КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.05.2011                                                                                           № 37/7

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Шипка  В.В.

суддів:            Ільєнок  Т.В.

          Борисенко  І.В.

при секретарі:            

розглянувши апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА»

на рішення Господарського суду м. Києва від 02.03.2011р.          

по справі № 37/7 (суддя Гавриловська І.О.)

за позовом   Приватного акціонерного товариства «страхова Компанія «Вусо»

до                  Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова

                      компанія «ОРАНТА»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача   ОСОБА_5

про                стягнення 5354,80 грн.

за участю представників:

від позивача:          ОСОБА_1 – дов. № 610-20 від 11.10.2010р.

від відповідача :     ОСОБА_2 – дов. № 08-03-28/482-10 від 08.12.2010р.

від третьої особи - не з"явились

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова Компанія «Вусо»звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» про стягнення 5354,80 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 14.03.2011р. у справі № 37/7 позовні вимоги задоволенні повністю.

Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства “Національна акціонерна страхова компанія “ОРАНТА” на користь Приватного акціонерного товариства “СТРАХОВА КОМПАНІЯ “ВУСО” суму завданої матеріальної шкоди (в порядку регресу) в розмірі 5 354 грн. 80 коп., 102 грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. 00 коп.  витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 14.03.2011р. у справі № 37/7 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.04.2011р. апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» було прийнято до провадження і розгляд справи № 37/7 призначено на 31.05.2011р.

Через відділ документального забезпечення 30.05.2011р. представником позивача був поданий відзив на апеляційну скаргу в якому просить суд рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Встановлено, що в судове засідання 31.05.2011р. представник третьої особи не з’явився, причини неявки суду не повідомив. Хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував.

Розглянувши доводи скарги, заслухавши представника позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи та зібрані у ній докази, колегія апеляційного господарського суду встановила наступне.

Приватне акціонерне товариство «Страхова Компанія «Вусо»звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» про стягнення 5354,80 грн. матеріальної шкоди (в порядку регресу), завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Приватним акціонерним товариством “СТРАХОВА КОМПАНІЯ “ВУСО”на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту  № 042894-02-13-01 від 25.11.2008 р. внаслідок настання страхової події –дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхове відшкодування ОСОБА_3 –власнику автомобіля «Toyota Corolla», державний номер НОМЕР_2, а тому позивачем, у відповідності до положень статті 27 Закону України “Про страхування”та статей 993 та 1191 Цивільного кодексу України, отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу “КАМАЗ 53229-1041”, державний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_4, яким керував водій ОСОБА_5 та якого визнано винним у скоєнні ДТП, застрахована Відкритим акціонерним товариством “Національна акціонерна страхова компанія “ОРАНТА”на підставі договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № ВС/5714513), а тому позивач вказує, що обов’язок з відшкодування збитків покладається на відповідача.

Місцевим судом позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «Вусо» до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» про стягнення 5354,80 грн. матеріальної шкоди (в порядку регресу), завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди задоволені повністю.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про  задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

27.04.2009 р. на автодорозі Р-2253 км.+200 м. сталася дорожньо-транспортна пригода, зокрема, зіткнення автомобіля «Toyota Corolla», державний номер НОМЕР_2, яким керувала ОСОБА_3, та автомобіля “КАМАЗ 53229-1041”, державний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_5.

ОСОБА_5 під час перестроювання не дав дорогу автомобілю «Toyota  Corolla», державний номер НОМЕР_2, який рухався в попутному напрямку, по тій полосі, на яку мав намір перестроїтись, внаслідок чого сталася дорожньо-транспортна пригода.

Про наведене свідчить довідка від 28.04.2009р., видана Управлінням державтоінспекції Луганської роти дорожньо-патрульної служби для обслуговування доріг державного значення м. Луганськ УМВС України в Луганській області, та постанова Свердловського міського суду Луганської області від 22.05.2009 року в адміністративній справі № 3-1486-09, відповідно до якої ОСОБА_5 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в сумі 425, 00 грн.

Вищезазначеною постановою ОСОБА_5 визнано винним у вчинені правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу про адміністративне правопорушення України.

Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль «Toyota Corolla» , державний номер НОМЕР_2, який належить ОСОБА_3

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про страхування”, страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

В статті 16 Закону України “Про страхування” визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки  та виконувати інші умови договору.

Між Закритим акціонерним товариством “СТРАХОВА КОМПАНІЯ “ВУСО”, правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство “СТРАХОВА КОМПАНІЯ “ВУСО”(страховик) та ОСОБА_3 (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 042894-02-13-01 від 25.11.2008р., у відповідності до якого страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов’язані з володінням, використанням та розпорядженням транспортним засобом, а саме - автомобілем марки «Toyota Corolla», державний номер НОМЕР_2.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов’язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Пунктом 4.1.1. договору добровільного страхування наземного транспорту № 042894-02-13-01 від 25.11.2008 р. визначено, що страховим випадком, зокрема, є пошкодження транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в результаті якої завдано шкоду автомобілю страхувальника.

На підставі поданої страховику заяви на виплату страхового відшкодування від             28.04.2009 р. представником Приватного акціонерного товариства “СТРАХОВА КОМПАНІЯ “ВУСО” 27.04.2009р. за присутності ОСОБА_3  було проведено огляд пошкодженого автомобіля марки «Toyota Corolla», державний номер НОМЕР_2 з метою визначення розміру збитків та складено акт виїзду на місце події.

Позивач з метою визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Toyota Corolla» , державний номер НОМЕР_2, замовив у спеціаліста-автотоварознавця ПП “ОСОБА_6” проведення автотоварознавчого дослідження колісного транспортного засобу.

Відповідно до висновку автотоварознавчого дослідження спеціаліста-автотоварознавця ОСОБА_7 , складеного відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фондом державного майна України від 24.11.2003 р. № 142/5/2092, Національного стандарту № 1 “Загальні засади оцінки майна і майнових прав”, затвердженого постановою КМ України від 10.09.2003 року № 1440, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Toyota Corolla», державний номер НОМЕР_2, становить 10 127, 15 грн.

Підставою для виплати страхового відшкодування, у відповідності до пункту 5.2. договору добровільного страхування наземного транспорту № 042894-02-13-01 від 25.11.2008 р., є експертний висновок авто товарознавчої експертизи.

Приватним акціонерним товариством “СТРАХОВА КОМПАНІЯ “ВУСО” було складено звіт № 8-06/40-07 з розрахунком суми страхового відшкодування. В даному звіті визначено, сума страхового відшкодування власнику автомобіля «Toyota Corolla», державний номер НОМЕР_2 дорівнює сумі збитку з урахуванням коефіцієнту пропорційності з відрахуванням франшизи, та становить 5 354, 80 грн.

Згідно з пунктом 7.1.4. договору добровільного страхування наземного транспорту                   № 042894-02-13-01 від 25.11.2008 р., страховик зобов’язаний протягом 5 робочих днів після складання страхового акту, якщо подія буде кваліфікована як “страховий випадок”, здійснити виплату страхового відшкодування.

22.07.2009 р. Приватним акціонерним товариством “СТРАХОВА КОМПАНІЯ “ВУСО” було складено страховий акт № 4738-02 по договору страхування наземного транспорту № 042894-02-13-01 від 25.11.2008 р., в якому визначена сума страхового відшкодування, яка підлягає виплаті, та становить 5 354, 80 грн.

Статтею 29 Закону України “Про страхування” передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Приватне акціонерне товариство “СТРАХОВА КОМПАНІЯ “ВУСО” свої зобов’язання перед страхувальником за договором добровільного страхування наземного транспорту № 042894-02-13-01 від 25.11.2008р. виконало належним чином, перерахувавши платіжним дорученням № 11158 від 22.07.2009 р. суму в розмірі 5 354, 80 грн. на рахунок ОСОБА_3.

Враховуючи те, що постановою Свердловського міського суду Луганської області від 22.05.2009 року в адміністративній справі № 3-1486-09 ОСОБА_5, який керував автомобілем “КАМАЗ 53229-1041”, державний номер НОМЕР_1, визнано винним у дорожньо-транспортній пригоді, яка сталася в результаті його зіткнення з автомобілем  марки «Toyota Corolla», державний номер НОМЕР_2, він є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю Corolla”, державний номер НОМЕР_2.

Відповідальність власника транспортного засобу “КАМАЗ 53229-1041”, державний номер НОМЕР_1, яким керував водій ОСОБА_5  та якого визнано винним у скоєнні ДТП, застрахована Відкритим акціонерним товариством “Національна акціонерна страхова компанія “ОРАНТА” на підставі договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів  у відповідності до полісу № ВС/5714513.

З огляду на те, що Приватним акціонерним товариством “СТРАХОВА КОМПАНІЯ “ВУСО” на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту  № 042894-02-13-01 від 25.11.2008 р. було виплачено страхове відшкодування у розмірі 5 354, 80 грн. Куліковій Олександрі Олексіївна  –власнику автомобіля «Toyota Corolla», державний номер НОМЕР_2,  позивачем, у відповідності до положень статті 27 Закону України “Про страхування”та статей 993 та 1191 Цивільного кодексу України, отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, а саме, до страхової організації - Відкритого акціонерного товариства “Національна акціонерна страхова компанія “ОРАНТА”, у зв’язку з чим позивачем було направлено на адресу відповідача претензію вих. № 5127 від 21.10.2009 р. про відшкодування шкоди в сумі 5 354, 80 грн. (в порядку регресу), проте ВАТ “Національна акціонерна страхова компанія “ОРАНТА” відмовило в задоволенні даної регресної вимоги.

В статті 5 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” зазначено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Частинами 1. та 2 ст. 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Враховуючи вищевикладене, суд відзначає, що незалежно від джерела виникнення права позов щодо відшкодування збитків подається до особи, відповідальної за завдані збитки,  зокрема до відповідача у даній справі - Відкритого акціонерного товариства “Національна акціонерна страхова компанія “ОРАНТА”(дана правова позиція підтверджується також постановою ВГСУ від 05.12.2006 року № 54/53-06).

У відповідності до полісу обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № ВС/5714513), даний договір відноситься до 1 типу договору.

Пунктом 15.1. ст. 15 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”встановлено, що договором І типу є договір, укладений на умовах страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров’ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах.

Забезпеченим транспортним засобом у відповідності до полісу  ВС/5714513 є “КАМАЗ 53229-1041”, державний номер НОМЕР_1.

Твердження відповідача про те, що водій ОСОБА_5 не мав законних підстав керувати транспортним засобом “КАМАЗ 53229-1041”, державний номер НОМЕР_1, є  необґрунтованим, оскільки в такому випадку  на нього було б складено протокол за статтею 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якою передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами, які не мають відповідних документів або не пред'явили перевірки. Проте доказів цього відповідачем не надано.

Статтею 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 2 ст. 1198 Цивільного кодексу України, шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Згідно зі ст. 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України “Про страхування”,  до страховика, який виплатив страхове відшкодування в межах фактичних витрат переходить право вимоги (регресу), яке страхувальник, що одержав страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Отже, фактичні витрати позивача, що пов’язані з даним страховим випадком підлягають відшкодуванню винною особою –ОСОБА_5, який керував забезпеченим у відповідності до полісу  ВС/5714513 транспортним засобом “КАМАЗ 53229-1041”, державний номер НОМЕР_1 складають 5 354, 80 грн., що є сумою вартості матеріальних збитків, завданих власнику автомобіля oyota Corolla”, державний номер НОМЕР_2.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Апелянтом (відповідач) не наведено суду будь-яких доводів та не надано будь-яких належних та допустимих доказів, які б по суті спростовували висновки суду першої інстанції та доводили б помилковість оскаржуваного рішення.

          За таких обставин, колегія суддів вважає, що місцевий  суд дійшов вірного висновку  про задоволення позовних вимог.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 14.03.2011р. по даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105  ГПК України, колегія, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» залишити без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва у справі  №  37/7 від 14.03.2011р. залишити без змін.

Матеріали справи № 37/7 повернути до Господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя                                                                      Шипко  В.В.

Судді                                                                                          Ільєнок  Т.В.

                                                                                          Борисенко  І.В.