КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.06.2011 № 61/51
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Синиці О.Ф.
суддів: Калатай Н.Ф.
Пашкіної С.А.
при секретарі: Кулачок О.А.
За участю представників:
від позивача –Жорова Н.В.,
від відповідача –не з’явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну товариства з
обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Текстиль-Полімер” №1503/11
від 15.03.2011
на рішення господарського суду міста Києва від 01.03.2010
у справі №61/51
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім
“Текстиль-Полімер”, м.Київ
до публічного акціонерного товариства “Дочірній банк Сбербанку Росії”,
м.Київ
третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу
ОСОБА_1.
про визнання нотаріального напису таким, що не підлягає виконанню (напис
№8577)
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду міста Києва від 01.03.2011 (суддя Івченко А.М.) відмовлено в задоволенні позову ТОВ “Торговий дім “Текстиль-Полімер” про визнання нотаріального напису таким, що не підлягає виконанню. Суд дійшов висновку, що на час вирішення даного спору не передбачено такого способу захисту прав, як визнання виконавчих написів нотаріуса такими, що не підлягають задоволенню, що підтверджено постановою ВГСУ від 22.04.2009 у справі №6/282/08. Крім того, судом встановлено, що відповідачем додержано наведені вимоги щодо надання нотаріусу необхідних документів, які підтверджують безспірну заборгованість позичальника та право вимоги стягувача.
Не погоджуючись з рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою в якій просив його скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити. Апелянт зазначив, що банк-відповідач не надав нотаріусу жодного документу, що підтверджував би безспірність заборгованості між поручителем, основним боржником та банком. Крім того, скаржник вказує на те, що не визнає вимог банку, а сума заборгованості є спірною.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечив проти доводів апеляційної скарги та просив рішення господарського суду міста Києва залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зокрема, відповідач зазначив, що вказаний напис вчинено нотаріусом законно та обґрунтовано. Відповідачем було надано всі необхідні документи для його здійснення, а саме: нотаріально посвідчений договір іпотеки, розрахунок заборгованості, виписки по рахунку боржника, копію меморіального ордеру. Подані документи підтверджують наявність заборгованості позивача по погашенню отриманого кредиту. Відповідач вважає, що апелянт визнав наявну перед банком заборгованість, оскільки у наданій ним відповіді, на повідомлення-вимогу банку від 03.06.2010 №1840/4/06-2-2, позивач не заперечував наявності заборгованості, а просив банк не вживати заходів стягнення на заставлене майно та гарантував погашення заборгованості протягом вересня 2010. Щодо посилань позивача про наявність судових справ, що на його думку є підтвердженням спірності заборгованості, банк вказав, що виконавчий напис вчинено на відповідні частини загальної заборгованості (тіла кредиту), тоді як предметом спору в Оболонському районному суді м. Києва є частина заборгованості по сплаті прострочених відсотків та пені, а предметом спору у господарському суді Харківської області –частина нарахованої пені.
Від третьої особи – приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1, також надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому приватний нотаріус просила залишити рішення господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення та розглядати справу без її присутності. У поданому відзиві приватний нотаріус зазначила, що подані банком документи відповідають переліку, встановленому п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172 “Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів”. Виконавчий напис вчинено на нотаріально посвідченому іпотечному договорі, що передбачає право звернення стягнення на заставлене майно, та є документом передбаченим вказаним Переліком документів за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку. Приватний нотаріус зазначає, що при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису нею були дотримані вимоги чинного законодавства України, Закону України “Про нотаріат” та Інструкції “Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України”.
Представник позивача в судове засідання апеляційної інстанції не з’явився, про час і місце розгляду апеляційної скарги повідомлений у письмовій формі належним чином (в справі наявне повідомлення про вручення поштового відправлення, а.с. 12), причини його неявки суду невідомі. При цьому необхідно зазначити, що розгляд справи двічі відкладався, а ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2011 позивача було зобов’язано повідомити суд про участь або не участь в судовому процесі апеляційної інстанції. Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач відмовився захищати свої інтереси в суді апеляційної інстанції.
Третя особа у поданому відзиві на апеляційну скаргу просила суд розглядати справу без її участі.
Враховуючи викладене, постанова приймається за наявними матеріалами справи, перевіривши які та заслухавши пояснення присутнього представника відповідача, колегія суддів апеляційного господарського суду враховує наступне.
08.08.2008 між ЗАТ “ДБ СБЕРБАНКУ Росії”, правонаступником якого є ПАТ “Дочірній банк СБЕРБАНКУ Росії” (відповідач) та ТОВ “Торговий дім “Макро-Трейд” (позивач–позичальник) укладено кредитний договір № 109-Н/08, відповідно до якого банком надано позичальнику кредитні кошти в сумі 69 840 000 грн., а позичальник взяв на себе зобов’язання своєчасно та у повному обсязі виплачувати банку проценти за користування кредитом, використати його за цільовим призначенням, виконати інші умови цього договору і своєчасно повернути кредит банку.
Згідно з п. 1.4. кредитного договору кредит надається для оплати по договору купівлі-продажу від 08.08.2008 нерухомого майна за адресою: м. Харків, вул. Шевченка, буд. 24.
Відповідно до п. 2.1. кредитного договору (з урахуванням положень додаткової угоди № 3 від 02.11.2009) належне виконання позичальником зобов’язань по цьому договору забезпечується: а) іпотекою нерухомого майна –нежитлові будівлі, що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Шевченка, буд. 24 та належать на праві власності ТОВ “Торговий дім “Текстиль-Полімер”; б) фінансовою порукою ОСОБА_2 на повний розмір зобов’язань позичальника за цим договором.
02.11.2009 між позивачем та відповідачем укладено нотаріально посвідчений іпотечний договір, відповідно до якого позивач, з метою забезпечення зобов’язань позичальника, що випливають із договору кредитування від 08.08.2008, передав відповідачу в іпотеку майно, визначене у п. 3.1. договору іпотеки, а саме нежитлові будівлі літ. К-1 загальною площею 1 006,40 кв. м., літ. Л-1 загальною площею 91,10 кв. м., що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Шевченка, буд. 24.
Згідно з п. 2.1. договору іпотеки встановлено, що відповідно до цього договору забезпечуються іпотекою наступні зобов’язання позичальника, які випливають з основного договору: зобов’язання повернути відповідачу кредит, наданий за основним кредитним договором; сплатити відповідачу відсотки за користування кредитом з розрахунку 19,5 % та інші зобов’язання.
Відповідно до п. 6.1. договору іпотеки, іпотекодержатель (відповідач) за рахунок предмету іпотеки має право задовольнити свої вимоги, що забезпечені іпотекою згідно з ст. 2 договору іпотеки, у повному обсязі, що визначається на момент фактичного відшкодування.
Згідно п. 6.2. договору іпотеки, іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі, якщо в момент настання терміну виконання боржником будь-якого із зобов’язань, зазначених в ст. 2 цього договору, воно не буде виконане або буде виконане неналежним чином.
Пунктом 6.3. договору встановлено, що іпотекодержатель набуває право вимагати дострокового виконання зобов’язань, зазначених в ст. 2 цього договору, а якщо його вимога не буде задоволена в 30-денний строк –звернути стягнення на предмет іпотеки у разі, зокрема, невиконання або неналежного виконання позичальником будь-якого із зобов’язань за основним договором (кредитування), а також з інших підстав, передбачених основним договором, які дають право іпотекодержателю на дострокове стягнення заборгованості боржника за основним договором.
Відповідно до п. 6.4. договору іпотеки, у разі настання випадків, передбачених в п. 6.2.-6.3. договору, відповідач реалізує предмет іпотеки, на який звернено стягнення на підставі рішення суду, вчиненого виконавчого напису нотаріуса.
Згідно з п. 6.4. договору, у разі настання випадків, передбачених в п. 6.2.-6.3. договору, відповідач може звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом прийняття предмету іпотеки у власність, про що він повідомляє позивача в письмові формі у вигляді листа-повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки, на 31 календарний день з дати, яка підтверджує вручення позивачу повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом прийняття його у власність, за умови, що до цього терміну відповідачу не буде повернено заборгованість за усіма зобов’язаннями, зазначеними в ст. 2 договору іпотеки, в повному обсязі на дату повернення заборгованості.
Судом встановлено, що 30.06.2010 відповідач звернувся до позичальника та позивача з повідомленням-вимогою щодо повернення повної суми заборгованості за кредитним договором (а.с. 37). Станом на 07.04.2010 прострочена заборгованість позичальника за кредитним договором становила 17 745 330 грн. 11 коп. (відсотки) та 2 421 298 грн. 31 коп. пені, що на підставі п. 8.3. кредитного договору надавало підстави для заявлення вимоги щодо повернення повної суми заборгованості. Крім того, відповідач запропонував позивачу протягом 30-денного строку усунути порушення кредитного договору та погасити повну суму заборгованості, що станом на 17.05.2010 складає 79 923 668 грн. 41 коп. В іншому випадку було попереджено, що відповідач залишає за собою право на звернення стягнення на заставлене майно, в тому числі шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса.
Матеріалами справи підтверджується, що вказаний лист було прийнято представником позивача 12.07.2010, про що свідчить копія зворотного поштового повідомлення (а.с. 41).
У відповідь на цей лист позивачем було надано відповідь 19.07.2010 та повідомлено, що позичальником заборгованість перед банком буде погашена протягом вересня 2010. Крім того, позивач просив не вживати заходів щодо дострокового повернення повної суми заборгованості по кредитному договору та не звертати стягнення на заставлене майно, що належить позивачу –до 25.09.2010.
За заявою відповідача від 26.08.2010 № 2440/4/06-2, 31.08.2010 Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. був вчинений виконавчий напис за реєстровим № 8577, яким запропоновано звернути стягнення на нежитлові будівлі літ. К-1 загальною площею 1 006,30 кв. м. літ. 1 загальною площею 91,10 кв. м., що знаходяться за адресою: Харківська область, місто Харків, вулиця Шевченка, будинок № 24, що належать на праві власності ТОВ “Торговий Дім “Текстиль Полімер”. За рахунок коштів, отриманих від реалізації не житлових будівель, пропонується задовольнити вимоги відповідача в розмірі 1 685 500 грн. 00 коп.
24.09.2010 відділом державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції у м. Харкові винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 21905174 про примусове виконання виконавчого напису № 8577, виданого 31.08.2010.
30.12.2010 позивач звернувся з позовом до суду про визнання вказаного напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, стверджуючи про спірність вимог банку.
Відповідно до статті 34 Закону України “Про іпотеку” у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Статтею 35 Закону України “Про іпотеку” передбачено, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.
Отже, іпотекодержатель має право розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса у разі незадоволення іпотекодавцем вимоги іпотекодержателя про виконання порушеного боржником зобов’язання у тридцяти денний строк.
Відповідно до статті 87 Закону України “Про нотаріат” для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Абзацом 1 пункту 282 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року N 20/, також передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.
Відповідно до абзацу 1 пункту 284 Інструкції нотаріус вчиняє виконавчі написи, зокрема, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.
Заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України (абзац 4 пункту 284 Інструкції).
Згідно з частиною 2 пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р. № 1172 (далі –Перелік), для одержання виконавчого напису подаються:
а) оригінал нотаріально посвідченої угоди;
б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Судом встановлено, що відповідачем третій особі 2 було подано всі необхідні документи, які підтверджують безспірну заборгованість третьої особи 1 перед відповідачем, а саме: нотаріально посвідчений договір іпотеки від 02.11.2009, розрахунок заборгованості, виписки по рахунку позивача, копію меморіального ордеру №2255905 від 08.08.2008.
Також, відповідачем дотримано вимоги пунктів 6.3, 6.4 іпотечного договору та статті 33, 35 Закону України “Про іпотеку” при вчиненні виконавчого напису щодо повідомлення позивача в письмові формі у вигляді листа-повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки та витримано тридцятиденний строк наданий для погашення заборгованості в добровільному порядку, оскільки, як зазначалось вище письмову вимогу позивачем отримано 12.07.2010, а нотаріальний напис вчинено 31.08.2010.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки спірний виконавчий напис нотаріуса здійснено відповідно до вимог чинного законодавства України. Разом з цим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що висновок суду першої інстанції стосовно того, що на час вирішення спору у даній справі такого способу захисту як визнання виконавчих написів (актів чи дій) такими, що не підлягають виконанню, є таким, що не відповідає приписам чинного процесуального законодавства.
Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Заперечення позивача викладені в поданій апеляційній скарзі щодо спірності суми вказаної заборгованості не підтверджені належними доказами. Скаржником не надано, зокрема, контррозрахунку суми боргу перед банком та відповідних доказів про його оплату чи відповідного оскарження, а навпаки листом від 19.07.2010 (а.с. 42) позивач підтвердив існування заборгованості перед відповідачем. Не підтверджено й позивачем наявність спору щодо даної заборгованості в інших судах, з наданням відповідних розрахунків щодо сум стягнення по конкретних справах. Проте, відповідач щодо заперечень позивача про існування судових справ зазначив, що стягнення в них стосується іншої суми заборгованості.
Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, –
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду міста Києва від 01.03.2011 у справі №61/51 залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Текстиль-Полімер” – без задоволення.
2. Справу № 61/51 повернути господарському суду міста Києва.
Головуючий суддя Синиця О.Ф.
Судді Калатай Н.Ф.
Пашкіна С.А.