КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.07.2011                                                                                           № 22/149

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Лосєва  А.М.

суддів:            Разіної  Т.І.

          Шипка  В.В.

при секретарі:            

за участю представників:

позивача:                     ОСОБА_1 – предст. за довіреністю б/н від 13.07.2011р.

відповідача:                     не з’явилися;

третьої особи:          не з’явилися;

розглядаючи у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу  Товариства з обмеженою відповідальністю „Гамма-Консалтинг”

на Рішення                     Господарського суду міста Києва  

від                               30.05.2011р.  

у справі                     №22/149 (суддя Самсін Р.І.)

за позовом            Товариства з обмеженою відповідальністю „Гамма-Консалтинг”

до                           Товариства з обмеженою відповідальністю „Комерційний банк „АРМА”

третя особа          Товариство з обмеженою відповідальністю „Науково Комерційна Фірма „Контур”          

про                             зобов’язання здійснити зарахування зустрічних вимог

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Гамма-Консалтинг” (далі – позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Комерційний банк „АРМА” (далі – відповідач) про зобов’язання здійснити зарахування зустрічних вимог, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що вимоги позивача та відповідача є однорідними, зустрічними, строк їх виконання настав і відсутні випадки недопустимості зарахування зустрічних вимог.

В процесі судового розгляду позивач подав клопотання про збільшення позовних вимог від 30.05.2011р., в якому просив суд розглянути вимоги про зобов’язання ліквідатора відповідача здійснити взаємозалік зустрічних однорідних вимог з позивачем в розмірі 7 367 372 грн. та внести зміни до реєстру кредиторів, зменшивши кредиторські вимоги позивача на суму в розмірі 7 367 372 грн., однак вказана заява не була прийнята судом до розгляду і спір вирішувався, виходячи із позовних вимог, викладених у позовній заяві.

Відповідач письмового відзиву на позову не надав, у зв’язку з чим справа розглядалась місцевим господарським судом за наявними у ній матеріалами, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.05.2011р. до участі у справі як третю особу, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, було залучено Товариство з обмеженою відповідальністю „Науково Комерційна Фірма „Контур” (далі – третя особа).

Третя особа письмових пояснень по суті спору не надала.  

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.05.2011р. у справі №22/149 у позові було відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вказаним Рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати Рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2011р. у справі №22/149 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Вимоги та доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що судом першої інстанції було неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального права, а саме ст. 602 Цивільного кодексу України, ст. ст. 93, 96 Закону України «Про банки та банківську діяльність». Зокрема, позивач наголошував на наступному:

- позивач не порушував порядку заявлення вимог кредиторів і його вимога у розмірі 40 949 091,54 грн. внесена до реєстру кредиторів на загальних підставах;

- станом на дату прийняття оскаржуваного судового рішення між позивачем та відповідачем існували зустрічні однорідні вимоги, строк виконання яких настав, оскільки відповідач заявив вимогу до позивача у розмірі 6 625 609,00 грн.;

- підстави, за яких не допускається зарахування зустрічних вимог, передбачені в ст. 602 Цивільного кодексу України, відсутні;

- Законом України «Про банки та банківську діяльність» не передбачено, що під час ліквідації банку заборонено здійснювати зарахування однорідних зустрічних вимог.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2011р. апеляційну скаргу позивача було прийнято до провадження та призначено до розгляду судовому засіданні на 13.07.2011р.

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 13.07.2011р. було змінено склад колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді Лосєва А.М., суддів              Разіної Т.І., Шипка В.В.

13.07.2011р. від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв’язку з неможливістю забезпечити явку повноважного представника у судове засідання, призначене на 13.07.2011р.

Колегія суддів вирішила відмовити в задоволенні вищевказаного клопотання, оскільки в порушення ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відповідачем не наведено обставин, які б ускладнювали або унеможливлювали вирішення спору по справі за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 13.07.2011р. представник позивача підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, Рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2011р. у справі №22/149 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

В судове засідання 13.07.2011р. представник третьої особи не з’явився, про причини нез’явлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Оскільки явка представників сторін та третьої особи у судове засідання не була визнана судом обов’язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення представників сторін та третьої особи про місце, дату та час судового розгляду, апеляційний господарський суд визнав можливим розглядати справу у відсутність представників відповідача та третьої особи за наявними у справі матеріалами.    

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

 05.04.2011р. між відповідачем в особі ліквідатора Славкіної Марини Анатоліївни, як продавцем, та третьою особою, як покупцем, було укладено договір купівлі-продажу, згідно з умовами якого продавець передавав у власність нежилі приміщення загальною площею 1 944, 70 кв. м., що складають 122/1000 частин (від майнового комплексу площею 15 955, 30 кв. м.), які знаходяться за адресою: м. Київ, пр.-т. Возз’єднання, будинок 7-А. Покупець має право забезпечувати виконання своїх обов’язків за договором порукою частково або в повному обсязі (том справи – 1, аркуші справи – 9-10).

06.04.2011р. між третьою особою, як боржником, та позивачем, як поручителем, було укладено договір поруки №06/04/11, за яким позивач зобов’язався відповідати за повне та своєчасне виконання третьою особою його боргових зобов’язань перед відповідачем (кредитором) за договором купівлі-продажу від 05.04.2011р. по сплаті 6 625 610,00 грн. (том справи – 1, аркуш справи – 12).

В квітні 2011 року позивач повідомив відповідача про те, що він є солідарним боржником за договором купівлі-продажу від 05.04.2011р. (лист вих.№28/04 від 07.04.2011р. – том справи – 1, аркуш справи – 14).

В листі вих.№357 від 11.04.2011р. відповідач не заперечував проти виконання позивачем обов’язків за договором поруки №06/04/11від 06.04.2011р. по сплаті вартості нежилих приміщень у розмірі 6 625 610,00 грн. (том справи – 1, аркуш справи – 15).

Позивач звернувся до відповідача із заявою вих.№37/04 від 28.04.2011р. про залік зустрічних вимог (том справи – 1, аркуш справи – 17), в якій просив зарахувати в порядку ст. 601 Цивільного кодексу України вимоги по сплаті вартості нерухомого майна за договором купівлі-продажу від 05.04.2011р., зменшивши кредиторські вимоги позивача до відповідача на суму 6 625 609 грн. Також позивач просив відповідача підписати акти прийому-передачі, передати третій особі нерухоме майно та внести зміни до реєстру, вважаючи, що після подання заяви про залік зустрічних вимог є підстави для припинення зобов’язання банку перед позивачем у сумі 6 625 609 грн., а також, що зобов’язання третьої особи по сплаті вартості придбаних за договором купівлі-продажу приміщень від 05.04.2011р. є припиненими.

Листом вих.№400 від 28.04.2011р. відповідач повідомив позивача про те, що він не може внести зміни до реєстру кредиторів на підставі заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог, а відповідно і задовольнити такі вимоги, оскільки в результаті таких дій буде порушено встановлений порядок щодо черговості погашення кредиторських вимог.

Позивач не погодився з відмовою відповідача у зарахуванні зустрічних однорідних вимог і звернувся до суду з позовом про зобов’язання відповідача провести зарахування вищезгаданих вимог.

Господарський суд міста Києва відмовив у позові повністю, зазначивши про необґрунтованість та непідтвердженість позовних вимог належними і допустимими доказами. Зокрема, місцевий господарський суд зазначав про те, що при вирішенні даного спору, який виник саме внаслідок невизнання банком проведеного зарахування зустрічних вимог згідно поданої позивачем заяви від 28.04.2011р., насамперед необхідно враховувати положення Закону України «Про банки і банківську діяльність», відповідно до якого вимоги кожної наступної черги задовольняються після повного задоволення вимог попередньої черги.

          Апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, вважає його таким, що відповідає фактичним обставинам справи, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 523 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку.Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов’язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Частина 1 ст. 601 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов’язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.02.2011р. було здійснено публікацію оголошення про відкликання банківської ліцензії, призначення ліквідатора банку та запровадження процедури ліквідації Товариства з обмеженою відповідальністю «КБ «АРМА», і з цього моменту боржник знаходиться в особливому правовому режимі, який регламентується нормами розділу 5 Закону України «Про банки і банківську діяльність». Порядок погашення вимог всіх кредиторів в межах ліквідаційної процедури встановлюється нормами даного Закону.

Відповідно до ст. 602 Цивільного кодексу України, не допускається зарахування зустрічних вимог про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю; про стягнення аліментів; щодо довічного утримання (догляду); у разі спливу позовної давності; в інших випадках, встановлених договором або законом.

Судом першої інстанції було правильно встановлено, що одним з інших випадків, при яких зарахування зустрічних вимог неможливе, є порушення справи про банкрутство та відкриття ліквідаційної процедури щодо однієї із сторін.

Так як порядок ліквідації банків регулюється Законом України «Про банки і банківську діяльність», у відповідності до ч. 4 ст. 93 даного Закону, ліквідатор банку має право з дозволу Національного банку України погашати вимоги до банку до моменту завершення складання переліку вимог та його затвердження Національним банком України лише за угодами, що забезпечують здійснення ліквідаційної процедури.

Матеріалами справи підтверджено, що залік зустрічних вимог за повідомленням позивача від 28.04.2011р., банком не проведений, про що позивача повідомлено листом за вих. № 37/04 від 28.04.2011р., і в свою чергу рішенням комісії Національного банку України з питань нагляду та регулювання діяльності банків № 488 від 12.07.2010р. затверджено перелік (реєстр) вимог кредиторів ТОВ «КБ «Арма».

Відповідно, зустрічні вимоги позивача були висунуті після завершення складання переліку вимог та його затвердження Національним банком України лише за угодами, що забезпечують здійснення ліквідаційної процедури, що порушує вимоги ст. 93 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Задоволення вимог кредиторів банку окремо від ліквідаційної процедури здійснюватися не може, оскільки встановлення у Законі України «Про банки і банківську діяльність» особливого порядку та черговості задоволення вимог до банку не передбачає задоволення окремих кредиторів поза ліквідаційною процедурою.

Частина 6 ст. 96 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачає, що вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження на рахунок коштів від продажу майна банку після повного задоволення вимог попередньої черги.

Крім того, при врахуванні заявлених позивачем вимог, внаслідок проведення заліку зустрічних вимог згідно укладеного договору поруки № 06/04/11 від 06.04.11р., банк не отримуватиме грошових коштів від продажу майна, оскільки припинення зобов’язань по оплаті вартості майна на користь банку буде здійснено шляхом часткового погашення вимог одного з кредиторів банку, в порушення порядку черговості, яка передбачена ст. 96 ЗУ «Про банки і банківську діяльність»

Оскільки в процесі судового розгляду не знайшли свого підтвердження вимоги позивача про зобов’язання здійснити зарахування зустрічних вимог, у зв’язку з тим, що вимоги кожної наступної черги задовольняються після задоволення вимог попередньої черги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позовних вимог про зобов’язання здійснити зарахування зустрічних вимог, оскільки банк не отримуватиме грошових коштів від продажу майна.

Згідно зі ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Однак, в порушення вищенаведених правових норм, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження викладених у позові обставин, тому позов задоволенню не підлягає.

За результатами перегляду справи апеляційний суд дійшов висновку про те, що Рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а також з повним і всебічним з’ясуванням обставин, які мають значення для справи, тоді як доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи, у зв’язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги  відсутні.

У зв’язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на позивача (апелянта).

Керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Гамма-Консалтинг” залишити без задоволення, Рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2011р. у справі №22/149 – без змін.

2. Матеріали справи №22/149 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена  до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.

Головуючий суддя                                                                      Лосєв  А.М.

Судді                                                                                          Разіна  Т.І.

                                                                                          Шипко  В.В.

19.07.11 (відправлено)