КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.05.2011                                                                                           № 31/37

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Шипка  В.В.

суддів:            Борисенко  І.В.

          Ільєнок  Т.В.

при секретарі:            

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дейв Експрес»

на рішення Господарського суду м. Києва від 24.02.2011р.          

по справі № 31/37 (суддя Качан Н.І.)

за позовом   Товариства з обмеженою відповідальністю «Дейв Експрес»

до                   Товариства з обмеженою відповідальністю «Емонс Україна»

про                 стягнення 13874,92 грн.

за участю представників:

від позивача:        ОСОБА_1 – дов. № 894 від 13.05.2011р.

від відповідача :    ОСОБА_2 – дов. № 003 від 27.01.2011р.

Площинський В.В. - директор

Постанова приймається 31.05.2011р. у зв»язку з оголошенням в судовому засіданні 17.05.2011р. перерви відповідно до ст. 77 ГПК України.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дейв Експрес» звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Емонс Україна» про стягнення 13874,92 грн.

Позивач 16.02.2011р. подав до суду клопотання про уточнення позовних вимог в якому просив суд стягнути з відповідача 13354,92 грн. вартість відновлюючого ремонту напівпричепу реєстраційний номер АМ 4072 ХХ, 520 грн. витрат за визначення розміру матеріального збитку завданого напівпричепу реєстраційний номер АМ 4072 ХХ.

          Рішенням Господарського суду м. Києва від 24.02.2011р. у справі № 31/37 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.

          Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.04.2011р. прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дейв Експрес» до провадження та призначено розгляд справи № 31/37 на 28.04.2011р.  

          Через відділ документального забезпечення 27.04.2011р. представником відповідача був поданий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Встановлено, що в судове засідання 28.04.2011р. представник відповідача та позивача не з’явилися, але через відділ документального забезпечення 18.04.2011р. останнім була подана заява про відкладення розгляду справи, у зв»язку з неможливістю направлення представника у судове засідання.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.04.2011р. розгляд справи № 31/37 було відкладено на 17.05.2011р. у зв»язку неявкою представників сторін.

В судовому засіданні 17.05.2011р. представником позивача подано клопотання в якому просить суд залучити до участі у справі третю особу, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору ТОВ «Аквілон енергія».

Розглянувши дане клопотання, колегія суддів дійшла висновку про його відмову у задоволенні, оскільки ТОВ «Аквілон енергія» не приймало участь у завантажені та транспортуванні вантажу, а було тільки вантажоотримувачем.

В судовому засіданні 17.05.2011р. відповідно до ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 31.05.2011р.

Представник відповідача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні.

Представник позивач в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши наявні матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

18.04.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дейв-Експрес» (далі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Емонс Україна» (далі - відповідач) був укладений Договір перевезення вантажів № 01-898 з додатковою угодою від 02.07.2010р.

Відповідно до п. 1.1. договору перевізник зобов»язується здійснювати перевезення вантажів, наданих експедитором за замовленням (дорученню) його клієнтів, автомобільним транспортом у міжнародному сполучені, а експедитор сприяти здійсненню перевезень вантажів і забезпечувати своєчасну оплату наданих перевізником послуг.

Відповідно до п.1.2 Договору перевезення виконуються відповідно до положень Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (КДПГ) 1956р.

22.10.2010р. відповідачем було направлено позивачу протокол узгодження ціни й умов перевезення вих. № 22/10/10-1 на здійснення перевезення у міжнародному сполучені Німеччина - Україна.

Позивач прийняв замовлення до виконання і відповідно до протоколу узгодження ціни й умов перевезення вих. № 22/10/10-1 від 22.10.2010р. було подано транспортний засіб IVECO Magirus реєстраційний номер АМ 7653 АН з напівпричепом SCHMITZ реєстраційний номер АМ 4072 XX під завантаження герметичних промислових акумуляторів.

Відповідно до п. б ст. 8 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів приймаючи вантаж перевізник перевіряє вірність записів, зроблених у вантажній накладній щодо числа вантажних місць, а також їх маркування та нумерації місць, зовнішній стан вантажу та його упаковки.

02.11.2010р. в кінцевому пункті призначення під час приймання вантажу вантажоотримувачем було виявлено проломлення дошки піддону внаслідок чого виник завал та пошкодження двох герметичних промислових акумуляторів, про що складено акт № 12 від 02.11.2010р.

Як встановлено в акті № 12 від 02.11.2010р. проломлення піддону виникло через його неякісність.

Згідно п.5.3 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні ", затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. № 363 та зареєстрований в Мін'юсті 20.02.1998 року. № 128/2568 (зі змінами та доповненнями), при виборі упаковки потрібно враховувати спосіб, відстань, тривалість і можливість перевантаження вантажу в дорозі, температурний режим і вологість під час транспортування, пору року (погодні умови), сумісність з іншими вантажами та ін.

Пункт 5.4 Правил, зазначає про те, що характер упаковки вантажу повинен відповідати виду вантажу, профілю і стану дороги та іншим умовам.

Пункт 5.2 вищевказаних Правил встановлюють, вимоги, щодо упаковки: вид упаковки має відповідати особливостям вантажу; упаковка повинна забезпечувати повне збереження вантажу під час його транспортування з урахуванням вантажно-розвантажувальних робіт; упаковка повинна відповідати кліматичним умовам.

Відповідно до п. 10.16. “Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні", затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. № 363 та зареєстрований в Мін'юсті 20.02.1998 року. № 128/2568 (зі змінами та доповненнями) замовник відповідає за всі наслідки неправильного пакування вантажів (бій, поломка, деформація, теча тощо), а також застосування тари та упаковки, які не відповідають властивостям вантажу, його масі або встановленим стандартам і технічним умовам.

Відповідно до п. 4 додаткової угоди від 02.07.2010р. до протоколу узгодження цін й умов перевезення до договору № 01-898 від 18.04.2010р. Відповідач зобов'язаний забезпечити упаковку та маркування вантажу у відповідності з правилами діючими на автомобільному транспорті.

З пошкоджених акумуляторів в кузов напівпричепа витекла хімічна речовина електроліт. В результаті пролитого електроліту транспортний засіб позивача був пошкоджений.

Позивач вважає, що відповідно до п.10 додаткової угоди від 02.07.2010р. відповідач несе повну матеріальну відповідальність за збиток транспортного засобу спричинений вантажем під час виконання замовлення при відсутності вини перевізника (неякісна упаковка та інше.).

Відповідно до ст. 10 Конвенції про договір міжнародного перевезення відправник несе відповідальність перед перевізником за збиток заподіяний особам, устаткуванню або іншим вантажам, а також будь які витрати викликані несправною упаковкою вантажу, за винятком випадків коли дефект був очевидним або відомим перевізнику в момент прийняття вантажу, і він не зробив щодо цього застережень.

Позивач не надав суду доказів проте , що перевізником прийняті всі залежні від нього заходи щодо запобігання порушення упаковки вантажу ( додаткове укріплення чи ув’язка  або перекладка упакованих місць вантажу  ). До того ж,  у графі 18 накладної не було зроблено відповідного  запису про стан та характеристику якості упаковки , що вказує не проведення  дослідження водієм стану закріплення вантажу та відсутність будь-яких застережень на час прийняття та завантаження акумуляторів .

Для оцінки збитку завданого напівпричепу 05.11.2010р. було проведено експертне автотоварознавче дослідження для участі в якому було запрошено відповідача листом № 1849 від 04.11.2010р.

Відповідно до висновку № 102 від 08.11.2010р. експертного автотоварознавчого дослідження завданий матеріальний збиток з вини відповідача транспортному засобу, що належить позивачу складає 13 354 грн. 92 коп. Кошти за проведення експертного автотоварознавчого дослідження становлять  520 грн.

Встановлено, що при складанні Акту від 02.11.2010р. був відсутній представник відповідача, що протирічить умовам п. 5.1 Договору, згідно якого при складанні акту на ушкоджений в процесі перевезення вантаж, участь представника відповідача або уповноваженої ним особи, є обов'язковою. Таким чином, Акт №12 від 02.11.2010р. був складений з порушенням умов Договору.

У Акті № 12 від 02.11.2010р. про брак двох акумуляторних банок для стаціонарних батарей в результаті їх транспортування - не вписана інформація у графи “Автомобіль №” та “Водій”, у зв'язку з чим в цьому акті не підтверджено, власне який автомобіль був пошкоджений і чи був це автомобіль котрий здійснював перевезення вантажу, а також відсутні підтвердження про водія, що керував  даним автомобілем.

Проте комісія ,що проводила приймання вантажу записала про відсутність претензій до перевізника і не зазначила будь-яких відомостей по факту витікання електроліту  ( кількості ,  на  рівні об’єму  банки    чи в  процентному відношенні ), що робить висновок комісії не повним та робить неможливим суду  встановити причинно-наслідковий зв'язок по факту пригоди.

Одержувачем вантажу є підприємство ТОВ “Укрзахіденерго”, про що й зазначено в графі 2 міжнародної товарно-транспортної накладної (СМR), а тому оформлення акту представниками ТОВ “Аквілон-енергія” без відповідних повноважень визнається судом неналежним та  безпідставним.

В пункті 3 додаткової угоди від 02.07.2010р. до Договору не визначено відповідальних осіб за завантаження транспортного засобу з метою забезпечення зберігання вантажу при транспортуванні, а також дотримання заходів безпеки. В особливих умовах протоколу узгодження ціни та умов перевезення №22/10/10-1 від 22.10.2010, а також ст. 8 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19 травня 1956 року всі зауваження щодо вантажу та якості упаковки повинні бути записані у графі 18 міжнародної товарно-транспортної накладної (СМR), проте в графі 18 не було зроблено жодного запису.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, якщо вантажна накладна не містить спеціальних застережень перевізника, то, якщо не доведено протилежне, припускається, що вантаж і його упаковка були зовні в належному стані в момент прийняття вантажу перевізником і що кількість вантажних місць, а також їх маркування та нумерація відповідали заявам, які містилися у вантажній накладній.

В результативній частині Висновку від 08.11.2010р. №102 визначено розмір матеріального збитку - 13 354, 92 грн., але не вказана причина, в результаті якої були отримані пошкодження.

У додатку № 4 до висновку №102 експертного автотоварознавчого дослідження від 08.11.2010р. було надано чорно-білі фотографії неналежної якості, з яких неможливо ідентифікувати транспортний засіб, напівпричіп, не видно його номерного знаку, характер та об'єм пошкоджень, а також встановити автентичність фотографій дійсному стану напівпричепу (чи піддавались фотографії редагуванню, чи були завданні пошкодження до або після транспортування акумуляторів).

Крім того, слід зазначити, що не були  попередньо проведені  дослідження щодо складу рідини, яка була в кузові автомобіля; не було досліджено, через які пошкодження рідина витекла з акумуляторів; не було досліджено об'єм рідини що витекла; не досліджено таке питання, чи могло бути витікання рідини з акумуляторів взагалі при таких пошкодженнях; не досліджено, чи міг піддон проломитися під таким вантажем при умовах дотримання швидкісного режиму; чи є наявне пошкодження напівпричепу наслідком залиття рідиною саме з акумуляторів; чи могла рідина, що витекла, спричинити такі пошкодження.

В листі до відповідача від  02.11.2010р. позивач перелічував які частини полуприцепу мали сліди затікання ( підлога та борти ) а  в переліку пошкоджень найменування деталей доведено до 6-ти (рама , двері т.і. ). Такі неузгодження  вказують на без мотивне наведення  більшого об’єму пошкоджень  та  завищення розрахунку витрат і  представленої калькуляції.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували викладені в позовній заяві обставини та підстави для стягнення збитків саме з відповідача.

Апелянтом (позивачем) не наведено суду будь-яких доводів та не надано будь-яких належних та допустимих доказів, які б по суті спростовували висновки суду першої інстанції та доводили б помилковість оскаржуваного рішення.

Враховуючи усе вищевикладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування чи зміни рішення Господарського суду м. Києва від 24.02.2011р у справі № 31/37.

Керуючись ст.ст. 99, 101, п.1 ст.103, ст.105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дейв Експрес» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 24.02.2011р. у справі № 31/37 – без змін.

2. Матеріали справи № 31/37 повернути до Господарського суду м. Києва.

3. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя                                                                      Шипко  В.В.

Судді                                                                                          Борисенко  І.В.

                                                                                          Ільєнок  Т.В.