КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.04.2011                                                                                           № 17/279

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Тищенко  О.В.

суддів:            Смірнової  Л.Г.

          Алданової  С.О.

при секретарі:           Кривошеї О.В.

за участю представників

від позивача:           ОСОБА_1 дов. №133 від 31.03.2011 року    

від відповідача:           ОСОБА_2 голова правління   

                               ОСОБА_3 дов. №25 від 26.04.2011 року

від третьої особи 1:  не з’явився

від третьої особи 2:  не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу  Публічного акціонерного товариства “Акціонерна компанія

                                 “Київводоканал”

на рішення               Господарського суду м. Києва  

від                               02.03.2011 року

у справі                      № 17/279 (суддя Удалова О.Г.)

за позовом                Публічного акціонерного товариства “Акціонерна компанія

                                 “Київводоканал”

до                               Житлово-будівельного кооперативу “Верстат-13”

третя особа, яка на заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача

                                 Акціонерна енергопостачальна компанія “Київенерго”

третя особа, яка на заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача             Комунальне підприємство Київської міської державної адміністрації

                                 “Головний інформаційно-обчислювальний центр”

про                             стягнення 76637,50 грн.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги Публічного акціонерного товариства “Акціонерна компанія  “Київводоканал” до  Житлово-будівельного кооперативу “Верстат-13”  про стягнення заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення в сумі 76637,50 грн., в тому числі 56679,12 грн. основного боргу, 2661,48 грн. трьох процентів річних та 17296,90 грн. збитків від інфляції.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем за період з жовтня 2006 року по вересень 2009 року включно не в повному обсязі виконувався обов’язок по оплаті наданих позивачем послуг з водопостачання та водовідведення.

Відповідач позовні вимоги відхилив, посилаючись на те, що позивач нараховує відповідачу оплату за постачання послуг з надання холодної води для підігріву гарячої, в той час як зважаючи на відсутність на балансі відповідача теплових пунктів (бойлерів), вказане нарахування відповідно до приписів чинного законодавства не є правомірним. Також відповідач зазначає, що вказані послуги ним оплачуються акціонерній енергопостачальній компанії “Київенерго” згідно з договором на постачання теплової енергії у гарячій воді №820178 від 01.02.2002 р.

У долученому під час розгляду справи розрахунку (т. 1 а. с. 202-203) суми збитків від інфляції та трьох процентів річних останні розраховані позивачем в іншому розмірі, а саме: три проценти річних в сумі 1800,77 грн. та збитки від інфляції в сумі 11589,27 грн. Враховуючи, що з заявою про зміну позовних вимог позивач до суду не звертався, суд першої інстанції розглянув зазначені вимоги в розмірі, заявленому позивачем у позовній заяві.

Ухвалою суду від 02.02.2011 р. замінено назву позивача на публічне акціонерне товариство “Акціонерна компанія “Київводоканал”,  залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача -акціонерну енергопостачальну компанію “Київенерго”, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - комунальне підприємство Київської міської державної адміністрації “Головний інформаційно-обчислювальний центр.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 02.03.2011 р. у справі № 17/279 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Вищезазначене рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що протягом періоду, за який заявлена до стягнення сума заборгованості, між позивачем та відповідачем не було укладено договору, який би регулював взаємовідносини сторін по наданню позивачем відповідачу послуг з водопостачання та водовідведення. Сторонами не заперечується даний факт. За відсутності укладеного договору з надання протягом спірного періоду послуг з водопостачання та водовідведення, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги задоволенню не підлягають як безпідставні.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 02.03.2011 р. у справі №17/279 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду м. Києва прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи. Скаржник стверджує, що правочин може вчинятись усно, сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2011 року апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 27.04.2011 року.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду №01-23/1/1  від 26.04.2011 року у зв’язку з виробничою необхідністю – зайнятістю судді Чорної Л.В при розгляді інших справ та з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків, розгляд апеляційної скарги у справі №17/279 було доручено колегії суддів у складі: головуючого судді – Тищенко О.В., суддів Алданової С.О., Смірнової Л.Г. відповідно до приписів статті 46 Господарського процесуального кодексу України та статті 29 Закону України „Про судоустрій і статус суддів”.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду м. Києва від 02.03.2011 року у справі №17/279 скасувати , прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечували проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, просили суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду м. Києва від 02.03.2011 року у справі №17/279.

Представники третіх осіб в судове засідання 27.04.2011 року не з’явились, будучи належним чином повідомленими про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 – 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Згідно з п. 3.6 роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. №02-5/289 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки, всі учасники судового процесу  були  належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте треті особи не скористались своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов’язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов’язком сторони, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в судовому засіданні 27.04.2011 року за відсутності представників третіх осіб.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим з наступних підстав.

Законом України “Про житлово-комунальні послуги” визначено основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.

Законом України “Про питну воду та питне водопостачання” визначено правові, економічні та організаційні засади функціонування системи питного водопостачання, спрямовані на гарантоване забезпечення населення якісною та безпечною для здоров’я людини питною водою.

Частиною 1 статті 19 Закону  “Про житлово-комунальні послуги” визначено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Згідно зі ст. 19 Закону України “Про питну воду та питне водопостачання” послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору.

Також відносини щодо водопостачання та водовідведення регулюються Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 р. № 65 (далі –Правила-1).

Правила-1 втратили чинність з прийняттям Міністерством з питань житлово-комунального господарства України наказу № 190 від 27.06.2008 р., яким затверджено Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України (далі - Правила 2).

Враховуючи, що в період, заборгованість за який заявлена до стягнення, діяли як Правила-1 (до 18.10.2008 р.), так і Правила-2 (з 18.10.2008 р.), а відповідно до ст. 3 Закону України “Про питну воду та питне водопостачання”(далі - Закон), вони є частиною законодавства у сфері питної води та питного водопостачання, Правила-1 та Правила-2 підлягають застосуванню до спірних правовідносин у ті періоди, в які вони діяли.

Відповідно до п. 12.1 Правил-1 для підприємств встановлено договірний порядок відпускання води та приймання стічних вод, а саме “шляхом укладання договору з Водоканалом, в якому останній, за узгодженням з місцевими органами виконавчої влади, має право обмежити водокористування абонента в окремі години й дні. При цьому користування водою з комунального водопроводу на виробничо-технічні потреби дозволяється лише тим підприємствам, для яких необхідність витрати води підтверджена об'єктивними причинами. У разі згоди Водоканалу розрахунки за воду можуть бути оформлені через відкриття особового рахунку (абонентської картки). При укладанні договору з абонентами на відпускання води одночасно укладається договір на приймання від них стічних вод”.

Згідно з п. 2.1 Правил-2 договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України “Про питну воду та питне водопостачання” та “Про житлово-комунальні послуги”.

Отже, приписами чинного законодавства передбачено виключно договірне формування відносин між Водоканалом та абонентом.

Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, просить стягнути з відповідача заборгованість по оплаті послуг з водопостачання та водовідведення в сумі 56679,12 грн..

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що заявлена до стягнення сума основного боргу складається з:

- боргу за постачання питної холодної води та прийняття стоків як холодної так і гарячої води (код 8-928) за період з жовтня 2006 року по вересень 2009 року включно в сумі 34301,23 грн.;

- боргу за постачання питної води, яка використовується для приготування гарячої води  (код 8-50928), за період з жовтня 2006 року по вересень 2009 року в сумі 22377,89грн.

Проте, матеріли справи не містять, а позивачем не надано договору між сторонами щодо надання послуг позивачем відповідачу з водопостачання та водовідведення за спірний період.  

Таким чином, між сторонами відсутній договір, який би регулював взаємовідносини сторін по наданню послуг з водопостачання та водовідведення.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (ч. 2 ст. 175 ГК України).

Відповідно до ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.ст. 901, 903 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 16 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”, порядок надання житлово-комунальних послуг має відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Згідно зі ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що за відсутності укладеного договору з надання протягом спірного періоду послуг з водопостачання та водовідведення, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення в сумі 56679,12грн. є безпідставними, а отже судом першої інстанції правомірно відмовлено в їх задоволенні.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача 2661,48 грн. - 3% річних та 17296,90грн. - збитків від інфляції  не підлягають задоволенню, оскільки вони є правовим наслідком стягнення основного боргу, а тому, за відсутності підстав стягнення основного боргу не можуть бути задоволені.

Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п.1 постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду міста Києва суду у справі № 17/279 від 02.03.2011 року відповідає зазначеним вимогам, оскільки ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, підстав для його скасування не вбачається.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на позивача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Акціонерна компанія  “Київводоканал” залишити без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 02.03.2011 року по справі №17/279 залишити без змін.

Матеріали справи № 17/279 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя                                                                      Тищенко  О.В.

Судді                                                                                          Смірнова  Л.Г.

                                                                                          Алданова  С.О.