КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.06.2011 № 17/118
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ткаченка Б.О.
суддів: Лобаня О.І.
Федорчука Р.В.
при секретарі:
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_1 – дов. б/н від 22.01.2011 р.
від відповідача: ОСОБА_2 – дов. б/н від 23.6.2010 р.
розглянувши матеріали
апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Т.М.М.»
на рішення Господарського суду м. Києва
від 11.04.2011 р.
у справі № 17/118 (суддя – Удалова О.Г.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Т.М.М.»
про стягнення 36917,32 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.04.2011 р. у справі № 17/118 позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Т.М.М.» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг» 34364,08 грн. основного боргу, 1486,37 грн. пені, 779,16 грн. інфляційних втрат, 287,71 грн. 3 % річних, 369,17 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма Т.М.М.» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду м. Києва від 11.04.2011 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.
Скаржник в апеляційній скарзі наголошує на нечинності пунктів 7.1.2,.7.2,7.4 Договору фінансового лізингу № 693/03/2007 від 15.03.2007 р. в частинах прив’язки до курсу долара звертає увагу на відсутність у спірному договорі ціни, як істотної умови господарського договору.
Крім того, апелянт посилається на п. “г” ч. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю".
Скаржник стверджує, що лізингові платежі за грудень 2010 р. та січень 2011 р. не підлягали нарахуванню позивачем, оскільки останній не надав відповідачу талони про проходження техогляду на спецавтотехніку за Договором, у зв’язку з чим відповідач не мав змоги її використовувати.
Представник позивача в поясненнях, наданих в судовому засіданні, підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі, просив суд скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 15.03.2010 року по справі № 13/45 в частині зменшення пені та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов в цій частині в повному обсязі.
Представник відповідача в поясненнях, наданих в судовому засіданні, заперечував проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду як таке, що прийняте з повним, всебічним та об’єктивним з’ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг» (далі - позивач, лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Т.М.М.» (далі - відповідач, лізингоотримувач) був укладений Договір фінансового лізингу № 693/03/2007 від 15.03.2007 р. (далі - Договір).
Відповідно до п.1.1 Договору позивач зобов’язався придбати у свою власність транспортний засіб, згідно з встановленою відповідачем специфікацією продавця: тип: Автоприцеп; марка, модель: П.причіп МАЗ 938660-044(2 одиниці); № шасі: буде встановлений в акті приймання-передачі майна; рік випуску: 2007; пробіг станом на дату придбання: до 2000 км; специфікація продавця: Додаток до Договору купівлі-продажу від 15.03.2007 та передати його без надання послуг з управління та технічної експлуатації відповідачу у якості предмету лізингу у тимчасове володіння та користування за плату, а відповідач зобов’язався прийняти його на умовах даного Договору.
Згідно із п. 2.1 Договору майно купується лізингодавцем у продавця майна (продавець) на умовах Договору купівлі-продажу для подальшої передачі його у фінансовий лізинг.
Відповідно до п. 2.3. Договору, вартість майна, що передається позивачем відповідачу, складає суму, еквівалентну 31 728,00 у.о., у тому числі ПДВ у розмірі 20% - 5 288,00 у.о., виражена у гривнях України.
Згідно з п. 7.1. Договору сторони погодили, що валютою Договору є умовна одиниця. Під умовною одиницею розуміється сума, відображена в гривнях та дорівнює одному долару США по курсу згідно пункту 7.1.1. Договору.
У п. 7.1.1. Договору сторони визначили такі поняття:
«Курс 1» - курс, встановлений НБУ для одного долара США станом на 15.03.07р.;
«Курс 2» - курс, встановлений НБУ для одного долара США на дату, визначену для проведення чергового лізингового платежу згідно з графіком внесення платежів.
Відповідно до п. 7.1.2. Договору, поточний лізинговий платіж, який підлягає оплаті в гривнях, розраховується як додаток суми лізингового платежу, відображеної в «у.о» згідно з «Графою 3» додатку №1 на відповідну дату проведення платежу та «Курсу 2».
Вартість майна (включаючи ПДВ), що передається позивачем відповідачу у гривнях, складає суму авансу, внесеного у відповідності до пункту 7.4. Договору, загальна сума платежу у погашення вартості майна, зазначена у «Графі 4» графіку внесення платежів по «Курсу1» та викупну вартість, зазначену у Додатку № 1 до Договору по «Курсу1».
Техніку, що є предметом фінансового лізингу, в кількості 2 одиниці передано відповідачу відповідно до видаткових накладних № РН-0000190 від 31.05.2007 р. та № РН-0000271 від 17.07.2007 р. на загальну суму 160 226,40 грн. Факт одержання майна уповноваженим представником відповідача підтверджується довіреністю серії ЯНЮ № 464472 від 31.05.2007 р..
Відповідно до п. 7.5. Договору лізингові платежі нараховуються за кожний період строку фінансового лізингу. Розмір лізингового платежу за кожний період строку фінансового лізингу зазначений в додатку № 1 до Договору.
Порядок та строки внесення грошових сум в рахунок оплати лізингових платежів вказаний у Графіку внесення платежів (п. 7.6. Договору).
Відповідно до п. 7.7. Договору відповідач зобов’язаний вносити всі грошові суми в рахунок оплати лізингових платежів в обсязі та в строки, встановлені в Графіку внесення платежів, незалежно від виставлення або одержання рахунків позивача, а також незалежно від фактичного користування майном , в тому числі, в період технічного обслуговування, ремонту, втрати майна, протягом строку фінансового лізингу або до моменту дострокового припинення Договору.
Відповідно до п. 7.8 Договору відповідач взяв на себе зобов’язання вносити всі лізингові платежі в обсязі та у строки, встановлені в графіку внесення платежів, незалежно від виставлених чи отриманих рахунків лізингодавця, а також незалежно від фактичного використання майна, в тому числі, в період технічного обслуговування ремонту, втрати майна, протягом строку фінансового лізингу чи до моменту дострокового припинення договору.
30.07.2009 між сторонами було укладено Додаткову угоду № 693/03/2007R до Договору, відповідно до якої сторони виклали Додаток № 1 – Графік внесення платежів у новій реакції.
Відповідно до п. 1 Додаткової угоди до Договору встановлено, що відповідач зобов'язаний додатково сплачувати платіж в погашення суми заборгованості попередніх лізингових платежів одночасно з черговими лізинговими платежами. Платіж в погашення суми заборгованості, який підлягає оплаті в гривнях, розраховується як добуток Платежу в погашення суми заборгованості, вираженої в “у.о.” відповідно до Графи 7 Додатку № 1 до Договору на відповідну дату проведення лізингового платежу, та “Курса 2”.
У графіку внесення платежів визначено, що за 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44 періоди, тобто відповідно по 24.07.2010 р., 24.08.2010 р., 24.09.2010 р., 24.10.2010 р., 24.11.2010 р., 24.12.2010 р. та 24.01.2011 р. відповідач повинен був сплатити по 530,55 умовних одиниць відповідно до графи 3 «Сума лізингового платежу» та по 174,00 умовних одиниць відповідно до графи 7 «Платіж в погашення суми заборгованості».
Відповідач лізингові платежі за 38-44 періоди не перерахував в повному обсязі, сплативши 16.12.2010 р. на користь позивача 5 108,14 грн.
Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 34 364,08 грн. основного боргу за період з липня 2010 р. по січень 2011 р.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивачем було передано відповідачу предмет лізингу, а саме, Автоприцеп П.прицеп МАЗ 938660-044 в кількості 2 одиниць.
В ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» зазначено, що відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.
Частиною 2 статті 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачено, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Відповідно до частини 1 статті 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).
За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.
Суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).
Відповідач порушив свої договірні зобов'язання щодо здійснення повної та своєчасної оплати лізингових платежів на підставі Договору, а саме: не здійснив оплати за 38 - 44 періоди згідно Графіку внесення платежів у загальній сумі 34 364,08 грн.
Судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про те, що позовна вимога про стягнення 34 364,08 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню
Крім того, за прострочення грошового зобов’язання позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 1 486,37 грн. пені, 779,16 грн. інфляційних нарахувань та 287,71 грн. 3% річних.
В п. 9.5. Договору у разі нездійснення лізингоотримувачем у встановлені Договором строки оплати встановлених Договором платежів, лізингодавець має право вимагати сплати неустойки у розмірі 0,25 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочки платежу, починаючи з шостого дня прострочки, а лізингоотримувач зобов’язується її сплатити.
Згідно частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.
В частині 4 статті 231 Господарського кодексу України зазначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Згідно частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.
Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача - 1 486,37 грн. пені, 779,16 грн. інфляційних нарахувань та 287,71 грн. 3% річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Що стосується посилань відповідача на те, що відсутні будь-які підстави для виплати лізингових платежів, оскільки у Договорі відсутня ціна, виражена у гривні, а п.п. 7.1.2,.7.2,7.4 Договору фінансового лізингу 693/03/2007 від 15.03.2007 р. є нечинними, судова колегія зазначає наступне.
Відповідно до частини 5 статті 180 Господарського кодексу України ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.
Частиною 2 статті 189 Господарського кодексу України визначено, що ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін.
Пунктом 1 абзацу 7 Постанови Кабінету Міністрів України № 1998 від 18.12.1998 «Про удосконалення порядку формування цін» встановлено, що формування, встановлення та застосування суб'єктами підприємництва вільних цін на території України здійснюється виключно у національній грошовій одиниці. Вважати під час формування цін обґрунтованим врахування витрат у доларовому еквіваленті лише в частині імпортної складової структури ціни.
Згідно пункту 2.3. Договору вартість майна виражена у гривнях.
В п. 7.1. Договору зазначено, що сторони домовились, що валютою Договору є умовна одиниця. Під умовною одиницею розуміється сума виражена в гривнях України та дорівнює одному долару США по курсу, згідно пункту 7.1.1. Договору.
Згідно статті 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.
Визначаючи правовий статус гривні, вказана норма не встановлює сферу її обігу та будь-яких обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.
Згідно статті 192 Цивільного кодексу України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадку і в порядку, встановлених законом.
Частина 1 статті 533 Цивільного кодексу України встановлює загальне правило, відповідно до якого грошове зобов'язання має бути виконано у гривнях. Між тим, диспозиція норми частини 3 цієї ж статті дозволяє використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом. Аналогічний режим використання національної та іноземної валюти при виконанні грошових зобов'язань передбачений Господарським кодексом України.
Так, частиною 2 статті 198 Господарського кодексу України встановлено, що грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях; грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.
Згідно статті 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Стаття 6 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачає, що договір лізингу має бути укладений у письмовій формі. Істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Строк лізингу визначається сторонами договору лізингу відповідно до вимог цього Закону.
Відповідно до статті 524 Цивільного кодексу України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Згідно частин 1, 2 статті 533 Цивільного кодексу України, грошове зобов'язання має бути виконано у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Отже, чинним законодавством не заборонено визначати грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті, при цьому умови договору лізингу містять умови щодо здійснення лізингового платежу у гривні.
Щодо посилань апелянта на п. “г” ч. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" то слід зазначити, що стаття 5 вказаного Декрету регулює видачу Національним банком України індивідуальних та генеральних ліцензій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим декретом. Зокрема частиною 4, на яку посилається відповідач, встановлено, що індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Індивідуальної ліцензії потребують операції, зокрема, використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави (п. “г”). Як свідчать матеріали справи, всі розрахунки згідно спірного договору здійснювались сторонами у гривні, а тому посилання відповідача на вказаний пункт Декрету є безпідставними.
Твердження відповідача про те, що лізингові платежі за грудень 2010 р. та січень 2011 р. не підлягали нарахуванню позивачем, оскільки останній не надав відповідачу талони про проходження техогляду на спецавтотехніку за Договором, у зв’язку з чим відповідач не мав змоги її використовувати, повністю спростовуються, з огляду на умови, встановлені пунктом 7.7 даного Договору, а саме: лізингоодержувач зобов’язаний вносити всі грошові суми в рахунок оплати лізингових платежів в об’ємі та в строки, встановлені у Графіку внесення платежів, незалежно від виставлення або отримання рахунків лізингодавця, а також незалежно від фактичного користування майном, в тому числі, в період технічного обслуговування, ремонту, втрати майна, на протязі строку фінансового лізингу або до моменту дострокового розірвання договору.
Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Обставини, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду м. Києва від 11.04.2011р. у справі № 17/118 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв’язку з чим апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.
У зв’язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита за її подання і розгляд покладаються на відповідача (апелянта).
Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Т.М.М.» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 11.04.2011 р. у справі № 17/118 – залишити без змін.
2. Матеріали справи № 17/118 повернути до Господарського суду м. Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття
Головуючий суддя Ткаченко Б.О.
Судді Лобань О.І.
Федорчук Р.В.