КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.04.2011                                                                                           № 16/67

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Коршун Н.М.

суддів:            Корсака В.А.

          Михальської  Ю.Б.

від позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 – представники

за довіреностями;

від відповідача: ОСОБА_4  – представник за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного     

комітету України з державного матеріального резерву

на рішення Господарського суду  м. Києва від 03.03.2011 року

у справі   № 16/67 (суддя: Ярмак О.М.)

за позовом Приватного підприємства „Омегавектор”

до  Державного комітету України з державного матеріального резерву

про стягнення 3 371 780,20 грн.

ВСТАНОВИВ:

У січні 2011 року Приватне підприємство „Омегавектор” звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Державного комітету України з державного матеріального резерву про стягнення 3 371 780,20 грн. заборгованості за поставлену та закладену до державного матеріального резерву продукцію відповідно до договору про закупівлю товарів за державні кошти та закладання до державного резерву № юр-2/1341п-2010 від 18.11.2010 року, а саме: м’яса яловичини І категорії заморожене у півтушах.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що позивачем поставлено та закладено до державного матеріального резерву 264,904 тонн продукції на загальну суму 7 536 518,80 грн., проте, відповідач, за поставлену продукцію, розрахувався частково на суму 4 164 738,60 грн.

   Відповідач у відзиві на позовну заяву просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на недостатність фінансування видатків відповідача з боку державного бюджету України.

         Рішенням Господарського суду м. Києва від 03.03.2011 р. у даній справі позов задоволено повністю.

            Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги залишити без задоволення, посилаючись на прийняття місцевим господарським судом рішення  при невірному застосуванні норм матеріального права та порушенні норм  процесуального права.

         В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначив, що судом першої інстанції в повній мірі не досліджено п.5.1. Договору про закупівлю товарів за державні кошти та закладання до державного резерву № юр-2/1341п-2010 від 18.11.2010 року, в якому зазначено, що поставка продукції здійснюється окремими партіями. Замовник, в залежності від обсягів реального  фінансування,   надсилає  постачальнику  повідомлення,  в  якому конкретизує обсяг та строк поставки окремої партії продукції.

          Крім того, апелянт стверджує, що судом першої інстанції не взято до уваги п. 7.3. Договору, в якому  прописано, що Замовник звільняється від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов’язань, якщо поставка здійснювалась в обсягах та умовах, які не відповідають Договору та/або повідомленню Замовника.

У судовому засіданні позивач проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 03.03.2011р. – без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія встановила наступне.

          Як вбачається з матеріалів справи, 18.11.2010р. між Приватним підприємством «Омегавектор» та Державним комітетом України з державного матеріального резерву було укладено договір № юр-2/1341п-2010 про закупівлю товарів за державні кошти та закладання до державного резерву м'яса яловичини І категорії замороженого у півтушах, у кількості 2 800,00 тонн, на загальну суму: 79 660 000,00 грн.

У пункті 5.1. Договору сторони висловили домовленість про те, що поставка продукції здійснюється окремими партіями. Замовник, в залежності від обсягів реального  фінансування,   надсилає  постачальнику  повідомлення,  в  якому конкретизує обсяг та строк поставки окремої партії продукції. Постачальник здійснює поставку після отримання від Замовника письмового повідомлення, у строки та обсяг зазначених у повідомленні. Кінцевий строк поставки за договором № юр-2/1341п-2010 дід 18.11.2010р., визначений у п.5.1. Договору, було змінено Додатковою угодою від 20.12.2010р. до Договору № юр-2/1341п-2010 про закупівлю товарів за державні кошти та закладання до державного резерву та зазначено, що кінцевий строк поставки всього обсягу товару: до 29 грудня 2010 р. включно.

        Відповідно до ст. 2 Закону України "Про державний матеріальний резерв" поставка матеріальних цінностей до державного резерву – закупівля та (або) відвантаження (доставка) матеріальних цінностей на підприємства, в установи і організації для їх зберігання. Закладення матеріальних цінностей до державного резерву – прийняття матеріальних цінностей для зберігання в державному резерві.

За приписами ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

                   Як вбачається з матеріалів справи, приватним підприємством «Омегавектор» було поставлено та закладено до державного матеріального резерву, а саме: ДО „Укрпродконтракт"( м.Ужгород), ДО „Комбінат „Салют" (м. Дніпропетровськ), ДО „Комбінат «Прогрес" (м. Київ), продукції у кількості 264,904 тонн загальною вартістю 7 536 518,80 грн. м'яса яловичини І категорії замороженого у півтушах, про що свідчать приймальні акти (за формою Р-11) та відповідні видаткові накладні (а.с. 18-55).

     Відповідач  не заперечував отримання товару відповідно до вищезазначених  

накладних.  

 Крім того, Приватним підприємством «Омегавектор» було передано до Державного матеріального резерву документи про якість, приймальні акти (форма Р-11), податкові накладні, рахунки фактури, видаткові накладні на поставлену продукцію.

В силу ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару.

         Відповідно до ст.193 ГК України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

         Згідно зі ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно   до   п. 4.1.   Договору,   розрахунки   за   поставлену   продукцію   проводяться замовником шляхом перерахування коштів платіжним дорученням на поточний рахунок постачальника після проведення перевірки якісних показників продукції на комбінаті державного резерву та отримання (Приймального акту (форми Р-11), відповідно до виставленого рахунку.

Як передбачено п. 4.2. Договору, для оплати, до виставленого рахунку, додаються: приймальний акт, податкова накладна, документи про якість продукції.

Згідно п. 4.3. договору, строк оплати продукції протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту надання замовнику документів, передбачених у п. 4.2. даного Договору. Остаточні розрахунки за весь обсяг поставленої продукції мають бути здійснені до 31 грудня 2010 року.

Як встановлено вище, Приватним підприємством «Омегавектор» було передано до Державного матеріального резерву документи про якість продукції, приймальні акти (форма Р-11), податкові накладні, рахунки фактури, видаткові накладні на продукцію у кількості 264,904 тонн на загальну суму: 7 536 518,80 грн.

Таким чином, відповідач зобов'язаний був оплатити повну вартість поставлених та закладених до державного матеріального резерву 264,904 тонн продукції до 31.12.2010 року включно.

Відповідно до ч. 3 ст. 5 Закону України "Про державний матеріальний резерв" щорічні обсяги поставок матеріальних цінностей до державного резерву відповідно до затверджених Кабінетом Міністрів України рівнів накопичення в першочерговому порядку плануються під час формування замовлень на поставку продукції для державних потреб та забезпечуються відповідними коштами за рахунок Державного бюджету України на поточний рік та коштами, отриманими від реалізації матеріальних цінностей державного резерву, що підлягають освіженню, позичанню та розбронюванню.

       Як встановлено в ч. 2 ст. 7 Закону України "Про державний матеріальний резерв" передбачено, що фінансування операцій, пов'язаних з накопиченням (приростом), освіженням (поновленням, заміною) матеріальних цінностей державного резерву, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, зокрема коштів, одержаних від реалізації матеріальних цінностей державного резерву в порядку освіження, позичання та розбронювання.

         В ч. 4 ст. 8 Закону України "Про державний матеріальний резерв" на Державний комітет України з державного матеріального резерву покладено повноваження по розробці пропозицій до проекту Державного бюджету України на наступний рік у частині структури видатків на  забезпечення функціонування системи державного резерву; здійснення розрахунків з постачальниками за матеріальні цінності, що поставляються до державного резерву за державним контрактом (договором).

        Виходячи із зазначеного вище, відповідач зобов’язаний був забезпечити визначення у Законі України про Державний бюджет України на 2011 рік бюджетне призначення та асигнування для фінансування у січні 2011 року оплати вартості поставленого та закладеного позивачем до державного матеріального резерву Продукції за рахунок Державного бюджету України на поточний рік та коштів, отриманих від реалізації матеріальних цінностей державного резерву, що підлягають освіженню, позичанню та розбронюванню.

          Як свідчать матеріали справи, Державний матеріальний резерв частково розрахувався за отриману продукцію та перерахував Приватному підприємству „Омегавектор” на загальну суму: 4 164 738,60 грн., що підтверджується довідкою позивача № 10 від 22.02.2011 р. та довідкою відповідача № 526/0/4-11 від 03.02.2011 р.(а.с. 98, 103).

        Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

                  Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем складає 3 371 780,20 грн.

                   Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

                   Частиною 2 ст.34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть

          підтверджуватись іншими засобами доказування.

                    Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування встановлених та зазначених вище обставин.

                     За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості за поставлену продукцію в розмірі 3 371 780,20 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.     

         Доводи апелянта про те, що судом першої інстанції в повній мірі не досліджено п. 5.1. та п. 7.3. Договору про закупівлю товарів за державні кошти та закладання до державного резерву № юр-2/1341п-2010 від 18.11.2010 року, в яких зазначено, що поставка продукції здійснюється окремими партіями. Замовник, в залежності від обсягів реального  фінансування, надсилає  постачальнику  повідомлення,  в  якому конкретизує обсяг та строк поставки окремої партії продукції, та те, що Замовник звільняється від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов’язань, якщо поставка здійснювалась в обсягах та умовах, які не відповідають Договору та/або повідомленню Замовника, судовою колегією не приймаються до уваги з наступних підстав.

          Судовою колегією встановлено, що відповідно до приймальних актів (за формою Р-11) та відповідних видаткових накладних (а.с. 18-55), поставка та закладення продукції до державного матеріального резерву здійснювалась неодноразово, починаючи з 02.12.2011р. по 23.12.2010р.

           Як свідчать матеріали справи, відповідачем було прийнято поставлену продукцію в повному обсязі, ні яких заперечень стосовно кількості та якості продукції від відповідача не надходило. Відповідач не скористався своїм правом відмовитись від зайвої продукції.

          Враховуючи зазначене, судова колегія вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з’ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, рішення місцевого господарського суду, яким задоволено позовні вимоги повністю, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи; колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

          Місцевим господарським судом правильно дотримані вимоги ст. 49 ГПК щодо покладення судових витрат на відповідача.

        На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 99, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

          1.  Апеляційну скаргу Державного комітету України з державного матеріального резерву

на рішення Господарського суду м. Києва від 03.03.2011 р. у справі № 16/67 – залишити без задоволення.

         2.    Рішення Господарського суду м. Києва від 03.03.2011 р. у справі № 16/67 – залишити без змін.

        3.     Матеріали справи № 16/67 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                                      Коршун Н.М.

Судді                                                                                          Корсак В.А.

                                                                                          Михальська  Ю.Б.