ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.07.11           Справа № 5021/886/2011.

Господарський суд Сумської області у складі:

судді Лущик М.С.

за участю секретаря судового засідання: Душиної М.М.

за позовом           Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної

                        компанії “Нафтогаз України”, м. Київ

до відповідача     Публічного акціонерного  товариства “Сумське машинобудівне

                        науково-виробниче об’єднання ім. М.В. Фрунзе”, м. Суми,

про  стягнення    1 983 403 грн. 31 коп.,

За участю представників сторін:

від позивача:         ОСОБА_1., довіреність № 183/10 від 23.12.2010 року

від відповідача:     ОСОБА_2., довіреність № 18-49/686 від 11.05.2011 року

        Суть спору: позивач в позовній заяві просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором  № 06/09-1070 ТЕ-29 поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання від 23.09.2009 року на загальну суму 1983403 грн. 31 коп., в тому числі: 1211458 грн. 94 коп. основного боргу за отриманий природний газ, 94759 грн. 67 коп. пені, 443263 грн. 65 коп. інфляційних збитків, 233921 грн. 05 коп. 3% річних, а також судові витрати.

      Відповідач у судове засідання подав відзив на позов б/н від 21.07.2011 року, в якому просить суд припинити провадження у справі за відсутністю предмету спору. В обґрунтування своєї позиції відповідач вказує на те, що 14.06.2011 року між сторонами було укладено договір № 295/503 про організацію взаєморозрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.05.2011 року № 503, за умовами якого заборгованість відповідача перед позивачем, яка є предметом спору по даній справі, буде погашена у порядку та строки, передбачені договором № 295/503 від 14.06.2011 року. Посилаючись на те, що сторони у вказаному договорі змінили строки виконання основного зобов’язання, сума боргу та штрафних санкцій не підлягають стягненню в судовому порядку.

           Представник позивача у судове засідання подав акт звірки взаєморозрахунків від 19.07.2011 року, підписаний представником ДК «Газ України». Згідно примітки у вказаному акті, якщо на протязі 10-ти днів після отримання акту звірки, інформація в ньому споживачем не заперечується, то вона вважається узгодженою.

           Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, оцінивши надані докази, суд встановив:

          Позовну заяву, яка надійшла до господарського суду Сумської області 14.04.2011 року, було подано до відповідача – Відкритого акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання ім. М.В. Фрунзе». При розгляді справи було встановлено, що найменування відповідача було змінено з Відкритого акціонерного товариства на Публічне акціонерне товариство, що підтверджується спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб. За таких обставин, суд вважає відповідачем по даній справі – Публічне акціонерне товариство «Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання ім. М.В. Фрунзе».

 Як вбачається з матеріалів справи, 23 вересня 2009 року між позивачем та відповідачем укладено договір  № 06/09-1070 ТЕ-29 поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання. За умовами договору позивач передав у власність покупцю (відповідачу) протягом жовтня-грудня 2009 року, січня-квітня 2010 року природний газ на загальну суму 27 103 850 грн. 66 коп., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу в матеріалах справи.

  Згідно п. 61. договору остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання-передачі природного газу до 10 числа наступного за місяцем поставки газу.

 Позивач вказує на те, що в порушення умов договору та вимог чинного законодавства відповідач частково розрахувався за отриманий природний газ згідно актів передачі-приймання за жовтень-грудень 2009 року, січень-квітень 2010 року, у зв’язку з чим, станом на момент звернення з позовом до суду його заборгованість перед позивачем складає 1 211 458 грн. 94 коп.

  Суд, розглянувши матеріали справи, встановив, що факт передачі у власність відповідачу природного газу підтверджується актами передачі-приймання природного газу від 31.10.2009 року, 30.11.2009 року, 31.12.2009 року, 31.01.2010 року, 28.02.2010 року, 31.03.2010 року, 30.04.2010 року, які підписані та скріплені печатками обох сторін. Факт існування заборгованості відповідача перед позивачем  в розмірі 1211458 грн. 94 коп. за договором № 06/09-1070 ТЕ-29 від 23.09.2009 підтверджується актом звіряння від 14.06.2011 року, який підписано та скріплено печаткою відповідача.

   Разом з тим, судом встановлено, що 14.06.2011 року між Територіальним органом Казначейства в Сумській області, Головним фінансовим управлінням Сумської обласної державної адміністрації. Фінансовим управлінням Сумської міської ради, Управлінням житлової політики, комунального господарства та благоустрою Сумської міської ради, Публічним акціонерним товариством «Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання ім. М.В.Фрунзе», Дочірньою компанією «Газ України» та  Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» укладено договір № 295/503 про організацію взаєморозрахунків.

   Предметом цього договору є організація проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до статті 34 Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» та на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 11.05.2011 року № 503 «Про затвердження Порядку перерахування у 2011 році субвенцій з державного бюджету місцевими бюджетами на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню, яка виникла у зв’язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися або погоджувалися відповідними органами державної влади чи органами місцевого самоврядування».

           Відповідно до статті 2 Порядку, перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах (далі - розрахунки) здійснюється на умовах, визначених цим Порядком, на суму заборгованості з різниці в тарифах, що утворилася у період з 1 жовтня 2009 р. по 31 грудня 2010 р. і не погашена на дату складення довідки про розмір кредиторської заборгованості місцевих бюджетів та/або дебіторської заборгованості учасників розрахунків, у межах лімітів, установлених Мінфіном для Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій згідно із затвердженим розподілом видатків Державного бюджету України на 2011 рік. Коригування лімітів може провадитися щокварталу на підставі звернень Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, що надсилаються до Мінфіну з відповідними обґрунтуваннями і розрахунками.

           Головним розпорядником бюджетних коштів за програмою "Субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню, яка виникла в зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися або погоджувалися відповідними органами державної влади чи органами місцевого самоврядування" є Міністерство будівництва та житлово-комунального господарства. Відповідальними виконавцями бюджетної програми є Міністерство будівництва та житлово-комунального господарства і Казначейство (ст. 3 Порядку).

            Згідно ст. 4 Порядку, підставою для проведення розрахунків є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається за формою згідно з додатком 1 між учасниками розрахунків на підставі документа, що підтверджує наявність в учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості на дату підписання такого договору (без урахування пені, штрафних та фінансових санкцій, що нараховані підприємствам теплоенергетики на заборгованість за природний газ).

            Учасниками розрахунків є відповідні територіальні органи Казначейства, місцеві фінансові органи, підприємства, що виробляють, постачають та транспортують теплову енергію для населення, незалежно від форми власності, Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", її дочірня компанія "Газ України" та її філії.

   Як свідчать матеріали справи, за умовами договору № 295/503 від 14.06.2011 року сторони, в тому числі позивач і відповідач, досягли згоди, що відповідач (сторона п’ята) перераховує на рахунок позивача (сторони шостої) кошти в сумі 1211458 грн. 94 коп., у тому числі ПДВ 201909 грн. 82 коп., для погашення заборгованості за спожитий природний газ згідно з договором від 23 вересня 2009р. № 06/09-1070 ТЕ-29 після надходження відповідних грошових коштів з державного бюджету у порядку, визначеному договором № 295/503 від 14.06.2011 року.

  Пунктом 12 договору № 295/503 від 14.06.2011 року сторони визначили, що до проведення взаєморозрахунку не вчиняти дій щодо погашення заборгованості, яку передбачається погасити відповідно до цього договору.

  За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 1211458 грн. 94 коп. за договором № 06/09-1070 ТЕ-29 від 23.09.2009 року не підлягають задоволенню, оскільки пунктом 12 договору № 295/503 від 14.06.2011 року, який підписано на виконання вимог Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» та постанови Кабінету Міністрів України від 11.05.2011 року № 503, встановлено зобов’язання сторін, в тому числі і позивача, не вчиняти дій щодо її погашення.

Разом з тим, суд не погоджується з висновками відповідача про зміну строків виконання зобов’язання по договору № 06/09-1070 ТЕ-29 від 23.09.2009 року, оскільки п. 6.1. цього договору передбачено, що остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання-передачі природного газу до 10 числа наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов’язання,строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ч. 1 ст. 654 ЦК України, зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Змін до договору № 06/09-1070 ТЕ-29 від 23.09.2009 року стосовно порядку проведення розрахунків сторонами вчинено не було, тому абзац другий ч. 1 статті 530 ЦК України в даному випадку застосований бути не може.

       Відповідно до ст. ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов Договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов’язання не допускається; договір є обов’язковим для виконання сторонами

         Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання на лежним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.     

Враховуючи вищевикладені обставини, у зв’язку з порушенням відповідачем пункту 6.1 договору № 06/09-1070 ТЕ-29 від 23.09.2009 року, права позивача щодо стягнення пені за несвоєчасну оплату спожитого газу, інфляційних збитків та трьох процентів річних у відповідності до п.п. 7.1, 7.2 договору, є законними і підлягають судовому захисту.

         Відповідно ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” № 2921-ІІІ від 10.01.2002р. розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

     Частина 6 статті 232 Господарського Кодексу України встановлює, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

          Оскільки, право позивача щодо стягнення з відповідача пені передбачене умовами договору поставки природного газу, пеня нарахована в межах строку позовної давності, з урахуванням вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” та вимог ст.ст. 230-232 Господарського кодексу України, позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 94759 грн. 67 коп. суд визнає обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

           Крім цього, за прострочення виконання відповідачами грошових зобов’язань позивач також просить стягнути з відповідача 443263 грн. 65 коп. – інфляційних збитків та 233921 грн. 05 коп. – 3% річних.

           Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимоги кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

           Розрахунки інфляційних збитків та 3% річних складено у відповідності до ст. 625 ЦК України, тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних збитків в розмірі 443263 грн. 65 коп. та 3% річних в розмірі 233921 грн. 05 коп. є правомірними і підлягають задоволенню.

 Відповідно до ст. 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

 Оскільки спір по даній справі виник по вині відповідача, у відповідності до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, 19834 грн. 03 коп. витрат по сплаті держмита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на відповідача.

 Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.                 Позов задовольнити частково.

2.                  Стягнути з  Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання ім. М.В.Фрунзе» (40004, м. Суми, вул.. Горького, б. 58, код 05747991) на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код 31301827) 94759 грн. 67 коп. пені, 443263 грн. 65 коп. інфляційних збитків, 233921 грн. 05 коп. – 3% річних, 19834 грн. 03 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.                  У задоволенні позову в частині стягнення 1211458 грн. 94 коп. основного боргу – відмовити.

4.                  Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

       СУДДЯ                                                                                             М.С.ЛУЩИК

Повне рішення складено та підписано 22.07.2011 року.