КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.07.2011                                                                                           № 38/50

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Шипка  В.В.

суддів:            Ільєнок  Т.В.

          Борисенко  І.В.

при секретарі:            

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства «Радіотелевізійний передавальний центр АР Крим»

на рішення Господарського суду м. Києва від 12.04.2011р.          

по справі № 38/50 (суддя Власов Ю.Л.)

за позовом   Державного підприємства «Радіотелевізійний передавальний центр АР

                      Крим»

до                   1) Національної телекомпанії України

                      2) Державного комітету телебачення та радіомовлення України

про                 стягнення 6189948,44 грн.

за участю представників:

від позивача:          ОСОБА_1 – дов. № б/н від 24.05.2011р.

від відповідача :     1)          ОСОБА_2 – дов. № 8-01016/663 від 07.04.2010р.

                                2) ОСОБА_3 – дов. № 3085/24/12 від 09.06.2011р.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Радіотелевізійний передавальний центр АР Крим» (надалі – позивач)  звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до 1) Національної телекомпанії України (надалі – відповідач -1) та 2) Державного комітету телебачення та радіомовлення України (надалі -  відповідач -2) про стягнення 618948,44 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.04.2011р. у справі № 26/108  в задоволені позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із згаданим рішенням позивач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду м. Києва від 12.04.2011р. у справі № 38/50 скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2011р. апеляційну скаргу Державного підприємства «Радіотелевізійний передавальний центр АР Крим» було прийнято до провадження і розгляд справи № 38/50 призначено на 05.07.2011р.

В судовому засіданні 05.07.2011р. представником відповідача -1 подано відзив на апеляційну скаргу в якому просить суд рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та просив її  задовольнити.

Представник відповідача -1 в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні.

Представник відповідача -2 в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача -1, 2, дослідивши наявні матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Державне підприємство «Радіотелевізійний передавальний центр АР Крим» (надалі – позивач)  звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до 1) Національної телекомпанії України (надалі – відповідач -1) та 2) Державного комітету телебачення та радіомовлення України (надалі -  відповідач -2) про стягнення 618948,44 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між позивачем та відповідачем -1, який діяв за дорученням відповідача - 2 був укладений державний контракт на виконання державного замовлення за яким позивач надав послуги, які відповідач - 1 повністю не оплатив у зв’язку з чим має заборгованість в сумі 618948,44 грн. При цьому, позивач наполягає, що спірні кошти підлягають стягненню саме з відповідача - 1.

Місцевим судом в задоволенні позовних вимог Державному підприємству «Радіотелевізійний передавальний центр АР Крим» до 1) Національної телекомпанії України (надалі – відповідач -1) та 2) Державного комітету телебачення та радіомовлення України (надалі -  відповідач -2) про стягнення 618948,44 грн. відмовлено.

Колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, враховуючи наступне.

19.02.2009р. відповідач -1 та відповідач - 2 уклали договір доручення №168-40 згідно з яким відповідач - 2 доручив відповідачу - 1 від імені та за рахунок відповідача - 2 укласти державний контракт на закупівлю послуг з розповсюдження телепрограм, вироблених для державних потреб у 2009 році.

Згідно з п.4.2. договору відповідач - 2 зобов’язався щомісячно перераховувати на рахунок відповідача - 1 кошти відповідною бюджетною програмою згідно з кошторисом, у разі неналежного бюджетного фінансування надавати послуги за цим договором за рахунок відповідача - 2.  

          02.03.2009р. між позивачем та відповідачем - 1, який діяв на підставі договору доручення та довіреності відповідача - 2 був укладений державний контракт №225-40 на виконання державного замовлення на розповсюдження телепрограм, вироблених для державних потреб, на 2009 рік.

          Відповідно до п.1.2 контракту позивач за допомогою технічних засобів надає Відповідачу 2 телекомунікаційні послуги з виконання державного замовлення на розповсюдження телепрограм, вироблених для державних потреб, в межах плану асигнувань із загального фонду Державного бюджету України на 2009 рік. Згідно з п.3.1. контракту ціна контракту становить 2010840,80 грн.

          Згідно з п.4.7. контракту щомісячна оплата здійснюється відповідачем - 2 протягом 10 днів з дати отримання рахунку, виставленого на підставі узгоджених актів, шляхом перерахування коштів на рахунок позивача в межах плану асигнувань відповідно до фактично отриманого фінансування.

          У 2009 році між позивачем та відповідачем - 1, який діяв на підставі договору доручення та довіреності відповідача - 2 була укладена додаткова угода №1 до державного контракт №225-40 згідно з якою у зв’язку зі збільшенням бюджетного фінансування сторони домовились, що ціна контракту складає 2675374,93 грн., а строк дії контракту продовжується до 31.12.2009р.

На виконання умов вказаного контракту позивач надав, а відповідач - 2 прийняв та оплатив послуги в сумі 2010840,80 грн., що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами.

На виконання умов вказаної додаткової угоди №1 позивач надав відповідачу - 2 послуги в сумі 618948,44 грн., проте відповідач - 2 дані послуги не прийняв та не оплатив їх, мотивуючи ненадходженням коштів з Державного бюджету України для проведення цих розрахунків.

У 2009-2010 роках з Державного бюджету України було виділено 31500000,00 грн. для фінансування трансляції телерадіопрограм. Вироблених для державних потреб, які були повністю повністю перераховані виконавцям цих послуг, в тому числі позивачу 2010840,80 грн., що підтверджується планом асигнувань та довідкою Управління державного казначейства у Шевченківському районі м. Києва.     

Відповідачі неодноразово звертались до Кабінету міністрів України, Міністерства фінансів України про виділення коштів для розрахунків за надані послуги в тому числі з позивачем.

Згідно з ст.1000 Цивільного кодексу України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Відповідач - 1 за дорученням відповідача - 2 уклав з позивачем від імені та за рахунок відповідача - 2 державний контракт, відповідно всі права та обов’язки за цим контрактом виникають саме у відповідача - 2, а не відповідача - 1, тому позовна вимога позивача про стягнення коштів саме з відповідача - 1 є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.   

Згідно з ст.212 Цивільного кодексу України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Сторони обумовили виникнення у відповідача - 2 зобов’язань з оплати послуг відкладальною обставиною отримання відповідачем - 2 коштів з державного бюджету для фінансування даних послуг. Відповідач - 2 отримав з бюджету 2010840,80 грн. та всі їх перерахував позивачу, коштів на оплату послуг позивача за додатковою угодою в сумі 618948,44 грн. Відповідач - 2 з державного бюджету не отримував, тому суд вважає, що відкладальна обставина не настала, та відповідні зобов’язання відповідача - 2 не настали, що також є підставою для відмови позивачу у позові.  

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Апелянтом (позивачем) не наведено суду будь-яких доводів та не надано будь-яких належних та допустимих доказів, які б по суті спростовували висновки суду першої інстанції та доводили б помилковість оскаржуваного рішення.

Враховуючи усе вищевикладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування чи зміни рішення Господарського суду м. Києва від 12.04.2011р. у справі № 38/50.

Керуючись ст.ст. 99, 101, п.1 ст.103, ст.105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Радіотелевізійний передавальний центр АР Крим» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 12.04.2011р. у справі № 38/50 – без змін.

2. Матеріали справи № 38/50 повернути до Господарського суду м. Києва.

3. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя                                                                      Шипко  В.В.

Судді                                                                                          Ільєнок  Т.В.

                                                                                          Борисенко  І.В.