КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.05.2011 № 15/136-б
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гарник Л.Л.
суддів: Верховця А.А.
Пантелієнка В.О.
при секретарі: Корінній А.О.
за участю представників сторін:
від ініціюючого кредитора: ОСОБА_1. (довіреність від 12.11.2007р. № 148);
ліквідатор: арбітражний керуючий Міхно І.В.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва
на ухвалу господарського суду міста Києва від 14.03.2011
у справі № 15/136-б (суддя Омельченко Л.В.)
за заявою Державної податкової інспекції у Солом’янському районі
м. Києва
до Підприємства „Укрінвопромінвест”
про визнання банкрутом
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.04.2010 порушено провадження у справі № 15/136-б за заявою Державної податкової інспекції у Солом’янському районі міста Києва до Підприємства „Укрінвопромінвест” про визнання банкрутом в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.03.2011 провадження у справі припинено на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
Не погоджуючись з винесеною ухвалою, Державна податкова інспекція у Солом’янському районі м. Києва звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу та зупинити провадження у справі.
Скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального права. Заперечуючи правильність висновку місцевого господарського суду про відсутність підстав доля визнання боржника банкрутом з підстав, встановлених статтею 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, скаржник зазначає, що підприємство боржника протягом значного часу не звітує перед органами державної податкової служби.
У судовому засіданні апеляційної інстанції представник скаржника та ліквідатор боржника висловилися за задоволення апеляційної скарги.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників учасників провадження у справі, дослідивши матеріали справи та перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженої ухвали норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини 2 статті 41 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Відповідно до вимог частин 1, 2 ст. 52 Закону України "По відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992р. N 2343-XII (із змінами і доповненнями) (далі - Закон) у разі, якщо громадянин –підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов’язань.
Відповідно до вимог ст. 17 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців”, який набув чинності з 01.07.2004 року в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб.
Відповідно до вимог частин 1, 3 ст. 18 вказаного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.
Вказаний Закон також визначає порядок внесення до Єдиного державного реєстру записів про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, які здійснюються державним реєстратором (п.7 ст.19 Закону).
Виходячи з вимог частини 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Як вбачається з оскарженої ухвали господарського суду, останнім встановлено факт відсутності в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність боржника за місцезнаходженням.
Однак судом першої інстанції не було досліджено наявність інших ознак, що свідчили про відсутність підприємницької діяльності боржника, зокрема ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, не дослідивши всіх доказів, які б свідчили про відсутність підприємницької діяльності боржника, дійшов передчасного висновку про неможливість подальшого розгляду справи за спрощеною процедурою шляхом визнання боржника банкрутом в порядку ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Зважаючи на викладене, оскаржена ухвала суду першої інстанції не відповідає вимогам закону та судового рішення, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
У зв’язку з наведеним ухвалу слід скасувати, направивши справу на розгляд до суду першої інстанції.
Під час розгляді справи суду слід дослідити наявність обставин відсутності боржника та припинення ним господарської діяльності для ведення провадження у справі за спрощеною процедурою відповідно до статті 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” застосовуючи принципи оцінки доказів за їх належністю та допустимістю, а у випадку встановлення відсутності правових підстав для здійснення провадження за спрощеною процедурою, - вирішити питання про можливість здійснення подальшого провадження у справі за загальною процедурою ведення справ про банкрутство відповідно до наведених норм права.
Керуючись статтями 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд –
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва задовольнити.
Ухвалу господарського суду міста Києва від 14.03.2011 припинено провадження у справі № 15/136-б скасувати.
Справу № 15/136-б передати на розгляд до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.
Головуючий суддя Гарник Л.Л.
Судді Верховець А.А.
Пантелієнко В.О.
10.05.11 (відправлено)