КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.05.2011 № 5/034-11
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Синиці О.Ф.
суддів: Калатай Н.Ф.
Пашкіної С.А.
при секретарі: Царук І.О.
За участю представників:
від позивача –Гончар А.С.,
від відповідача –Помазанов А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з
обмеженою відповідальністю “Біофарм” від 18.04.2011 б/н
на ухвалу господарського суду Київської області від 14.04.2011
у справі №5/034-11
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю фірма “Біофарм”,
Польща
до товариства з обмеженою відповідальністю “ВВС-ЛТД”, Київська обл.,
Васильківський район, с. Івановичі
про стягнення 9412, 15 Євро
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.04.2011 (суддя Подоляк Ю.В.) припинено провадження у справі на підставі п. 5 ч. 1 ст. 80 ГПК України. Суд дійшов висновку, що сторонами у справі укладено арбітражну угоду у вигляді арбітражного застереження, зокрема пунктом 17.2 укладеного сторонами контракту (відповідно до перекладу з польської на російську мову) передбачено, що всі спори щодо виконання умов контракту підлягають вирішенню комерційним судом в Україні. За таких обставин посилаючись на норми ч. 1 ст. 8 Закону України “Про міжнародний комерційний арбітраж”, ч. 2 ст. 12 ГПК України господарський суд припинив провадження у справі.
Не погоджуючись з ухвалою суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою в якій просив її скасувати, а справу передати на розгляд до господарського суду Київської області. Апелянт зазначив, що при перекладі контракту на російську мову (яким і керувався суд першої інстанції) перекладачем була допущена неточність в перекладі назви суду, який має розглядати спори що виникли між сторонами під час виконання вказаного контракту. Відповідно ж до українського перекладу даного контракту розгляд спорів підлягає вирішенню у господарському суді України. Позивач вказує, що оскільки в системі судоустрою України не існує такого суду як “комерційний суд України”, до спірних відносин повинні застосовуватись норми ст. 8 Закону України “Про міжнародний комерційний арбітраж”, яким встановлено, що при поданні позову який є предметом арбітражної угоди суд припиняє провадження у справі і направляє сторони до арбітражу, якщо не визнає, що ця арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив залишити подану апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду без змін. Відповідач вказує на вірність перекладу контракту на російську мову відповідно до якого даний спір повинен розглядати комерційний суд в Україні. Відповідач вважає, що таким комерційним судом є Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду враховує наступне.
Між сторонами у справі укладено контракт № GDE/02/05/2010 від 01.06.2010 за яким позивач –продавець зобов’язався продати відповідачу - покупцю товар (медичні препарати) визначений умовами контракту, а покупець зобов’язався прийняти та оплатити його вартість на умовах контракту.
Позов подано ТОВ “Біофарм” в зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов’язань за контрактом в частині здійснення розрахунку за поставлений позивачем товар.
Як зазначалось вище, судом першої інстанції припинено провадження у справі на підставі п. 5 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки сторонами у справі укладено арбітражну угоду у вигляді арбітражного застереження, і тому всі спори щодо виконання умов контракту підлягають вирішенню комерційним судом в Україні.
Проте, апеляційний господарський суд не може погодитись з таким висновком місцевого господарського суду враховуючи наступне.
Дійсно, з російського перекладу контракту доданого позивачем до позовної заяви вбачається, що спори між сторонами вирішуються комерційним судом в Україні, а саме: в пункті 17.2 контракту зазначено: “каждый спор, который не удалось разрешить сторонами путём переговоров, который относится к настоящему контракту, подлежит рассмотрению и окончательному разрешению Коммерческим Судом в Украине в соответствии с регламентом суда”.
Проте, в Роз'ясненні Вищого господарського суду від 31.05.2002 №04-5/608 "Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій" зазначено, що господарським судам слід враховувати, що сторони зовнішньоекономічного договору мають право передбачити у ньому або шляхом укладення окремої угоди (арбітражна умова, арбітражне застереження) передачу спорів, що виникають з такого договору, на вирішення третейського суду (постійно діючого або створеного для вирішення конкретного спору - ad hoc). Ця домовленість повинна чітко визначати, який саме орган вирішення спорів обрали сторони: Міжнародний комерційний арбітражний суд, Морську арбітражну комісію при Торгово-промисловій палаті України або інший третейський суд в Україні чи за кордоном.
Господарський суд може порушити провадження зі справи у випадку наявності у зовнішньоекономічному договорі арбітражної угоди, якщо визначить, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана (пункт 3 статті 2 Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень, Нью-Йорк, 1958).
Названа норма узгоджується з вимогами статті 8 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж", згідно з пунктом 1 якої суд, до якого подано позов з питання, що є предметом арбітражної угоди, повинен, якщо будь-яка із сторін просить про це не пізніше подання своєї першої заяви по суті спору, припинити провадження у справі і направити сторони до арбітражу, якщо не визнає, що ця арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана. Так, арбітражна угода не може бути виконана, якщо сторони неправильно виклали назву третейського суду або зазначили арбітражну установу, якої не існує.
Отже, навіть якщо вважати переклад спірного контракту на російську мову вірним, то відповідно до викладених норм закону виконати таке арбітражне застереження є неможливим, оскільки в системі судоустрою України не існує такого суду як – Комерційний суд в Україні.
Ствердження відповідача про те, що даний спір повинен розглядати Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України оцінюється колегією суддів критично, оскільки як зазначалось вище, сторони повинні чітко визначати, який саме орган вирішення спорів обрали, а з наведеного контракту чітко вбачається, що в ньому зазначено зовсім іншу назву ніж Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України.
Крім того, представником позивача в засідання суду апеляційної інстанції було надано клопотання про долучення до матеріалів справи належним чином засвідченої копію контракту № GDE/02/05/2010 від 01.06.2010 перекладеного з польської на українську мову з відповідним обґрунтуванням неможливості подання даного перекладу до суду першої інстанції. Розглянувши подане клопотання апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залучення поданого перекладу до матеріалів справи, оскільки при вирішенні даного спору має суттєве значення саме переклад спірного контракту на українську мову, враховуючи, що сторонами укладеного контракту є представники української та польської сторін, а також те, що пунктом 17.3 сторони погодили, що при розгляді спорів та інтерпретації пунктів контракту буде використовуватись матеріальне і процесуальне право України.
Переклад зроблено перекладачем ОСОБА_1 та засвідчено справжність його підпису приватним нотаріусом ОСОБА_2 Київського міського нотаріального округу.
Відповідно до вказаного перекладу п. 17.2 спірного контракту має наступну редакцію: “кожна суперечка, яку не вдалося вирішити сторонам шляхом переговорів, і яка стосується даного контракту, підлягає розгляду й остаточному вирішенню господарським судом в Україні відповідно до судової процедури” (а.с. 113). Навіть не маючи спеціальної підготовки і читаючи контракт укладений сторонами на польській мові можна дійти висновку, що сторони мали на увазі саме господарський суд (а.с. 22).
Враховуючи викладене ухвала господарського суду Київської області від 14.04.2011 підлягає скасуванню, а апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю “Біофарм” –задоволенню.
За правилами ч. 7 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України, у випадку скасування апеляційною інстанцією ухвали про припинення провадження у справі, справа передається на розгляд місцевого господарського суду.
Керуючись ст. ст. 104, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-
ПОСТАНОВИВ:
1. Ухвалу господарського суду Київської області від 14.04.2011 у справі № 5/034-11 скасувати.
2. Матеріали справи № 5/034-11 передати на розгляд до господарського суду Київської області.
Головуючий суддя Синиця О.Ф.
Судді Калатай Н.Ф.
Пашкіна С.А.
30.05.11 (відправлено)