КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.06.2011                                                                                           № 7/484

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Ткаченка Б.О.

суддів:            Федорчука  Р.В.

          Лобаня О.І.

при секретарі:            

    за участю представників:

від позивача:                    ОСОБА_1 – дов. №Д07/04/22-38 від 22.04.2011 р.;

від відповідача:                    ОСОБА_2 – дов. № 86-Д від 05.04.2011 р.;

 розглянувши матеріали

апеляційної скарги Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківського району міста Києва

на рішення Господарського суду м. Києва

від   20.12.2010 р.  

у справі № 7/484 (суддя – Якименко М.М.)

за позовом Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»

до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківського району міста Києва

про стягнення боргу за спожиту теплову енергію в сумі 3 556 435,40 грн.

ВСТАНОВИВ:

   Рішенням господарського суду міста Києва від 20.12.2010 року позов задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківського району міста Києва на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» 2 484 636,99 грн. основного боргу, 687 267,63 грн. інфляційних втрат, 150 759,19 грн. 3% річних, 25 500,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Шевченківського району міста Києва звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 20.12.2010 р. у справі № 7/484 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити Публічному акціонерному товариству «Київенерго» в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»  в задоволенні позову.

Представник позивача у судовому засіданні заявив клопотання про зміну свого найменування.

Так, представник повідомив апеляційний господарський суд про те, що на виконання вимог ЗУ «Про акціонерні товариства» акціонерну енергопостачальну компанію «Київенерго» було перейменовано у Публічне акціонерне товариство «Київенерго». В зв’язку з цим просив суд апеляційної інстанції здійснити заміну найменування позивача на Публічне акціонерне товариство «Київенерго». На підтвердження зазначених фактів представником позивача до поданого клопотання також доданий витяг із статуту ПАТ «Київенерго», копії довідки з ЄДРПОУ та свідоцтво про державну реєстрацію.

          Відповідно до вимог ст. 25 ГПК України у разі вибуття однієї з сторін у спірному або встановленому рішенні господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішенні або ухвалі.

       Колегія суддів вважає за необхідне задовольнити клопотання представника позивача та замінити його правонаступником – Публічним акціонерним товариством «Київенерго».

Представник відповідача в поясненнях наданих у судовому засіданні підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі, просив суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду м. Києва від 20.10.2010 р. у справі №7/484 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача в поясненнях, наданих в судовому засіданні, заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду як таке, що прийняте з повним, всебічним та об’єктивним з’ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» (далі – позивач) та Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківського району міста Києва (далі – відповідач) укладено Договір № 320030 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 13.11.2003р. (далі - Договір).

Згідно з пп. 2.2.1. та 2.3.1. Договору і відповідно до законодавства України позивач постачає теплову енергію у гарячій воді на межу балансової належності з відповідачем для потреб: опалення - в період опалювального сезону, гарячого водопостачання - протягом року, в кількості та в обсягах згідно з Додатком 1 до Договору, яку відповідач зобов'язаний оплачувати щомісяця своєчасно та в повному обсязі.

Нарахування відповідачу за теплову енергію здійснюється відповідно до звертання-доручення про укладення Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді по приладах обліку та розрахунковим способом за тарифами, встановленими і затвердженими розпорядженням Київської міської державної адміністрації.

Відповідно до п. 2.3. Договору відповідач зобов'язаний своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у Додатку 2 до Договору відповідно до якого за теплову енергію яка використовується населенням оплата повинна бути проведена не пізніше 10 числа місяця наступного за розрахунковим, за теплову енергію яка використовується орендарями оплата повинна бути проведена не пізніше 25 числа поточного місяця.

Позивачем було проведено розрахунок у відповідності з умовами Договору на підставі зазначених даних облікових карток (табуляграм), що підтверджує факт поставки позивачем відповідачу протягом  періоду з 01.10.2007 по 01.10.2010 теплової енергії на суму 9 162 694,40 грн., а також факт користування відповідачем цією тепловою енергію та наявності заборгованості у останнього перед позивачем за спожиту теплову енергію у розмірі 2 484 636,99 грн.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про те, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Крім того позивач, керуючись статтею 625 Цивільного кодексу України, нарахував та просить суд стягнути з відповідача 687 267,63 грн. – інфляційних збитків та 150 759,19 грн. –3% річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи 3% річних та інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов’язання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу  України, підлягають стягненню 687 267,63 грн. – інфляційних збитків та 150 759,19 грн. – 3% річних за весь час прострочення платежу.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 83 730,46 грн. В обґрунтування заявленої вимоги позивач посилається на те, що АЕК “Київенерго” належить до державного сектору економіки, у зв’язку з чим за порушення відповідачем взятого на себе зобов’язання останній має відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України сплатити позивачу штраф у розмірі 7% вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення.

Відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 % вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

У відповідності до частини 2 статті 22 Господарського кодексу України, суб’єктами господарювання державного сектора економіки є суб’єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб’єкти, державна частка у статутному фонді яких перевищує п’ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб’єктів.

Однак, позивач не надав суду належних доказів того, що Акціонерна енергопостачальна компанія “Київенерго” належить до суб’єктів господарювання державного сектора економіки.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції у тому, що відсутні підстави для висновку про належність позивача до суб’єктів господарювання державного сектора економіки, у зв’язку з чим відсутні підстави для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України.

За прострочення грошового зобов’язання позивач нарахував  та просить стягнути з відповідача 150 041,13 грн. пені у відповідності до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України..

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті  611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором.

У Договорі № 320030 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 13.11.2003р. умова про застосування до відповідача відповідальності у вигляді пені відсутня.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що  позовні вимоги про стягнення з відповідача пені у сумі 150 041,13 грн.   задоволенню не підлягають.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона  посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 20.12.2010 р. у справі № 7/484 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв’язку з чим апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.

У зв’язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита за її подання і розгляд покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

  1.          Здійснити заміну позивача Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» на правонаступника – Публічне акціонерне товариство «Київенерго»

2.          Апеляційну скаргу Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківського району міста Києва залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 20.12.2010 р.   у справі № 7/484 – залишити без змін.

3.          Матеріали справи № 7/484 повернути до Господарського суду м. Києва.

4.          Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя                                                                      Ткаченко Б.О.

Судді                                                                                          Федорчук  Р.В.

                                                                                          Лобань О.І.