КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.2011                                                                                           № 9/60

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Ткаченка Б.О.

суддів:            Федорчука  Р.В.

          Лобаня О.І.

при секретарі:            

  за участю представників:

від прокуратури:                 Гнатюк М.М. – посв. №196 від 19.10.2010 р.;

                                               Орленко А.О. – посв. №128 до 21.07.2012 р.;

від позивача:                        ОСОБА_1 – дов. б/н від 08.02.2011 р.;

від відповідача-1:                ОСОБА_2 – дов. №225-КР-595 від 20.05.2011 р.;

від відповідача-2:                ОСОБА_3 – дов. №06-34/31089 від 28.10.2010 р.;

від відповідача-3:                не з’явились;

від відповідача-4:                ОСОБА_4 – дов. вих.. №1/д від 30.11.2010 р.;         

від відповідача-5:                не з’явились;

від третьої особи-1:             не з’явились;

від третьої особи-2:             не з’явились;     

від третьої особи-3:             не з’явились;

від третьої особи-4:             не з’явились;

 розглянувши матеріали

апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Товариство забудовників»

на рішення Господарського суду м. Києва

від   11.04.2011 р.  

у справі № 9/60 (суддя – Бондаренко Г.П.)

за позовом Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Державного комітету України із земельних ресурсів

до 1) Київської міської ради

2) Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської адміністрації)

3) Обслуговуючого кооперативу житлового кооперативу «Житлодар»

4) Товариства з обмеженою відповідальністю «Товариство забудовників»

5) Товариства з обмеженою відповідальністю «Квітучі схили»

 треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача 1) Міністерство культури та туризму України

          2) Державна служба з питань національної культурної спадщини

         3) Національний музей архітектури та побуту України

    4) Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Агрокомбінат «Хотівський»

про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування та державних актів на право власності на землю

ВСТАНОВИВ:

             Рішенням Господарського суду м. Києва від 11.04.2011р. у справі № 9/60 позовні вимоги задоволено повністю. Визнано недійсним з моменту прийняття рішення Київської міської ради від 01.10.2007 року № 345/3179 «Про передачу земельних ділянок обслуговуючому кооперативу “Житлодар” для житлової забудови на вул. Комунальній у Голосіївському районі м. Києва». Визнано недійсним виданий обслуговуючому кооперативу “Житлодар” державний акт на право власності на земельну ділянку (кадастровий номер 8 000 000 000:79:128:0058; вартістю за нормативною грошовою оцінкою 121786721,58 грн.) від 08.01.2008 року серії ЯЖ №006264, виданий Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради ( Київської міської адміністрації). Визнано недійсним виданий Товариству з обмеженою відповідальністю “Квітучі схили” державний акт на право власності на земельну ділянку (кадастровий номер 8 000 000 000:79:128:0058; вартістю за нормативною грошовою оцінкою 121786721,58 грн.) від 08.01.2008 року серії ЯЖ №006264, виданий Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради ( Київської міської адміністрації). Визнано відсутність у Обслуговуючого кооперативу житлового кооперативу “Житлодар”, Товариства з обмеженою відповідальністю “Товариство забудовників”, Товариства з обмеженою відповідальністю “Квітучі схили” права власності на земельну ділянку площею 97,4368 га, розташованою за адресою: вул. Комунальна у Голосіївському районі м. Києва. Зобов'язано Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) внести відомості до Державного земельного кадастру про визнання недійсним рішення Київської міської ради від 01.10.2007 року № 345/3179 «Про передачу земельних ділянок обслуговуючому кооперативу “Житлодар” для житлової забудови на вул. Комунальній у Голосіївському районі м. Києва», державного акту на право власності на земельну ділянку (кадастровий номер 8 000 000 000:79:128:0058; вартістю за нормативною грошовою оцінкою 121786721,58 грн.) від 08.01.2008 року серії ЯЖ №006264, державного акту на право власності на земельну ділянку (кадастровий номер 8 000 000 000:79:128:0058; вартістю за нормативною грошовою оцінкою 121786721,58 грн.) від 08.01.2008 року серії ЯЖ №006264. Стягнуто з Київської міської ради в доход державного бюджету України 17,00 грн. державного мита; 47,20 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Стягнуто з Обслуговуючого кооперативу житлового кооперативу “Житлодар” в доход державного бюджету України 17,00 грн. державного мита; 47,20 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Товариство забудовників” в доход державного бюджету України 17,00 грн. державного мита; 47,20 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Квітучі схили” в доход державного бюджету України 17,00 грн. державного мита; 47,20 грн.  витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Стягнуто з Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в доход державного бюджету України 17,00 грн. державного мита; 47,20 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

           Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Товариство забудовників» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 11.04.2011 р. у справі № 9/60 та прийняти нове рішення, яким в частині позовних вимог про визнання недійсним рішення Київської міської ради від 01.10.2007 р. № 345/3179 провадження у справі припинити, в іншій частині позову відмовити.

        05.07.2011 р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від Національного музею народної архітектури та побуту України надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв’язку із зайнятістю повноважного представника в іншому судовому засіданні.

        Колегія суддів, з’ясувавши думку інших учасників судового процесу щодо поданого клопотання, порадившись, ухвалила розглядати справу за відсутності представника третьої особи-3.

        Представники  відповідача-3 та відповідача-5 та третьої особи-4   у судове засідання 06.07.2011 р. не з’явились, будь-яких клопотань з цього приводу суду не надали.

        Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Крім того, представник прокуратури надав суду витяги з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, відповідно до яких станом на 29.06.2011 р. місцезнаходження Обслуговуючого кооперативу житлового кооперативу «Житлодар» (відповідач-3) – 01042, м. Київ, вул. Чигоріна,18; місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «Квітучі схили» (відповідач-5) – 02156, м. Київ, вул.. Братиславська,8.

Ухвали Київського апеляційного господарського суду про призначення та відкладення розгляду справи надсилались за вищевказаними адресами.

Колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників відповідача-3 та відповідача-4.

Представник третьої особи-1, третьої особи-2 у судовому засіданні 20.06.2011 надав письмові пояснення.

 Представник відповідача-4 в поясненнях наданих у судовому засіданні, підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі, просив суд скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 11.04.2011 р. у справі № 9/60 в частині задоволення позову та прийняти нове рішення, яким в частині позовних вимог про визнання недійсним рішення Київської міської ради від 01.10.2007 р. №350/3184 провадження у справі припинити, в іншій частині позову відмовити.

Представник прокуратури в поясненнях, наданих у судовому засіданні, заперечував проти доводів відповідача-4, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду як таке, що прийняте з повним, всебічним та об’єктивним з’ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Представник позивача в поясненнях, наданих у судовому засіданні, заперечував проти доводів відповідача-4, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду як таке, що прийняте з повним, всебічним та об’єктивним з’ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Представник відповідача-1 залишив вирішення апеляційної скарги на розсуд суду.

Представник відповідача-2 в поясненнях, наданих у судовому засіданні, заперечував проти доводів відповідача-4, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду як таке, що прийняте з повним, всебічним та об’єктивним з’ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін та прокуратури, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

01.10.2007р.  Київською міською радою прийнято рішення № 345/3179 “Про передачу земельних ділянок обслуговуючому кооперативу житловому кооперативу “Житлодар” для житлової забудови на вул. Комунальній у Голосіївському районі м. Києва” (т.1 а.с. 11).

Вищезазначеним рішенням передано ОКЖК “Житлодар” земельні ділянки загальною площею 99,74 га на вул. Комунальній у Голосіївському районі м. Києва за рахунок земель Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрокомбінату “Хотівський”.

Земельну ділянку № 1 площею 98,68 га передано ОКЖК “Житлодар” у власність для житлової забудови, а ділянку № 2 площею 1,05 га передано ОКЖК “Житлодар”  в довгострокову оренду на 49 років для рекреаційних цілей та благоустрою території .

Проведеною Генеральною прокуратурою України перевіркою встановлено, що вказане рішення Київської міської ради прийнято з порушенням вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим Генеральна прокуратура України звернулась до суду в інтересах держави в особі Державного комітету України із земельних ресурсів з позовом про визнання його недійсним.

Відповідно до ст. 3 Земельного кодексу України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 9 Земельного кодексу України передбачено, що право розпорядження землями територіальної громади міста, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян і юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності в порядку, передбаченому законом, належить до повноважень Київської міської ради.

Відповідно до ст. 123 Земельного кодексу України юридична особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у постійне користування із земель державної або комунальної власності звертається з відповідним клопотанням до районної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій або сільської, селищної, міської ради.

Земельна ділянка, передана ОКЖК “Житлодар” для житлової забудови на вул. Комунальній у Голосіївському районі м. Києва площею 99,74 га згідно рішення Київради від 01.10.2007 р. № 345/3179 за рахунок земель Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрокомбінат “Хотівський”.

Про отримання згоди на припинення права користування Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрокомбінат “Хотівський” свідчить лист-згода від 18.06.2007 р. № 219 про яке зазначено у спірному рішенні.

Таким чином,  Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Агрокомбінат “Хотівський” добровільно відмовилось від орендованої земельної ділянки, що передбачено ст. 141 Земельного кодексу України однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою.

Земельні ділянки передані у власність ОКЖК “Житлодар” безоплатно, у відповідності до ст. 41 Земельного кодексу України, якою передбачено, що житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації.

Згідно зі ст. 94 Господарського кодексу України кооперативи як добровільні об'єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо).

Частиною 2 статті 6 Закону України “Про кооперацію" визначено, що відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі; за напрямами діяльності кооперативи можуть бути житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо.

Відповідно до статей 133, 137 Житлового кодексу Української РСР громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, вправі вступити до житлово-будівельного кооперативу і одержати в ньому квартиру. Однією із умов вступу до житлово-будівельного кооперативу є перебування на квартирному обліку в даному населеному пункті.

Порядок організації та діяльності житлово-будівельних кооперативів встановлюється законодавством Союзу РСР, Житловим кодексом УРСР, Примірним статутом житлово-будівельного кооперативу та іншими актами законодавства України.

Житлово-будівельний кооператив діє на основі статуту, прийнятого відповідно до Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу загальними зборами громадян, які вступають до організовуваного кооперативу і зареєстрованого в установленого порядку. Кількість членів кооперативу повинна бути відповідною кількості квартир у будинку. Квартири, які надаються членам кооперативу повинні відповідати граничному розміру жилої площі, сумі пайового внеску та кількості членів сім'ї.

Відповідно до пункту 1 розділу 1 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, житлово-будівельний кооператив організовується з метою забезпечення житлом членів кооперативу і членів їх сімей шляхом будівництва багатоквартирного жилого будинку (будинків), а у випадках, передбачених законодавством, - одно- і двоквартирних жилих будинків садибного типу або багатоквартирного блокованого жилого будинку (будинків) з надвірними будівлями за власні кошти кооперативу за допомогою банківського кредиту, а також для наступної експлуатації та управління цим будинком. (будинками).

Як вбачається з наданих до матеріалів справи установчих документів, 08.06.2007  у Печерській районній у місті Києві державній адміністрації проведено державну реєстрацію юридичної особи Обслуговуючого кооперативу житлового кооперативу “Житлодар” (т. 1 а.с. 38).

Відповідно до розділу 2 зареєстрованого статуту ОКЖК “Житлодар” метою його створення є забезпечення житлом членів кооперативу та членів їх сімей шляхом будівництва багатоквартирного жилого будинку (будинків), будівництва одноквартирних і двоквартирних жилих будинків садибного типу або багатоквартирних блокованих жилих будинків з надвірними будівлями, або котеджів за власні кошти кооперативу або з допомогою банківського кредиту, наступної експлуатації та управління будинками кооперативу.

Таким чином, за напрямом діяльності ОКЖК “Житлодар” відповідає поняттю «житлово-будівельний кооператив».

Відповідно до ч. 1 ст. 134 ЖК УРСР, на облік бажаючих вступити до житлово-будівельного кооперативу беруться громадяни, які постійно проживають у даному населеному пункті і потребують поліпшення житлових умов.

Зазначені вимоги при створенні ОКЖК “Житлодар” були порушені, оскільки засновники (члени) ОКЖК “Житлодар” зазначеним вимогам не відповідають.

Відповідно до п. 4.2 статуту засновниками (членами) ОКЖК “Житлодар” є громадяни України ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8.

За даними Голосіївської та Печерської районних у місті Києві державних адміністрацій, ОСОБА_5, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1; ОСОБА_6, який зареєстрований у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_2; ОСОБА_7, яка зареєстрована у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_2, як на час створення і державної реєстрації кооперативу, так і на момент прийняття Київською міською радою оскаржуваного рішення на квартирному обліку не перебували (т. 1 а.с. 143- 144).

Крім того, відповідно до абзацу 1 п. 3 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу число громадян, які вступають до організованого кооперативу, повинно відповідати кількості квартир у житловому будинку (будинках) кооперативу, запланованому до будівництва.

У статуті ОКЖК “Житлодар” не визначено кількість квартир у житловому будинку (будинках), які заплановано до будівництва кооперативом, що може призвести до здійснення ОКЖК “Житлодар” діяльності, що суперечить меті створення обслуговуючого житлово-будівельного кооперативу - обслуговування членів кооперативу шляхом забезпечення житлом членів кооперативу та членів їх сімей, а не будівництво житла для інших осіб.

Метою створення ОКЖК “Житлодар” є будівництво одноквартирних і двоквартирних жилих будинків садибного типу.

Разом з тим згідно з абзацом 2 п. 3 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу при будівництві одно- і двоквартирних жилих будинків садибного типу число громадян, необхідне для організації кооперативу, не може бути менше 5 чоловік.

При створенні та державній реєстрації ОКЖК “Житлодар” його засновниками виступили 4 особи, що суперечить зазначеній вимозі Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу.

При державній реєстрації змін до статуту ОКЖК “Житлодар” вищезазначені порушення усунуто не було.

Відповідно до нової редакції статуту кооперативу його членами є ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3.

08.07.2008 Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією зареєстровано нову редакцію статуту ОКЖК “Житлодар”, про що зроблено реєстраційний запис № 10701050004028506. Згідно з наведеною редакцією членами кооперативу є: ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4.

Згідно з даними Оболонської, Шевченківської та Святошинської районних у місті Києві державних адміністрацій, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_9 на квартирному обліку у м. Києві не перебувають.

Таким чином, ОКЖК “Житлодар” не створювався як житлово-будівельний кооператив відповідно до Житлового кодексу УРСР та Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу.

ОКЖК “Житлодар” набув статусу юридичної особи у встановленому порядку, за організаційно-правовою формою є обслуговуючим кооперативом, його правовий статус регулюється Господарським кодексом України, Законом України “Про кооперацію”.

Враховуючи положення ст. 41 Земельного кодексу України, згідно з якими житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність, при вирішенні питання щодо надання безоплатно земельної ділянки слід враховувати саме мету створення кооперативу, яка має відповідати встановленим вимогам до порядку створення такого кооперативу.

Відповідно до ч. 2 ст. 127 Земельного кодексу України в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного рішення, продаж земельних ділянок державної та комунальної власності громадянам та юридичним особам здійснюється на конкурентних засадах (аукціон), крім викупу земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що є власністю покупців цих ділянок, в яких відсутні акції (частки, паї), що належать державі.

Згідно з п. 2.1 рішення Київської міської ради від 19.07.2005 № 810/3385 «Про затвердження Тимчасового порядку набуття права на землю на конкурентних засадах в місті Києві» право власності та право оренди всіх земельних ділянок в м. Києві, вільних від капітальної забудови, а також земельних ділянок, зайнятих житловими будинками або іншими об'єктами комунальної власності, що підлягають реновації (капітальному ремонту, реконструкції чи заміщенню), набувається на конкурентних засадах шляхом продажу земельних ділянок або права їх оренди, за винятком випадків, зокрема, набуття права на землю гаражно-будівельними та житлово-будівельними кооперативами для експлуатації існуючих об'єктів.

Відповідно до ч. 2 ст. 127 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного рішення), продаж земельних ділянок державної та комунальної власності громадянам та юридичним особам здійснюється на конкурентних засадах (аукціон), крім викупу земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що є власністю покупців цих ділянок, в яких відсутні акції (частки, паї), що належать державі.

Колегія суддів зазначає, що вищезазначене не виключає набуття права на земельну ділянку правомірно створеною та зареєстрованою юридичною особою, однак в загальному порядку, тобто, на конкурентних засадах.  

Враховуючи наведене, судова колегія погоджується з висновком місцевого суду щодо невідповідності вимогам чинного законодавства підстав набуття земельних ділянок ОКЖК “Житлодар” при прийняті оскаржуваного рішення Київською міською радою згідно ст. 41 ЗК України..

Що стосується розташування наданих ОКЖК “Житлодар” земельних ділянок в Феофаніє - Пирогівській історичній частині міста, судова колегія зазначає наступне.

Спірна земельна ділянка розташована в зоні охоронюваного ландшафту Музею народної архітектури та побуту України (на даний час - Національний музей архітектури та побуту HAH України згідно з Указом Президента України від 21.07.2008 № 644/2008), а отже порушує режим використання охоронних зон цього музею.

З листа Головного управління охорони культурної спадщини Київської міської державної адміністрації від 23.07.2007 № 5414 вбачається, що земельна ділянка, яку передано для забудови ОКЖК “Житлодар” (розмір 99,891 га), знаходиться в Феофаніє - Пирогівській історичній частині міста, зоні охоронюваного ландшафту, історичному ареалі міста, історичній місцевості “Пирогів”, на території якої виявлено пам'ятки матеріальної культури залізного віку.

У висновку Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища Київської міської державної адміністрації від 01.08.2007 № 19-7859 9т. 1 а.с. 140) зазначено про те, що земельна ділянка, що пропонується для відведення, розташована в зоні охоронюваного ландшафту Музею народної архітектури та побуту HAH України - резервній території щодо розвитку музею. Також зазначено про необхідність отримання згоди Міністерства культури та туризму України й забезпечення дотримання вимог Указу Президента України „Про невідкладні заходи щодо розвитку Державного музею народної архітектури та побуту України" від 25.06.2007 № 553/2007.

Із висновку Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 1416 від 02.03.2010 експертного комплексного культурологічного дослідження зон охорони Національного музею народної архітектури та побуту HAH України (т. 1 а.с. 31) вбачається, що архітектурно-етнографічна експозиція указаного музею є комплексною пам'яткою та пам'ятковим ансамблем, а відповідна територія є територією пам'ятки. Зони охорони встановлюються навколо території пам'ятки, у тому числі і зони охоронюваного ландшафту. Довкілля, що оточує територію пам'ятки Національного музею народної архітектури та побуту НАН України, має виключне значення для розкриття змісту представленої в експозиції музею етнокультурної спадщини українського народу і має історико-культурну цінність.

Відповідно до ст.ст. 54, 112 Земельного кодексу України передбачено, що навколо історико-культурних заповідників, меморіальних парків, давніх поховань, архітектурних ансамблів і комплексів встановлюються охоронні зони із забороною діяльності, яка шкідливо впливає або може вплинути на додержання режиму використання цих земель. Охоронні зони створюються серед іншого навколо об'єктів культурної спадщини з метою охорони і захисту їх від несприятливих антропогенних впливів. Правовий режим земель охоронних зон визначається законодавством України.

Статтями 1, 32 Закону України “Про охорону культурної спадщини” визначено, що об'єктом культурної спадщини є визначене місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов'язані з ним рухомі предмети, а також території чи водні об'єкти, інші збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність. Зони охорони пам'ятки є встановлювані навколо пам'ятки охоронна зона, зона регулювання забудови, зона охоронюваного ландшафту, зона охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання.

Згідно з п. 13 Додатку 2 до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 № 979 “Про внесення змін та доповнень до рішення Виконкому Київської міської Ради народних депутатів від 16.07.1979 № 920 “Про уточнення меж історико-культурних заповідників і зон охорони пам'яток історії та культури в м. Києві” в зонах охоронюваного природного ландшафту не дозволяється будь-яке будівництво, що негативно впливає на характер ландшафту, передбачається збереження, регулювання рослинності, заходи щодо зміцнення берегових територій, схилів ярів, знесення дисгармонуючих будинків і споруд, що спотворюють історичний ландшафт. Проектування та будівництво нових житлових районів, промислових та інших об'єктів обмежується.

Таким чином в межах зон охорони нерухомих пам'яток історії і культури, зокрема зон охоронюваного ландшафту, забороняється будівництво.

Аналогічних висновків дійшов Вищий господарський суд України у постанові від 19.10.2010 у справі № 4/325-32/257-5/59.

Указом Президента України “Про невідкладні заходи щодо розвитку Державного музею народної архітектури та побуту України” від 25.06.2007 № 553/2007 з метою забезпечення розвитку Державного музею народної архітектури та побуту України, збереження історико-культурної спадщини, створення належних умов для зберігання музейних експонатів Кабінету Міністрів України та Київській міській державній адміністрації доручено забезпечити вирішення до 01.07.2007 відповідно до законодавства питань щодо впорядкування землекористування на території цього музею та прилеглих до нього територій, уточнення меж земельних ділянок інших землекористувачів, припинення незаконного користування земельними ділянками на території музею та в його охоронних зонах.

Однак, всупереч вимогам вищенаведеного законодавства, Київською міською радою прийнято рішення про передачу спірної земельної ділянки ОКЖК “Житлодар” для будівництва об'єктів, чим фактично вилучено частину території, передбаченої для розвитку цього музею, що призвело до позбавлення музею наданих відповідачеві-3 земель.

Крім того, відсутні висновки та згода Міністерства культури і туризму України, Національного музею архітектури та побуту України та Національної академії наук України на забудову охоронних зон музею.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що рішення Київської міської ради від 01.10.2007р. № 345/3179 не відповідає вимогам чинного законодавства, що згідно з ч. 2 ст. 144 Конституції України, ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України, ч. 10 ст. 59 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” є підставою для визнання його недійсним.

Щодо доводів апелянта про те, що ОКЖК “Житлодар” за своєю організаційно-правовою формою та напрямком діяльності є житловим  кооперативом, що встановлено рішенням у господарській справі № 5/17 та не підлягає встановленню в порядку ст. 35 ГПК України, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

З огляду на різний суб'єктний склад сторін у  даній справі та у справі № 5/17, судова колегія вважає неправомірним застосування положень ст. 35 ГПК України при вирішенні даної справи.

Що стосується позовних вимог про визнання недійсними виданих відповідачу-4 та відповідачу-5 державних актів на право власності на земельні ділянки та вимог щодо визнання відсутності права власності на земельні ділянки, щодо яких прийнято рішення Київською міською радою від 01.10.2007р. № 345/3179, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до положень ст. 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Частиною 2 статті 328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з ч. 1 ст. 126 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

На підставі оспорюваного рішення ОКЖК “Житлодар” Київським міським головою було підписано державний акт серія ЯЖ № 006264 на право власності на земельну ділянку площею 97,4368 га, вартістю за нормативною грошовою оцінкою 121786721,58 грн., зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 08.01.2008 за № 07-8-00183.

Головним управлінням земельних ресурсів в межах повноважень, передбачених рішенням Київської міської ради від 19.12.2002 р. № 182/42 “Про затвердження Положення про Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації)” здійснено реєстрацію та видачу державного акту на право власності на земельну ділянку за № 07-8-0018 від 08.01.2008 р.

На підставі протоколу №1 від 20.02.2008 р. на Загальних зборах учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Товариство забудовників» було вирішено створити Товариство з обмеженою відповідальністю «Товариство забудовників» учасником якого є ОКЖК «Житлодар». Земельну ділянку за адресою: вул. Комунальна у Голосіївському районі м. Києва загальною площею 97,4368 га. було внесено до статутного фонду ТОВ «Товариство забудовників».

30.10.2008 р. Товариству з обмеженою відповідальністю «Товариство забудовників» було підписано Київським міським головою державний акт серія ЯЖ № 030438 на право власності на земельну ділянку площею 97,4368 га, вартістю за нормативною грошовою оцінкою 121786721,58 грн., зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 08.01.2008 за № 07-8-00183.

На підставі протоколу № 2 від 29.07.2010 р.    на Загальних зборах учасників Товариства з обмеженою відповідальністю “Квітучі схили”, Товариством з обмеженою відповідальністю «Товариство забудовників» (як учасником ТОВ «Квітучі схили»)  було внесено до статутного фонду ТОВ «Квітучі схили» земельну ділянку за адресою: вул. Комунальна у Голосіївському районі м. Києва загальною площею 97,4368 га.

09.09.2010 р. Товариству з обмеженою відповідальністю «Квітучі схили» було підписано Київським міським головою державний акт серія ЯЖ № 011925 на право власності на земельну ділянку площею 97,4368 га, вартістю за нормативною грошовою оцінкою 121786721,58 грн., зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 08.01.2008 за № 07-8-001.

Враховуючи те, що державний акт виданий ОКЖХ “Житлодар” на право власності на земельну ділянку від 08.01.2008 року серії ЯЖ № 006264 та державний акт виданий ТОВ “Квітучі схили” на право власності на земельну ділянку від 08.01.2008 року серії ЯЖ № 001925 на підставі рішення Київської міської ради від 01.10.2007р. № 345/3179, яке визнане недійсним та таким що прийняте з порушеннями чинного законодавства України, оформлення права власності згідно державних актів виданих ТОВ “Квітучі схили” відбулось з порушенням норм чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що позовні вимоги щодо визнання недійсними актів виданих ОКЖК “Житлодар” та ТОВ “Квітучі схили” та вимог щодо визнання відсутності у ОКЖХ “Житлодар”, ТОВ “Квітучі схили”, Товариства з обмеженою відповідальністю “Товариства забудовників” права власності на земельні ділянки, щодо яких прийнято рішення Київською міською радою від 01.10.2007р. № 345/3179 підлягають задоволенню.

Порушені права землекористувачів підлягають захисту способами, передбаченими статтею 152 ЗК України, з обов'язковим дотриманням норм чинного законодавства.

Відповідно до вказаної норми захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, а також застосування інших, передбачених законом, способів, у тому числі шляхом поновлення прав юридичних і фізичних осіб, порушених внаслідок прийняття неправомірних рішень, дій чи бездіяльності державних органів або посадових осіб органів місцевого самоврядування.

Обраний прокурором спосіб захисту спрямований на поновлення порушених прав, оскільки при визнанні відсутності у ОКЖХ “Житлодар”, ТОВ “Квітучі схили”, ТОВ “Товариства забудовників” права власності на спірні земельні ділянки, підлягає поновленню порушене внаслідок прийняття неправомірного рішення, право власності територіальної громади міста Києва щодо вказаних ділянок.

Крім того, обраний спосіб захисту узгоджується з встановленим статтею 20 ГК України способом захисту щодо визнання відсутності прав.  

Відповідно до   ч. 2 ст. 16 ЦК України, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.  

За таких обставин,  встановлений Господарським кодексом України спосіб захисту прав може бути  застосований  з огляду на норми ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Що стосується доводів апелянта про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог  з причин пропуску позивачем строків позовної давності, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 268 Цивільного кодексу України, на вимоги  про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування позовна давність не поширюється. Отже, на позовну вимогу про визнання недійсним рішення Київської міської ради від 01.10.2007р. № 345/3179 позовна давність не поширюється.

Згідно з ч. 4 ст. 258 Цивільного кодексу України,  щодо вимог про застосування наслідків нікчемного правочину  (передачі земельної ділянки в статутні фонди товариств) застосовується позовна давність у десять років. Оскільки оскаржувані державні акти на право власності на земельну ділянку площею 97,4368 га, зареєстровані 08.01.2008 року, а позовна заява подано прокуратурою 02.03.2011 р., щодо  цих вимог строк позовної давності не є пропущеним.

Що стосується вимог про зобов'язання Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) внести до державного земельного кадастру відомості про право власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради на земельну ділянку, щодо якої вирішено спір судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до  п. 4 ч. 1 ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, резолютивна частина рішення має містити висновок про задоволення позову або про відмову в позові повністю чи частково по кожній з заявлених вимог; висновок не може залежати від настання або ненастання якихось обставин (умовне рішення).

Враховуючи те, що права та інтереси держави Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) не порушені, а норми процесуального закону не передбачають вирішення спору на майбутнє, підстави для задоволення позову в частині зобов'язання відповідача 2 внести до державного земельного кадастру відомості про право власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради на земельні ділянки – відсутні.

Крім того, прийняття судом рішення щодо визнання недійсним рішення Київської міської ради від 01.10.2007 р. № 350/3184 3184 “Про передачу земельних ділянок Обслуговуючому кооперативу житлового кооперативу “Житлодар” та визнання судом відсутнім права власності на вказані земельні ділянки у ОКЖК “Житлодар”, ТОВ “Квітучі схили”, ТОВ “Товариства забудовників” своїм наслідком передбачає внесення до державного земельного кадастру відомостей про право власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради у встановленому чинним законодавством порядку, тому відсутні підстави вважати, що відповідач-2 буде порушувати права позивача.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона  посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини, викладені відповідачем-4 в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2011 р. у справі № 9/60 підлягає скасуванню в частині зобов'язання  Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської  міської ради (Київської міської державної адміністрації) внести відповідні  відомості до Державного  земельного кадастру про визнання недійсним  оскаржуваного рішення Київської міської ради та державних актів на право власності  на землю площею 97,4368 га, розташовану за адресою: вул. Комунальна у Голосіївському районі міста Києва

У зв’язку з частковим задоволенням апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита за її подання і розгляд покладаються на відповідача-4 (апелянта).

Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Товариство забудовників» задовольнити частково.

2.          Рішення Господарського суду м. Києва від 11.04.2011 р. у справі № 9/60 скасувати в частині п.6 Резолютивної частини рішення та прийняти в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позовної вимоги щодо зобов’язання  Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) внести відомості до Державного земельного кадастру про визнання недійсним рішення Київської міської ради від 01.10.2007 року № 345/3179 «Про передачу земельних ділянок обслуговуючому кооперативу “Житлодар” для житлової забудови на вул. Комунальній у Голосіївському районі м. Києва», державного акту на право власності на земельну ділянку (кадастровий номер 8 000 000 000:79:128:0058; вартістю за нормативною грошовою оцінкою 121786721,58 грн.) від 08.01.2008 року серії ЯЖ №006264, державного акту на право власності на земельну ділянку (кадастровий номер 8 000 000 000:79:128:0058; вартістю за нормативною грошовою оцінкою 121786721,58 грн.) від 08.01.2008 року серії ЯЖ №006264 – відмовити.

3.          В іншій частині рішення Господарського суду м. Києва від 11.04.2011 р. у справі №9/60 залишити без змін.

4.          Матеріали справи № 9/60 повернути до Господарського суду м. Києва.

5.          Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя                                                                      Ткаченко Б.О.

Судді                                                                                          Федорчук  Р.В.

                                                                                          Лобань О.І.