КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.07.2011                                                                                           № 4/048-11

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Баранця  О.М.

суддів:            Чорної Л.В.

          Рєпіної  Л.О.

при секретарі:            

за участю представників сторін:

від позивача – Івантук В.Б.;

від відповідача – Риний А.А.

від третьої особи - не з’явився.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВС-ЛТД"

на рішення господарського суду Київської області  від 16.05.2011 року у справі № 4/048-11 (суддя – Щоткін О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аромати здоров’я"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВС-ЛТД"

про  стягнення 74 659,79 грн.

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВС-ЛТД"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аромати здоров’я"

про визнання договору купівлі-продажу недійним

за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору у справі Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека ВВС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВС-ЛТД"

Товариства з обмеженою відповідальністю "Аромати здоров’я"

про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу № 92 від 18.01.2010 року

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 16.05.2011 року у справі                    № 4/048-11 первісний позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВС-ЛТД" (08632, Київська обл., Васильківський район, с. Іванковичі, вул. Шевченка, 4, код ЄДРПОУ 19351156) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аромати здоров’я" (65017, м. Одеса, вул. Цегельно-заводська, 2а, кв. 53, код ЄДРПОУ 36502127 – 74659 (сімдесят чотири тисячі шістсот п’ятдесят дев’ять) грн. 79 коп. основного боргу, 746 (сімсот сорок шість) грн. 60 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість гривень) 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          В задоволенні зустрічного позову – відмовлено повністю.

          В задоволенні позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору у даній справі – відмовлено повністю.

          Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "ВВС-ЛТД" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить прийняти апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД» на рішення Господарського суду Київської області від 16 травня 2011 року по справі № 4/048-11 до провадження. Скасувати рішення Господарського суду Київської області від 16 травня 2011 року по справі № 4/048-11 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Аромати здоров'я» відмовити та задовольнити зустрічний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД».

          Скаржник не погоджується з винесеним рішенням суду, оскільки судом першої інстанції належним чином не з'ясовано, якими письмовими доказами підтверджується розмір заборгованості, а також: не встановлено факт поставки та отримання товару згідно видаткових накладних, додані до матеріалів справи видаткові накладні з боку Первісного позивача було підписано невідомою невстановленою особою, а з боку Первісного відповідача Накладні було підписано не уповноваженими на такого роду підписання особами. Деякі накладні з боку Первісного відповідача взагалі не було підписано. Слід також зазначити, що Накладні не було засвідчено печатками підприємств. Таким чином, Первісним позивачем належним чином не доведено розміру заборгованості Первісного відповідача та не надано до суду першої інстанції належних письмових доказів такої заборгованості. В свою чергу, судом першої інстанції не досліджено у судовому засіданні належних письмових доказів такої заборгованості, а при ухваленні Оскаржуваного рішення взято до уваги та визнано належними і допустимими ті докази, на підставі яких не можна встановити наявність чи відсутність заборгованості ТОВ «ВВС-ЛТД» перед ТОВ «Аромати здоров'я».

          Крім того, докази порушення Первісним відповідачем прав Первісного позивача в матеріалах справи відсутні, а тому Первісний позов не підлягав задоволенню судом першої інстанції. Відтак, суд першої інстанції помилково визнав права Первісного позивача порушеними, внаслідок чого прийняв оскаржуване рішення, яке підлягає скасуванню судом апеляційної інстанції.

          Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2011 року апеляційну скаргу прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження у справі.

Розпорядженням в.о. голови Київського апеляційного господарського суду змінено склад колегії суду.

В судове засідання 05.7.2011 року представник третьої особи не з’явився, про місце та час судового засідання повідомлені належним чином. Колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представника третьої особи, враховуючи, що останній належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

Колегія суддів вважає такими, що не підлягають задоволенню клопотання ТОВ «ВВС-ЛТД» про відкладення розгляду справи для можливості проведення звірки взаєморозрахунків, виклик у судове засідання уповноважену особу ТОВ «Аромати здоров'я» та витребування нових доказів. Справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

          Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

          Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

          Як було встановлено під час судового розгляду в суді першої інстанції та підтверджується матеріалами справи 18 січня 2010 року між ТОВ "Аромати здоров’я" (продавець) та ТОВ "ВВС-ЛТД" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 92 (Договір), відповідно до умов якого продавець продає, а покупець купує лікарські препарати за засоби косметичної промисловості (товар), в асортименті, кількості та за цінами, що вказані у видаткових накладних (специфікаціях), які є невід’ємною частиною цього договору (п.п. 1.1 договору). Вказаний договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплений їх печатками.

          Відповідно до п.п. 2.1 Договору, поставка товару здійснюється окремими партіями на підставі замовлень покупця.

          Пунктом 2.6 договору передбачено, що відпуск товару здійснюється на підставі накладної, яка має відповідати замовленню.

          Приписами п.п. 5.1 Договору передбачено, що покупець проводить оплату за отриманий товар не пізніше строків вказаних у видаткових накладних, складених продавцем.

          Оплата вартості товару проводиться в національній валюті шляхом перерахування покупцем сум на розрахунковий рахунок продавця (п.п. 5.2 Договору).

          Підпунктом 9.1 Договору передбачено, що він вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2010 року, а щодо зобов’язань за договором – до повного їх виконання.

          Як вбачається з матеріалів справи, 18.01.2010 року між ТОВ "Аромати здоров’я" та ТОВ "ВВС-ЛТД" було укладено додаткову угоду № 1 до договору купівлі-продажу від 18.01.2010 року № 92, відповідно до умов якої сторони погодили строк оплати, знижку, якість та умови повернення товару. Вказана додаткова угода підписана повноважними представниками сторін та скріплена їх печатками.

          У відповідності до п. 1 додаткової угоди, покупець зобов’язаний оплатити вартість товару, що вказана у видатковій накладній продавця, не пізніше 90 календарних днів від дати отримання товару.   

          На виконання вищезазначеного Договору позивачем за первісним позовом була проведена поставка товару відповідачу за первісним позовом, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних, а саме: № ООО-000103 від 01.02.2010 р. на суму 28121,83 грн., №  ООО-000240 від 15.02.2010 р. на суму 1371, 89 грн.,                                    № ООО-000293 від 01.03.2010 р. на суму 8717, 86 грн., № ООО-000407 від 15.03.2010 р. на суму 12155,94 грн., № ООО-000491 від 01.04.2010 р. на суму 5133,53 грн., № ООО-000575                          від 12.04.2010 р. на суму 810,23 грн., № ООО-000695 від 11.05.2010 р. на суму 5 724,52 грн., № ООО-000770 від 25.05.2010 р. на суму 3727,98 грн., № ООО-000835 від 09.06.2010 р. на суму 5286,64 грн., № ООО-000933 від 09.07.2010 р. на суму 6600,19 грн., № ООО-001008                від 20.07.2010 р. на суму 6409,12 грн., № ООО-002036 від 22.10.2010 р. на суму 8985,58 грн., № ООО-002077 від 28.10.2010 р. на суму 6537,85 грн., № ООО-002150 від 09.11.2010 р. на суму 742,09 грн., № ООО-002259 від 24.11.2010 р. на суму 5125,30 грн., № ООО-002365                  від 07.12.2010 р. на суму 8211,07 грн., № ООО-002494 від 22.12.2010 р. на суму 4206,19 грн.

          Вказані накладні підписані повноважними представниками сторін та скріплені їх печатками/штампами.

          В матеріалах справи міститься акт взаєморозрахунків (з 01.08.2010 р. по 31.12.2010 р.) підписаний зі сторони відповідача 09.02.2011 року Василюком та скріплений печаткою підприємства, та відповідно до якого за відповідачем рахується сума боргу в розмірі 74 659,79 грн.

          Відповідно до п. 11 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості, затвердженої постановою Держарбітража при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 р. № П-6, приймання товарів мають право здійснювати робітники отримувача (покупця), уповноважені на то керівництвом підприємства-отримувача.

          Порядок використання доручень регулюється наказом Мінфіну України № 99                    від 16.05.1996 року "Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих та використаних доручень на отримання цінностей" (зареєст. у Мін'юсті України 12.06.1996 року N 293/1318). Пунктом 2 Інструкції визначено, що сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безоплатно тільки за довіреністю одержувача.

          Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Статтею 1 вказаного Закону визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

          Довіреність на одержання цінностей є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей. Без довіреності не може бути створено інший первинний документ - накладну-вимогу, товарно-транспортну накладну, який є дозволом для здійснення господарської операції з відпуску цінностей.

          Факт отримання відповідачем за первісним позовом – ТОВ "ВВС-ЛТД" товару підтверджується наявними в матеріалах справи копіями згаданих накладних, які містять відтиск штампа відповідача в графі "прийняв" та копіями довіреностей, які видані відповідачем на отримання матеріальних цінностей від позивача та копії яких долучені до матеріалів справи.

          Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

          Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

          Відповідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

          Апеляційна інстанція погоджується з висновками, викладеними в рішенні господарського суду Київської області у цій справі про те, що твердження відповідача з приводу того, що видаткові накладні зі сторони відповідача, були підписані особами                  (ОСОБА_1. – заступник начальника відділу приймання та ОСОБА_2 - начальник відділу приймання), яких за довіреностями не було наділено повноваженнями на погодження кількості, асортименті та якості поставленого товару, а також не надано повноважень на підписання документів, як додатків до Договору від імені ТОВ «ВВС-ЛТД» є необґрунтованим та безпідставним, оскільки при дослідженні вищезазначених довіреностей, встановлено, що на вищезазначених фізичних осіб були видані довіреності, які відповідають Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих та використаних доручень на отримання цінностей. Крім того, посилання відповідача на те, що видаткові накладні, було підписано зі сторони позивача особою ОСОБА_3, яка не є уповноваженим представником останнього та на проти графи «от грузил(а)» містяться різні підписи, є також необґрунтованими, оскільки при дослідженні оригіналів видаткових накладних та довіреностей до них, не виникає сумнівів щодо достовірності підпису представника позивача.

          Як вбачається з матеріалів даної справи, в порушення своїх договірних зобов’язань                    (п. 1 додаткової угоди № 1 до договору) відповідач за первісним позовом не оплатив вартість поставленого товару.

          Як вбачається з матеріалів та не спростовується заявником апеляційної скарги, ТОВ "ВВС-ЛТД" була здійсненна часткова оплата заборгованості за договором купівлі-продажу         № 92 від 18.01.2010 року,  тобто здійснені дії спрямовані на прийняття до виконання правочину та його схвалення  ТОВ «ВВС-ЛТД».

          Отже, матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання ТОВ "ВВС-ЛТД" своїх зобов’язань за Договором, за умови поставки ТОВ "Аромати здоров’я" товару загалом на суму 74659,79 грн.

          Згідно частини першої та частини сьомої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

          Відповідно до приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено: покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

          Оскільки заборгованість відповідача за первісним позовом перед позивачем за первісним позовом на час прийняття рішення судом першої інстанції не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи то відповідно суд першої інстанції дійшов цілком обґрунтованого висновку про те. що, вимога про стягнення з відповідача 74659,79 грн. – заборгованості за поставлений товар підлягає задоволенню.

          Як вбачається з матеріалів даної справи, позовні вимоги за зустрічним позовом обґрунтовані невідповідністю договору купівлі-продажу № 92 від 18.01.2010 року, який укладений між ТОВ "Аромати здоров’я" та ТОВ "ВВС-ЛТД" вимогам законодавства.

          Згідно з частиною сьомою статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України та іншими нормативно-правовими актами.

          Приписами частини першої статті 180 ГК України передбачено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

          Відповідно до ч. 1 ст. 267 цього ж кодексу договір поставки може бути укладений на один рік, на строк більше одного року (довгостроковий договір) або на інший строк, визначений угодою сторін. Якщо в договорі строк його дії не визначений, він вважається укладеним на один рік.

          Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

          До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

          Згідно ст. 655 цього ж кодексу за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

          Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (частина друга статті 180 ГК України).

          Відповідно до частини третьої статті 180 ГК України, при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

          Відповідно до частини першої, п'ятої статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

          Згідно частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою – третьою, п’ятою, шостою статті 203 ЦК України.

          Частиною 2 ст. 207 цього ж кодексу передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

          Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

          Пунктами 1, 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” передбачено, що цивільні відносини щодо недійсності правочинів регулюються Цивільним кодексом України (далі - ЦК), Земельним кодексом України, Сімейним кодексом України, Законом України від 12 травня 1991 року № 1023-XII „Про захист прав споживачів” (в редакції Закону від 1 грудня 2005 року № 3161-IV), Законом України від 6 жовтня 1998 року № 161-XIV „Про оренду землі” (в редакції Закону від 2 жовтня 2003 року № 1211-IV) та іншими актами законодавства.

          При розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.

          Судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

          Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).

          Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

          Як будо вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, договір купівлі-продажу № 92 від 18.01.2010 року, укладений між ТОВ „Аромати здоров’я” та ТОВ „ВВС-ЛТД”, додаткову угоду до нього № 1 від 18.01.2010 року, а також специфікації (накладні) колегія суддів дійшла до висновку, що сторони домовилися щодо усіх істотних умов даного договору (предмет, якість, ціна, строки поставки і оплати, термін дії договору, інші умови), їх зміст та форма договору не суперечить положенням Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та іншим нормативно-правовим актам в редакціях, що діяли на момент вчинення правочину. Отже, враховуючи те, що, договір купівлі-продажу № 25 від 06.04.2006 року, укладений між ТОВ „Аромати здоров’я” та ТОВ „ВВС-ЛТД”, не суперечить положенням Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та іншим нормативно-правовим актам в редакціях, що діяли на момент вчинення правочину, у зв’язку з чим позовна вимога позивача за зустрічним позовом про визнання його недійсним, є такою, що не ґрунтується на нормах законодавства України, а тому суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні зустрічного позову.

          Як вбачається з матеріалів даної справи, позовні вимоги 3-ї особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору обґрунтовані невідповідністю договору купівлі-продажу № 92 від 18.01.2010 року, який укладений між ТОВ "Аромати здоров’я" та ТОВ "ВВС-ЛТД" вимогам законодавства в частині асортименту та вартості продукції, а також без попереднього погодження істотних умов з третьою особою.

          Між ТОВ "Аптека ВВС" та ТОВ "ВВС-ЛТД" 30.12.2009 року було укладено договір комісії № 15, відповідно до умов якого комісіонер (ТОВ "ВВС-ЛТД", відповідач-1) зобов’язався за дорученням комітента (ТОВ "Аптека ВВС") за плату вчинити від свого імені, але за рахунок комітента правочини спрямовані на купівлю лікарських засобів.

          Згідно ст. 1011 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

          Згідно ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

          Так 02.02.2010 року між ТОВ «Аптека ВВС »та ТОВ «ААС-ЛТД» було укладено додаткову угоду № 4-007/4 до договору комісії № 15 від 30.12.2009 року, відповідно до положень якої комісіонер зобов’язується за дорученням комітента за плату, від свого імені, але за рахунок комітента придбати у ТОВ «Аромати здоров’я» визначені у п.п. 1.1. договору комісії лікарські засоби.

          В свою чергу, п. 1.2 додаткової угоди, комісіонер зобов’язаний протягом 5 календарних днів з дня підписання цієї угоди провести переддоговірні переговори з                    ТОВ «Аромати здоров’я» стосовно передбаченої цією угодою правочину та повідомити про результати таких переговорів комітента.

          Решта істотних умов вчинення правочину, передбаченого цією угодою, має бути погоджено сторонами  окремо протягом 10 календарних днів після завершення переддоговірних переговорів з ТОВ «Аромати здоров’я» (п.1.3).

          Так, умовами договору комісії № 15 від 30.12.2009 року передбачено обов'язок комісіонера (ТОВ “ВВС ЛТД”) погоджувати з ТОВ «Аромати здоров’я» істотні умови правочинів, укладення яких передбачено цим договором комісії, в даному випадку договору купівлі-продажу з ТОВ “Аромати здоров’я”.

          Правовідносини між ТОВ «Аромати здоров’я» та ТОВ «ВВС-ЛТД» за договором купівлі-продажу № 92, який був укладений після укладення між відповідачем та третьою особою договору комісії, не є такими, що виникли на виконання ТОВ «ВВС-ЛТД» свого обов'язку щодо вчинення правочину за договором комісії, оскільки договір купівлі-продажу № 92 від 18 січня 2010 року носить самостійний характер, та не є правочином на виконання відповідачем-1 свого обов'язку за договором комісії, так як додаткову угоду № 4-007/4                  від 02.02.2010 року, в якій визначено предмет договору було укладено вже після підписання договору № 92 від 18.01.2010 року.

          Частиною 5 п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" встановлено, що вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

          З огляду на викладене, третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору у справі - ТОВ "Аптека ВВС" не дотримано вимог даної норми процесуального законодавства, і відповідно господарський суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що позовні вимоги 3-ї особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору у справі - ТОВ "Аптека ВВС" до ТОВ "ВВС-ЛТД" та ТОВ "Медичне науково-виробниче об’єднання "Аромати здоров’я" про визнання Договору недійсним в частині умов договору, які містять посилання на погодження кількості, асортименту та ціни товару у видаткових накладних з підстав ч. 1 ст. 203 ЦК України є необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.

          Отже, матеріали справи свідчать про те, що господарським судом в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об’єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.

          Доводи наведені Товариством з обмеженою відповідальністю "ВВС-ЛТД" в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

          Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні статті 104 Господарського процесуального кодексу України.

          На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -                               

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Київської області від 16.05.2011 року у справі    № 4/048-11 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Справу № 4/048-11 повернути до господарського суду міста Київської області.

3.  Копію постанови направити сторонам та третій особі.

Головуючий суддя                                                                      Баранець  О.М.

Судді                                                                                          Чорна Л.В.

                                                                                          Рєпіна  Л.О.

07.07.11 (відправлено)