2-а-2430/11

П О С Т А Н О В А

І м е н е м  У к р а ї н и

11.07.2011   року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді                  Калініченко Л.С.

при секретарі                           Федоровій К.В.,

  розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі міста Києва про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В :

позивач звернулася до Голосіївського районного суду м. Києва з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі міста Києва про визнання дій протиправними та зобов’язання здійснити перерахунок і виплату пенсії як «дитині війни»відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»із розрахунку 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» починаючи з 09.12.2010 р. по день постановлення рішення суду. Також позивач просить звернути постанову суду до негайного виконання.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що відповідно до ст. 1 Закону України від 18.11.2004 «Про соціальний захист дітей війни»вона є особою, що належить до соціальної категорії громадян «діти війни»і має право на пільги, передбачені цим Законом. Відповідно до ст. 6 цього Закону з 01.01.2006р. Пенсійний фонд України повинен нараховувати та виплачувати їй щомісячне підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. У зв’язку з тим, що дія вказаної статті  зупинялась відповідно до Закону України від 19.12.2006 р. № 489-V та Закону України від 28.12.2007 р. № 107-VI, зазначене підвищення тривалий час виплачується не в повному обсязі. Рішеннями Конституційного Суду України № 6-рп/07 від 09.07.2007 та № 10-рп/2008 від 22.05.2008, вказані вище зміни, які внесені до ст. 6 Закону, визнано такими, що не відповідають вимогам Конституції України.

Позивач вважає, що в результаті прийняття органом державної влади нормативно-правових актів, що були визнані неконституційними, порушено її право.

           Оскільки, незважаючи на зазначену обставину рішення про підвищення їй пенсії відповідачем –Управлінням Пенсійного фонду України у Голосіївському районі м.Києва прийнято не було, просила визнати дії відповідача протиправними та зобов’язати перерахувати і виплатити їй в повному обсязі недоплачене щомісячне підвищення до пенсії, як «дитині війни», виходячи із розміру 30% від мінімальної пенсії за віком за період з 09.12.2010 р. по день постановлення рішення суду з урахуванням проведених виплат.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з»явився, надіслав до суду заперечення проти позову із заявою про розгляд справи у його відсутність. Проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що з 01.01.2006 р. по 09.07.2007 року положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»не були чинними, а відповідно немає правових підстав для їх застосування в зазначений період.

Крім того, ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»( в редакції, що була чинною до 01.01.2008 року) передбачала підвищення пенсії «дітям війни»на 30% мінімальної пенсії за віком.

Але відповідно до ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсії за віком, встановленої абзацом першим ч.1 ст. 28 зазначеного Закону застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Іншими словами для перерахунків або підвищень пенсій він не застосовується.

З 01.01.2008 р. набрала чинності нова редакція ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»у зв»язку із прийняттям Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007 р. № 107-VІ, відповідно до якої передбачено інший порядок розрахунку підвищення до пенсії для «дітей війни», а саме у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Згідно п.20 ст.14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»№ 3551-ХІІ учасникам війни пенсії підвищуються на 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Відповідно з 01.01.2008 року надбавка до пенсії позивача, як «дитини війни», становить 47 грн., з 01.04.2008 р. –48,10 грн., з 01.07.2008 р. –48,20 грн., з 01.10.2008 р. –49,80 грн., з 01.01.2009 –49,80 грн.

З 22.05.2008 р. набрала чинності Постанова КМ України «Про деякі питання соціального захисту громадян»№ 530, пунктом 8 якої встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня –48,1 грн., з 01 липня –48,2 грн., з 01 жовтня –49, 8 грн.

Крім того, відповідно до п.1 ст.100 КАС України просив відмовити у задоволенні адміністративного позову у зв»язку з пропущенням позивачем строку звернення до адміністративного суду.   

Суд, вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва і отримує пенсію за віком.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»«дитиною війни»є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

Законом України «Про соціальний захист дітей війни»№ 2195-ІV від 18.11.2004, який набрав чинності з 01.01.2006 р., встановлено правовий статус «дітей війни»і визначено основи їх соціального захисту та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.

Позивач є «дитиною війни»в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що не заперечується відповідачем, а відтак, на неї повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни» та ст. 17 Закону України від 23.02.2006 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», в тому числі й право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком.

           Судом встановлено, що позивачу вказане підвищення з дня призначення пенсії виплачувалося не в повному обсязі, тобто в розмірі, що передбачений Законом України «Про державний бюджет України на 2011 рік»та відповідного нормативного акту Кабінету Міністрів України, яким встановлено розмір даної надбавки, а саме 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов»язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.  

           Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.  

Відповідно до ст. 6 Закону України від 18.11.2004 № 2195-ІV «Про соціальний захист дітей війни», що набрав чинності 01.01.2006, «дітям війни»пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Дію ст. 6 Закону України від 18.11.2004 № 2195-ІV зупинено на 2007 рік згідно ст. 111 Закону України від 19.12.2006 p. № 489-V.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 № 6-рп/2007 (у справі № 1-29/2007 за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44. 45. 46 статті 71, статей 98, 101. 103, 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (справа про соціальні гарантії громадян) зупинення дії статті 6 на 2007 рік, передбачене пунктом 12 статті 71 Закону України від 19.12.2006 №489-V та положення ст. 111 були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним), втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28 грудня 2007 року № 107-VI у Законі України «Про соціальний захист дітей війни»(Відомості Верховної Ради України, 2005 p., № 4, ст. 94; 2006 p., № 9 - 11, ст. 96. № 19 - 20, ст. 166; 2007 р.. № 7 - 8. ст. 66): текст статті 6 викладено в такій редакції: "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни».

Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.

           Рішенням Конституційного Суду України у справі щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 67 розділу І, пунктів 2 - 4, 6 - 8, 10 - 18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20 - 22, 24 - 34, підпунктів 1 - 6, 8 -12 пункту 35. пунктів 36 - 100 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та пункту 3 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

          Згідно ч.2 ст.152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

          Відповідно до ст. 17 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень. До числа основних державних соціальних гарантій включається мінімальний розмір пенсії за віком.

          При цьому, статтею 19 вказаного закону передбачено, що виключно законами України визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

          Оскільки, будь-яким іншим Законом, крім Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", мінімальний розмір пенсії не встановлений, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування будь-якої іншої величини, ніж встановлена названим законом, для розрахунку підвищення пенсії позивача як дитині війни.

          Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

          При цьому, частина 3 ст. 28 цього Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

          Однак, враховуючи той факт, що Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком та, зважаючи на позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої держава не може посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов'язання взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії, суд вважає за можливе застосувати саме частину 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" для розрахунку зазначеного підвищення дітям війни. Крім того, в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як розрахункова величина для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України "Про соціальний захист дітей війни", оскільки цей закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії саме із розрахунку мінімальної пенсії за віком, що на думку суду не суперечить вимогам ч. З ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

          Законом України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»до внесення в нього змін не передбачено будь-яких обмежень щодо виплати надбавки, передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни».

          Разом з тим, відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», який набрав чинності 19.06.2011 р., встановлено, що у 2011 році норми і положення статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік".

          Отже, нарахування та виплата до 19.06.2011 р. «дітям війни»підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни», після зазначеної дати, відповідно до Закону України «про Державний бюджет України на 2011 рік»з відповідними змінами.

         Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб»єкта владних повноважень обов»язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

         Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі міста Києва не надало суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності своїх дій.     

         Однак, на думку суду, обраний позивачем спосіб захисту прав не може бути застосований до правовідносин, які виникли між сторонами, оскільки у зв»язку з тим, що позивач не зверталася до відповідача із заявами щодо перерахунку щомісячної соціальної допомоги, вбачається бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у Голосіївському районі міста Києва щодо перерахунку та виплати соціальної допомоги у відповідності до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

         За таких обставин, суд приходить до висновку про  протиправність бездіяльності Управління Пенсійного фонду України у Голосіївському районі міста Києва щодо перерахунку та виплати позивачу соціальної допомоги у відповідності до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та вважає що вимоги ОСОБА_1 про зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату щомісячного підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як «дитині війни», відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період часу з 09.12.2010 року по день 18.06.2011 р. включно, є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

         Вимога позивача в частині негайного виконання постанови суду не підлягає задоволенню, оскільки відповідно до п. 1 ч. 1 ст.256 КАС України, негайно виконуються постанови суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів –у межах суми стягнення за один місяць.

        Судові витрати по справі підлягають розподілу у відповідності до ст.94 КАС України, а саме: з Державного бюджету України підлягає стягненню на користь позивача 3 (три) грн. 40 коп. сплаченого ним судового збору.

        На підставі викладеного та керуючись  ст. ст. 2, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,  рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 у справі №1-29/2007 № 6-рп/2007, рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 № 10-рп-2008, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» від 23.02.2006, ст.ст. 2, 6-10, 17, 87, 90, 94, 99, 104, 105, 121, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд – 

                                            П О С Т А Н О В И В :

позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі міста Києва про визнання  протиправною бездіяльності та зобов’язання здійснити перерахунок і виплату пенсії як «дитині війни»- задовольнити частково.

Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у Голосіївському районі міста Києва щодо перерахунку та виплати ОСОБА_1 щомісячного підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як «дитині війни», відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»-  протиправною.

         Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Голосіївському районі міста Києва здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як «дитині війни», відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 09.12.2010 р. по 18.06.2011 р включно, з урахуванням проведених виплат.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 3 (три) грн. 40 коп. сплаченого нею судового збору.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Голосіївський районний суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя: