КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.04.2011 № 57/208
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ткаченка Б.О.
суддів: Лобаня О.І.
Федорчука Р.В.
при секретарі:
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_1 – дов. №50 від 18.03.2011 р.;
від відповідача: ОСОБА_2 – дов. б/н від 23.06.2010 р.;
розглянувши матеріали
апеляційної скарги Фірми «Т.М.М.» - Товариства з обмеженою відповідальністю
на рішення Господарського суду м. Києва
від 25.01.2011 р.
у справі № 57/208 (суддя – Гулевець О.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіпан»
до Фірма «Т.М.М.» - Товариства з обмеженою відповідальністю
про стягнення 35 885,28 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду м. Києва від 25.01.2011 року у справі №57/208 позов задоволено частково. Стягнуто з Фірми «Т.М.М.» - Товариства з обмеженою відповідальністю на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіпан» 30 631,06 грн. основного боргу, 888,30грн. збитків від інфляції, 140,99 грн. 3% річних, 316,60 грн. державного мита та 208,21 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, Фірма «Т.М.М.» - Товариство з обмеженою відповідальністю звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення Господарського суду м. Києва від 25.01.2011 року по справі № 57/208 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в частині нарахування індексу інфляції та 3% річних.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення по суті спору.
Представник відповідача в поясненнях, наданих в судовому засіданні, підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі, просив суд змінити рішення Господарського суду м. Києва від 25.01.2011 року по справі № 57/208 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в частині нарахування індексу інфляції та 3% річних.
Представник позивача в поясненнях, наданих в судовому засіданні, заперечував проти доводів відповідача викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду як таке, що прийняте з повним, всебічним та об’єктивним з’ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
В квітні 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Сіпан" (далі – позивач) передало, а Фірма "Т.М.М." - товариство з обмеженою відповідальністю (далі – відповідач) отримала щебінь гранітний (далі - товар) на загальну суму 30631,06 грн., що підтверджується підписаними та скріпленими печатками обох сторін видатковими накладними, копії яких знаходяться в матеріалах справи:
видаткова накладна № SI/CK-01841 від 27.04.2009р. на суму 10336,50 грн. (а.с. 6);
видаткова накладна № SI/CK-01869 від 28.04.2009р. на суму 11271,16 грн.(а.с. 7);
видаткова накладна № SI/CK-01920 від 29.04.2009р. на суму 4560,30 грн.(а.с. 8);
видаткова накладна № SI/CK-01951 від 30.04.2009р. на суму 4463,10 грн (а.с. 9).
30.04.2010 року позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру № SI/-00192 від 30.04.2009р. на суму 30631,06 грн. (а.с. 10)
11.08.2010 року позивач надіслав відповідачу претензію вих. № 221 (а.с. 12), в якій просив оплатити заборгованість за поставлений товар, в зв’язку з тим, що Фірма "Т.М.М." - товариство з обмеженою відповідальністю не оплатила вартість отриманого товару.
Вищевказану претензію відповідач отримав 13.08.2010р., що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 21), однак, залишив її без відповіді та задоволення.
Позивач просить суд стягнути з Відповідача 30631,06 грн. основного боргу, 3934,99 грн. збитків від інфляції за весь час прострочення та 1319,23 грн. три проценти річних від простроченої суми.
Враховуючи те, що між сторонами не укладалось письмового правочину та не було встановлено строк оплати товару, в даних правовідносинах необхідно застосовувати положення ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.
Позивач зазначає, що 30 квітня 2010 року ним була пред’явлена вимога у вигляді рахунку-фактури № SI/-00192 від 30.04.2009р. на суму 30631,06 грн., яку відповідач зобов’язаний був задовольнити в строк до 08.05.2010р.
Однак, позивачем не надано жодного доказу отримання відповідачем вказаного рахунку. Крім того, у зазначеному рахунку не вказано строків оплати товару.
В зв’язку з тим, що відповідач не оплатив вартість отриманого товару, 11 серпня 2010 року позивач надіслав на адресу Фірми «Т.М.М.» - Товариства з обмеженою відповідальністю претензію вих. № 221, в якій просив оплатити заборгованість за поставлений товар.
З повідомлення про вручення поштового відправлення вбачається, що відповідач отримав вищевказану претензію 13.08.2010р., а тому згідно норм ст. 530 ЦК останній повинен був оплатити борг в розмірі 30631,06 грн. у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, тобто до 20.08.2010р.
Крім того, на підтвердження відправлення відповідачу претензії, позивачем було надано фіскальні чеки від 11.08.2010 р. №3259 та №3260.
Також у відзиві на позовну заяву (а.с.39) відповідач зазначає, що претензія ним була отримання 13.08.2010р.
Однак, відповідач вищевказану претензію залишив без відповіді та задоволення, за поставлений товар не розрахувався.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.
Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про те, що відповідачем було порушено положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, а отже, вимога позивача про стягнення з відповідача 30631,06 грн. основного боргу визнається обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Як визначено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
До позовної заяви позивачем доданий розрахунок інфляційних втрат та трьох процентів річних за період з 08.05.2009р. по 14.10.2010р.
Однак, враховуючи те, що відповідач отримав вимогу позивача про сплату боргу лише 13.08.2010р., тому згідно норм ст. 530 ЦК відповідач повинен був оплатити борг в розмірі 30631,06 грн. у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, тобто до 20.08.2010р.
Таким чином, за порушення грошового зобов’язання з відповідача на користь позивача за період з 20.08.2010р. по 14.10.2010р. підлягають стягненню збитки від інфляції у розмірі 888,30 грн. та 3% річних у розмірі 140,99 грн.
Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень
Обставини, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2011р. у справі № 57/208 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв’язку з чим апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.
У зв’язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита за її подання і розгляд покладаються на відповідача (апелянта).
Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Фірми «Т.М.М.» - Товариства з обмеженою відповідальністю залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2011р. у справі № 57/208 – залишити без змін.
2. Матеріали справи № 57/208 повернути до Господарського суду міста Києва.
3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя Ткаченко Б.О.
Судді Лобань О.І.
Федорчук Р.В.