Справа №  2-а-4486/11                                                  

Постанова

Іменем України

 12 серпня 2011 року суддя Дніпровського районного суду м.Херсона Рябова О. Д., розглянувши у скороченому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного Фонду України в Дніпровському районі м. Херсона про оскарження бездіяльності суб’єкта владних повноважень щодо виплат та пільг дітям війни,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовом до Управління пенсійного фонду України в Дніпровському районі міста Херсона, посилаючись на те, що вона має статус дитини війни, а тому відповідно до статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, має право на підвищення розміру пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком. Проте відповідач такої надбавки до пенсії у повному розмірі не нараховує та не виплачує, що суперечить Конституції України та Законам України. Просить суд зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в Дніпровському районі міста Херсона здійснити нарахування та виплату щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 25.05.2008р. та забезпечити її виплату у повному обсязі з урахуванням проведених виплат, а також нараховувати та виплачувати підвищену на 30% набавку пенсію як дитині війни у повному розмірі в подальшому (довічно).

Ухвалою суду від 14.07.2011 року позовні вимоги в частині зобов’язання Управління пенсійного Фонду України в Дніпровському районі міста Херсона перерахувати та виплатити підвищення до пенсії як дитині війни поза шестимісячного строку, передбаченого ч. 2 ст. 99 КАС України, було залишено без розгляду.

На адресу суду Управлінням пенсійного Фонду України в Дніпровському районі міста Херсона було надано письмові заперечення проти задоволення позову в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, суддя вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач відповідно до її віку (на 2 вересня 1945 року, тобто на час закінчення Другої світової війни, було менше 18 років) та пенсійного посвідчення, має статус дитини війни, що не заперечується відповідачем, та їй виплачується пенсія останнім.

Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”(Закон № 2195-IV) від 18 листопада 2004 року дітям війни пенсії або щомісячне грошове довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.

Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України №107-VІ «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»текст ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»викладено в новій редакції, відповідно до якої розмір підвищення пенсії склав 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.     

Рішенням Конституційного Суду України №10-рп від 22 травня 2008 року визнано неконституційним положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік” щодо викладення положень ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” в новій редакції.   

Відповідно до ч. 2 ст. 150 Конституції України до повноважень Конституційного Суду України належить: офіційне тлумачення Конституції України та законів України. З питань, передбачених цією статтею, Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обов'язковими до виконання на усій території України, та є остаточними і не можуть бути оскаржені.     

Таким чином, враховуючи преюдиціальне значення рішення Конституційного Суду України для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статті зазначеного Закону, що визнані неконституційними, суд приходить до висновку про обов'язок відповідача перерахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії у розмірі, встановленому статтею 6 Закону № 2195-IV від 18 листопада 2004 року.    

Під час нарахування підвищення до пенсії позивача у 2010 та у 2011 роках відповідачем застосовувалися положення постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28 травня 2008 року, якою був визначений розмір підвищення до пенсії дітям війни. Але суд вважає, що розмір надбавки до пенсії дітям війни визначений Законом України “Про соціальний захист дітей війни”, який має вищу юридичну силу, ніж постанова Кабінету Міністрів України.     

З матеріалів справи та письмових заперечень відповідача вбачається, що відповідач будь-яких дій, пов’язаних з перерахунком пенсії позивачу в частині її підвищення відповідно до положень ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” у 2010 та 2011 роках не здійснював, а також не проводив виплату.

За таких обставин суд вважає, що відповідач припустився бездіяльності щодо ненарахування та виплати надбавки до пенсії позивача в розмірі, передбаченому ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.

Що стосується доводів відповідача про те, що поняття “мінімальна пенсія за віком”, про яке йдеться в ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” № 1058-IV від 09 липня 2003 року, застосовується виключно для визначення пенсій, що призначаються лише за цим Законом і не стосується “дітей війни” відповідно до ст.6 Закону  № 2195-IV, то вони є безпідставними.

Суд вважає за необхідне прийняти у своїх висновках поняття “мінімальна пенсія за віком”, про яке йдеться в ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, оскільки саме це правове визначення застосовується виключно в діях відповідача під час визначення пенсій громадянам та їх призначення.

Положення ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування підвищення до пенсії згідно ст. 6  Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого даною статтею, мінімального розміру пенсії за віком. Невизначеність у Законі іншого, ніж у вищенаведеній нормі Закону, розміру для обчислення підвищення до пенсії особам зі статусом “дитина війни”, не може бути підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання щомісячного підвищення до пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як про це визначено у ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.

За таких обставин, посилання відповідача на положення ч.3 ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” є недоречними та судом до уваги не приймається.

Крім того, Закон України “Про соціальний захист дітей війни” має вищу юридичну силу ніж постанова Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008 року.

Вимоги позивача про зобов'язання відповідача виконувати начислення щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та забезпечити її нарахування та виплату в подальшому (довічно), задоволенню не підлягають, оскільки суд не може визначити відповідачу зобов'язання на майбутнє, без наявності спірних правовідносин, які можуть бути в подальшому припинені або змінені в сторону зменшення (збільшення) шляхом внесення змін до закону.  

Законом України від 14 червня 2011 року №3491-ІV "Про внесення змін до Закону України "Про державний бюджет Закону України на 2011 рік" було внесені зміни, а саме доповнено Прикінцеві положення п.4 відповідно до яких установлено, що у 2011 році норми і положення статтей 39, 51, 52, 54 Закону України "Про статсу і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", статей 14, 22, 37 та частини 3 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік. Зазначені зміни вступили в законну силу 19.06.2011 року.

Таким чином, враховуючи викладене, суд вважає бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі міста Херсона щодо ненарахування надбавки до пенсії позивача з урахуванням підвищення на 30% мінімальної пенсії за віком за період з 11.01.2011 року по 19.06.2011 року протиправною, і вважає за необхідне зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату надбавки до пенсії позивача, як дитині війни, з урахуванням підвищення на 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до вимог ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” з 11.01.2011 року по 19.06.2011 року, в решті позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.

Керуючись ст. 22 Конституції України, ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, ст. ст. 6, 9, 10, 11, 70, 71, 86, 159, 160, 161, 162, 163, 183-2 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного Фонду України в Дніпровському районі м.Херсона про оскарження бездіяльності суб’єкта владних повноважень щодо виплат та пільг дітям війни - задовольнити частково.

Визнати противоправною бездіяльність Управління пенсійного Фонду України в Дніпровському районі м.Херсона щодо ненарахування та виплати ОСОБА_1 в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” № 2195-IV від 18 листопада 2004 року та ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” за період з 11.01.2011 року по 19.06.2011 року.

Зобов’язати Управління пенсійного фонду України в Дніпровському  районі м.Херсона здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1, недоотриманої за період з 11.01.2011 року по 19.06.2011 року, суми підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, розрахованої відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” та вимог ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, з урахуванням фактично нарахованих та сплачених сум у цей період.

В решті позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.

Постанова підлягає негайному виконанню.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана  до Одеського адміністративного апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Херсона протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.     

          Суддя                                 О. Д. Рябова