Справа №  2-а-897/11  

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

08 серпня 2011 року   смт. Петропавлівка.

Суддя Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області Ніколаєва І. К. розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1  до Управління Пенсійного фонду України Петропавлівського району про стягнення недоплаченого підвищення до пенсії

                                                                      ВСТАНОВИВ:

До суду звернулася ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України Петропавлівського району про стягнення недоплаченого підвищення до пенсії.

В обґрунтування заявленого позову позивач вказує, що вона відповідно до ст. 1 Закону України № 2195-IV  від 18.11.2004 року «Про соціальний захист дітей війни» - має соціальний статус «дитина війни» в зв’язку з чим перебуває на обліку  в Управлінні Пенсійного фонду України в Петропавлівському районі.

Згідно зі статтею 6  Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з першого січня 2006 року їй повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Всупереч вимогам вказаної статті починаючи з 01.01.2006 року їй така допомога не виплачувалась у вказаних розмірах.

Верховна Рада України Законом України № 3235 IV від 20.12.2005 року «Про державний бюджет України на 2006 рік, ст. 77 та ст. 110 та Законом України № 489 V від 19.12.2006 року «Про державний бюджет України на 2007 рік», ст. 71 п. 12 призупинила дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Однак Конституційний суд України своїм рішенням № 6 рп/2007 від 9 липня 2007 року по справі №1-29/2007, керуючись статтями 147, 150, 152 Конституції України та статтями 45, 51, 61, 63, 65 Закону України «Про Конституційний Суд України», вирішив визнати таким, що не відповідають Конституції України і є неконституційним положенням Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» пункт 12 статті 71, яким зупинено дію статті 6 Закону України № 2195 IV від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни, пункт 3 положення статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» № 489' V від 19.12.2006 року.

Рішення Конституційного Суду в цій справі має преюдиціальне значення  для судів загальної юрисдикції  при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дій положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Рішення Конституційного Суду є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Відповідно до ч.2 ст. 3 Закону України « Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно – правовими актами.

Згідно ч. 2. ст. 19 та ч.3 ст. 22 Конституції України органи держаної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти на підставі в межах повноважень  та у спосіб,щ о передбачені Конституцією та Законом України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод.

Зважаючи на викладене позивач вважає, що невиплата йому соціальної допомоги  передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є протиправною і такою, що суперечить Конституції України та Законам України.

Представник відповідача в установлений термін надав до суду заперечення на позов, в яких зазначив, що позов не визнає в повному обсязі та пояснив, що особам, які належать до категорії «Діти війни», підвищення  виплачується в розмірі, передбаченому діючим законодавством.

   Відповідно до ч. 4 ст. 183-2 КАС України суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі. 

Суддя вивчивши матеріали справи, оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем обставини вважає за необхідне позов задовольнити частково з огляду на наступні обставини.

Судом встановлено, що між сторонами існують публічно правові відносини, тому що  позивач  дійсно відноситься до соціальної категорії  - «Дитина війни», перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного Фонду України в Петропавлівському районі, що підтверджується пенсійним посвідченням.

Відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195-IV дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком і тому позивач, як дитина війни, має право отримувати державну соціальну підтримку у підвищеному розмірі.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти, або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення рішення про їх неконституційність.  

Крім того  відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.  

Статтею 21 Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік» встановлено на 2011 рік прожитковий мінімум на осіб, які втратили працездатність: з 1 січня – 750 гривень, з 1 квітня – 764 гривень,  з 1 жовтня - 784 гривні з 1 грудня – 800 гривень.     

Ті ж обставини стосуються  і вимог позивача про підвищення пенсії за 2011р., оскільки вищевказані положення Закону України «Про соціальний захист дітей війни» мають законну силу та не були призупинені.  

З матеріалів справи вбачається, що відповідач будь-яких дій, пов’язаних з перерахунком пенсії позивачу в частині її підвищення відповідно до положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у 2011 році не здійснював, а також не проводив виплату.

За таких обставин суд вважає, що відповідач припустився бездіяльності щодо своєчасного перерахунку та виплати пенсії в розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».  

Відповідно до ч. 4 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.  

Вищевказані положення Закону України «Про соціальний захист дітей війни» мають законну силу та не були призупинені.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що  відповідач  має  нарахувати  та  виплатити  на  користь  позивача  державну соціальну допомогу у  розмірах,  визначених   ст. 6  Закону  України  «Про  соціальний  захист  дітей  війни»,  оскільки  на  цей  момент вищевказана  норма є діючою.

Доводи відповідача про відсутність виплат у зв’язку з відсутністю фінансування з Державного бюджету України не може бути підставою для відмови в задоволені позовних вимог так як саме на органи Пенсійного фонду України покладено обов’язок перерахування та виплати пенсії з відповідними підвищеннями, в тому числі при відсутності достатніх коштів за рахунок власних з наступних їх погашенням з Державного бюджету України.

Згідно ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Між тим, відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав 25.07.2011року.

Отже, задоволенню підлягають позовні вимоги заявлені в межах шестимісячного строку звернення до суду, а саме за період з 25.01.2011 року по 18.06.2011 року.

 Що  стосується позовних вимог в частині зобов’язання відповідача нараховувати позивачу щомісячну соціальну державну допомогу, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захсит дітей війни» та абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнобовязкове державне пенсійне страхування» в подальшому при нарахуванні пенсії, суд зазначає що вони також не підлягають задоволенню  так як рішення суду є наслідком правового регулювання чинних відносин, з метою захисту вже порушеного права, відповідно позовні вимоги на майбутнє не можуть бути задоволені судом, оскільки  рішення суду   не може обмежувати волю законодавчого органу в майбутньому, змінювати правове регулювання суспільних відносин.   

   Відповідно до п.8 ч.6 ст.1832 КАС України відповідач зобов’язаний  виконати постанову негайно.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України судовий збір в сумі 3 грн. 40 коп. підлягають
стягненню з державного бюджету України на користь позивача так як відповідно до п. 34 ст.4 Декрету  КМУ «Про державне мито» відповідач звільнений від сплати судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,  Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008, Законом України «Про державний бюджет України на 2009 рік» від 26 грудня 2008 року № 835- VI , ст. ст. 2, 6, 8, 9, 94, 99, 100, 104, 159, 160, 163 КАС України суд, -

                                                                    ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1  до Управління Пенсійного фонду України Петропавлівського району про стягнення недоплаченого підвищення до пенсії  задовольнити частково.

Визнати бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Петропавлівському районі щодо не нарахування та невиплати на користь ОСОБА_1  підвищення до пенсії  в  розмірі  30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, передбаченою ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” з 25.01.2011 року – по 18.06.2011 року протиправною.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Петропавлівському районі перерахувати та виплатити на користь ОСОБА_1   підвищення до пенсії у розмірі 30%  мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни з 25.01.2011 року по 18.06.2011 року з урахуванням, виплачених раніше сум до змін законодавчих норм, що регулюють призначення пенсії цього виду.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 3 грн. 40 коп.

Постанова підлягає негайному виконанню.

Постанова  може бути оскаржена до Апеляційного Адміністративного суду   Дніпропетровської області через Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя    І. К. Ніколаєва