КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.03.2011 № 18/52 (17/146)
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Авдеєва П.В.
суддів: Корсака В.А.
Коршун Н.М.
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_1 (за дов.), ОСОБА_2 (за дов.),
від відповідача: ОСОБА_3 (за дов.),
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрольон»
на рішення Господарського суду Чернігівської області від 21.12.2010
у справі № 17/146 (суддя Сидоренко А.С.)
за позовом Суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_4
до Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрольон»
про стягнення 20 013, 19 грн.
ВСТАНОВИВ:
В жовтні 2010 року позивач звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом до відповідача (з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 06.12.2010, а.с. 32-33) про стягнення 20 013, 19 грн., з яких: 17 800, 00 грн. – заборгованості за Договором підряду №9 від 09.09.2009, 637, 87 грн. – 3 % річних, 1 575, 32 грн. – інфляційних. Крім того, позивач просить покласти на відповідача витрати на оплату послуг адвоката в сумі 1000,00 грн.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 21.12.2010 у справі № 17/146 позов задоволено повністю.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове. Крім того, відповідач просить суд призначити судову будівельну експертизу.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що між позивачем та відповідачем існувала усна домовленість про те, що залишок коштів (17 800, 00 грн.) буде виплачено підряднику після того як підуть дощі і буде зрозуміла якість виконаних позивачем робіт, крім того сторони дійшли згоди, що у разі виявлення недоліків, вони будуть виправлені підрядником. Позивач зазначає, що підрядні роботи за Договором №9 від 09.09.2009 позивачем були виконані неякісно, про що складено дефектний акт від 12.12.2009. Відповідач стверджує, що позивач відмовився виправляти недоліки, після чого останнього було попереджено, що недоліки будуть виправлені іншим підрядником за рахунок коштів, які не були виплачені позивачу.
Скаржник також зазначає, що позивачем не надано свідоцтво про сплату єдиного податку, де в графі «вид або види діяльності» повинно бути чітко зазначено: «Проведення ремонтно-будівельних робіт в м. Чернігові та за його межами».
Крім того, відповідач зазначає, що він тричі попереджав суд про відкладення розгляду справи, однак, рішення судом першої інстанції було прийнято без участі відповідача.
У запереченні позивач зазначає, що апеляційна скарга є необґрунтованою, у зв’язку з чим просить залишити її без задоволення, оскаржуване рішення – без змін.
Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, заперечення на неї, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, колегією суддів встановлено наступне:
09 вересня 2009 року між сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Агрольон» (Замовник) та суб’єктом підприємницької діяльності –фізичною особою ОСОБА_4 (Підрядник) був укладений Договір підряду № 9 (надалі –Договір), згідно з умовами якого Замовник доручив Підряднику виконати загальні будівельні роботи: герметизація міжпанельних стиків на даху шохи загальною площею 1080 м.п. з використанням матеріалів, обладнання Замовника, необхідних для виконання робіт за даним Договором (пункт 1.1.).
Ціна Договору складає 37 800 грн. 00 коп. пункт 2.1. Договору).
Відповідно до пункту 3.1. Договору оплата за цим Договором здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Підрядника на підставі виконаної роботи Підрядником.
Пунктом 3.2. Договору сторони погодили, що кінцевий розрахунок по Договору здійснюється Замовником не пізніше 5 днів після повного завершення робіт згідно акта прийому виконаних робіт, оформленого підписом та печаткою Замовника та Підрядника.
Згідно з пунктом 4.1. Договору підрядник виконує роботи, передбачені розділом 1 даного Договору в строки:
- початок: 09 вересня 2009р.;
- завершення: 25 вересня 2009р.
Відповідно до пункту 5.2.4 Договору замовник зобов’язався оплатити Підряднику роботи, зазначені в додатку до Договору, в розмірах та в строки, встановлені Договором.
17 вересня 2009 року Замовником та Підрядником був підписаний та скріплений печатками акт виконаних робіт, згідно якого вартість виконаних робіт становить 37800,00 грн., роботи виконані якісно і у встановлені терміни, замовник претензій не має.
Однак, за виконані підрядні роботи відповідач розрахувався не в повному обсязі, сплативши лише 20 000, 00 грн., що підтверджується банківськими виписки від 29.07.2010 за період з 30.07.2009 по 29.10.2009 (10.09.2009 –10000,00 грн. та 28.09.2009 –10000,00 грн.).
Факт невиплати позивачу 17 800, 00 грн. підтверджується відповідачем у апеляційній скарзі, однак з посиланням на те, що роботи позивачем виконані неякісно.
10.08.2010 позивач надіслав відповідачу Претензію (факт отримання відповідачем підтверджується у апеляційній скарзі), в якій вимагав в строк до 16.08.2010 сплатити заборгованість у сумі 17 800, 00 грн. та 3% річних у сумі 534, 00 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, відповіді на претензію відповідач не надав, заборгованість не сплатив.
Належних та допустимих в розумінні статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказів, які підтверджують посилання відповідача на те, що ним було направлено відповідь на претензію (опис вкладення, реєстр направлення згрупованих листв, квитанція (чек) тощо), СЗАТ «Агрольон» не надано. Журнал реєстрації вихідної кореспонденції СЗАТ «Агрольон» судова колегія не приймає як належний та допустимий доказ направлення позивачу відповіді на претензію, оскільки він підтверджує лише реєстрацію вихідної кореспонденції, однак не її направлення.
Таким чином, сума заборгованості відповідача перед позивачем не спростована та становить 17 800,00 грн.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно з частиною 1 статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Частиною 2 статті 853 Цивільного кодексу України передбачено, що замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).
Як вбачається з Акту виконаних робіт, підписаних обома сторонами та скріпленого їх печатками, роботи виконані якісно і у встановлені терміни, замовник претензій не має.
Таким чином, відповідач прийняв, виконані позивачем підрядні роботи, як належно виконані та відповідних претензій виставлено не було.
Пунктом 3.2. Договору сторони погодили, що кінцевий розрахунок по Договору здійснюється Замовником не пізніше 5 днів після повного завершення робіт згідно акта прийому виконаних робіт, оформленого підписом та печаткою Замовника та Підрядника.
Отже, акт виконаних робіт є підставою для розрахунків між сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (статті 629 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Оскільки судом встановлено неналежне виконання відповідачем зобов’язань за Договором, вимоги позивача щодо стягнення 17 800, 00 грн. заборгованості є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Застосування положень частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України не передбачає наявність вини, оскільки згідно частини 1 даної статті боржник не звільняється за неможливість виконання ним грошового зобов’язання, інфляційні нарахування на суму боргу та відсотки річних не є санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань, а входять до складу грошового зобов’язання, з огляду на що, їх стягнення не залежить від вини боржника у простроченні грошового зобов’язання.
Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його вини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.
Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов’язання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 3637, 87 грн. – 3 % річних, 1 575, 32 грн. – інфляційних, за розрахунком позивача, перевіреним судом.
За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на оплату послуг адвоката у сумі 1 000, 00 грн.
Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Статтею 49 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суми, які підлягають сплаті за послуги адвоката, покладаються при задоволенні позову –на відповідача.
Крім державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу позивачем, згідно квитанції № 5 від 20.09.2010, було сплачено за послуги адвоката 1000,00 грн.
Даний платіж був здійснений на виконання умов Договору № 15 про надання консультативних послуг та правової допомоги від 25.09.2010, укладеного суб’єктом підприємницької діяльності –фізичною особою ОСОБА_4 з адвокатом Чернігівської обласної колегії адвокатів ОСОБА_2 (свідоцтво НОМЕР_1 про право на зайняття адвокатською діяльністю, видане згідно рішення Чернігівської обласної кваліфікаційно – дисциплінарної комісії адвокатури № 114.03.2003).
Згідно Додаткової угоди до Договору № 15 від 25.09.2010 загальна сума витрат на правову допомогу становить 1000,00 грн.
24 листопада 2010 року позивачем та адвокатом ОСОБА_2 був складений та підписаний Акт здачі –прийому наданих послуг, згідно якого позивач сплатив адвокатові винагороду за надану правову допомогу в сумі 1 000,00 грн.
Враховуючи повне задоволення позовних вимог, витрати на оплату послуг адвоката підлягають відшкодуванню позивачеві в повному обсязі.
Посилання відповідача на усну домовленість між ним та позивачем стосовно того, що залишок коштів (17 800, 00 грн.) буде виплачено підряднику після того як підуть дощі і буде зрозуміла якість виконаних позивачем робіт (відкладальна обставина), не приймається судом до уваги, з врахуванням наступних обставин.
По-перше, такої обставини встановлення якості робіт Договором не передбачено; по-друге, існування такої домовленості заперечується позивачем.
Крім того, судова колегія вважає за можливе застосувати аналогію закону та звертає увагу, що відповідно до частини 1 статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Згідно з частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Оскільки у Договорі сторони не передбачили відкладальної обставини встановлення якості робіт, та оскільки письмових доказів стосовно такого погодження з позивачем відповідачем не надано (укладення договору у спрощений спосіб), судова колегія вважає, послання відповідача на усну домовленість необґрунтованою та такою, що не заслуговує на увагу.
Таким чином, судова колегія вважає, що зобов’язання позивачем виконані належним чином, а саме, роботи виконані у повному обсязі, своєчасно та якісно.
Крім того, відповідач стверджує, що сторони дійшли згоди, що у разі виявлення недоліків, вони будуть виправлені іншим підрядником. Такі посилання також є необґрунтованими, та не приймаються судовою колегією до уваги, з викладеним вище підстав.
Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника (частина 3 статті 853 Цивільного кодексу України).
Доказів повідомлення позивача про виявлення недоліків (дефектів) та доказів про виклик позивача для огляду виявлених недоліків та складання дефектного акту відповідачем не надано.
Крім того, Договором та чинним законодавством України (зокрема Главою 61 Цивільного кодексу України «Підряд») не передбачено прав замовника відмовитись від проведення розрахунків з підрядником, з підстав, що не випливають із умов Договору.
Посилання відповідача на те, що позивачем не надано свідоцтво про сплату єдиного податку, де в графі «вид або види діяльності» повинно бути чітко зазначено: «Проведення ремонтно-будівельних робіт в м. Чернігові та за його межами», судова колегія вважає безпідставним, оскільки господарський суд приймає тільки ті докази, що мають значення для справи (частина 1 статті 34 ГПК України), а вказане свідоцтво не впливає на вирішення спору щодо стягнення заборгованості за виконані роботи згідно Договору.
Посилання відповідача на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, з тих підстав, що оскаржуване рішення було прийнято за відсутності представника відповідача, судова колегія вважає безпідставним, з огляду на наступне.
Відповідно до частини 2 статті 104 Господарського процесуального кодексу України порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.
Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 104 Господарського процесуального кодексу України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач тричі не з’являвся у судові засідання (24.11.2010, 13.12.2010 та 21.12.2010), та тричі (а.с. 25, 47, 55) звертався з клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку із хворобою представника.
Отже, з викладеного вбачається, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи у суді першої інстанції.
Відзиву/заперечень з обґрунтованими запереченнями щодо обставин, викладених у позовній заяві та доказів на спростування позовних вимог, відповідачем надано не було.
Згідно з абз. 5 пункту 3.6. роз’яснень Вищого арбітражного суду України №02-5/289 від 18.09.1997 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» (з відповідними змінами та доповненнями) господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може не брати до уваги доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - четвертою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК).
Судова колегія звертає увагу, що СТОВ «Агрольон» не обґрунтувало неможливість явки в судові засідання 24.11.2010, 13.12.2010 та 21.12.2010 до суду першої інстанції іншого представника, окрім того, хто перебував на лікарняному, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов’язаних з ним трудовими відносинами, або директора.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Чернігівської області від 21.12.2010 по справі № 17/146 є обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрольон» залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Чернігівської області від 21.12.2010 у справі № 17/146 залишити без змін.
Матеріали справи № 17/146 повернути до Господарського суду Чернігівської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом 20-ти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Авдеєв П.В.
Судді Корсак В.А.
Коршун Н.М.
11.04.11 (відправлено)