права на використання тексту музичного твору “ІНФОРМАЦІЯ_1”від автора ОСОБА_4 на підставі Авторського договору про передачу виключних майнових прав (видавничий договір) №А 110/09 від 09.11.2009р.
Згідно з п. 2.3. вказаного договору сторони підтвердили, що вказана передача прав діє протягом трьох років з моменту підписання вказаного договору.
Відповідно до п. 2.7 договору, автор передає видавцю право представляти та захищати свої майнові та немайнові інтереси, а також здійснювати будь-які, за вибором видавця, юридичні дії, пов’язані з неправомірним використанням творів, права на які передані видавцю у відповідності до умов вказаного договору.
Згідно з п. 4.8 договору, видавець зобов’язався забороняти третім особам будь-яке неправомірне використання творів, права на які передані у відповідності до даного договору, а також присікати подібні факти використання творів, здійснюючи будь-які юридичні дії, за своїм вибором.
Таким чином, звертаючись з позовом до суду, позивач виступає від власного імені, а не від імені автора, як вказує відповідач, оскільки позивач є особою, яка набула виключні майнові авторські права на твори з каталогу видавця, зокрема, на текст спірного музичного твору та звернулась до суду за захистом виключних майнових авторських прав, які вважає порушеними. За наведених обставин, підстави для припинення провадження у справі на підставі п. 1 ст. 80 ГПК України, відсутні.
20.02.2010р. між ПП “Українське Музичне Видавництво”, як видавцем та ОСОБА_5, як артистом, укладено договір про використання невиключних майнових авторських прав, відповідно до умов якого видавець передав артисту невиключні майнові авторські права на використання твору “ІНФОРМАЦІЯ_1”(автор слів ОСОБА_4, автор музики ОСОБА_6) наступним способом: виконання твору з метою створення фонограми; оприлюднення твору; включення твору до аудіовізуального твору (виключно у формі відеокліпу).
Згідно з п. 2.3 вказаного договору артист не має права передавати отримані за договором невиключні майнові авторські права на твір іншим особам.
18.03.2010р. між фізичною особою ОСОБА_1, як автором та продюсером співачки ОСОБА_5 з однієї сторони і відповідачем з іншої сторони, укладено Авторський договір №123-24, відповідно до умов якого ОСОБА_1, як автор музики та слів твору з текстом під назвою “ІНФОРМАЦІЯ_1”та власник прав на аудіовізуальну версію зазначеного музичного твору передав, а відповідач прийняв невиключні майнові права на використання твору, зокрема, право на публічне виконання і публічне сповіщення твору як в цілому, так і окремих його складових частин; право на включення твору в цілому так і будь-якої складової частини та аудіовізуальної версії твору, як складової частини до будь-яких програм та передач Телекомпанії (відповідача). У п. 2.1.1 договору автор гарантував належність йому всіх виключних авторських та майнових прав на твір та його аудіовізуальну версію.
У процесі вирішення спору, суд встановив, що автором тексту музичного твору “ІНФОРМАЦІЯ_1”є саме ОСОБА_4
21.03.2010р. під час демонстрації в ефірі на телеканалу “Перший Національний”передачі “Муз.ua”відбулося сповіщення тексту з музичного твору “ІНФОРМАЦІЯ_1”у виконанні ОСОБА_5, що підтверджується наданим Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення записом ефірної трансляції передачі “Муз.ua”, яка транслювалась 21.03.2010р. Суд вважає наданий запис ефірної трансляції належним та допустимим доказом по справі, який підтверджує факт трансляції передачі в ефірі відповідача.
Відповідно до ст. 15 Закону України „Про авторське право і суміжні права” (далі по тексту Закон), право дозволяти відтворення творів, їх публічне виконання та сповіщення, публічну демонстрацію та публічний показ належить автору або особі, що володіє авторським правом.
Відповідно до п. 5 ст. 15 Закону, автор (чи інша особа, що володіє авторським правом) має право вимагати виплати винагороди за будь-яке використання твору. Відповідно до ст. ст. 31, 32, 33 Закону використання творів допускається виключно на основі авторського договору з автором або іншою особою, що має авторське право, або з організацією колективного управління, яким суб`єкти авторського права передали повноваження на управління своїми майновими авторськими правами.
Відповідно до ст. 48 Закону України “Про авторське право і суміжні права” повноваження на колективне управління майновими правами передаються організаціям колективного управління авторами та іншими суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав на основі договорів, укладених у письмовій формі.
Відповідно до ст. 50 Закону „Про авторське право і суміжні права”, використання творів без письмового дозволу з автором чи організацією колективного управління та без сплати авторської винагороди є порушенням авторського права, що є підставою для звернення до суду за захистом порушених прав.
Використання твору можливо виключно з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об’єкта авторського права (ст. 440 ЦК України, ст. ст. 31-33 Закону України „Про авторське право і суміжні права”). Згідно із ч.1 ст. 32 Закону України „Про авторське право і суміжні права” використання твору будь-якою особою допускається виключно на основі авторського договору.
Відповідно до ч.1,2,3 ст. 440 ЦК України та ч.1 ст. 15 Закону України „Про авторське право і суміжні права”, автору (чи іншій особі, яка має авторське прав) належить виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.
Згідно із ч.3 ст. 15 Закону України „Про авторське право і суміжні права”, виключне право особи, яка має авторське право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами, дає їй право дозволяти або забороняти, зокрема, публічне виконання і публічне сповіщення творів (п.2.ч.3 ст.15).
Відповідно до ст. 441 ЦК України, використанням твору є зокрема його публічне сповіщення, відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі.
Відповідно до ст. 1 Закону України „Про авторське право і суміжні права”, аудіовізуальний твір - твір, що фіксується на певному матеріальному носії (кіноплівці, магнітній плівці чи магнітному диску, компакт-диску тощо) у вигляді серії послідовних кадрів (зображень) чи аналогових або дискретних сигналів, які відображають (закодовують) рухомі зображення (як із звуковим супроводом, так і без нього), і сприйняття якого є можливим виключно за допомогою того чи іншого виду екрана (кіноекрана, телевізійного екрана тощо), на якому рухомі зображення візуально відображаються за допомогою певних технічних засобів. Видами аудіовізуального твору є кінофільми, телефільми, відеофільми, діафільми, слайдофільми тощо, які можуть бути ігровими, анімаційними (мультиплікаційними), неігровими чи іншими.
Таким чином, кліп музичного твору “ІНФОРМАЦІЯ_1”відноситься до аудіовізуального твору.
Відповідно до ч. 2 ст.17 Закону України „Про авторське право і суміжні права”, за кожне публічне виконання, показ, демонстрацію чи сповіщення аудіовізуального твору за всіма авторами аудіовізуального твору зберігається право на справедливу винагороду, що розподіляється і виплачується організаціями колективного управління або іншим способом.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем набуто виключні майнові авторські права на використання тексту музичного твору “ІНФОРМАЦІЯ_1”автора ОСОБА_4
Відповідно до умов Договору про використання виключних майнових авторських прав від 20.02.2010р., який укладений між ПП “Українське Музичне Видавництво”(яким отримано виключні майнові права на використання тексту музичного твору “ІНФОРМАЦІЯ_1”від автора ОСОБА_4 на підставі Авторського договору про передачу виключних майнових прав (видавничий договір) №А 110/09 від 09.11.2009р.) та артистом ОСОБА_5, видавцем було передано артисту невиключні майнові авторські права на використання твору “ІНФОРМАЦІЯ_1”, зокрема, шляхом включення твору в аудіовізуальний твір (лише у формі відеокліпу). Представник позивача в усних поясненнях не заперечив проти факту укладення даного договору між артистом ОСОБА_5 та ПП “Українське Музичне Видавництво”. При цьому, докази того, що даний договір розірваний або визнаний недійсним у судовому порядку у матеріалах справи відсутні.
Таким чином, оскільки особа, яка володіє виключними майновими авторськими правами на текст музичного твору “ІНФОРМАЦІЯ_1”зробила внесок у створення аудіовізуального твору (відеокліпу) і передала невиключні майнові авторські права на використання твору артисту ОСОБА_5, відповідно, згідно ст. 17 Закону, позивач, як особа, яка отримала виключні майнові авторські права на твір саме від ПП “Українське Музичне Видавництво”, не має права заперечувати проти публічного сповіщення твору у складі аудіовізуального твору (відеокліпу).
За наведених обставин, відповідач на законних підставах здійснив публічне сповіщення літературного письмового твору з музичного твору “ІНФОРМАЦІЯ_1”(виконавець ОСОБА_5), як складової частини аудіовізуального твору (відеокліпу).
У випадку, якщо позивач вважає, що при укладенні договору з артистом ОСОБА_5 Приватним підприємством “Українське Музичне Видавництво”були порушені виключні майнові авторські права позивача на твір “ІНФОРМАЦІЯ_1”, які отримані за раніше укладеним договором з ПП “Українське Музичне Видавництво”від 15.12.2007р., позивач не позбавлений права у встановленому порядку звернутись із відповідним позовом до ПП “Українське Музичне Видавництво”.
Відповідачем не доведено правомірності включення відеокліпу, як аудіовізуального твору, складовою частиною якого є спірний музичний твір “ІНФОРМАЦІЯ_1”до іншого аудіовізуального твору –передачі “Муз.ua”. Так, відповідно до п. 2.3 договору від 20.02.2010р. ОСОБА_5 не має права передавати (та, згідно матеріалів справи, не передавала) отримані за договором з ПП “Українське Музичне Видавництво”невиключні майнові авторські права (зокрема, право на включення твору до аудіовізуального твору) на користь третіх осіб.
Щодо Авторського договору №123-24 від 18.03.2010р., який укладений між ОСОБА_1 та відповідачем, то матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 є власником прав на аудіовізуальну версію музичного твору “ІНФОРМАЦІЯ_1”, відповідно мав право надавати відповідачу невиключне право на включення твору вцілому або будь-якої його складової та аудіовізуальної версії твору, як складової частини до будь-яких програм чи передач Телекомпанії (відповідача). При цьому, суд враховує, що у матеріалах справи відсутні докази того, що автори твору “ІНФОРМАЦІЯ_1”передали майнові права ОСОБА_1 як особі, яка здійснила виробництво аудіовізуального твору, чи як продюсеру аудіовізуального твору (відеокліпу).
Суд приймає до уваги, що відповідач не заперечує факту виробництва аудіовізуального твору –передачі “Муз.ua”саме відповідачем та в кінці передачі міститься знак охорони авторського права: латинська літера "c", обведена колом, - ©; ім'я особи, яка має авторське право - відповідача; рік першої публікації твору -2009р.
Колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов вірного висновку, про наявність в діях відповідача ознак порушення виключних майнових авторських прав, що дає підстави для стягнення компенсації.
Також, позивач просив суд стягнути з відповідача компенсації за порушення майнових авторських прав на підставі ст. 52 Закону України “Про авторське право і суміжні права” в сумі 104 280,00грн.
За розрахунокм суду, сума компенсації складає 43 450,00грн. (1 твір х 50 мінімальних заробітних плат х 869,00 грн. розмір мінімальної заробітної плати станом на час фіксації факту порушення = 43 450,00грн.).
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог.
За таких обставин, колегія вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 25.01.2011р. по даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, колегія, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Національна телекомпанія України залишити без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва у справі № 20/299 від 25.01.2011р. залишити без змін.
2. Матеріали справи № 20/299 повернути до Господарського суду м. Києва.
Головуючий суддя Шипко В.В.
Судді Борисенко І.В.
Ільєнок Т.В.