КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.05.2011                                                                                           № 7/12

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Ткаченка Б.О.

суддів:            Лобаня О.І.

          Федорчука  Р.В.

при секретарі:            

   за участю представників:

від скаржника:                     ОСОБА_1  – дов. № 182 від 27.04.2011 р.

від стягувача:                 ОСОБА_2 – дов. №Д07/2011/04/22-21 від 22.04.2011 р.;

 розглянувши матеріали

апеляційної скарги            

Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»

на ухвалу Господарського суду м. Києва

від   18.04.2011 р.  

у справі № 7/12 (суддя – Якименко М.М.)

за скаргою Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»

стягувач Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»

на неправомірні дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

ВСТАНОВИВ:

 30.03.2011 р. Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» звернулось до Господарського суду м. Києва зі скаргою на неправомірні дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 04.03.2011 р. за наказом Господарського суду м. Києва №7/12 від 23.03.2009 р.

          Ухвалою господарського суду м. Києва від 18.04.2011 р. у задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» відмовлено повністю.

           Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду м. Києва від 18.04.2011 р. у справі № 7/12 та прийняти нове рішення, яким задовольнити скаргу боржника (заявника).

           Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права.

           Мотивуючи апеляційну скаргу, заявник посилається на те, що наказ Господарського суду м. Києва від 23.03.2009 р. № 7/12 не відповідає вимогам ст. 19 ЗУ «Про виконавче провадження», оскільки в наказі невірно зазначений строк пред’явлення виконавчого документу до виконання, а саме до 23.03.2012 р., в той час як рішення суду у справі 37/12 набрало законної сили 18.02.2009 р.

        Також, апелянт вважає дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України неправомірними, посилаючись на те, що Постановою № 25146459 від 04.03.2011 р. було відкрито виконавче провадження про стягнення заборгованості з боржника на користь стягувача у розмірі 16 314 854,66 грн., в той час як на момент відкриття виконавчого провадження фактичний залишок суми боргу складав 15 935 023,64 грн. у зв’язку з частковою сплатою боржником суми боргу.

Представник заявника в поясненнях, наданих у судовому засіданні, підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі, просив суд скасувати ухвалу Господарського суду м. Києва від 18.04.2011 р. у справі № 7/12.

Представник  стягувача в поясненнях, наданих в судовому засіданні, заперечував проти доводів заявника, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду як таку, що прийнята з повним, всебічним та об’єктивним з’ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, яка діє з  27.11.2009) державною виконавчою службою підлягають виконанню, зокрема, накази господарських судів та ухвали господарських судів у випадках, передбачених законом.

Статтею 5, 7 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено неупереджене, своєчасне, повне вчинення виконавчих дій та використання наданих державному виконавцю прав у точній відповідності із законом.

Зазначене кореспондується з ч. 2 статті 19 Конституції України, в якій передбачено, що органи державної виконавчої влади, зокрема, і органи Державної виконавчої служби, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.18 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа: за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді та в інших передбачених законом випадках.

Окрім того, згідно вимог ч.1 ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.

Відповідно до вимог ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначений виконавчим документом.

Судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про те, що посилання боржника на те, що відкриття виконавчого провадження на суму 16 314 854, 66 грн., а не на суму залишку заборгованості, є безпідставним, оскільки відповідно до ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець приймає до виконання виконавчий документ, яким є наказ Господарського суду м. Києва від 23.03.2009 № 7/12, за яким розмір заборгованості становить 16 314 854, 66 грн.

Винесення державним виконавцем постанови про відкриття провадження на всю суму стягнення за наказом Господарського суду м. Києва не є перешкодою для проведення виконавчих дій,  які в подальшому будуть проводитись у відповідності до заяв стягувача і на суму, вказану у заявах стягувача.

Безпідставними також є посилання боржника на невідповідність наказу Господарського суду м. Києва від 23.03.2009 № 7/12 вимогам ст.19 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки наказ виданий у відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про виконавче провадження", що діяли на момент видачі наказу.

Крім того, невірне зазначення строку пред'явлення виконавчого документу до виконання не є порушенням ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" та не є підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження.

Згідно ст. 121-2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення  оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена. За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень.

Відповідно до п.7 Роз”яснення Вищого господарського суду від 28.03.2002р. №04-5/365 „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України” вказано, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визначає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, чи визначає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов’язує орган Державної виконавчої служби  здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визначає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про неправомірність доводів скаржника та відмову у задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал".

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона  посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини, викладені позивачем в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що ухвала Господарського суду міста Києва від 18.04.2011р. у справі № 7/12 прийнята з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв’язку з чим апеляційна скарга заявника задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

  1.          Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.04.2011р. у справі № 7/12 – залишити без змін.

2.          Матеріали справи № 7/12 повернути до Господарського суду міста Києва.

3.          Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя                                                                      Ткаченко Б.О.

Судді                                                                                          Лобань О.І.

                                                                                          Федорчук  Р.В.