КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.07.2011 № 6/460
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Алданової С.О.
суддів: Тищенко О.В.
Смірнової Л.Г.
при секретарі: Кривошеї О.В.
за участю представників:
від позивача - ОСОБА_1 (довіреність б/н від 05.01.2011 р.)
від відповідача - ОСОБА_2(довіреність №25 від 20.04.2011 р.)
ОСОБА_3 (довіреність №26 від 20.04.2011 р.)
від третьої особи – ОСОБА_4 (довіреність №99 від 09.03.2011 р.)
ОСОБА_5 (довіреність №125 від 08.04.2011 р.)
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика»
на рішення
Господарського суду міста Києва
від 11.11.2010 р.
у справі № 6/460 (суддя Ковтун С.А.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Грандфліт»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінклер»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство «Банк «Таврика»
про визнання дійсним та укладеним договору купівлі-продажу
нерухомого майна
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Грандфліт» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінклер» про визнання дійсним та укладеним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 23.09.2010 р., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 між продавцем Товариством з обмеженою відповідальністю «Сінклер» та покупцем Товариством з обмеженою відповідальністю «Грандфліт».
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.10.2010 р. залучено до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Публічне акціонерне товариство «Банк «Таврика».
Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.11.2010 р. у справі №6/460 позов задоволено повністю.
Рішення мотивовано тим, що оскільки відповідачем було прийнято пропозицію позивача про укладення договору купівлі-продажу нежитлових приміщень і сторонами досягнути згоди щодо істотних умов, відмова відповідача в подальшому є порушенням зобов’язання та прав позивача. Позивачем було дотримано порядок укладення договору, тому позовні вимоги визнані судом першої інстанції обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство «Банк «Таврика» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказане рішення скасувати повністю та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам чинного законодавства України, неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи. При прийнятті вказаного рішення судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права.
Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення – без змін.
Представники відповідача в судовому засіданні повністю підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі третьої особи.
Представники третьої особи в судовому засіданні повністю підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
13.09.2010 р. між ТОВ «Грандфліт» та ТОВ «Сінклер» було укладено попередній договір, посвідчений ОСОБА_6, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, та зареєстровано в реєстрі за №1180.
Пунктом 1.1 попереднього договору передбачено, що сторони зобов’язуються у майбутньому в строк до 01.10.2010 р. укласти основний договір купівлі-продажу нежитлових приміщень на умовах, визначених цим договором та нотаріально його посвідчити.
Пунктом 1.2.2 попереднього договору визначено, що предметом основного договору є нежитлові приміщення підвалу № 1, І, II загальною площею 49,4 кв.м., № 2а, 3 загальною площею 35,7 кв.м., № 2, 4-7 загальною площею 68,7 кв.м., 1-го поверху № 1, II, 1-8 загальною площею 111, 4 кв.м. в нежитловій будівлі літ. «А-2» та нежитлові приміщення 2-го поверху № 1-14 загальною площею 284,4 кв.м. та 3-го поверху № 1-16 загальною площею 327,9 кв.м. в літ. «А-3», що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.
Пунктом 1.2.5 попереднього договору встановлено, що продаж зазначених нежитлових приміщень буде вчинено за 5000000,00 грн. з урахуванням ПДВ, які покупець сплачує на розрахунковий рахунок продавця одразу після підписання основного договору.
Згідно п.1.2.7 попереднього договору, після підписання попереднього договору покупець в якості забезпечення виконання зобов’язань сплачує на розрахунковий рахунок продавця 500000,00 грн. до 28.10.2010 р..
Відповідно до п. 3.1 попереднього договору, у разі, якщо продавець, одержавши проекти основного договору, ухиляється від виконання зобов’язань за цим договором, покупець вправі звернутися до суду з вимогою про примушення укласти основний договір, на умовах, визначених цим договором.
16.09.2010 р. покупець на виконання умов попереднього договору сплатив на розрахунковий рахунок відповідача 500000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких містяться в матеріалах справи.
Листом від 20.09.2010 р. вих. № 01 покупець запропонував продавцю укласти договір купівлі-продажу нежитлових приміщень та нотаріально посвідчити його 23.09.2010 р. у приватного нотаріуса Кірбаба, І.Б. за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська, 34 о 12 годині 00 хвилин. Крім того, у додатку до листа покупець надав примірник договору купівлі-продажу нежитлових приміщень з істотними умовами викладеними у попередньому договорі, та запропонував покупцю надати свої зауваження та пропозиції щодо змісту та умов договору. Заперечень та пропозицій щодо змісту та умов договору продавець не надав.
Згідно ч. 1 ст. 635 ЦК України, попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 ГК України, за попереднім договором суб'єкт господарювання зобов'язується у певний строк, але не пізніше одного року з моменту укладення попереднього договору, укласти основний господарський договір на умовах, передбачених попереднім договором.
Чатиною 1 ст. 641 ЦК України передбачено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Позивач стверджує, що 23.09.2010 р. продавець для укладання договору купівлі-продажу нежитлових приміщень та нотаріального посвідчення у приватного нотаріуса ОСОБА_6 за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська, 34 о 12 годині 00 хвилин не з'явився, повідомивши покупця про відсутність у нього витягу з реєстру прав власності на об'єкти нерухомого майна для відчуження нежитлових приміщень.
Відповідно до ч. 2 ст. 649 ЦК України, розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору не на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, можуть бути вирішені судом у випадках, встановлених за домовленістю сторін або законом.
Згідно ч. 2 ст. 16 ЦК України передбачено, що суд може захистити цивільне право або інтерес способом, що встановлений договором або законом.
Статтею 174 ГК України визначено, що господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частинами 1, 2 ст. 642 ЦК України встановлено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Як вбачається з матеріалів справи, в данному випадку продавцем була прийнята пропозиція покупця на укладення в строк до 01.10.2010 р. основного договору купівлі-продажу у нотаріальній формі на умовах визначених у попередньому договорі, що підтверджується підписанням ним попереднього договору та відсутністю заперечень щодо умов основного договору в редакції, наданій покупцем.
Згідно ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Частиною 1 ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтями 526, 525 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Враховуючи вищезазначене, внаслідок підписання попереднього договору відповідач погодився на укладення договору купівлі-продажу на визначених ним умовах. Таким чином, відмова від підписання договору на попередньо визначених умовах порушує права позивача та вимоги законодавства, а належним способом захисту прав позивача в силу ст. 16 Цивільного кодексу України є визнання договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 23.09.2010 р. укладеним в редакції запропонованій позивачем.
Апеляційним господарським судом враховано, що відповідно до договору іпотеки від 21.09.2007 р., укладеного між Акціонерним товариством «Банк «Таврика», як іпотекодержателем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сінклер», як іпотекодавцем, нежитлові приміщення, що є предметом спірного договору передані в заставу. Однак, листом вих. № 05/124/842 від 08.04.2010 р., копія якого міститься в матеріалах справи, іпотекодержатель надав згоду на продаж предмета іпотеки (нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1). Продаж нерухомого майна, що перебуває у заставі, не суперечить чинному законодавству.
Щодо доводів відповідача про те, що станом на момент розгляду даної справи попередній договір припинив свою дію у зв'язку з неукладенням основного договору, а отже зобов’язання припинились, то такі доводи не можуть бути прийняті апеляційним господарським судом, оскільки суперечать ч. 7 ст. 180 ГК України.
Відповідно до ч. 7 ст. 180 ГК України, строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.
Тобто, оскільки даним договором сторони передбачили для себе зобов'язання, які продовжують існувати та не виконані сторонами, попередній договір не можна вважати таким, що припинив свою дію.Тому і вимоги позивача щодо визнаня укладеним та дійсним договору задоволенню не підлягають. Адже, істотні умови договору були узгоджені сторонами ще до моменту звернення до суду з позовом, в строк протягом якого сторони зобов'язалися укласти основний договір купівлі-продажу.
З огляду на вищезазначене, судом першої інстанції вірно зазначено, що оскільки відповідачем було прийнято пропозицію позивача про укладення договору купівлі-продажу нежитлових приміщень і сторонами досягнути згоди щодо істотних умов, відмова відповідача в подальшому є порушенням зобов’язання та прав позивача.
Колегія суддів, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Публічним акціонерним товариством «Банк «Таврика», в порушення зазначеної норми належним чином апеляційну скаргу не обґрунтувано, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не наведено.
Тому колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2010 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв’язку з чим підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика» залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2010 р. у справі №6/460 залишити без змін.
Справу №6/460 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя Алданова С.О.
Судді Тищенко О.В.
Смірнова Л.Г.