УКРАЇНА
Апеляційний суд Житомирської області
Справа 22-ц/0690/2073/11
Категорія 56
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 серпня 2011 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого Широкової Л.В.,
суддів Талько О.Б., Кочетова Л.Г.,
при секретарі судового
засідання Порохня М.М.,
з участю
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Богунського районного суду м.Житомира від 23 червня 2011 року
по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,
в с т а н о в и л а:
У липні 2010 року ОСОБА_2 звернулася в суд з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що вона позичила ОСОБА_4 4000,00 грн. та 200,00 доларів США, які остання не повернула. На підставі судових рішень були видані виконавчі листи, згідно з якими ОСОБА_4 зобов’язана була повернути їй відповідно- 1510,00 грн. та 5484,70 грн. (з врахуванням інфляційних сум та моральної шкоди). В лютому 2010 року їй стало відомо, що ОСОБА_4 померла. Спадкоємцем першої черги після її смерті є відповідачка по справі, яка у відповідності до ст. 1282 ЦК України зобов'язана задовольнити вимоги кредитора повністю в межах вартості майна, одержаного у спадщину.
У зв'язку з цим, позивачка просила стягнути з відповідачки суму боргу, як із спадкоємниці померлої ОСОБА_4, в сумі 4339,74 грн.
Рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 23 червня 2011 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення норм матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню із наступних підстав.
Судом встановлено, що згідно рішення Богунського районного суду м.Житомира від 03 квітня 2005 року з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 стягнуто 5484, 70 грн.. Рішенням цього ж суду від 05 червня 2006 року ОСОБА_4 зобов’язано повернути ОСОБА_2 200,00 дол. США, а у разі відсутності, стягнути 1010,00 грн. та 500,00 грн. на відшкодування моральної шкоди. Виконавчою службою за цими рішеннями відкриті виконавчі листи відповідно-від 30.05.2006 року та від 07.07.2006 року, що підтверджується постановами про відкриття виконавчого провадження (а.с.6,7).
ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с.25). У зв’язку з її смертю виконання зобов’язання з повернення боргу припинилися. Виконавче провадження з примусового виконання зазначених судових рішень закінчено у зв’язку зі смертю боржника 06 серпня 2009 року(а.с.8,9).
Станом на день смерті ОСОБА_4, її заборгованість по зобов'язанням перед позивачем становила 4339,74 грн., що підтверджується листом головного управління пенсійного фонду України в Житомирській області (а.с.10).
Відповідно до ст.ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України – спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до ст. 1269 ЦК України особа вважається такою, що прийняла спадщину у випадку подачі заяви в нотаріальну контору про прийняття спадщини.
Відповідно до ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов’язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину.
Як встановив суд та вбачається з матеріалів справи , спадкова справа щодо майна померлої ОСОБА_4 не заводилась, про що свідчить лист другої Житомирської державної нотаріальної контори та витяг з спадкового реєстру (а.с.52,53 ). Крім того, ОСОБА_3 відмовилась від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4, що підтверджується її нотаріально посвідченою заявою від 03 червня 2011 року (а.с.87).
З матеріалів справи вбачається, що позивачка посилалася на те, що ОСОБА_3 є спадкоємицею за законом, оскільки на час смерті своєї матері постійно проживала з нею і фактично прийняла спадщину. Проте, позивач доказів на підтвердження позову, а саме відомостей щодо майна прийнятого у спадщину відповідачкою не надала.
Доводи апеляційної скарги про те, що боржниця 17.10.2005 року, тобто після винесення Богунським районним судом м.Житомира рішення, подарувала відповідачці земельну ділянку, розташовану по вул.Пролетарській,13 в м.Житомирі, а тому повинна повернути їй борг, є безпідставними, оскільки це майно не є спадковим, яке прийняла у спадщину відповідачка. Вважати, що прийнявши цю земельну ділянку в дар ОСОБА_3 прийняла на себе зобов’язанню по поверненню боргу ОСОБА_4, не можна.
Таким чином, ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції вірно виходив із того, що відсутні підстави для застосування ст.1282 ЦК України, оскільки як відповідачка, так і суд, може задовольнити вимоги кредитора лише в межах вартості майна одержаного в спадщину.
Рішення суду відповідає вимогам закону та встановленим обставинам справи. Підстав для його зміни або скасування немає.
Керуючись ст.ст. 303, 304,308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Богунського районного суду м.Житомира від 23 червня 2011 року – залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий: Судді: