КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.06.2011                                                                                           № 4/69

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Ткаченка Б.О.

суддів:            Лобаня О.І.

          Федорчука  Р.В.

при секретарі:            

   за участю представників:

від позивача:                      ОСОБА_1 – дов. №112/11-а від 04.04.2011 р.;          

від відповідача:                      не з’явився;

від третьої особи:             ОСОБА_2 – дов. №04 від 10.01.2011 р.;

розглянувши матеріали

апеляційної скарги          Державного підприємства «Агроспецсервіс»

на рішення Господарського суду м. Києва

від   19.04.2011 р.  

у справі № 4/69 (суддя – Борисенко І.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Астеліт»

до Державного підприємства «Агроспецсервіс»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача                           Регіональне відділення фонду державного майна України  

                                               по місту Києву

 про зобов’язання повернути кошти в сумі 1 207 172,32 грн.

ВСТАНОВИВ:

   Рішенням господарського суду міста Києва від 19.04.2011 року позов задоволено повністю. Стягнуто з Державного підприємства «Агроспецсервіс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Астеліт» безпідставно отримані кошти в розмірі 862 323,80 грн., 8 623,23 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Державне підприємство «Агроспецсервіс» звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 19.04.2011 р. у справі № 4/69 скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

 Представник відповідача в поясненнях наданих у судовому засіданні 20.06.2011 р., підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі, просив суд скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 19.04.2011 р. у справі № 4/69 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Представник третьої особи в поясненнях наданих у судовому засіданні 29.06.2011 р., підтримав доводи відповідача викладені в апеляційній скарзі, просив суд скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 19.04.2011 р. у справі № 4/69 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Представник позивача в поясненнях, наданих у судовому засіданні, заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду як таке, що прийняте з повним, всебічним та об’єктивним з’ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

28 липня 2005 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Астеліт” (далі – позивач, орендар) та Регіональним відділенням державного майна України по м. Києву (далі – третя особа, орендодавець) було укладено Договір оренди № 2003 нерухомого майна (далі – Договір), що належить до державної власності.

          Відповідно до п. 1.1 Договору та акту приймання-передачі в оренду нерухомого майна, Регіональне відділення фонду державного майна України по м. Києву передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю “Астеліт” прийняло в строкове платне користування державне нерухоме майно, загальною площею 137, 0 кв. м., розміщене за адресою: АДРЕСА_1, літера “А”, що знаходилось на балансі Державного комплексного торгового підприємства “Хрещатик”.

          Згідно п.10.1, Договір укладено строком на п'ять років, що діє з 28 липня 2005 року по 28 липня 2010 року включно.

          В порядку ст. 764 Цивільного кодексу України та п. 10.5 Договору, сторони Договору дійшли згоди, що за відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього Договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, Договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором.  

          У відповідності до ст. 19 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, п. 17 Постанови Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 р. N 786 “Про методику розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна”, позивач та третя особа установили в п. 3.3 Договору, що позивач здійснює перерахування орендної плати самостійно до 10 числа місяця, наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції таким чином: 70 відсотків орендної плати перераховується позивачем до державного бюджету, 30 відсотків орендної плати перераховується позивачем на розрахунковий рахунок балансоутримувача.

          05.09.2006 року наказом Міністерства аграрної політики України № 490 було створено державне підприємство “Агроспецсервіс” (далі – відповідач), яке визначено правонаступником Державного комплексного торговельного підприємства “Хрещатик”.

          Згідно наказу Міністерства аграрної політики України за № 634 від 31.10.2006 року “Про наділення фондами ДП “Агроспецсервіс”,  приміщення за адресою: АДРЕСА_1 передано на баланс на праві повного господарського відання державному підприємству “Агроспецсервіс”.

          На підставі зазначеного позивач сплачував на розрахунковий рахунок державного підприємства “Агроспецсервіс” належні платежі за оренду вище вказаного нежитлового приміщення до березня 2008 року включно, що підтверджується оригіналами платіжних доручень (а.с. 24 – 107).

          Таким чином, загальна сума отриманих відповідачем коштів за період з грудня 2006 р.  по березень 2008 р. становить 862 323,80коп.

          Відповідно до Договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 05.12.2006 року, громадянин ОСОБА_3 прийняв у власність нежитлові приміщення в літ. А, загальною площею 304, 60 кв. м. по АДРЕСА_1.

14.12.2006 року вказані нежитлові приміщення були зареєстровані в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна на праві приватної власності за ОСОБА_3.

          Таким чином, з 14.12.2006 року нежитлові приміщення за які сплачував орендні платежі позивач на рахунок відповідача перейшли у приватну власність ОСОБА_3

          Відповідно до ст. 23 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, в разі переходу права власності до інших осіб договір оренди зберігає чинність для нового власника.

          16.07.2008 року при розгляді Шевченківським районним судом м. Києва цивільної справи за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Астеліт” про стягнення заборгованості з орендної плати за договором № 2003 від 28.07.2005р. оренди нерухомого майна, позивач дізнався про те, що нежитлові приміщення за адресою:  АДРЕСА_1 з 14.12.2006р. належать громадянину ОСОБА_3

          Отже, Товариством з обмеженою відповідальністю “Астеліт” грошові кошти  в сумі 862 323,80 грн. були безпідставно сплачені на рахунок державного підприємства “Агроспецсервіс” з 14.12.2006р. по березень 2008р. за оренду нерухомого майна, оскільки зазначене майно у вказаний період часу не належало відповідачу та не перебувало у нього на балансі.   

          22.07.2009 року позивачем на адресу відповідача була направлена письмова вимога за вих. №3418 про повернення безпідставно отриманих грошових коштів в розмірі 862 323, 80 грн. сплачених Товариством з обмеженою відповідальністю “Астеліт” на рахунок державного підприємства “Агроспецсервіс” в порядку ст. 1212 ЦК України.

          Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не впливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Вимога позивача за вих. №3418 від 22.07.2009 р. про повернення безпідставно отриманих грошових коштів в розмірі 862 323, 80 грн. направлена відповідачу 23.07.2009р. (а.с. 108), враховуючи поштовий перебіг, строк оплати настав 03.08.2009р.           

          Відповідно до ст. ст. 1212, 1213  Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

          Отже, твердження апелянта, що позивачем на виконання умов договору оренди самостійно та добровільно сплачувались кошти відповідачу, як орендодавцю, що на його думку є підтвердженням згоди повного виконання умов договору зі сторони позивача,  спростовуються матеріалами справи.

          Відповідно до ч. 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України, якщо підстава згодом відпала, особа все одно зобов’язана повернути безпідставно набуте або збережене, оскільки воля та умисел у даному випадку значення не мають.

          Що стосується вимоги апелянта про застосування наслідків спливу позовної давності, колегія суддів зазначає наступне.

          Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

          Частиною 1 ст. 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

          Про порушення свого права позивач дізнався лише 16.07.2008р. під час розгляду справи за позовом ОСОБА_3 до ТОВ “Астеліт” про стягнення коштів за користування майном починаючи з 14.12.2006р.

          Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що саме з 16.07.2008р. починається перебіг позовної давності у три роки, а не з 16.01.2007р., як зазначає апелянт.

          Дослідивши наявні в матеріалах справи і досліджені в судових засіданнях докази в їх сукупності, колегія суддів прийшла до висновку, що вимоги позивача про стягнення з державного підприємства “Агроспецсервіс” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Астеліт” безпідставно перерахованих коштів у сумі 862 323,80грн. на рахунок відповідача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона  посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 19.04.2010 р. у справі № 4/69 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв’язку з чим апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.

У зв’язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита за її подання і розгляд покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 1.          Апеляційну скаргу Державного підприємства «Агроспецсервіс» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 19.04.2011 р.   у справі № 4/69 – залишити без змін.

2.          Матеріали справи № 4/69 повернути до Господарського суду м. Києва.

3.          Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя                                                                      Ткаченко Б.О.

Судді                                                                                          Лобань О.І.

                                                                                          Федорчук  Р.В.