КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.05.2011                                                                                           № 17/90

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Моторного О.А.

суддів:            Кошіля В.В.

          Шапрана В.В.

при секретарі:           Терещенко Я.О.

за участю представників:

від позивача – Фоменко А.В.,          

від відповідача – Степанчук О.Г.,

від третьої особи 1 – не з’явився,  

від третьої особи 2 – не з’явився,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Інвікта-Маяк” на рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2011 (суддя Удалова О.Г.)

за позовом           Приватного акціонерного товариства „Інвікта-Маяк”

до                    Приватного акціонерного товариства „Енергобанк”

треті особи  на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору

1.          Товариство з обмеженою відповідальністю  „Інвікта”

2.          Публічне акціонерне товариство „Завод „Маяк”      

про           визнання недійсним договору застави від 13.01.2003 зі змінами та доповненнями.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство „Інвікта-Маяк” (позивач) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства „Енергобанк” (відповідач) про визнання недійсним укладеного між сторонами договору застави від 13.01.2003 з усіма змінами та доповненнями до нього.

В процесі розгляду справи було залучено до участі третіх осіб на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: товариство з обмеженою відповідальністю „Інвікта” (кредитора за договором кредиту, в забезпечення якого укладено спірний договір застави) та публічне акціонерне товариства „Завод „Маяк” (співвласника виробничого корпусу № 7, розташованого за адресою: м. Київ, пр-т Червоних Козаків (пр-т Московський), 8).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.04.2011 у справі № 17/90 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ПАТ „Інвікта-Маяк” звернулось з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить оскаржуване рішення суду скасувати і прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.  Апелянт вважає, що рішення суду винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2011 прийнято до провадження апеляційну скаргу та призначено її розгляд на 31.05.2011.  

В судове засідання 31.05.2011 з’явилися представники позивача та відповідача.  Представники третіх осіб в засідання суду не з’явилися, про причини неявки суд не повідомили, не зважаючи на те, що були повідомлені про час та місце розгляду справи належним чином, про що свідчить відповідний штамп господарського суду апеляційної інстанції з відміткою про відправку документа.

Крім того, про належне повідомлення третіх осіб у справі про розгляд апеляційної скарги свідчить, також, повідомлення про вручення поштового відправлення, з якого вбачається про своєчасне отримання представниками ухвали суду.

Неявка зазначених представників, на думку колегії суддів, не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для її розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі,  просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2011, апеляційну скаргу – задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу – без задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.01.2003 між акціонерним банком „Енергобанк”, правонаступником якого є відповідач, та товариством з обмеженою відповідальністю „Інвікта” (позичальник) було укладено договір на видачу кредиту № 301-01 (надалі - кредитний договір), за умовами якого  банк надає позичальнику кредит в сумі 974 210,00 євро на термін з 10.01.2003 по 09.01.2007 для придбання виробничого обладнання та на сплату ввізного мита, а позичальник сплачує банку за користування кредитом 18% річних. Погашення кредиту здійснюється згідно з графіком (додаток № 1 до договору).

Пунктом 2.1. кредитного договору встановлено, що забезпеченням виконання зобов’язань постачальника є застава згідно з договорами застави, що укладаються в день підписання договору.

13.01.2003 між акціонерним банком „Енергобанк”, правонаступником якого є відповідач, та закритим акціонерним товариством „Інвікта-Маяк”, правонаступником якого є позивач, було укладено договір застави (далі - договір застави), відповідно до умов якого закрите акціонерне товариство „Інвікта-Маяк” (заставодавець) забезпечує вимоги акціонерного банку „Енергобанк” (заставодержателя), які випливають з кредитного договору зі всіма змінами та доповненнями до нього, укладеним між заставодержателем і позичальником шляхом передачі заставодержателю предмету застави: об'єкт незавершеного будівництва – частина виробничого корпусу № 7, за адресою: м. Київ, пр-т Червоних Козаків, 8, загальною площею 7 387,2 кв. м.

Як вбачається з довідки від 12.06.2002 № 243, виданої Київським міським бюро інвентаризації та реєстрації права власності на нерухоме майно, готовність незавершеного будівництва предмету застави складає 98 відсотків і його балансова вартість становить 6 540 000 грн. Будівництво здійснюється на підставі рішення Київської міської ради народних депутатів від 20.11.1978 № 1621/26. Предмет застави належить заставодавцю на праві власності на підставі акту прийняття-передачі майна, що вноситься до статутного фонду закритого акціонерного товариства „Інвікта-Маяк” від 16.10.2000.

Договір застави посвідчений 13.01.2003 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 (реєстраційний номер № 181) та у зв’язку з цим накладено заборону відчуження на вказане в договорі незавершене будівництво частини виробничого корпусу № 7, що знаходиться за адресою: м. Київ, пр-т Червоних Козаків, 8, та належить закритому акціонерному товариству „Інвікта-Маяк”.

Пізніше, 29.03.2007 між акціонерним банком „Енергобанк”, правонаступником якого є відповідач, та товариством з обмеженою відповідальністю „Інвікта” було укладено додаткову угоду до кредитного договору, відповідно до якої банком було відкрито позичальнику відновлювальну мультивалютному  кредитну лінію з лімітом 4 000 000 доларів США на строк по 01.10.2012 для здійснення проекту виробництва будівельних конструкцій.

29.03.2007 між акціонерним банком „Енергобанк”, правонаступником якого є відповідач, та закритим акціонерним товариством „Інвікта-Маяк”, правонаступником якого є позивач, було укладено договір про внесення змін до договору застави, згідно з яким сторони дійшли згоди про зміну редакцій пунктів 1.1. та 1.2. договору застави щодо вимог заставодержателя, які забезпечує застава, а також щодо предмету застави, яким є об’єкт незавершеного будівництва - частина виробничого корпусу № 7, за адресою: м. Київ, пр-т Московський, 8, загальною площею 7 387,2 кв. м.

Згідно з довідкою від 12.12.2006 № 202, виданої Київським міським бюро інвентаризації та реєстрації права власності на нерухоме майно, готовність незавершеного будівництва предмету застави складає 98 відсотків і його балансова вартість становить 8 689 835,26 грн. Будівництво здійснюється на підставі рішення Київської міської ради народних депутатів від 20.11.1978 № 1621/26. Предмет застави належить заставодавцю на праві власності на підставі акту прийняття-передачі майна, що вноситься до статутного фонду закритого акціонерного товариства „Інвікта-Маяк” від 16.10.2000.

Договір про внесення змін до застави був посвідчений 29.03.2007 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 (реєстраційний номер № 180).

В обґрунтування позовних вимог ПАТ „Інвікта-Маяк” посилається на те, що договір застави не відповідає вимогам закону України „Про іпотеку”,  у зв’язку з відсутністю в іпотечному договорі передбачених статтею 18 Закону істотних умов, а саме: опису предмета іпотеки, достатнього для його ідентифікації, та/або його реєстраційних даних, а також посилання на видачу заставної або її відсутність.      

Однак, колегія суддів, переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, не може погодитися з вищенаведеними доводами позивача, беручи до уваги наступне.

Як було зазначено вище, відповідно до спірного договору застави від 13.01.2003, в якості забезпечення зобов’язань ТОВ „Інвікта”, банком була прийнята майнова порука ЗАТ „Інвікта-Маяк”, а саме: ЗАТ „Інвікта-Маяк” передало в заставу банку незавершену будівництвом частину виробничого корпусу № 7 за адресою: м. Київ, пр-т Червоних Козаків, 8, загальною площею 7 387,2 кв.м. Вказаний об’єкт незавершеного будівництва належав ЗАТ „Інвікта-Маяк” на підставі акту приймання-передачі майна, що вноситься до статутного фонду ЗАТ „Інвікта-Маяк”, довідки від 12.06.2002 № 243, виданої Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на нерухоме майно, рішення Київської міської ради народних депутатів від 20.11.1978 №1621/26.

Відповідно до положень Цивільного кодексу УРСР, що діяв на момент укладення спірного договору застави в редакції зі змінами від 08.10.1999 вказано, що відносини застави регулюються Законом України „Про заставу”, іншими актами законодавства.

В п. 2 ч. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” зазначено, що відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Згідно зі ст. 12 Закону України „Про заставу” в редакції зі змінами від 21.12.2000, у договорі застави повинно бути зазначено найменування (прізвище, ім'я та по батькові), місцезнаходження (місце проживання) сторін, суть забезпеченої заставою вимоги, її розмір і строк виконання зобов'язання, опис предмета застави, а також будь-які інші умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута угода. У випадках, коли предметом застави є нерухоме майно, транспортні засоби, космічні об'єкти, договір застави повинен бути нотаріально посвідчений на підставі відповідних правоустановчих документів. Нотаріальне посвідчення договору застави нерухомого майна здійснюється за місцезнаходженням нерухомого майна (ст. 13 ЗУ „Про заставу”).

Відповідно до п. 24 Інструкції Мінюста від 14.06.1994 № 18/5 „Про затвердження Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України” нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо: вчинення такої дії суперечить законові; з проханням про вчинення нотаріальної дії звернулась недієздатна особа або представник, який не має відповідних повноважень; угода, що укладається від імені юридичної особи, суперечить цілям, вказаним в її статуті чи положенні. Нотаріуси не приймають для вчинення нотаріальних дій документи, якщо вони не відповідають вимогам , законодавства або містять відомості, що порочать честь і гідність людини.

Оскільки приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу було посвідчено договір застави від 13.01.2003, слід зробити висновок, що жодних порушень чинного законодавства нотаріус не виявив та всі документи відповідали вимогам чинного законодавства, яке діяло станом на дату укладання спірного договору застави.

Слід зазначити, що Законом України „Про заставу” не передбачено при укладанні договору застави випуск заставної, оскільки „інститут” заставної з’явився в чинному законодавстві пізніше – з прийняттям Закону України „Про іпотеку”, а тому посилання в договорі на випуск заставної і не могло існувати.

Статтею 48 ЦК УРСР передбачено, що недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей. По недійсній угоді кожна з сторін зобов’язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.

Угода, визнана недійсною, вважається недійсною з моменту її укладення (ст. 59 ЦК УРСР).

Згідно зі статтею 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання позивача на те, що договір застави від 13.01.2003 не відповідає вимогам Закону України „Про іпотеку”, оскільки даний договір укладався до вступу в дію вказаного закону, який набрав чинності з 01.01.2004. В даному випадку, при укладанні договору застави від 13.01.2003 сторонами не були порушені вимоги законодавства, які діяли на момент укладення спірного договору, а тому відсутні підстави визнати його недійсним.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень (ст. 33 ГПК України).

Однак, в порушення положень ст. 33 ГПК України, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували обґрунтованість та правомірність позовних вимог. У зв’язку з чим, суд першої інстанції прийняв правомірне рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

За наведених обставин, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об’єктивно з’ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства „Інвікта-Маяк” не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2011 у справі № 17/90 не підлягає скасуванню.

Відповідно до викладеного, керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Інвікта-Маяк” залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2011 у справі № 17/90 – без змін.

2. Матеріали справи № 17/90 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      Моторний О.А.

Судді                                                                                          Кошіль В.В.

                                                                                          Шапран В.В.