КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.05.2011 № 17/462
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Синиці О.Ф.
суддів: Калатай Н.Ф.
Пашкіної С.А.
при секретарі: Кулачок О.А.
За участю представників:
від позивача –Панасюк Л.Х.,
від відповідача –Кіндер В.А.,
від ДДВС– не з’явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відділу
примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби
Міністерства юстиції України
на ухвалу господарського суду міста Києва від 29.09.2010
за скаргою товариства з обмеженою відповідальністю “Українські екологічні
технології”
на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної
виконавчої служби Міністерства юстиції України
у справі №17/462
за позовом публічного акціонерного товариства “Банк Форум”
до товариства з обмеженою відповідальністю “Українські екологічні
технології”
про стягнення 3098727,10 дол. США
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду міста Києва від 09.02.2009 у справі №17/462 позов ПАТ “Банк Форум” задоволено повністю та стягнуто з ТОВ “Українські екологічні технології” заборгованість за кредитом в розмірі 2926005 дол.США, що по курсу НБУ становить 22530238,50 грн., заборгованість по процентам у розмірі 229823 дол. 66 центів США, що по курсу НБУ становить 1769642,18 грн., строкову заборгованість по процентам у розмірі 32755 дол.США, що по курсу НБУ становить 252213,50 грн., пеню по кредиту у розмірі 15760 дол.США, що по курсу НБУ становить 121352 грн., пеню по процентам в розмірі 51410 дол. 95 центів США, що по курсу НБУ становить 395864,32 грн., державне мито в розмірі 4951 дол. 46 центів США, що по курсу НБУ становить 25500 грн., 118 витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
17.08.2010 ТОВ "Українські екологічні технології" звернулось до господарського суду з скаргою на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відповідно до якої скаржник просив суд визнати протиправними дії державного виконавця з оцінки майна боржника по виконавчому провадженню, відкритому на підставі наказу №17/462 господарського суду м. Києва від 20.02.2009 та зобов’язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України здійснити оцінку майна боржника на підставі і в порядку, передбачених діючим законодавством України. Скаргу мотивовано тим, що оцінка з визначення вартості майна, яке передано для проведення прилюдних торгів визначена на підставі договору, який укладено не органом державної виконавчої служби, а стягувачем, що на думку скаржника суперечить ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" та ст. 10 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".
Ухвалою Господарського суду м.Києва від 29.09.2010, яка є предметом даного апеляційного оскарження, скаргу ТОВ "Українські екологічні технології" на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України задоволено частково. Визнано протиправними дії державного виконавця з оцінки майна ТОВ "Українські екологічні технології" (використання державним виконавцем для проведення прилюдних торгів звіту про оцінку майна, виготовленого на виконання Договору №1/04 про проведення оцінки майна від 02.04.2010р., укладеного між АКБ „Форум” та ПП “ТВІ”) по виконавчому провадженню, відкритому на підставі наказу господарського суду м.Києва від 20.02.2009 №17/462. В іншій частині в задоволенні скарги відмовлено.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати. Апелянт зазначив, що боржником скаргу на дії ВДВС подано з пропуском строку позовної давності. Також, скаржник вказує на те, що Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби є структурним підрозділом Департаменту державної виконавчої служби і не може виступати відповідачем у справі. Скаржник вказує на порушення боржником ст. 85 Закону України “Про виконавче провадження” щодо зазначення в поданій скарзі усіх реквізитів виконавчого документу та норм закону порушеного державним виконавцем. Крім того, апелянтом зазначено, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали не враховано, що ст. 33 Закону України “Про виконавче провадження” передбачає, що спори, пов’язані з оцінкою майна, майнових прав, вирішуються в судовому порядку, однак, не в порядку подачі скарги у виконавчому провадженні. Відділ ДВС звертає увагу суду на те, що його дії були спрямовані на повне виконання рішення суду, оскільки виконавче провадження перебувало на виконанні вже понад строки, надані для проведення виконавчих дій.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.11.2010 вказану ухвалу змінено та викладено в наступній редакції: "В задоволенні скарги ТОВ "Українські екологічні технології" на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відмовити". Апеляційний господарський суд відмовляючи у задоволенні скарги виходив з того, що постанова Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби про призначення експерта була винесена 19.01.2010; дії, які оскаржуються були вчиненні 02.04.2010 (момент укладання договору про проведення оцінки майна № 1/04); ТОВ "Українські екологічні технології" скаргу до суду першої інстанції було подано в серпні 2010 року, про що свідчить відповідна відмітка канцелярії суду, тобто після закінчення десятиденного строку для оскарження, передбаченого ст. 121-2 ГПК України; представник ТОВ "Українські екологічні технології" (ОСОБА_1.) 06.07.2010 була ознайомлена зі звітом щодо оцінки майна, про що свідчить копія заяви, яка долучена до апеляційної скарги; ТОВ "Українські екологічні технології" власноручно засвідчило даною заявою від 06.07.2010 про обізнаність існування постанови про призначення експерта та існування договору про проведення оцінки майна від 02.04.2010, однак правом на оскарження вчасно не скористалося; в матеріалах справи відсутні будь-які докази для визнання причини пропуску строку поважною.
Постановою Вищого господарського суду України від 23.03.2011 вказану постанову апеляційної інстанції скасовано, справу направлено на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду. У вказаній постанові ВГСУ зазначив, що апеляційним господарським судом при розгляді апеляційної скарги прийнято нові додаткові докази без врахування вимог ч.1 ст.101 ГПК України, зокрема апеляційний суд, прийняв в якості доказу копію заяви представника ТОВ "Українські екологічні технології" ОСОБА_1.(т. 3 а.с. 13), відповідно до якої остання просила ознайомитися зі звітом щодо оцінки майна. Дана заява не була предметом розгляду в суді першої інстанції, при цьому під час розгляду справи в місцевому господарському суді Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України не посилався на вказану заяву та не надав будь-яких обґрунтувань неможливості подання їх до господарського суду першої інстанції.
На виконання вказаної постанови Вищого господарського суду України ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2011 розгляд апеляційної скарги призначено на 27.04.2011.
Ухвалами суду від 27.04.2011 та 11.05.2011 розгляд справи відкладався в зв’язку з неявкою в судове засідання представника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та в зв’язку з необхідністю витребування у сторін додаткових пояснень по суті спору.
В наданих до суду апеляційної інстанції поясненнях представник боржника заперечив проти доводів апеляційної скарги та вказав на правомірність винесеної судом першої інстанції ухвали.
Від представника стягувача надійшов відзив на скаргу на дії державного виконавця з оцінки майна в якому останній просив подану боржником скаргу залишити без задоволення.
В судове засідання апеляційної інстанції 18.05.2011 представник ВПВР втретє не з’явився, про час і місце розгляду апеляційної скарги повідомлений у письмовій формі належним чином (в справі наявне повідомлення про вручення поштового відправлення а.с. 103). Неявка представника не перешкоджає розгляду скарги, тому постанова приймається за наявними матеріалами справи, перевіривши які та заслухавши пояснення присутніх представників сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду враховує наступне.
19.01.2010 в межах відкритого на виконання наказу господарського суду міста Києва від 20.02.2009 №17/462 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Євтушенко Н.С. винесено постанову про призначення експертом, суб’єктом оціночної діяльності –суб’єкта господарювання Раздобурдіну Тетяну Вікторівну, уповноважено експерта надати письмовий висновок, звіт про оцінку майна з питань ринкової вартості об’єктів нерухомості та основних засобів, згідно переліку в Акті опису та арешту майна від 17.03.2009 серія АА №962684 та №962685.
26.01.2010 Департаментом ДВС МЮУ на адресу Банку направлено повідомлення в якому запропоновано провести авансування витрат для проведення експертизи описаного та арештованого майна боржника, зазначено рахунок на який необхідно перерахувати кошти, повідомлено про наслідки невиконання вимоги про авансування.
Банком авансування витрат згідно повідомлення не проведено, натомість 02.04.2010 між Банком та ПП "ТВІ" укладено договір №1/04 про проведення оцінки майна, згідно з яким, банк доручив ПП "ТВІ" проведення робіт по проведенню незалежної оцінки нерухомого майна за адресою Івано-Франківська область, Рожнятівський район, село Брошнів, вул. І.Франка, 2Б, 2В, 2Г та обладнання з переробки деревини у кількості 101 одиниці.
Проте, договір не містить посилання на проведення оцінки на замовлення органу державної виконавчої служби чи проведення з метою продажу майна на прилюдних торгах.
09.04.2010 за актом приймання-передачі виконаних робіт з оцінки майна експерт передав, а банк прийняв Звіт про експертну оцінку вартості майна.
Отже, банком самостійно проведено оплату вартості робіт з оцінки майна на суму 10 000грн.
Повідомленням № 1022-25/15 від 26.05.2010 Департамент ДВС МЮУ вказує на використання проведеної ПП "ТВІ" на підставі договору оцінки для проведення подальших виконавчих дій. З інформації про повідомлення в системі реалізації конфіскованого та арештованого майна та пояснень представників сторін вбачається, що повідомленням про торги № 261777, яке опубліковане 06.08.2010 призначено проведення прилюдних торгів з продажу належного скаржнику майна на 17.09.2010 за оцінкою, визначеною відповідно до висновку про оцінку майна, проведеного ПП "ТВІ", на підставі договору;
Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд погоджується з наступними висновками місцевого господарського суду про те, що договір укладено банком, а не органом державної виконавчої служби, а тому використання державним виконавцем висновку, отриманого на виконання такого договору, для проведення прилюдних торгів, суперечить ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" та ст. 10 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".
Крім того, винагорода експерту сплачена не за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, які використовуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а тому використання державним виконавцем такого висновку для проведення прилюдних торгів, суперечить ст. ст. 14, 45 Закону України "Про виконавче провадження"; банк є стягувачем у виконавчому провадженні, а тому виникнення договірних відносин між банком та експертом з метою отримання оцінки вартості майна боржника, оплата банком послуг експерта, і наступне використання такої оцінки державним виконавцем, порушує принцип рівності сторін виконавчого провадження, закріплений ст. 111 Закону України "Про виконавче провадження".
Щодо заперечень Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби наведених в апеляційній скарзі слід зазначити наступне.
По-перше, ствердження апелянта, що боржником скаргу на дії ВДВС подано з пропуском строку позовної давності є безпідставними, оскільки скаржником спутано поняття строку позовної давності з строком встановленим законодавством на оскарження дій чи бездіяльності органів ДВС. Як встановлено судом першої інстанції строк встановлений ст. 121-2 ГПК України відповідачем при поданні скарги на дії органу ДВС не порушено, оскільки про оскаржувані дії державного виконавця йому стало відомо 12.08.2010 з повідомлення, яке розміщено 06.08.2010, органом державної виконавчої служби чи стягувачем не надано доказів обізнаності боржника про оскаржувані дії раніше, а тому скарга подана до суду 17.08.2010 – в межах визначеного ст. 1212 Господарського процесуального кодексу України строку. Посилання апелянта на заяву представника відповідача ОСОБА_1. від 06.07.2010 поданої до Департаменту державної виконавчої служби про ознайомлення зі звітом щодо оцінки майна не може бути належним доказом обізнаності відповідача про вчинені органом ДВС дії, оскільки станом на 06.07.2010 повноваження ОСОБА_1. були припинені наказом ТОВ “Українські екологічні технології” від 04.07.2010.
По-друге, безпідставними є посилання скаржника на те, що Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби є структурним підрозділом Департаменту державної виконавчої служби і не може виступати відповідачем у справі, оскільки відділ не виступає у даній справі відповідачем.
По-третє, апелянт зазначає, що стаття 33 Закону України “Про виконавче провадження” передбачає, що спори, пов’язані з оцінкою майна, майнових прав, вирішуються в судовому порядку, однак, не в порядку подачі скарги у виконавчому провадженні.
Проте, у п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження” № 14 від 26.12.2003 зазначено, що у справах за скаргами стягувача чи боржника на дії державного виконавця, пов'язані з арештом і вилученням майна та його оцінкою, суд перевіряє відповідність цих дій положенням статей 55, 57 Закону N 606-XIV. Вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржнику майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред'явлення ними відповідно до правил підвідомчості (ст. 24 ЦПК, ст. 12 ГПК) позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту. В такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним на законних підставах.
Пунктом 17 зазначеної постанови встановлено, що дії державного виконавця, пов'язані з реалізацією арештованого майна, є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків, до таких правовідносин мають застосовуватися загальні положення про захист цивільних прав шляхом пред'явлення позову, проте в даному випадку боржником оскаржуються дії державного виконавця не з реалізації майна і його оцінки, а з процедурних питань, які не є спором про право.
Оскарження у даній справі стосується допущення державним виконавцем порушення вимог ст. 57 Закону України “Про виконавче провадження”.
За викладених обставин доводи апелянта не можуть бути підставою для скасування рішення суду.
Ухвала суду першої інстанції прийнята у відповідності до норм чинного законодавства, а тому підстави для її скасування відсутні.
Керуючись ст. ст. 101, 103, 105, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, –
ПОСТАНОВИВ:
1. Ухвалу господарського суду міста Києва від 29.09.2010 у справі № 17/462 залишити без змін, а апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України – без задоволення.
2. Справу № 17/462 направити до господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Синиця О.Ф.
Судді Калатай Н.Ф.
Пашкіна С.А.
23.05.11 (відправлено)