КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.04.2011                                                                                           № 44/638-б-50/576-б

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Гарник Л.Л.

суддів:            Пантелієнка В.О.

          Верховця А.А.

при секретарі:           Корінній А.О.

           за участю представників сторін:

від ініціюючого кредитора:      не з’явився;

        розпорядник майна                   Сніжко О.Ю.;

від кредиторів:

від Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями „Цеппелін Україна ТОВ”:                                    ОСОБА_1 (довіреність від 12.03.2010 № 12310);

від Приватного підприємства „Фінарет”: ОСОБА_2 (довіреність б/н                   від 07.02.2011);

від Відкритого акціонерного товариства „Державний експортно-імпортний банк”: ОСОБА_3 (довіреність від 15.01.2010 № 010-01/227);

від Закритого акціонерного товариства „АТП 13060”: ОСОБА_4 (довіреність            від 10.01.2010 б/н);

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями „Цеппелін Україна ТОВ”

на ухвалу                господарського суду міста Києва від 01.12.2009

у справі №              44/638-б (суддя Чеберяк П.П.)

за заявою                Товариства з обмеженою відповідальністю „Автоімперіал”

до                              Товариства з обмеженою відповідальністю

                                 „БМ Будмеханісзація”

про                            визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

   Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.10.2009 порушено провадження         у справі № № 44/638-б за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „Автоімперіал”  про визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю „БМ Будмеханісзація”.

За результатами проведення підготовчого засідання господарським судом міста Києва винесено ухвалу від 01.12.2009 (Том 1 а.с. 42), якою визнано вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Автоімперіал” в сумі 205 300,00 грн., призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Анікєєва Ярослава Олеговича.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями „Цеппелін Україна ТОВ”, яким 21.01.2010 було подано заяву про визнання кредиторських вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю                  „БМ Будмеханісзація” (додаток 6), звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати дану ухвалу та припинити провадження у справі.

Скарга мотивована неповним з’ясуванням місцевим господарським судом обставин, які мають значення для справи. Заперечуючи правильність визнання місцевим господарським судом вимог ініціюючого кредитора, скаржник зазначає що останнім не доведено безспірність своїх вимог до боржника виходячи з їх нормативного визначення згідно статті 1  Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

У судовому засіданні апеляційної інстанції представник Приватного підприємства „Фінарет” висловився за відхилення апеляційної скарги, представники решти учасників провадження у даній справі висловилися за задоволення апеляційної скарги. Представник Закритого акціонерного товариства „АТП 13060” залишив скаргу на розгляд суду.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників провадження у справі, дослідивши матеріали справи та перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженої ухвали норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 4 статті 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992р. № 2343-ХІІ (із змінами та доповненнями) в підготовчому засіданні суддя оцінює подані документи, заслуховує пояснення сторін, розглядає обґрунтованість заперечень боржника.

Основне завдання підготовчого засідання суду полягає в з’ясуванні ознак неплатоспроможності боржника, а відтак наявності чи відсутності перешкод для подальшого руху справи про банкрутство.

Частина 3 статті 6 Закону про банкрутство визначає ознаки неплатоспроможності боржника. Згідно з вказаною нормою справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

У першу чергу всі зазначені умови формально оцінюються судом при прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство, остаточна ж їх оцінка надається безпосередньо в підготовчому засіданні.

Як вбачається із матеріалів справи, провадження у справі про банкрутство боржника було порушено за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „Автоімперіал”. Заява мотивована тим, що боржник має заборгованість перед ініціюючим кредитором у сумі 205 300,00 грн., яка виникла в період його господарської діяльності. Безспірність своїх вимог ініціюючий кредитор обґрунтовував визнанням боржником суми боргу згідно відповіді на претензію від 16.07.2009 № и649-1/25-04 та не надав виконавчих документів чи розрахункових документів, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Згідно із абзацом 8 статті 1 Закону про банкрутство безспірними являються вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Отже, за Законом про банкрутство вимоги кредиторів набувають характеру безспірних, якщо вони підтверджуються документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, зокрема, виконавчими.

Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема в своїй постанові від 17.10.06 у справі № 3/157.

Виходячи з положень статті 3 Закону України "Про виконавче провадження", визнана боржником претензія не є виконавчим документом, що підлягає виконанню органами державної виконавчої служби.

Крім того, стаття 1071 Цивільного кодексу України визначає підстави списання грошових коштів з рахунка.

За приписами частини 1 цієї статті банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.

Без такого розпорядження грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта лише на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених договором між банком і клієнтом (частина 2 вказаної статті).

Також, положення пункту 5.1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України від 21.01.2004 № 22, із змінами та доповненнями (далі по тексту – Інструкція), вимоги якої поширюються на всіх учасників безготівкових розрахунків, а також на стягувачів, які здійснюють примусове списання коштів з рахунків цих учасників, та обов'язкові для виконання ними (пункт 1.3 Інструкції), передбачають, що відповідно до статті 1071 Цивільного кодексу України кошти можуть бути списані з рахунку клієнта без його доручення на підставі рішення суду.

Згідно із пунктом 5.3 Інструкції примусове списання коштів з рахунків платників ініціюють стягувачі на підставі виконавчих документів, виданих судами.

Таким чином, ініціюючим кредитором в порушення вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України не доведено наявність всіх ознак неплатоспроможності боржника, з якими Закон про банкрутство пов’язує можливість здійснення провадження у справі про банкрутство.

Отже, на час порушення провадження у справі про банкрутство було відсутнє виконавче провадження та відповідно, відсутні всі в сукупності ознаки неплатоспроможності боржника, з якими Закон про банкрутство пов’язує можливість здійснення провадження у справі про банкрутство.

Виходячи з системного аналізу положень Закону про банкрутство, процедура банкрутства випливає з виконавчого провадження.

Таким чином, без виконавчого провадження відсутні ознаки неплатоспроможності боржника. Зокрема, не вбачається строк виконання грошових зобов'язань.

У першу чергу всі зазначені умови формально оцінюються судом при прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство, остаточна ж оцінка наявності неплатоспроможності боржника здійснюється судом безпосередньо в підготовчому засіданні, як це передбачено  ч. 4 ст. 11 Закону про банкрутство.

Отже, в будь-якому випадку на момент подачі заяви про порушення провадження у справі про банкрутство кредитором повинні бути надані документи, які підтверджують наявність ознак неплатоспроможності. Інакше таке банкрутство має ознаки фіктивного.

У даному випадку до заяви боржника не додані документи в підтвердження його неплатоспроможності, як цього вимагає частина 7 статті 7 Закону про банкрутство (постанова про відкриття виконавчого провадження, тощо).

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що заявником  не надано належних доказів, що свідчать про невиконання боржником грошових вимог в установленому порядку та які є підставою для порушення справи про банкрутство.

Частина 11 статті 11 Закону про банкрутство передбачає право суду винести ухвалу про припинення провадження у справі за наслідками проведення підготовчого засідання суду.

Відповідно до приписів статті 5 Закону про банкрутство і статті 41 Господарського процесуального кодексу України суд у справі про банкрутство застосовує норми Господарського процесуального кодексу України, які мають універсальний характер.

Пунктом 36 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 15 "Про судову практику в справах про банкрутство" від 18.12.2009року передбачено, що: "Законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 11 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України (за відсутністю предмету спору)."

На підставі статті 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі; апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Виходячи з наведених положень чинного законодавства й тієї обставини,                          що місцевим господарським судом було помилково порушено провадження у даній справі та призначено попереднє засідання, в якому винесено оскаржену ухвалу, зазначена ухвала підлягає скасуванню, а провадження у справі - припиненню згідно пункту 7 частини першої статті 40 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та пункту 11 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України у зв’язку з відсутністю предмету спору.

Керуючись статями 80, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України,  Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями „Цеппелін Україна ТОВ” задовольнити.

Ухвалу господарського суду міста Києва від 01.12.2009 у справі № 44/638-б  скасувати.

Провадження у справі № 44/638-б припинити.

Справу  № 44/638-б  повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий суддя                                                                      Гарник Л.Л.

Судді                                                                                          Пантелієнко В.О.

                                                                                          Верховець А.А.

18.04.11 (відправлено)