КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.04.2011 № 11/470
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Алданової С.О.
суддів: Моторного О.А.
Тищенко О.В.
при секретарі: Кривошеї О.В.
за участю представників:
від позивача – ОСОБА_1 (довіреність б/н від 08.02.2011 р.)
від відповідача – ОСОБА_2 (довіреність б/н від 01.11.2010 р.)
- ОСОБА_3 (довіреність б/н від 22.11.2010 р.)
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
апеляційну скаргу Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку
«ТВК-2000»
на рішення
Господарського суду міста Києва
від 04.02.2011 р.
у справі № 11/470 (суддя Смирнова Ю.М.)
за позовом Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку
«ТВК-2000»
до Підприємства із стопроцентним іноземним капіталом
«ОРСІ»
про стягнення 98062,66 грн.
ВСТАНОВИВ:
Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «ТВК-2000» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Підприємства із стопроцентним іноземним капіталом «ОРСІ» про стягнення 91984,05 грн. основного боргу, 5905,74 грн. інфляційних втрат та 179,68 грн. 3% річних.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.02.2011 р. у справі №11/470 в задоволенні позову відмовлено повністю.
Рішення мотивовано тим, що відповідного договору про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території та про надання житлово-комунальних послуг між позивачем та відповідачем не укладено, тобто відповідач не є споживачем вказаних послуг. Крім того, з боку відповідача відсутня протиправна поведінка (бездіяльність) та вина у заподіяних збитках. Тому у суду відсутні підстави для притягнення відповідача до цивільно-правової відповідальності шляхом відшкодування збитків.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказане рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що при винесенні рішення судом першої інстанції було зроблено висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи та не застосовано до даних правовідносин норми матеріального права, які підлягають застосуванню (ст.ст. 202, 526, 610, 624, 625 ЦК України), що є підставою для скасування рішення суду.
Представник позивача в судовому засіданні повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.
Представники відповідача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечували, просили залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення – без змін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
14.04.2000 р. Залізничною районною державною адміністрацією було зареєстровано Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «ТВК-2000».
16.10.2001 р. між Об’єднанням співвласників багатоквартирного будинку «ТВК-2000» та Селянським комерційним банком «Дністер», як співвласником, було укладено Договір № 1/10 про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території, пунктом 1.1 якого передбачено, що Об’єднання забезпечує утримання, обслуговування, ремонт багатоквартирного будинку за адресою: м. Київ, вул. Вузівська, 5, а також утримання прибудинкової території, а співвласник приймає участь у витратах згідно частки його власності у майні, яке перебуває у загальному користуванні.
Пунктом 7.1 зазначеного Договору передбачено, що цей Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2001 р.. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.
22.02.2009 р. між Відкритим акціонерним товариством «Селянський комерційний банк «Дністер», як продавцем, та Підприємством із стопроцентним іноземним капіталом «ОРСІ», як покупцем було укладено Договір купівлі-продажу нерухомого майна, за умовами якого продавець передав у власність покупцю нерухоме майно – нежилі приміщення площею 607,0 кв.м, розташовані по вул. Вузівська, буд. № 5 у м. Києві, а покупець зобов’язався прийняти нерухоме майно і сплатити продавцю його вартість на умовах, встановлених цим Договором.
26.03.2009 р. між Підприємством із стопроцентним іноземним капіталом «ОРСІ», як орендодавцем, та Відкритим акціонерним товариством «Селянський комерційний банк «Дністер», як орендарем, було укладено договір оренди, на виконання умов якого Підприємство із стопроцентним іноземним капіталом «ОРСІ» передало Відкритому акціонерному товариству «Селянський комерційний банк «Дністер», а останнє прийняло у тимчасове платне користування нежилі приміщення площею 607,0 кв.м, які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Вузівська, 5.
Пунктом 6.1 Договору оренди від 26.03.2009 р. передбачено, що даний договір набирає чинності з моменту нотаріального посвідчення та державної реєстрації та діє до 26.03.2014 р., строком на 5 років.
Позивач обгрунтовує свої позовні вимоги тим, що відповідач з моменту набуття права власності на приміщення не сплачував вартість комунальних послуг, в тому числі опалення.
На підтвердження надання комунальних послуг у 2009–2010 роках позивачем були долучені до матеріалів справи акти прийому-передачі за лютий, березень, квітень, червень, липень, серпень 2009 року, підписані представниками позивача та Відкритого акціонерного товариства «Селянський комерційний банк «Дністер». Якими узгоджено обсяг і вартість робіт з утримання будинку та прибудинкової території, а також опалення та електроенергії.
Пунктом 5.5 Договору оренди від 26.03.2009 р. передбачено, що всі витрати за користування електричною енергією та комунальні послуги, а саме, вода, газ, телефон, експлуатаційні витрати (ЖЕК) оплачуються орендарем самостійно. Оплата комунальних послуг, експлуатаційних витрат, послуг зв’язку та охоронних послуг проводиться орендарем самостійно на підставі договорів, що укладаються орендарем з постачальниками відповідних послуг. Зазначені договори орендар зобов’язаний укласти протягом одного місяця від дня прийому приміщення за актом прийому-передачі.
Згідно ч. 2 ст. 275 ГК України та Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету міністрів України від 21.07.2005 р. № 630 (далі - Правила), відпуск енергії без оформлення договору не допускається.
Відповідно до п. 8 Правил, послуги надаються споживачеві згідно з договором, який оформлюється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.
Частиною 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживачем теплової енергії є фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.
Позивачем не надано доказів на підтвердження укладення договору про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території, на постачання житлово-комунальних послуг.
Позивач, в обгрунтування своїх вимог, посилається на п. 6.1.6 Статуту Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку "ТВК-2000", в якому передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання обов’язків наймачем або орендарем квартири або нежилого приміщення, відповідальність перед об’єднанням несе власник квартири або нежилого приміщення.
Однак, вказане посилання не може бути прийнято колегією суддів до уваги, оскільки положення статуту об’єднання співвласників багатоквартирного будинку регулюють діяльність об’єднання, права та обов’язки членів об’єднання. Докази на підтвердження того, що відповідач є членом Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «ТВК-2000» в матеріалах справи відсутні.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про об’єднання співвласників багатоквартирних будинків», відносини власників приміщень і управителя регулюються договором між ними, який укладається на основі Типового договору, форму якого затверджує спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань містобудування та житлової політики.
У разі передачі частини функцій по управлінню неподільним та загальним майном житлового комплексу юридичній особі між власником приміщення і цією юридичною особою укладається окремий договір.
Істотними умовами договору є: найменування сторін; предмет договору; права сторін щодо здійснення управління житловим комплексом; обов'язки сторін щодо надання послуг по експлуатації житлового комплексу та оплати цих послуг; вичерпний перелік послуг; вартість кожної послуги та загальна вартість щомісячного платежу; порядок контролю та звіту сторін; наслідки невиконання умов договору; перелік форс-мажорних обставин; строк дії договору, умови продовження та припинення дії договору, дата укладення договору.
Спори щодо змісту конкретного договору вирішуються за згодою сторін або у судовому порядку.
Укладення договору між власником окремого приміщення у житловому комплексі та управителем є обов'язковим і не залежить від членства в об'єднанні, за винятком випадку, коли власник і управитель є однією особою.
У разі відмови власника приміщення укладати договір або сплачувати обов'язкові платежі на утримання та ремонт неподільного майна та відповідної частки загального майна об'єднання має право звернення до суду для стягнення нарахованих платежів у судовому порядку.
Право на звернення до суду виникає у об'єднання через шістдесят днів з дня припинення платежів або відмови в укладенні договору.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було направлено на адресу відповідача лист, в якому позивач звернувся з проханням сплатити заборгованість по комунальним рахункам до 14.12.2010 р., що підтверджується повідомленням про вручення від 08.12.2010 р.. До данного листа були додані рахунки по яким не сплачені комунальні послуги.
В матеріалах справи відсутні докази щомісячного направлення рахунків на сплату комунальних послуг відповідачу. Тому, колегія суддів вважає, що відповідач отримав вказані рахунки 08.12.2010 р., отримання яких підтверджується повідомленням про вручення від 08.12.2010 р., а відтак саме з цієї дати необхідно обчислювати строк передбачений для звернення до суду.
Позивач звернувся з позовом до суду першої інстанції 17.12.2010 р..
Тобто, раніше ніж встановлений ст. 13 Закону України «Про об’єднання співвласників багатоквартирних будинків» 60-денний строк, зі спливом якого, закон пов’язує виникнення у позивача права на судовий захист свого порушеного права.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на те, що між сторонами у даній справі відсутні договірні відносини по наданню житлово-комунальних послуг, у вигляді укладеного у встановленому порядку та формі договору, а тому відсутні і будь-які взаємні права та обов’язки сторін, які могли б бути порушені, то апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат є необгрунтованими та не підлягають задоволенню.
Крім того, до суми основної заборгованості позивачем було включено вимогу про стягнення з відповідача збитків у розмірі 17100,00 грн., які були понесені позивачем у зв’язку з переоформленням договору на від’єднання приміщення відповідача від опалення житлового будинку.
Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Частинами 1, 2 ст. 623 ЦК України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як встановлено вище, договору про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території та про надання житлово-комунальних послуг між позивачем та відповідачем укладено не було, відповідач не є споживачем вказаних послуг.
Збитки виникають та підлягають відшкодуванню за порушення зобов’язань. Як встановлено, такі зобовязання між позивачем та відповідачем не виникли і відповідно не порушені.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з боку відповідача відсутня протиправна поведінка (бездіяльність) та вина у заподіяних збитках, а отже, відсутні підстави для притягнення останнього до цивільно-правової відповідальності шляхом відшкодування збитків, тому позовні вимоги в цій частині визнаються апеляційним господарським судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Позивач в порушення зазначеної норми належним чином апеляційну скаргу не обґрунтував, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не навів.
Тому колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2011 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв’язку з чим підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «ТВК-2000» залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2011 р. у справі №11/470 залишити без змін.
Справу №11/470 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя Алданова С.О.
Судді Моторний О.А.
Тищенко О.В.