КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.04.2011 № 47/22
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шапрана В.В.
суддів: Моторного О.А.
Кошіля В.В.
при секретарі: Браславській А.В.
за участю представників:
від позивача – Шувар Н.М.
від відповідача – Запорожець В.В.
від третьої особи – не з’явилися
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Легенда» на рішення Господарського суду м. Києва від 09.02.2011 року (суддя - Станік С.Р.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Легенда»
до Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу
ОСОБА_1
про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Легенда» (далі – позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» (далі – відповідач) про визнання виконавчого напису нотаріуса, вчиненого 09.11.2010 року приватним нотаріусом ОСОБА_1 та зареєстрованого в реєстрі № 1886 за договором іпотеки серії ВКЕ № 743056 від 14.02.2008 року, таким, що не підлягає виконанню, а також відшкодування витрат по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 27.01.2011 року залучено до участі у розгляді справи приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 09.02.2011 року у позові Товариству з обмеженою відповідальністю «Легенда» відмовлено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Легенда» звернулося з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просило скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 09.02.2011 року у справі № 47/22 повністю та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги позивача задовольнити повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення судом першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2011 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Легенда» прийнято до провадження та призначено її розгляд на 12.04.2011 року.
У судовому засіданні 12.04.2011 року було оголошено перерву на 21.04.2011 року.
Відповідачем подано письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач заперечує проти вимог, викладених в апеляційній скарзі та просить суд залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
У судове засідання 21.04.2011 року з’явилися представники позивача та відповідача. Представник третьої особи у призначене судове засідання не з’явився.
Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача встановив наступне.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 10.08.2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Ерсте Банк» (кредитором) та гр. ОСОБА_2 (позичальником) був укладений кредитний договір № 014/0398/95/03933, відповідно до якого кредитор надав позичальнику в порядку, передбаченому цим договором, кредит в формі кредитної лінії з відновленням ліміту кредитування в розмірі 900 000,00 (дев’ятсот тисяч) доларів США під 13,5 (тринадцять цілих п’ять десятих) відсотків річних зі строком остаточного погашення кредиту до 09.08.2014 року (а.с. 13 – 17).
Відповідно до додаткової угоди № 2 від 14.02.2008 року до кредитного договору № 014/0398/95/03933 від 10.08.2008 року був збільшений розмір кредиту до 1 380 000,00 (одного мільйона триста вісімдесят тисяч) доларів США та передбачено забезпечення кредитного договору майном, що належить майновому поручителю – Товариству з обмеженою відповідальністю «Легенда» (а.с. 18 – 19).
14.02.2008 року в забезпечення вимог, що витікають з кредитного договору та всіх додаткових угод до нього, між позивачем та відповідачем був укладений договір іпотеки № 014/0398/95/03933/3, що нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстровим № 177 (а.с. 20 – 24).
За умовами договору іпотеки, відповідач, в разі невиконання позичальником своїх зобов’язань по кредитному договору 014/0398/95/03933 від 10.08.2007 року та додаткової угоди № 2 від 14.02.2008 року з повернення 1 380 000,00 доларів США, сплати відсотків за користування кредитними коштами з розрахунку 13,5 процентів річних, комісійної винагороди, неустойки (пені, штрафу) в строк до 09.08.2014 року, може отримати задоволення за рахунок заставленого майна позивача, а позивач надає в заставу відповідачу предмет іпотеки, зазначений у п. 1.2. цього договору.
Предметом іпотеки є нежиле приміщення, загальною площею, 55,4 кв.м., у жилому будинку за адресою: АДРЕСА_1, заставна вартість якого визначена сторонами в п. 1.3. договору іпотеки і складає 1 376 619,00 грн. (п. 1.2. договору).
Згідно п. 3.1.4 договору іпотеки іпотекодержатель має право у випадку невиконання іпотекодавцем зобов’язань за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки, реалізувати його відповідно до пункту 5 цього договору, та за рахунок вирученої від реалізації предмета іпотеки суми переважно перед іншими кредиторами задовольнити в повному обсязі свої вимоги, що визначені на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, комісій, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов’язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, пов’язаних з реалізацією предмета іпотеки.
Статтею 35 Закону України «Про іпотеку» визначено, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.
Зокрема, 04.08.2010 року відповідач направив позичальнику повідомлення про порушення основного зобов’язання та іпотечного договору з інформацією про існуючу заборгованість станом на 20.07.2010 року по основній сумі кредиту в розмірі 1 814 228,87 доларів США і відсоткам за користування кредитом у розмірі 110 665,21 доларів США, загалом - 1 924 894,08 доларів США з терміном погашення - 30 днів, що підтверджується поштовою квитанцією та описом вкладення цінного листа, одержаного позичальником 17.08.2010 року (а.с. 45 – 46, 48).
Отримання позивачем зазначеної вимоги підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення від 17.08.2010 року № НОМЕР_1 (а.с. 47).
Проте, іпотекодавцем не було задоволено вимогу іпотекодержателя.
09.11.2010 року приватним нотаріусом ОСОБА_1 було вчинено виконавчий напис на іпотечному договорі за реєстровим номером 1886.
06.12.2010 року за вищезазначеним виконавчим написом нотаріуса було відкрито виконавче провадження, що підтверджується постановою про відкриття виконавчого провадження (а.с. 25).
Порядок вчинення виконавчих написів регулюється Законом України «Про нотаріат» та Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 року (далі за текстом – Інструкція).
Статтею 87 Закону України «Про нотаріат» та п. 282 Інструкції передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 1 ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту одержання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушень (ч. 4 п. 283 Інструкції).
Згідно з п. 284 Інструкції заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України.
Пунктом 286 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України встановлено, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів.
Колегією суддів не приймаються до уваги доводи апелянта, щодо того, що нотаріусом при вчиненні спірного напису не було належним чином перевірено факт безспірності вимог відповідача з посиланням на те, що у провадженні Васильківського міськрайонного суду Київської області знаходиться справа № 22-2440/10 за позовом ПАТ «Ерсте Банк» до Куровської Т.В. про стягнення заборгованості за кредитним договором № 014/0398/95/03933 від 10.08.2007 року також у провадженні Шевченківського районного суду в м. Києві знаходиться справа № 2-17252/10 за позовом Куровської Т.В. до ПАТ «Ерсте Банк» про визнання недійсним кредитного договору № 014/0398/95/03933 від 10.08.2007 року, оскільки подання відповідачем позовної заяви про стягнення заборгованості було здійснено саме з метою стягнення цієї заборгованості через невиконання позивачем своїх обов’язків за зазначеним кредитним договором, а не з метою встановлення розміру заборгованості в судовому порядку.
Крім того, пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» від 29.06.1999 року № 1172 із змінами та доповненнями встановлено, що для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Отже, з вищенаведеного слідує, що нотаріус при вчиненні виконавчого напису про звернення стягнення на предмет іпотеки не перевіряє безспірність заборгованості, не встановлює права та обов’язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність документів з урахуванням положень Переліку, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку.
Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до положень ст. 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Із приписів ст. 15 ЦК України вбачається, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Таким чином, банк звернувшись до нотаріуса з заявою про вчинення виконавчого напису реалізував своє право на захист свого цивільного права та інтересу.
Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Однак, позивачем не додано доказів на підтвердження заперечень щодо наявності заборгованості, в тому числі і після отримання повідомлення банку, в якому пропонувалося погасити заборгованість по договорам, також позивачем не надано доказів відсутності боргу за кредитним договором станом на 18.08.2010 року.
За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог.
Разом з тим, судом першої інстанції було правомірно відмовлено в задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки позивачем окрім самої заяви про забезпечення позову не надано суду доказів, які б обґрунтовували наведені у заяві про забезпечення позову припущення позивача.
Враховуючи вищевикладені обставини, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об’єктивно з’ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Легенда» не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду м. Києва від 09.02.2011 року у справі № 47/22 не підлягає скасуванню.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв’язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Легенда» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 09.02.2011 року - без змін.
Матеріали справи № 47/22 повернути до Господарського суду м. Києва.
Головуючий суддя Шапран В.В.
Судді Моторний О.А.
Кошіль В.В.