КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.04.2011 № 34/77-27/356
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Алданової С.О.
суддів: Чорної Л.В.
Тищенко О.В.
при секретарі: Кривошеї О.В.
за участю представників
від позивача – ОСОБА_1. (довіреність б/н від 03.02.2010 р.);
- ОСОБА_2 (довіреність б/н від 03.02.2010 р.);
від відповідача – ОСОБА_3 (довіреність №35/10 від 16.03.2010 р.);
- ОСОБА_4. (довіреність №85 від 27.05.2008 р.)
- ОСОБА_5. (довіреність №120-0-0-00/10-661 від 04.04.2011 р.)
- ОСОБА_6. (довіреність №120-0-0-00/10-673 від 04.04.2011 р.)
- ОСОБА_7 (довіреність №709 від 19.02.2010 р.)
від третьої особи 1 – не з’явився;
від третьої особи 2 – не з’явився;
від третьої особи 3 - не з’явився
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Райффайзен
Банк Аваль»
на рішення
Господарського суду міста Києва
від 21.12.2010 р.
у справі № 34/77-27/356 (головуючий суддя Дідиченко М.А., судді Станік С.Р., Ягічева Н.І.)
за позовом Відкритого акціонерного товариства «Ніжинський
хліб»
до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен
Банк Аваль»
треті особи 1. Відкрите акціонерне товариство «Чернігівський
хлібокомбінат»
2. Закрите акціонерне товариство «Укрзернопром»
3. Приватний нотаріус Київського міського
нотаріального округу ОСОБА_8
про визнання недійсним договорів та усунення перешкод у
здійсненні права власності
ВСТАНОВИВ:
Відкрите акціонерне товариство «Ніжинський хліб», звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про визнання недійсним договору поруки №11/1-2620 від 25.11.2008 р., іпотечного договору від 09.12.2008 р., договору застави товарів в обігу №11/1-2627 від 09.12.2008 р., договору застави основних засобів №11/1-2629 від 09.12.2008 р. та усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом вилучення з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна реєстратором якого є Державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України наступних записів: - №8278071 від 09.12.2008 р., №8278072 від 09.12.2008 р. та з Державного реєстру іпотек реєстратором якого є Державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України запису №8278069 від 09.12.2008 р..
Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.04.2010 р. позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2010 р. у зв’язку із тим, що останнє прийнято з порушенням норм матеріального права.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2010 р. апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2010 р. залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 22.09.2010 р. касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» задоволено частково. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2010 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2010 р. скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
25.11.2010 р. представник позивача звернувся до суду з клопотанням про зміну предмету позову та про залучення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8, у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, в якому просить суд в частині вимог щодо усунення перешкод у здійсненні права власності Відкритого акціонерного товариства «Ніжинський хліб» викласти у наступній редакції: усунути перешкоди у здійсненні права власності Відкритого акціонерного товариства «Ніжинський хліб», шляхом вчинення приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 нотаріальних дій по вилученню (виключенню) з Державного реєстру іпотек наступних записів: №8278069 від 09.12.2008 р. (тип обтяження – іпотека); усунути перешкоди у здійсненні права власності Відкритого акціонерного товариства «Ніжинський хліб», шляхом вчинення приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 нотаріальних дій по вилученню з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна наступних записів: №8278071 від 09.12.2008 р. (тип обтяження – заборона на нерухоме майно), №8278072 від 09.12.2008 р. (тип обтяження – заборона на нерухоме майно); усунути перешкоди у здійсненні права власності Відкритого акціонерного товариства «Ніжинський хліб», шляхом вчинення приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 нотаріальних дій по вилученню з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 8282495 від 10.12.2008 р. (тип обтяження – застава рухомого майна).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2010 р. залучено приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8, у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.12.2010 р. позовні вимоги задоволено частково. Визнано недійсним договір поруки №11/1-2620 від 25.11.2008 р., укладений між Відкритим акціонерним товариством «Ніжинський хліб» та Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль». Визнано недійсним іпотечний договір від 09.12.2008 р., укладений між Відкритим акціонерним товариством «Ніжинський хліб» та Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль». Визнано недійсним договір застави основних засобів №11/1-2629 від 09.12.2008 р., укладений між Відкритим акціонерним товариством «Ніжинський хліб» та Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль». Визнано недійсним договір застави товарів в обігу №11/1-2627 від 09.12.2008 р., укладений між Відкритим акціонерним товариством «Ніжинський хліб» та Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль». Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на користь Відкритого акціонерного товариства «Ніжинський хліб» витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 134, 85 грн. та державне мито в розмірі 48, 67 грн.. В решті позовних вимог відмовлено.
Рішення мотивоване тим, що не можна дійти до беззаперечного висновку про те, що загальні збори акціонерів товариства заслухали, зокрема інформацію щодо укладення товариством договору поруки № 11/1-2620 від 24.11.2008 р., договору застави основних засобів № 11/1-2629 від 09.12.2008 р., договору застави товарів в обігу № 11/1-2627 від 09.12.2008 р. та іпотечного договору від 09.12.2008 р., а тому знали про укладання зазначених договорів товариством. Відповідачем не доведено того факту, що загальні збори акціонерів позивача знали про факт укладання зазначених угод у 2008-2010 роках та змін до них і схвалили їх, в тому числі схвалили зміни до зазначених угод. Тому судом першої інстанції було визнано вказані договори недійсними. Крім того, в рішенні зазначено, що запис про обтяження майна іпотекою може бути виключений на підставі рішення суду з обов'язковим зазначенням порядкового номера запису. Прийняте рішення про визнання недійсними договорів поруки № 11/1-2620 від 25.11.2008 р., застави основних засобів №11/1-2629 від 09.12.2008 р., застави товарів № 11/1-2627 від 09.12.2008 р. та іпотечного договору від 09.12.2008 р. є підставою для вилучення вищезазначених записів з реєстрів. Однак, зазначене рішення не набрало законної сили, реєстратори не зверталися із заявою про виключення записів, а тому станом на день прийняття рішення право позивача не порушене, у зв’язку з чим судом першої інстанції відмовлено в задоволенні позовних вимог щодо усунення перешкод у здійсненні права власності Відкритого акціонерного товариства «Ніжинський хліб» шляхом вчинення приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 нотаріальних дій по вилученню (виключенню) з Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна та з Державного реєстру обтяжень рухомого майна записів.
Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням, подав до Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить вказане рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
Скаргу мотивовано тим, що відповідач не погоджується з прийнятим рішенням та вважає, що при його винесенні було неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано та порушено норми матеріального та процесуального права.
Представники позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечували, просили залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення – без змін.
Представники відповідача в судовому засіданні повністю підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі.
Представники третіх осіб 1, 2, 3 в судове засідання не з’явились, про причини неявки суд не повідомили. Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників третіх осіб 1, 2, 3.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
30.09.2008 р. між Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (далі - Банк) та Закритим акціонерним товариством «Укрзернопром» (далі - Позичальник) було укладено кредитний договір №010/08/4100, до якого вносились зміни додатковими угодами від 24.11.2008 р. №010/08/4100/1 та від 25.12.2008 р. №010/08/4100/2 (далі - Кредитний договір).
Згідно умов Кредитного договору, Банк надав Позичальнику кредит у формі невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 7500000,00 доларів США зі щомісячною сплатою за користування кредитом 15% річних та кінцевим терміном погашення кредиту Позичальником - 31.08.2013 р.
Пунктом 6.1. Кредитного договору передбачено, що заборгованість за кредитом погашається Позичальником у відповідності до Графіка погашення заборгованості, який є додатком №1 до Кредитного договору.
Кредитні кошти надані позичальнику на умовах їх забезпечення, цільового використання, строковості, повернення та плати за користування.
Відповідно до п. 1.3. Кредитного договору, кредитні кошти надавались Позичальнику на рефінансування витрат на будівництво РТЦ «Блокбастер». розташованого за адресою: м. Київ, проспект Московський, 34-в.
Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір був схвалений Позичальником, шляхом його виконання, а саме погашення основного боргу, відсотків.
Згідно п. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Пунктом 1 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до п. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 546 ЦК України визначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Після укладення Кредитного договору у сторін виникли зобов'язання, зокрема: у Банку - надати позичальнику кредитні кошти, а у Позичальника - повернути отримані кошти Банку та сплатити проценти, штрафні санкції за неналежне виконання зобов'язань.
У випадку невиконання чи неналежного виконання Позичальником зобов'язань за Кредитним договором, Банк має право погасити заборгованість в порядку передбаченому чинним законодавством України, шляхом звернення стягнення на майно або кошти (в т.ч. третіх осіб), передані в забезпечення виконання взятих на себе Позичальником зобов'язань.
Відповідно до п. 4.1. виконання зобов'язань Позичальника за Кредитним договором забезпечується:
- заставою/іпотекою ЦМК ВАТ «Чернігівський хлібокомбінат»;
- заставою/іпотекою ЦМК ВАТ «Ніжинський хліб»;
- заставою майнових прав на орендовані платежі за договором оренди РТЦ «Блокбастер» на загальну суму щомісячних платежів не менше ніж 1000000,00 грн., що повинні бути укладені у строк до 01.01.2009 р. між кредитором та компанією оператором РТЦ «Блокбастер» - ТОВ «Фактум».
В забезпечення виконання зобов’язань Позичальником за Кредитним договором укладено наступні договори:
З ВАТ «Ніжинський хліб»:
- іпотечний договір з ВАТ «Ніжинський хліб» від 09.12.2008 р. посвідчений приватним нотаріусом Київського нотаріального округу ОСОБА_8 про що внесено запис в реєстрі за №969;
- договір застави основних засобів з ВАТ «Ніжинський хліб» №11/1-2629 від 09.12.2008 р. посвідчений приватним нотаріусом Київського нотаріального округу ОСОБА_8 про що внесено запис в реєстрі за №972;
- договір застави товарів в обігу з ВАТ «Ніжинський хліб» № 11/1-2627 від 09.12.2008 р.;
- договір поруки № 11/1-2620 від 24.11.2008 р..
Як вбачається з матеріалів справи, вищезазначені договори забезпечення (застави, іпотеки, поруки) були схвалені заставодавцем, шляхом їх виконання. Зокрема, Банком проводились регулярні перевірки заставного майна, про що складались та підписувались заставодавцем відповідні акти, заставодавцем укладено договори страхування заставного майна, вигодонабувачем за яким є АТ «Райффайзен Банк Аваль».
Згідно ст. 572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Відповідно до ст. 585 ЦК України, право застави виникає з моменту укладення договору застави, а у випадках, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню, - з моменту його нотаріального посвідчення.
Статтею 575 ЦК України встановлено, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи, та є окремим видом застави.
Згідно ст. 589 ЦК України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.
За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
Частинами 1, 2 ст. 590 ЦК України передбачено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.
Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків.
Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
Згідно ст. 19. Закону України «Про заставу» №2654-ХІІ від 02.10.1992 р., за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги у повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.
Статтею 20 Закону України «Про заставу» визначено, що якщо предмет одного договору застави складають дві або більше речей (два чи більше прав), стягнення може бути звернено на всі ці речі (права) або на будь-яку з речей (на будь-яке з прав) за вибором заставодержателя. Якщо заставодержатель зверне стягнення на одну річ (право), він зберігає право наступного стягнення на інші речі (права), що складають предмет застави.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про іпотеку», предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна, за умови, що вони належать на праві власності іпотекодавцю. Таке нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення.
Статтею 12 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі порушення іпотекодавцем обов'язків встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель вправі вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.
Статтею 33 Закону України «Про іпотеку» визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Враховуючи вищезазначене, Кредитний договір, договори застави, іпотеки та поруки укладені з дотриманням вимог чинного законодавства, схвалені сторонами, шляхом їх виконання.
Визнаючи недійсними вищевказані договори забезпечення, місцевий господарський суд посилається на те, що оскаржувані договори були укладені Головою правління без попереднього дозволу Загальних зборів акціонерів, а отже, з перевищенням обсягу цивільної дієздатності.
Верховний Суд України листом від 01.08.2007 р. щодо «Практики розгляду судами корпоративних спорів» надав роз'яснення, відповідно до якого рішення наглядової ради товариства може бути оскаржено в судовому порядку шляхом подання позову про визнання його недійсним, якщо рішення не відповідає вимогам законодавства та порушує права чи законні інтереси учасника (акціонера) товариства.
Вирішуючи спір по суті, господарський суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з'ясувати наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання. Зокрема, не можуть бути також задоволені позовні вимоги щодо захисту права, яке може бути порушено у майбутньому і щодо якого невідомо, чи буде воно порушено.
Такий висновок зробив Виший господарський суд України у постанові від 06.02.2007 р. у справі за позовом ТОВ «Виробничо-комерційне товариство «Укртрансгаз-Сервіс» до ТОВ «Юніс реєстр консалтинг», ВАТ по газопостачанню та газифікації «Черкасигаз» про визнання недійсними рішень загальних зборів.
Виший господарський суд України зазначив, що оскільки правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, право на позов у особи виникає після порушення відповідачем її права, тобто захисту підлягає вже порушене право, а не те, яке може бути порушене у майбутньому.
В порушення ст. 1 ГПК України , позивачем у позовній заяві не наведено жодного факту та доказу порушення відповідачем його права, визначеного статутом та законом, а лише вказано, що укладення договору застави та іпотеки є небезпечними для товариства, оскільки, можуть стати підставою позбавлення (вилучення) майна товариства.
Позивачем стверджує, що рішення Наглядової ради товариства від 25.07.2008 р. про надання згоди правлінню ВАТ «Ніжинський хліб» передати у заставу єдиний майновий комплекс ВАТ та виступити майновим поручителем за кредитними зобов'язаннями ЗАТ «Укрзернопром» перед Банком, укласти договір застави та поруки прийнято з перевищенням, обсягу цивільної дієздатності. Рішення про передачу у заставу єдиного майнового комплексу ВАТ та укладення договору застави та поруки повинно було прийматись виключно на загальних зборах акціонерів.
Відповідно до ст. 41 Закону України «Про господарські товариства», вищим органом акціонерного товариства є загальні збори товариства. У загальних зборах мають право брати участь усі акціонери, незалежно від кількості та виду акцій, власниками яких вони є.
До компетенції загальних зборів належить:
а) визначення основних напрямів діяльності акціонерного товариства і
затвердження його планів та звітів про їх виконання;
б) внесення змін до статуту товариства, у тому числі зміна розміру його статутного капіталу;
в) обрання і відкликання членів наглядової ради;
г) утворення і відкликання виконавчого та інших органів товариства;
д) затвердження річних результатів діяльності акціонерного товариства,
включаючи його дочірні підприємства, затвердження звітів і висновків ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку, строку та порядку виплати частки прибутку (дивідендів), визначення порядку покриття збитків;
є) створення, реорганізація та ліквідація дочірніх підприємств, філій та представництв, затвердження їх статутів та положень;
є) винесення рішень про притягнення до майнової відповідальності посадових осіб органів управління товариства;
ж) затвердження правил процедури та інших внутрішніх документів товариства, визначення організаційної структури товариства;
з) вирішення питання про придбання акціонерним товариством акцій, що
випускаються ним;
и) визначення умов оплати праці посадових осіб акціонерного товариства, його дочірніх підприємств, філій та представництв;
і) затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства;
ї) прийняття рішення про припинення діяльності товариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу;
й) прийняття рішення про обрання уповноваженої особи акціонерів для представлення інтересів акціонерів у випадках, передбачених законом.
Повноваження, передбачені пунктами б", "в", "г", "д", "є", "ї", "й", належать до виключної компетенції загальних зборів акціонерів і не можуть бути передані іншим органам товариства.
Відповідно до п. 4.2. статуту ВАТ «Ніжинський хліб» від 24.04.2008 р. акціонер Товариства має право:
1. брати участь і голосувати на загальних зборах акціонерів особисто або через своїх представників;
2. обирати і бути обраними до органів управління Товариства;
3. брати участь у розподілі прибутку Товариства та отримувати його частку (дивіденди);
4. користуватись переважним правом на придбання додатково випущених акцій Товариства;
5. отримувати інформацію про діяльність Товариства;
6. розпоряджатися належними їм акціями у порядку визначеному законодавством;
7. вийти з Товариства в порядку, визначеному договором про діяльність
товариства.
Акціонери можуть мати також інші права, передбачені чинним законодавством України.
Статтею 10 Закону України «Про господарські товариства» визначено, що учасники (акціонери) товариства мають наступні права:
а) брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах;
б) брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди);
в) вийти в установленому порядку з товариства;
г) одержувати інформацію про діяльність товариства;
д) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, в порядку, встановленому законом.
З огляду на вищезазначені норми чинного законодавства України та статуту позивача, можна прийти до висновку про відсутність повноважень виключної компетенції загальних зборів акціонерів щодо вирішення питання про передачу у заставу єдиного майнового комплексу ВАТ та укладення кредитного договору та договору застави.
Відповідно до ст. 98 ЦК України, загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу.
Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом.
Рішення про внесення змін до статуту товариства, відчуження майна товариства на суму, що становить п'ятдесят і більше відсотків майна товариства, та про ліквідацію товариства приймаються більшістю не менш як у 3/4 голосів, якщо інше не встановлено законом.
Вищезазначене, спростовує твердження позивача про виключну компетенцію загальних зборів акціонерів щодо вирішення питання про передачу у заставу єдиного майнового комплексу ВАТ та укладення кредитного договору, договору застави та перевищення спостережною радою обсягу цивільної дієздатності.
Відповідно до ст. 160 ЦК України, в акціонерному товаристві може бути створена наглядова рада акціонерного товариства, яка здійснює контроль за діяльністю його виконавчого органу та захист прав акціонерів товариства.
Згідно ст.ст. 41, 46 Закону України «Про господарські товариства», спостережна рада акціонерного товариства представляє інтереси акціонерів у період між проведенням загальних зборів і в межах компетенції, визначеної статутом, контролює і регулює діяльність виконавчого органу.
Статутом акціонерного товариства на Спостережну (Наглядову) раду покладається виконання окремих функцій.
Відповідно до ст. 23 Закону України «Про господарські товариства», управління товариством здійснюють його органи, склад і порядок обрання (призначення) яких здійснюється відповідно до виду товариства.
Пунктами 8.1, 8.3., 8.3.1 статуту ВАТ «Ніжинський хліб» передбачено, управління товариством здійснюють:
- Вищий орган Товариства - загальні збори акціонерів;
- Наглядова рада;
- Правління Товариства.
Відповідно до п. 8.3.1. статуту, наглядова рада є органом Товариства, який здійснює контроль за діяльністю Правління товариства.
Спостережна рада створюється з числа акціонерів у кількості 3 осіб.
Рішення спостережної ради приймаються простою більшістю голосів присутніх членів ради.
Пунктом 3.5. статуту передбачено, що Товариство має право продавати передавати безоплатно, дарувати, обмінювати, передавати в лізинг, заставляти юридичним та фізичним особам засоби виробництва та інші матеріальні цінності, використовувати та відчужувати їх будь-яким способом в межах законодавства.
Відповідно до п. 8.3.5 статуту, наглядова рада наділена правом приймати рішення про укладення правлінням Товариства договорів, в тому числі, щодо відчуження, застави, іпотеки основних засобів виробництва.
Відповідно до п. 8.4.5. статуту, роботою Правління керує Голова Правління, який здійснює оперативне керівництво всією роботою Товариства відповідно до рішень Загальних зборів акціонерів, Наглядової ради та Правління. Укладає і підписує будь-які цивільно-правові угоди, незалежно від суми, (договори про відчуження, передачу в оренду, заставу іпотеку, лізинг основних засобів товариства потребують відповідно п. 8.3.5. попереднього прийняття рішення Наглядовою радою) та інші юридичні акти, приймає рішення про отримання кредиту, позики, надання гарантій або поруки, передає майно товариства під заставу та в оренду за попереднім погодженням з Наглядовою радою.
Таким чином, з огляду на вищезазначене, наглядова рада, приймаючи рішення щодо укладення договору застави, іпотеки та поруки діяла виключно у межах повноважень, визначених статутом та чинним законодавством України.
Крім того, п. 3.4. статуту передбачено, що Товариство є власником майна, переданого йому акціонерами у власність та в рахунок оплати акцій, продукції, виробленої Товариством в результаті господарської діяльності, одержаних доходів, іншого майна набутого на підставах, не заборонених чинним законодавством.
Статтею 12 Закону України «Про господарські товариства» передбачено, що товариство є власником майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність, продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності, одержаних доходів, іншого набутого майна.
Тобто, Товариство здійснює володіння, користування і розпорядження своїм майном відповідно до цілей своєї діяльності.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про власність», власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.
Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Він може використовувати майно для здійснення господарської та іншої, не забороненої законом, діяльності, зокрема, передавати його безоплатно або за плату у володіння і користування іншим особам.
Відповідно до ст. 23 Закону України «Про господарські товариства», управління товариством здійснюють його органи, склад і порядок обрання (призначення) яких здійснюється відповідно до виду товариства.
Враховуючи вищезазначене, апеляційний господарський суд приходить до висновку про те, що зазначені норми чинного законодавства України, статуту, чітко вказують та підтверджують те, що наглядова рада та правління, приймаючи рішення щодо укладення договорів: іпотеки від 09.12.2008 р., застави основних засобів №11/1-2629 від 09.12.2008 р., застави товарів в обігу №11/1-2627 від 09.12.2008 р., поруки №11/1-2620 від 24.11.2008 р., діяли виключно у межах повноважень, передбачених статутом та чинним законодавством України.
Щодо вимоги позивача про усунення перешкоди у здійсненні прав власності ВАТ «Ніжинський хліб» шляхом вчинення приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 нотаріальних дій по вилученню з Державного реєстру іпотек записів про обтяження на користь Банку.
Частиною 5 ст. З Закон України «Про іпотеку» визначено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про іпотеку», іпотека припиняється у разі визнання недійсним іпотечного договору.
Відповідно до п. 2.1.1 Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, підставою для внесення до Реєстру заборон відомостей про накладення (зняття) заборони та арештів на об'єкти нерухомого майна є накладення (зняття) державною нотаріальною конторою або приватним нотаріусом - Реєстратором заборони відчуження на об'єкти нерухомого майна.
Відповідно до вимог п. 253 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, від 03.03.2004 р. № 20/5, нотаріус знімає заборону щодо відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно) і транспортних засобів, що підлягають державній реєстрації, за заявою заставодавця (іпотекодавця) у разі визнання рішенням суду договору застави (іпотеки) недійсним.
Таким чином рішення суду, що набрало законної сили, щодо визнання договору іпотеки недійсним може бути підставою для зняття заборони на відчуження предмету іпотеки та внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру на відчуження нерухомого майна та до виключення запису про іпотеку з Єдиного державного реєстру іпотек.
До часу вирішення спору по суті та набрання рішенням щодо визнання договору застави (іпотеки) недійсними законної сили, відсутні підстави для внесення відповідного запису щодо зняття заборони на відчуження об'єкту іпотеки та позивач з відповідною заявою до нотаріуса не звертався, тому право позивача не є порушеним.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач обґрунтував апеляційну скаргу належним чином, у зв’язку з чим, апеляційна скарга підлягає задоволенню.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2010 р. у справі №34/77-27/356 не відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи, а тому повинно бути скасовано в частині задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 ГПК України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2010 р. у справі №34/77-27/356 задовольнити.
Рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2010 р. у справі №34/77-27/356 скасувати в частині визнання недійсним договору поруки №11/1-2620 від 25.11.2008 р., укладеного між Відкритим акціонерним товариством «Ніжинський хліб» та Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», іпотечного договору від 09.12.2008 р., укладеного між Відкритим акціонерним товариством «Ніжинський хліб» та Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», договору застави основних засобів №11/1-2629 від 09.12.2008 р., укладеного між Відкритим акціонерним товариством «Ніжинський хліб» та Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», договору застави товарів в обігу №11/1-2627 від 09.12.2008 р., укладеного між Відкритим акціонерним товариством «Ніжинський хліб» та Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Ніжинський хліб» (16600, Чернігівська область, м. Ніжин, вул. Синяківська, 116, р/р 260086447 в ЧОД «Райффайзен Банк Аваль», МФО 353348, код ЄДРПОУ 00381054), а у випадку відсутності коштів, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (01011, м. Київ, вул. Лєскова, 9 к/р 32008173102 в Головному Управлінні НБУ у м. Києву та Київській області, МФО 321024, код ЄДРПОУ 14305909) 85 (вісімдесят п’ять) грн. 00 коп. державного мита, сплаченого за перегляд рішення апеляційною інстанцією.
Наказ на виконання даної постанови доручити видати Господарському суду міста Києва.
Матеріали справи повернути Господарському суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя Алданова С.О.
Судді Чорна Л.В.
Тищенко О.В.