КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31.05.2011 № 18/240-10
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шипка В.В.
суддів: Ільєнок Т.В.
Борисенко І.В.
при секретарі:
розглянувши апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Обухівське»
на рішення Господарського суду Київської області від 24.02.2011р.
по справі № 18/240-10 (суддя Кошик А.Ю.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Атріус»
до Відкритого акціонерного товариства «Обухівське»
про стягнення 7137344,10 грн.
за участю представників:
від позивача: не з»явились
від відповідача : ОСОБА_1 – дов. № б/н від 01.03.2011р.
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Атріус» звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Обухівське» про стягнення 7137344,10 грн.
Рішенням Господарського суду Київської області від 24.02.2011р. у справі № 18/240-10 позовні вимоги задоволені частково.
Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства «Обухівське» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Атріус» 5495000 грн. боргу, 811160 грн. інфляційних, 275983,96 грн. річних, 520900,12 грн. пені, 25494,53 грн. витрат по сплаті державного мита та 235,95 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд рішення скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2011р. прийнято апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Обухівське» до провадження та призначено розгляд справи № 18/240-10 на 28.04.2011р.
Через відділ документального забезпечення 27.04.2011р. представником позивача та відповідача була подана заява про укладення мирової угоди.
Розглянувши вказану заяву, колегія суддів відмічає, що відповідно до інформаційного листа Вищого Господарського суду України № 01-8/2351 від 20.10.2006р. затвердження апеляційною інстанцією мирової угоди, укладеної сторонами в процесі апеляційного провадження, не є можливим, оскільки це потягло б за собою скасування рішення місцевого господарського суду з відповідної справи, що допускається виключно з підстав, передбачених статтею 104 ГПК України.
Встановлено, що в судове засідання 28.04.2011р. представник позивача не з’явився, причини неявки суду не повідомив. Хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.04.2011р. розгляд справи №18/240-10 було відкладено на 17.05.2011р. у зв»язку неявкою представника позивача.
Встановлено, що в судове засідання 17.05.2011р. представник позивача не з’явився, причини неявки суду не повідомив. Хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2011р. розгляд справи №18/240-10 було відкладено на 31.05.2011р.у зв»язку неявкою представника позивача.
Через відділ документального забезпечення 30.05.2011р. представником відповідача були подані доповнення до апеляційної скарги.
Встановлено, що в судове засідання 31.05.2011р. представник позивача не з’явився, причини неявки суду не повідомив. Хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.
Розглянувши доводи скарги, заслухавши представника відповідача, перевіривши матеріали справи та зібрані у ній докази, колегія апеляційного господарського суду встановила наступне.
14.04.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “АТРІУС”(позивач) та Відкритим акціонерним товариством “Обухівське”(відповідач) був укладений Договір поворотної фінансової допомоги № 1.
Згідно п.1.1 даного Договору позивач зобов’язався надати відповідачу поворотну фінансову допомогу у сумі 3 000 000,00 грн., а відповідач зобов’язався повернути позивачу надані грошові кошти в строк 1 (один) календарний рік з моменту перерахування суми допомоги.
На виконання вищезазначеного Договору ТОВ “АТРІУС” перерахувало на розрахунковий рахунок ВАТ “Обухівське” поворотну фінансову допомогу в сумі 3 000 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням ТОВ “ФОРТУНА-БАНК”№ 1 від 15.04.2008 року.
Згідно п.4.1 даного Договору №1 строк повернення поворотної фінансової допомоги становить 1 календарний рік з моменту перерахування суми допомоги на поточний рахунок ВАТ “Обухівське”, таким чином, кошти мали бути повернуті відповідачем з 15.04.2009 року.
Відповідач частково визнав заборгованість за Договором № 1 в сумі 2995000 грн. оскільки 5000 грн. було ним повернуто позивачу за платіжним дорученням № 1731 від 24.12.2010 року. Також, відповідач частково визнав нарахування індексу інфляції на фактичну заборгованість в сумі 412500 грн., при цьому відповідач заперечив правомірність нарахування інфляційних з квітня 2009 року, оскільки заборгованість не існувала протягом всього місяця.
Відповідач стверджує, що строк повернення фінансової допомоги припадає на 14.04.2009 року, тому строк позовної давності для стягнення пені минув 15.04.2010 року.
Крім того, відповідач вважає, що позивачем безпідставно всупереч п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нараховано пеню понад шість місяців з моменту прострочення виконання зобов’язання. Таким чином, вважає, що нарахування пені мало припинитись 15.10.2009 року і для відповідної вимоги минув строк позовної давності.
Пунктом 6.3 Договору № 1 передбачено нарахування пені до повного погашення заборгованості, тобто передбачено інший термін нарахування, що допускається відповідним п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. Таким чином, позивачем правомірно нараховано пеню за заявлений період протягом фактичного прострочення зобов’язання по день розгляду спору.
Щодо строку позовної давності, судом встановлено, що позов подано до суду 31.12.2010 року, таким чином, строк позовної давності застосовується до пені, нарахованої до 31.12.2009 року, однак згідно розрахунку позивача, заявлена до стягнення пеня нарахована з 01.01.2010 року, тобто в межах річного строку давності.
Дослідивши розрахунок індексу інфляції, судом встановлено, що позивачем правомірно (з врахуванням заперечень відповідача) нараховано індекс інфляції за період з травня 2009 року по січень 2011 року (по день подання позивачем відповідних уточнень позову).
Враховуючи суму фактичної заборгованості відповідача, яка ним визнана, в межах заявленого періоду нарахування індексу інфляції, з відповідача підлягає стягненню 441000 грн. інфляційних за період з 01.05.2009 року по 24.12.2010 року на заборгованість в сумі 3000000 грн. та 29950 грн. за період з 25.12.2010 року по 31.01.2011 року (як заявлено в уточненому розрахунку позивача) на заборгованість в сумі 2995000 грн.
Всього, з відповідача за період з травня 2009 року по січень 2011 року підлягає стягненню 470950 грн. інфляційних за розрахунком суду.
Щодо заявлених до стягнення 3% річних, враховуючи часткову сплату відповідачем заборгованості за Договором № 1 та заявлені в уточненому розрахунку позивача періоди, судом встановлено, що з відповідача підлягають стягненню річні за 602 дні прострочення з суми боргу 3000000 грн. та за 39 днів прострочення з суми боргу 29995000 грн., що за розрахунком суду складає 158038,76 грн.
Також, з врахуванням часткової сплати, з відповідача підлягає стягненню 290985,77 грн. пені за відповідні періоди в залежності від суми фактичної заборгованості.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що за Договором № 1 від 14.04.2008 року з відповідача підлягає стягненню 2995000 грн. боргу, 290985,77 грн. пені, 470950 грн. інфляційних та 158038,76 грн. річних.
Також, 15.04.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “АТРІУС”(позивач) та Відкритим акціонерним товариством “Обухівське”(відповідач) був укладений Договір поворотної фінансової допомоги № 2.
Згідно п.1.1 даного Договору позивач зобов’язався надати відповідачу поворотну фінансову допомогу у сумі 3 000 000,00 грн., а відповідач зобов’язався повернути позивачу надані грошові кошти в строк 1 (один) календарний рік з моменту перерахування суми допомоги.
На виконання вищезазначеного пункту Договору ТОВ “АТРІУС”перерахувало на розрахунковий рахунок ВАТ “Обухівське”поворотну фінансову допомогу в сумі 2 000 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням ТОВ “ФОРТУНА-БАНК”№ 2 від 16.04.2008 року.
Згідно п.4.1 даного Договору строк повернення поворотної фінансової допомоги становить 1 календарний рік з моменту перерахування суми допомоги на поточний рахунок ВАТ “Обухівське”. Таким чином, кошти мали бути повернуті відповідачем з 16.04.2009 року.
Відповідач позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за Договором № 2 від 15.04.2009 року заперечив посилаючись на невиконання позивачем умов відповідного Договору в повному обсязі, зокрема, сума фінансової допомоги визначена сторонами в сумі 3000000 грн., однак позивачем надано лише 2000000 грн.
Ненадання позивачем всієї обумовленої Договором № 2 суми фінансової допомоги надає відповідачу право вимоги до позивача про виконання зобов’язань за договором в повному обсязі, однак не звільняє його від обов’язку повернення фактично отриманих сум фінансової допомоги в передбачені договором строки. При цьому, відповідачем не надано суду доказів звернення до позивача з вимогами про повне виконання зобов’язань за Договором № 2.
За таких обставин з відповідача підлягає стягненню 2000000 грн. заборгованості по поверненню фінансової допомоги.
У зв’язку з прострочення термінів повернення зазначеної суми фінансової допомоги, з відповідача підлягають стягненню інфляційні (за уточненим розрахунком позивача) за період з травня 2009 року по січень 2011 року на суму заборгованості 2000000 грн. в межах позовних вимог в сумі 314000 грн.
Також з відповідача підлягає стягненню 105369,86 грн. 3% річних за 641 день прострочення та 194041,09 грн. пені за період з 01.01.2010 року по 31.01.2011 року згідно уточнених позовних вимог.
Таким чином, за Договором № 2 від 15.04.2009 року з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 2000000 грн. боргу, 314000 грн. інфляційних, 105369,86 грн. 3% річних та 194041,09 грн. пені.
Також, 09.02.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “АТРІУС”(позивач) та Відкритим акціонерним товариством “Обухівське”(відповідач) був укладений Договір поворотної фінансової допомоги № 1.
Згідно п.1.1 даного Договору позивач зобов’язався надати відповідачу поворотну фінансову допомогу у сумі 500 000 грн., а відповідач зобов’язався повернути позивачу надані грошові кошти в строк 1 (один) календарний рік з моменту перерахування суми допомоги.
На виконання вищезазначеного пункту Договору ТОВ “АТРІУС”05.03.2009 року платіжним дорученням № 18 перерахувало на розрахунковий рахунок ВАТ “Обухівське”поворотну фінансову допомогу в сумі 500 000 грн.
Згідно п.4.1 даного Договору строк повернення поворотної фінансової допомоги становить 1 календарний рік з моменту перерахування суми допомоги на поточний рахунок ВАТ “Обухівське”. Таким чином, кошти мали бути повернуті відповідачем з 06.03.2010 року.
Однак, відповідач своєчасно та в повному обсязі зобов’язання з повернення фінансової допомоги не виконав, у зв’язку з чим, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення відповідної суми боргу та у зв’язку з простроченням термінів повернення коштів за даним Договором №1 позивачем нараховано відповідачу на підставі п.6.3 Договору пеню та згідно п. 2 ст.625 Цивільного кодексу України інфляційні та річні.
Щодо Договору № 1 від 09.02.2009 року, відповідач визнав основний борг в сумі 500000 грн., інфляційні в сумі 17000 грн. та 23444,59 грн. пені.
Також, 09.02.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “АТРІУС”(позивач) та Відкритим акціонерним товариством “Обухівське”(відповідач) був укладений Договір поворотної фінансової допомоги № 1.
Згідно п.1.1 даного Договору позивач зобов’язався надати відповідачу поворотну фінансову допомогу у сумі 500 000 грн., а відповідач зобов’язався повернути позивачу надані грошові кошти в строк 1 (один) календарний рік з моменту перерахування суми допомоги.
На виконання вищезазначеного пункту Договору ТОВ “АТРІУС”05.03.2009 року платіжним дорученням № 18 перерахувало на розрахунковий рахунок ВАТ “Обухівське”поворотну фінансову допомогу в сумі 500 000 грн.
Згідно п.4.1 даного Договору строк повернення поворотної фінансової допомоги становить 1 календарний рік з моменту перерахування суми допомоги на поточний рахунок ВАТ “Обухівське”. Таким чином, кошти мали бути повернуті відповідачем з 06.03.2010 року.
Щодо Договору № 1 від 09.02.2009 року, відповідач визнав основний борг в сумі 500000 грн., інфляційні в сумі 17000 грн. та 23444,59 грн. пені.
Відповідач заперечував нарахування інфляційних за березень, оскільки спірна сума боргу не існувала повний місяць, заперечень по пені та 3% річних відповідачем не надано суду.
Позивачем з врахуванням заперечень відповідача надано уточнений розрахунок інфляційних на суму 500000 грн. заборгованості за період з квітня 2010 року та збільшено період нарахування до січня 2011 року, за яким індекс інфляції складає 26210 грн. Судом встановлено правильність нарахування позивачем індексу інфляції, тому відповідна вимога підлягає задоволенню.
Також, з відповідача підлягає стягненню 12575,34 грн. 3% річних за 306 днів прострочення, що відповідачем не заперечено.
Позивачем правомірно нараховано пеню в сумі 35873,26 грн. за період фактичного прострочення з 01.04.2010 року по 31.01.2011 року (згідно уточнених позовних вимог), тому вимога про стягнення пені підлягає задоволенню в межах позовних вимог в сумі 35873,26 грн.
Таким чином, за Договором № 1 від 09.02.2009 року з відповідача підлягає стягненню 500000 грн. боргу, 26210 грн. інфляційних, 12575,34 грн. 3% річних та 35873,26 грн. пені.
Згідно ст.58 Господарського процесуального кодексу України в одній позовній заяві може бути об’єднано кілька вимог, пов’язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Вимоги за вищезазначеними Договорами мають ідентичні підстави виникнення, однорідними є умови та предмети Договорів та сторони справи, тому дані вимоги Господарським судом Київської області об’єднані в одну позовну заяву.
В силу статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (стаття 610 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 2 ст. 612 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 220 Господарського кодексу України, боржник, який прострочив виконання господарського зобов'язання, відповідає перед кредитором за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення. При цьому, ст. 229 Господарського кодексу України встановлює, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції.
Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно п. 2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно п.4 ст.232 Господарського кодексу України відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Апелянтом (відповідачем) не наведено суду будь-яких доводів та не надано будь-яких належних та допустимих доказів, які б по суті спростовували висновки суду першої інстанції та доводили б помилковість оскаржуваного рішення.
Враховуючи усе вищевикладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування чи зміни рішення Господарського суду Київської області від 24.02.2011р. у справі № 18/240-10.
Керуючись ст.ст. 99, 101, п.1 ст.103, ст.105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, –
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Обухівське» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 24.02.2011р. у справі № 18/240-10 – без змін.
2. Матеріали справи № 18/240-10 повернути до Господарського суду Київської області.
3. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя Шипко В.В.
Судді Ільєнок Т.В.
Борисенко І.В.