Справа 11- 161/ 2008 рік Головуючий у 1 інстанції Хоменко Л. В.
Категорія - ст. 121 ч. 2 КК Доповідач Антипець В. М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 лютого 2008 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі :
головуючого - судді Антипець В. М.
суддів: Оседача М. М. Рудомьотової С. Г.
з участю прокурора Щербака О. В.
захисника - адвоката ОСОБА_1
засудженого ОСОБА_2
Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 25 грудня 2007 року,
В С Т А Н О В И Л А :
Цим вироком
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець і житель АДРЕСА_1, українець, громадянин України, з середньою освітою, одружений, який має двох дітей : дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 та сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, працює водієм ЗАТ НВО „Чернігівеліткартопля”, раніше не судимий.
Засуджений за ст. 121 ч. 2 КК України із застосування ст. 69 КК України на чотири роки позбавлення волі.
Питання речових доказів вирішене у відповідності до ст. 81 КПК України.
Як встановив суд, 14 липня 2007 року, близько 9 години 30хвилин, в АДРЕСА_2, в сараї, яким користується громадянка ОСОБА_5, на ґрунті особистих неприязних відносин металевою монтировкою побив ОСОБА_6 , заподіявши тому тілесні ушкодження у вигляді синця верхньої кінцівки зліва, закритої травми грудної клітини, переломів 6, 7, 8 ребер зліва, закритої травми черевної порожнини з розривом селезінки, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень і від яких потерпілий помер ІНФОРМАЦІЯ_4.
В апеляції засуджений ОСОБА_2 просить вирок суду скасувати, а провадження по справі закрити, вказуючи, що по справі не доведено, що саме від його ударів потерпілий помер. Він лише двічі, з незначною силою, вдарив ОСОБА_6 по руці та по лівому боку. До цього ОСОБА_6 побили інші особи. Судово - медичні висновки про час та механізм утворення тілесних ушкоджень, виявлених у потерпілого, породжують лише суцільні сумніви і не свідчать про його вину. Смерть потерпілого настала лише через три доби після побиття.
Засуджений також вважає, що суд не врахував його першу судимість, наявність на утриманні малолітніх дітей, позитивні характеристики, відсутність будь - яких претензій з боку потерпілої, і обрав суворе покарання.
Заслухавши доповідача, засудженого та його захисника, які просили скасувати вирок суду та закрити провадження по справі за недоведеністю вини, прокурора, який вважав вирок суду законним та обґрунтованим, вивчивши матеріали кримінальної справи та перевіривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Висновки суду про винність ОСОБА_2 у навмисному заподіянні потерпілому ОСОБА_6 тяжких тілесних ушкоджень, від яких той помер, відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на сукупності зібраних по справі та перевірених у судовому засіданні доказів, і є правильними.
Сам засуджений не заперечує, що 14 липня 2007 року, розшукав у сараї потерпілого ОСОБА_6, якого побив металевою монтировкою, за підпал сараю бабусі.
Судово - медичні данні свідчать про те, що смерть потерпілого ОСОБА_6 настала від закритої травми черевної порожнини, яка супроводжувалася розривом селезінки, кровотечею та гіповолемічним шоком. Перелом ребер та розрив селезінки, синець верхньої кінцівки зліва, могли утворитися від ударів монтировкою з достатньою силою.
Доводи ОСОБА_2 про побиття потерпілого іншими особами, які заподіяли потерпілому тілесні ушкодження, від яких той помер, не заслуговують на увагу.
Свідок ОСОБА_7 пояснював, що ударив потерпілого ОСОБА_6 в область щоки, а коли той зігнувся, наніс коліном удар по носу, лежачого потерпілого двічі ударив по обличчю. По тулубу ударів ОСОБА_6 він не наносив.
Згідно з висновком судово - медичної експертизи, забійна рана потиличної ділянки голови, садна та синці на обличчі, синці верхніх кінцівок, могли утворитися у потерпілого ОСОБА_6 від дії тупих предметів, за декілька діб до настання смерті, і відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. Малоймовірно, що зазначені тілесні ушкодження могли утворитися у потерпілого при падінні з висоти власного зросту ( а. с. 103-105).
З показань свідка ОСОБА_8 вбачається, що йому за життя потерпілий скаржився на болі в усьому тілі та пояснював, що увечері його побив ОСОБА_7, а на ранок, залізякою побив ОСОБА_2.
Про побиття ОСОБА_6 розповідав свідку ОСОБА_9, з показань якого, вбачається, що ОСОБА_7 бив ОСОБА_6 жаліючи, а ОСОБА_2 - побив монтировкою.
На те, що засуджений ОСОБА_2 дійсно приїздив зранку, з монтировкою ходив до сараю та бив потерпілого, вказував і свідок ОСОБА_10, який їздив в автомобілі разом із засудженим. Останній перепитував у ОСОБА_2 чи не вбив він ОСОБА_6 Засуджений ОСОБА_2 відповів, що потерпілий живий та побитий, він йому лише додав монтировкою.
В присутності свідка ОСОБА_11 засуджений ОСОБА_2 розповідав, що провчив ОСОБА_6 більше ніж ОСОБА_7.
Тяжкі тілесні ушкодження потерпілому заподіянні в тій частині грудної клітини, куди за поясненнями засудженого ОСОБА_2, він завдавав ударів монтировкою.
Характер завданих тілесних ушкоджень, їх локалізація, знаряддя за допомогою якого потерпілому завдавалися удари, вказують на спричинення їх саме засудженим ОСОБА_2.
Отже, доводи засудженого, який заперечує свою вину в спричинені потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, від яких той помер, спростовуються зібраними в справі доказами.
Призначаючи покарання засудженому, суд врахував як характер злочину, так і обставини його вчинення, першу судимість винного, його позитивну характеристику, наявність на утриманні двох малолітніх дітей, і призначив покарання яке є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів. Для призначення більш м'якого покарання, колегія суддів не знаходить законних підстав.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення. а вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 25 грудня 2007 року щодо ОСОБА_2 без змін.
СУДДІ
ОСЕДАЧ М. М. В. М. АНТИПЕЦЬ С. Г. РУДОМЬОТОВА