КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.04.2011 № 40/504
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Алданової С.О.
суддів: Моторного О.А.
Тищенко О.В.
при секретарі: Кривошеї О.В.
за участю представників:
від прокурора - ОСОБА_1. (посвідчення №210 від 24.06.2010 р.)
від позивача - ОСОБА_2. (довіреність №10-6-03813 від 06.12.2010 р.)
від відповідача 1 - не з’явились
від відповідача 2 - ОСОБА_3 (довіреність №23 від 03.12.2010 р.)
від третьої особи - ОСОБА_4. (довіреність б/н від 25.10.2010 р.)
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна
України по Чернігівській області
на рішення
Господарського суду міста Києва
від 01.02.2011 р.
у справі № 40/504 (суддя Пукшин Л.Г.)
за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна
України по Чернігівській області
до 1. Чернігівського обласного союзу сільськогосподарських
підприємств
2. Аграрного союзу України
третя особа Менський санаторій «Остреч»
про про визнання недійсним договору
ВСТАНОВИВ:
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Чернігівського обласного союзу сільськогосподарських підприємств та Аграрного союзу України про визнання недійсним договору відступлення частки в статутному капіталі №3/08 від 05.08.2008 р., укладеного між Чернігівським обласним союзом сільськогосподарських підприємств та Всеукраїнським союзом сільськогосподарських підприємств.
У судовому засіданні 21.12.2010 р. представник органу прокуратури, в порядку ст. 29 ГПК України, подав заяву про вступ у справу з метою захисту інтересів держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.01.2011 р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Менський санаторій «Остреч».
Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.02.2011 р. у справі №40/504 в позові відмовлено повністю.
Рішення мотивовано тим, що посилання позивача на ту обставину, що підписання спірного договору представником зі сторонни відповідача 1 відбулося з перевищенням повноважень і без винесення вказаного питання на розгляд загальних зборів засновників, спростовується наявними у матеріалах справи доказами. Інших доказів та підстав визнання спірного договору недійсним позивачем не надано, а тому позов не підлягає задоволенню.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказане рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити та визнати недійсним договір відступлення частки в статутному капіталі №3/08 від 05.08.2008 р., укладений між Чернігівським обласним союзом сільськогосподарських підприємств та Всеукраїнським союзом сільськогосподарських підприємств.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи, а тому підлягає скасуванню.
Представник позивача в судовому засіданні повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.
Представник прокуратури в судовому засіданні повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі позивача.
Представник відповідача 2 в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення – без змін.
Представник третьої особи в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення – без змін.
Представник відповідача 1 в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив. Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача 1.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представників позивача, відповідача 2 та третьої особи, дослідивши докази, проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до Статуту міжколгоспного санаторію «Остреч» Менського району Чернігівської області, затвердженого зборами уповноважених представників 26.12.1990 р., погодженого Головою Менської районної ради колгоспів та радою об’єднань «Чернігівколгоспздравниця», зареєстрованого виконкомом Менської районної ради народних депутатів, Санаторій створений колгоспами/господарствами/ шляхом добровільного об’єднання частини своїх фінансових та матеріально-технічних ресурсів і за рахунок централізованого союзного фонду соціального страхування колгоспів з метою організації санаторно-курортного лікування колгоспників, працівників агропромислового комплексу та інших підприємств.
Пунктом 3.1 Статуту в редакції 1990 р. передбачено, що кошти Санаторію створюються з пайових внесків господарств, що входять до складу його учасників в будівництві, відрахувань з прибутку, одержаного від своєї діяльності, амортизаційних відрахувань та інших джерел.
Пунктом 1.4. Статуту в редакції 1990 р. визначено, що учасниками в будівництві санаторію є колгоспи, інші підприємства – список яких додається. В матеріалах справи міститься завірена копія списку господарств-учасників у кількості 23 шт., які приймали участь в будівництві санаторію. Загальна сума будівництва становить 466220,00 крб..
Згідно Установчого договору про створення та діяльність Менського санаторію «Остреч», затвердженого установчими зборами засновників протоколом №1 від 03.03.2000 р. та зареєстрованого Державною адміністрацією Менського району Чернігівської області розпорядженням № 48 від 21.02.2001р., Рада колективних сільськогосподарських підприємств Чернігівської області є одним із засновників санаторію з внеском у статутний фонд у розмірі 3828000,00 грн..
Згідно п.п. 3.1., 5.1.,3.3. Статуту Менського санаторію «Остреч», в редакції 2000 р., Менський санаторій є юридичною особою від дня його державної реєстрації. Статутний фонд Менського санаторію становить 10009,7 тис. грн. Майно Менського санаторію «Остреч» складається з основних засобів та оборотних коштів, а також цінностей, вартість яких відображено на балансі Менського санаторію «Остреч»(п.п. 3.1.,3.3., 5.1. Статуту в редакції 2000р.).
В матеріалах справи міститься Постанова Всеукраїнської ради колективних сільськогосподарських підприємств «Про передачу функцій з управління лікувально-оздоровчим закладом міжколгоспним санаторієм «Остреч» Раді колективних сільськогосподарських підприємств Чернігівської області» від 11.02.2000 р. №1/5, якою вирішено передати в управління Раді колективних сільськогосподарських підприємств Чернігівської області частку в Міжколгоспному санаторії «Остреч», створеному з використанням коштів, виділених з централізованого фонду соціального страхування колгоспників. Постановою встановлено, що вирішення майнових питань при реорганізації, ліквідації зазначеного лікувально-оздоровчого закладу, відчуження, передачі чи будь-якої іншої дії з майном здійснюється виключно за погодженням з Всеукраїнською радою колективних сільськогосподарських підприємств.
Згідно преамбули Статуту Чернігівського обласного союзу сільськогосподарських підприємств, затвердженого рішеннями зборів представників сільськогосподарських підприємств 04.10.2001 р., Чернігівський обласний союз сільськогосподарських підприємств створений обласними зборами представників сільськогосподарських підприємств Чернігівщини шляхом реорганізації Ради колективних сільськогосподарських підприємств Чернігівської області.
Відповідно до Статуту Аграрного союзу України, затвердженого рішенням конференції представників Засновників 06.11.2009 р., Аграрний союз України є правонаступником Всеукраїнського союзу сільськогосподарських підприємств, є недержавною, неприбутковою, незалежною, самоврядною та добровільною організацією.
В подальшому Всеукраїнський союз сільськогосподарських підприємств звернувся до Чернігівського обласного союзу сільськогосподарських підприємств з вимогою №123 від 04.08.2008 р. про передачу належної йому частки в розмірі 3828000,00 грн., що становить 38,24% у статутному фонді Менського санаторію «Остреч» у власність Всеукраїнського союзу сільськогосподарських підприємств, як єдиного розпорядника майна, створеного на кошти централізованого фонду соціального страхування колгоспників Української РСР.
Згідно протоколу зборів засновників Чернігівського обласного союзу сільськогосподарських підприємств від 04.08.2008 р., на вказаних зборах засновників було розглянуто вимогу Всеукраїнського союзу сільськогосподарських підприємств та вирішено передати безоплатно Всеукраїнському союзу сільськогосподарських підприємств частку в статутному капіталі Менський санаторій «Остреч» в розмірі 3828000,00 грн.. Передачу частки вирішили здійснити за відповідним договором про відступлення частки в статутному капіталі.
05.08.2008 р. між Чернігівським обласним союзом сільськогосподарських підприємств (сторона-1), який є учасником Менського санаторію «Остреч», в особі відповідального секретаря ОСОБА_5., що діє на підставі довіреності та Всеукраїнським союзом сільськогосподарських підприємств (сторона-2), в особі першого заступника голови Всеукраїнського союзу сільськогосподарських підприємств Ярошовця В.С., що діє на підставі статуту, було укладено Договір відступлення частки у статутному капіталі №3/08.
Відповідно до п.п. 1.1., 1.2.5., 1.2.6. даного Договору, з метою збереження, розвитку, прискорення реформування матеріально-технічної бази санаторно-курортних закладів, створених за рахунок коштів Централізованого фонду соціального страхування колгоспників, недопущення порушення майнових прав членів колективних сільськогосподарських підприємств, сторона-1 передає стороні-2 свою частку у статутному капіталі Менського санаторію «Остреч». Розмір вкладу становить 3 828 000,00 грн (п. 1.2.5. Договору). Розмір вкладу підтверджено установчим договором (протокол № 1 від 03.03.2000 р.).
Пунктом 2.1 Договору встановлено, що відступлення частки за цим договором є чинним і Сторона-2 вважається повноправним учасником санаторію з моменту підписання цього договору. Цей договір підписаний сторонами є належним підтвердженням факту передачі частки.
В матеріалах справи міститься завірена копія довіреності від 01.08.2008 р., видана Головою правління Чернігівського обласного союзу сільськогосподарських підприємств, якою ОСОБА_5. уповноважено на представлення інтересів підприємства, в тому числі щодо укладення угоди на відступлення корпоративних прав.
Частинами 3, 5 ст. 65 ГК України передбачено, що для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника підприємства. Керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.
Частинами 1, 3 ст. 92 ЦК України визначено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. У відносинах з третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
Згідно ч. 3 ст. 244 ЦК України, довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.
Відповідно до ст. 246 ЦК України, довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи.
Статтею 239 ЦК України передбачено, що правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов’язки особи, яку він представляє.
З огляду на те, що довіреність від 01.08.2008 р. на ім’я ОСОБА_5., на підставі якої останнім було підписано спірний договір, який ні законом ні у судовому порядку не був визнаний недійсним, то зазначена довіреність є належним доказом у даній справі та підтверджує повноваження представника Чернігівського обласного союзу сільськогосподарських підприємств на укладення спірного договору.
Крім того, в матеріалах справи міститься копія постанови Чернігівського обласного союзу сільськогосподарських підприємств №8 від 01.08.2008 р., якою виконання обов’язків голови Чернігівського обласного союзу сільськогосподарських підприємств покладено на відповідального секретаря - ОСОБА_5..
Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно п. 2 постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 28.04.1978 р. «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними», угода може бути визнана недійсною лише з підстав і за наслідками, передбаченими законом. Тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.
Частиною 3 ст. 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частинами 1, 2, 3, 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ч. 1 ст. 207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, посилання позивача на ту обставину, що підписання спірного договору представником відповідача-1 відбулось з перевищенням повноважень і без винесення вказаного питання на розгляд загальних зборів засновників, спростовується наявними в матеріалах справи доказами. Інших доказів та підстав для визнання спірного договору недійсним позивачем не надано.
Згідно ч. 1 ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності, мають право звертатись до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушення.
З огляду на вищезазначене, посилання позивача на те, що укладення договору відступлення частки в статутному капіталі Менського санаторію «Остреч» від 05.08.2008 р. №3/08 не дозволяє позивачу завершити процес перетворення санаторію, не доводить в порядку передбаченому ст.ст. 33,34 ГПК України порушення права останнього.
Колегія суддів, погоджується з висновком суду першої інстанцій про те, що позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області про визнання недійсним договору відступлення частки в статутному капіталі №3/08 від 05.08.2008 р., укладеного між Чернігівським обласним союзом сільськогосподарських підприємств та Всеукраїнським союзом сільськогосподарських підприємств є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Позивач, в порушення зазначеної норми, належним чином апеляційну скаргу не обґрунтував, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не навів.
Тому колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2011 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв’язку з чим підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2011 р. у справі №40/504 залишити без змін.
Справу №40/504 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя Алданова С.О.
Судді Моторний О.А.
Тищенко О.В.