КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.04.2011 № 28/8
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Іваненко Ю.Г.
суддів: Лосєва А.М.
Разіної Т.І.
при секретарі: Семенович А.В.
за участю представників
від позивача: ОСОБА_1 – дов. №542-11 від 10.12.2010р.;
від відповідача: ОСОБА_2 – дов. №35/3826 від 07.04.2011р.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Державного підприємства «Авіаційний науково-технічний комплекс ім.
О.К. Антонова»
на рішення Господарського суду міста Києва
від 10.02.2011 року
у справі №28/8 (суддя Копитова О.С.)
за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Альянс Україна»
до Державного підприємства «Авіаційний науково-технічний комплекс ім.
О.К. Антонова»
про стягнення 49 813,58 грн.
ВСТАНОВИВ:
Товариство з додатковою відповідальністю "Альянс Україна" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Авіаційний науково-технічний комплекс ім. О.К.Антонова" про стягнення частини суми сплаченого страхового відшкодування, яка не була відшкодована ЗАТ “Українська страхова група” у розмірі 49 813,58 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.02.2011 року позовні вимоги задоволено повністю, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 49813,58 грн. страхового відшкодування, 498,14 грн. державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2011р. у справі №28/8 повністю та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Свою апеляційну скаргу відповідач обґрунтовував тим, що судом першої інстанції винесено рішення з порушенням норм процесуального та матеріального права, неповним з’ясуванням обставин, що мають істотне значення.
Так, судом першої станції не враховано, що страхувальник в заяві про виплату страхового відшкодування просив здійснити виплату «згідно рахунку фактури», однак де цей рахунок та на підставі чого він видавався не зазначено.
Господарським судом міста Києва неправомірно відмовлено відповідачу в задоволенні клопотань про витребування Правил страхування, матеріалів адміністративної справи №3-15852/2007 у відношенні ОСОБА_3 за ст.. 124 КУаАП та направлення запиту до суду щодо надання інформації чи не притягувався ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності, а також не надано відповідачу можливості висловити свою думку щодо Висновку спеціаліста №3814 та заявити клопотання про призначення по справі судової експертизи.
Також, при винесенні рішення судом першої інстанції не встановлено факт перерахування та отримання коштів особою, що має право на отримання страхового відшкодування та не вирішено питання про передачу майна (усіх запасних частин демонтованих з пошкодженого автомобіля страхувальника) після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.03.2011р. апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 13.04.2011р.
12.04.2011 року через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.
До початку судового засідання через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про призначення по даній справі судової автотоварознавчої експертизи.
Колегією суддів апеляційного господарського суду в задоволенні клопотання представника відповідача про призначення по даній справі судової автотоварознавчої експертизи відмовлено як необґрунтоване, не зазначено, з’ясування яких саме обставин по справі №28/8 потребують спеціальних знань. Крім того, як вбачається з матеріалів справи, дане клопотання не було заявлено представником під час розгляду справи судом першої інстанції.
В судовому засіданні представник відповідача надав суду усні пояснення по суті спору, в яких просив суд задовольнити апеляційну скаргу, з викладених в ній підстав, скасувати рішення Господарського суду міста Києва у справі №28/8 від 10.02.2011р. та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Представник позивача в судовому засідання апеляційної інстанції надав суду усні пояснення по суті спору, в яких заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив суд в задоволенні скарги відмовити та залишити оскаржуване рішення місцевого господарського суду без змін, як таке, що прийняте з повним, всебічним та об’єктивним з’ясуванням обставин справи, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Колегією суддів апеляційного господарського суду в задоволенні клопотання представника відповідача про витребування з Ірпінського міського суду Київської області матеріалів адміністративної справи №3-15852/2007 у відношенні ОСОБА_3 за ст.. 124 КУпАП та направлення запиту до суду щодо надання інформації чи не притягувався ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за обставинами ДТП, що відбулася за його участю відмовлено, як безпідставне, необґрунтоване.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний Господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також, апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.
Так, відповідно до полісу добровільного комплексного страхування ризиків, пов’язаних з експлуатацією наземного транспорту № 200.0010091 від 01.11.2006, товариство з додатковою відповідальністю “РОСНО Україна” (правонаступником якого є товариство з додатковою відповідальністю “Альянс Україна”) застраховано автомобіль Ford Focus C-MAX, державний номер НОМЕР_1, страхувальником за полісом є ОСОБА_5.
Постановою Ірпінського міського суду Київської області у адміністративній справі № 3-15851/2007р. від 16.11.2007 встановлено, що ОСОБА_3 20.10.2007 о 10 год. 15 хв., керуючи автомобілем марки “ВАЗ 21043”, державний номер НОМЕР_2, на 23 км. 850м а/д Київ-Ковель при виїзді з другорядної дороги на головну, не надав перевагу в русі, внаслідок чого сталося зіткнення з автомобілем Ford Focus C-MAX, державний номер НОМЕР_1, у зв’язку з чим ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення.
Згідно висновку експертного атотоварознавчого дослідження № 3814 від 14.12.2007 року вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Ford Focus C-MAX, державний номер НОМЕР_1, складає 75 308,58 грн.
За страховим випадком –ДТП, що сталась 20.10.2007 за участю застрахованого автомобіля, згідно складеного страхового акту № 017218 від 08.01.2007 за заявою страхувальника від 20.12.2007 року по системі “Аваль-Експрес” на користь страхувальника виплачено суму страхового відшкодування в розмірі 74 803,58 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 553 від 16.01.2008 і відомістю № 11 виплат страхових відшкодувань.
Факт отримання грошових коштів ОСОБА_5 підтверджується довідкою ПАТ “Райфайзен Банк Аваль”№ 43-2-1-00/343 від 20.01.2011 року. Як вбачається з даної довідки, сума в розмірі 74 803,58 грн. була видана ОСОБА_5 21.01.2008 року у Солом’янському відділенні № 1 Київської обласної дирекції АТ “Райфайзен Банк Аваль” за адресою: м. Київ, пр.-т Перемоги,9
Матеріалами справи підтверджується, що транспортний засіб – автомобіль “ВАЗ-21043”, державний номер НОМЕР_2, за участю якого відбулося ДТП 20.10.2007, належить Державному підприємству "Авіаційний науково-технічний комплекс ім. О.К.Антонова".
Місцевим господарським судом встановлено, що ОСОБА_3, якого визнано винним згідно з постановою Ірпінського міського суду Київської області в адміністративній справі № 3-15851/2007 від 16.11.2007, є працівником відповідача, що також підтвердив представник відповідача під час судового розгляду справи в суді першої інстанції.
Відповідач не довів відсутність вини свого працівника в заподіянні шкоди, що спричинена внаслідок ДТП 20.10.2007.
За зверненням позивача до ЗАТ “Українська страхова група”, яким застраховано цивільно-правову відповідальність відповідача на підставі договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № ВВ/1840778 від 26.07.2007), страховиком було виплачене страхове відшкодування в розмірі ліміту відповідальності страховика на суму 24 990,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 17592 від 27.01.2009.
Тобто, несплаченою залишилась сума страхового відшкодування в розмірі 49 813,58 грн.
Місцевий господарський суд задовольнив позовні вимоги, зазначивши про їх обґрунтованість та підтвердженість належними доказами. За результатами розгляду справи суд першої інстанції дійшов висновку про те, що слід стягнути з відповідача на користь позивача 49813,58 грн. страхового відшкодування, 498,14 грн. державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого господарського суду, вважає їх такими, що відповідають фактичним обставинам справи, з наступних підстав.
Порядок виплати страхового відшкодування за полісом добровільного страхування ризиків, пов’язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу регулюється Законом України „Про страхування”.
Цей Закон регулює відносини у сфері страхування і спрямований на створення ринку страхових послуг, посилення страхового захисту майнових інтересів підприємств, установ, організацій та фізичних осіб.
Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
За ч. 1, 3 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Згідно ст. 27 Закону України “Про страхування”, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Згідно ч. 1 ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками місцевого господарського суду, що позивач на виконання умов полісу добровільного комплексного страхування ризиків, пов’язаних з експлуатацією наземного транспорту №200.0010091 перерахував на користь гр. ОСОБА_5 страхове відшкодування в розмірі 74 803,58 грн., оскільки згідно постанови Ірпінського міського суду Київської області в адміністративній справі № 3-15851/2007 від 16.11.2007, 20.10.2007 о 10 год. 15 хв., на 23 км. 850м а/д Київ-Ковель за участю застрахованого транспортного засобу автомобіля Ford Focus C-MAX, державний номер НОМЕР_1, що належить страхувальнику, та транспортного засобу “ВАЗ 21043”, державний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_3, сталося ДТП, внаслідок чого відбулося пошкодження автомобіля Ford Focus C-MAX, державний номер НОМЕР_1 та відповідно до страхового акту №017217, позивачем дану подію визнано страховим випадком.
Також, враховуючи те, що відповідно до постанови Ірпінського міського суду Київської області в адміністративній справі № 3-15851/2007 від 16.11.2007, водія ОСОБА_3, який є працівником відповідача, визнано винним у правопорушеннях, апеляційний суд дійшов висновку, що позивач на підставі ст.ст. 22, 1191 Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України “Про страхування”, набув право регресу до винної особи щодо відшкодування останнім понесених позивачем витрат у вигляді суми виплаченого страхового відшкодування у розмірі 74 803,58 грн.
Разом з тим, як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено представниками сторін в судовому засіданні, цивільно-правова відповідальність відповідача на підставі договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № ВВ/1840778 від 26.07.2007), застраховано у ЗАТ “Українська страхова група”.
Так, ЗАТ “Українська страхова група” в порядку регресу було відшкодовано за відповідача страхове відшкодування у сумі 24 990,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №17592 від 27.01.2009 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 1194 Цивільного кодексу України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ст. 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Згідно ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов’язків. Підприємницькі товариства, кооперативи відшкодовують шкоду, завдану їхнім учасником (членом) під час здійснення ним підприємницької або іншої діяльності від імені товариства чи кооперативу.
Відповідно до ст. 49 ГК України, підприємці зобов'язані не завдавати шкоди довкіллю, не порушувати права та законні інтереси громадян і їх об'єднань, інших суб'єктів господарювання, установ, організацій, права місцевого самоврядування і держави. За завдані шкоду і збитки підприємець несе майнову та іншу встановлену законом відповідальність.
Апеляційний господарський суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивач набув право регресу до відповідача щодо відшкодування останнім понесених позивачем витрат у вигляді суми виплаченого страхового відшкодування у розмірі 49 813,58 грн (74 803,58 грн страхового відшкодування – 24 990,00 грн виплата ЗАТ «Українська страхова група»).
Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі щодо того, що страхувальник в заяві про виплату страхового відшкодування просив здійснити виплату «згідно рахунку фактури», однак де цей рахунок та на підставі чого він видавався судом першої інстанції не з’ясовано, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи апеляційним господарським судом, з наступних підстав.
Відповідно до п. 11.2 Правил добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) №20/06 від 01.03.2006 року (далі Правила страхування), Страховик здійснює виплату страхового відшкодування на підставі Заяви на виплату страхового відшкодування Страхувальника (Вигодонабувача) і страхового акта, який складається Страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що встановлюється Страховиком.
Згідно п. 11.3 Правил страхування, страховик складає Страховий акт протягом 15 (п'ятнадцяти) робочих днів після одержання Заяви на отримання страхового відшкодування та всіх необхідних документів, зазначених у п.10 цих Правил, що підтверджують факт настання страхового випадку та розмір збитку, і приймає рішення про виплату, відмову або відстрочку у виплаті страхового відшкодування, та повідомляє про це Страхувальника в письмовому вигляді з обґрунтуванням причин відмови у випадку відмови. Виплата страхового відшкодування проводиться протягом 15 (п'ятнадцяти) робочих днів після складання Страховиком Страхового Акту.
Страховик виплачує страхове відшкодування в розмірі прямого дійсного збитку, але не більше страхової суми, з відрахуванням франшизи, якщо вона передбачена в Договорі страхування. Розмір страхового відшкодування по застрахованому об'єкту не може перевищувати розміру страхової суми, на яку він застрахований, згідно п. 11.4 Правил страхування.
При потребі, після отримання необхідних документів від Страхувальника, не пізніше семи робочих днів Страховик призначає експертизу, яку проводить незалежний фахівець, який має відповідно до чинного законодавства України або країни, на території якої відбувся страховий випадок, належні повноваження (реєстрація, ліцензія тощо) і несе відповідальність за зроблені висновки у відповідності з чинним законодавством. Метою проведення експертизи є визначення розміру завданих збитків в матеріальній формі.
Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити, що позивачем здійснено виплату страхового відшкодування Страхувальнику у відповідності до вимог полісу добровільного комплексного страхування ризиків, пов’язаних з експлуатацією наземного транспорту, Правил добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) №20/06 від 01.03.2006 року, Закону України «Про страхування» у розмірі прямого дійсного збитку, підтвердженому висновком експертного атотоварознавчого дослідження № 3814 від 14.12.2007.
Відповідно до п.п. 2.3, 2.4 «Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів» вартість відновлювального ремонту колісного транспортного засобу визначається як грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісного транспортного засобу.
Вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування колісного транспортного засобу (втрати товарної вартості).
Відповідно до п. 5.2 «Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів» у разі потреби виклик заінтересованих осіб для технічного огляду із зазначенням дати, місця та часу проведення огляду колісного транспортного засобу (після їх узгодження з виконавцем дослідження) здійснюється замовником дослідження шляхом вручення відповідного виклику під розписку особі, що викликається, або телеграмою з повідомленням про її вручення адресату. У разі відсутності в установлений час на місці огляду осіб, що викликалися, огляд проводиться без їх участі, про що зазначається у звіті (акті), висновку.
Відповідно до Правил страхування до участі в експертизі Страховик запрошує Страхувальника (або його представника) та особу, винну в заподіянні збитку.
Відсутність Страхувальника та/або особи, винної в заподіянні збитку, та/або їх представників при експертизі, а також їх відмова узгодити її висновки не є підставою для визнання експертизи недійсною.
Як вбачається з Висновку спеціаліста №3814 автотоварознавчого дослідження, по визначенню розміру матеріального збитку, завданого власника транспортного засобу від 14.12.2007 року, про огляд пошкодженого автомобіля Ford Focus C-MAX, державний номер НОМЕР_1 було повідомлено телеграмою іншого учасника ДТП, а саме ОСОБА_3, яка була вручена останньому, що підтверджується матеріалами копією телеграми та повідомлення телеграфом (а.с 30).
В контексті наведеного, виходячи з встановлених в судовому порядку обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками місцевого господарського суду, що заявлений до стягнення з відповідача розмір шкоди, заподіяної внаслідок ДТП в сумі 49 803,58 грн. є обґрунтованим, підтверджений наявними в матеріалах справи документами, а тому підлягає стягненню у повному розмірі.
Крім того, відповідач не був позбавлений права на звернення до суду першої інстанції з письмовим клопотанням про призначення по справі судової автотоварознавчої експертизи для встановлення вартості матеріального збитку, завданого власнику пошкодженого транспортного засобу.
Посилання відповідача на те, що під час розгляду справи місцевим господарським судом ним було заявлено усне клопотання про призначення судової експертизи спростовується матеріалами справи, оскільки ані в протоколах судового засідання, ані в ухвалах, рішенні про дане клопотання не зазначено.
Відповідач, у відповідності до вимог ч. 5 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України, не був позбавлений права ознайомитися з протоколами і протягом п'яти днів після їх підписання подати письмові зауваження з приводу допущених у протоколах неправильностей або неповноти протоколу.
Доводи відповідача щодо не встановлення судом першої інстанції факту перерахування та отримання коштів особою, що має право на отримання страхового відшкодування та не вирішено питання про передачу майна (усіх запасних частин демонтованих з пошкодженого автомобіля страхувальника) після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду, також не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи апеляційним господарським судом, з наступних підстав.
Так, відповідно до полісу добровільного комплексного страхування ризиків, пов’язаних з експлуатацією наземного транспорту вигодонабувачем є ОСОБА_5, а тому позивач на підставі страхового акту №017217 від 08.01.2008, розпорядження №459 від 15.01.2008 року на проведення виплати страхового відшкодування здійснив виплату страхового відшкодування у сумі 74 803,58 грн, що підтверджується довідкою ПАТ “Райфайзен Банк Аваль” № 43-2-1-00/343 від 20.01.2011 року, відповідно якої сума в розмірі 74 803,58 грн. була видана ОСОБА_5 21.01.2008 року у Солом’янському відділенні № 1 Київської обласної дирекції АТ “Райфайзен Банк Аваль” за адресою: м. Київ, пр.-т Перемоги,9.
Доводи відповідача щодо того, що судом першої інстанції не було вирішено питання про передачу майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду є необґрунтованими та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, з наступних підстав.
Відповідно до п. 11.17 Правил страхування перед отриманням страхового відшкодування у випадку Повної конструктивної загибелі пошкоджений ТЗ передається власником Страховику після зняття його з обліку в органах ДАІ (іншому компетентному державному органі, на який покладені відповідні функції). Витрати щодо зняття ТЗ з обліку оплачуються Страхувальником.
Страховик має право відмовитись від прийняття залишків пошкодженого транспортного засобу. За згодою Страховика Страхувальник має право залишити собі пошкоджений ТЗ або його окремі частини. У цьому разі страхове відшкодування здійснюється в розмірі страхової суми за вирахуванням безумовної франшизи, виплачених раніше сум страхового відшкодування та загальної вартості непошкоджених та придатних до експлуатації вузлів, деталей та агрегатів цього ТЗ, яка визначається згідно експертної оцінки та складання відповідного Акту.
Без згоди Страховика Страхувальник не має права відмовлятися від майна, яке залишилося після страхового випадку, навіть і пошкодженого. Залишкова вартість такого майна підлягає вирахуванню з суми збитку.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне звернути увагу на те, що даний пункт Правил страхування, регулює відносини між сторонами договору страхування, а саме Товариством з додатковою відповідальністю «Альянс Україна» та ОСОБА_5, та не має відношення до відповідача.
Крім того, в резолютивній частині апеляційної скарги відповідач просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2011р. у справі №28/8 повністю та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Разом з тим, відповідно до вимог ст.. 103 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право:
1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення;
2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення;
3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково;
4) змінити рішення.
Згідно зі статтею 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.
У відповідності до ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Твердження відповідача в апеляційній скарзі про порушення місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права не може бути прийнято судом до уваги, оскільки відповідачем не підтверджено жодної норми (статті), яка була порушена Господарським судом міста Києва під час розгляду даної справи.
Окрім того, апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що згідно з ч.2 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.
Натомість за результатами перегляду справи апеляційний суд дійшов висновку про те, що Рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а також з повним і всебічним з’ясуванням обставин, які мають значення для справи, тоді як доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи, у зв’язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відповідача, з викладених у ній підстав, відсутні.
Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за звернення з апеляційною скаргою покладаються на відповідача (апелянта).
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, –
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Авіаційний науково-технічний комплекс ім. О.К. Антонова» залишити без задоволення, Рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2011р. у справі №28/8 – без змін.
2. Матеріали справи №28/8 повернути до Господарського суду міста Києва.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.
Головуючий суддя Іваненко Ю.Г.
Судді Лосєв А.М.
Разіна Т.І.
20.04.11 (відправлено)