Справа №  22-ц-1168/2011  

Категорія  21     

Головуючий у 1 інстанції  Цалин Б.М.  

Суддя-доповідач  Ясеновенко Л.В.  

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2011 року                                                                                            м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

          головуючої                    Ясеновенко Л.В.,          

          суддів:                    Вакарук В.М., Васильковського В.М.,

          секретаря                    Возняк В.Д.,

          з участю                    ОСОБА_2, представника ОСОБА_3 та ОСОБА_4                    

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – приватний нотаріус ОСОБА_6, про визнання недійсними договорів дарування житлового будинку та земельних ділянок за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Косівського районного суду від 24 червня 2011 року,-

в с т а н о в и л а:          

          Рішенням Косівського районного суду від 24 червня 2011 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – приватний нотаріус ОСОБА_6, про визнання недійсними договорів дарування житлового будинку та земельних ділянок.

          У апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на незаконність рішення суду. Судом не було враховано того, що за договором купівлі-продажу від 05.08.1958 року ОСОБА_5 придбала лише житловий будинок, а за оспорюваними договорами дарування вона відчужила житловий будинок з господарськими спорудами, які не були придбані за договором купівлі-продажу. В матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_5 була єдиним власником господарських споруд.

          Не дав суд оцінки і тому, що після смерті батька він проживав у його будинку, будував господарські споруди, а отже фактично прийняв спадщину і є співвласником спірного домоволодіння та земельних ділянок.

Невірним апелянт вважає висновок суду про те, що він, будучи власником квартири у місті Львові, проживає у ній, а отже фактично не вступав в управління спадковим майном. При цьому суд не дав належної оцінки поясненням свідків про те, що він проживав і проживає в даний час у АДРЕСА_1.

          Не погоджується ОСОБА_2 і з висновком суду про те, що він не має права власності на

_______________________________________________________________________________Справа № 22-ц-1168/2011р.                                          Головуючий у 1 інстанції Цалин Б.М.

Категорія 21                                                            Суддя-доповідач Ясеновенко Л.В.

          частку у спірному домоволодінні, оскільки ним не подано письмового договору про спільну участь у будівництві. При цьому, на його думку, суд не врахував положень ч.4 ст.368 ЦК про те, що майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім’ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

          Не враховано судом і того, що про договори дарування він дізнався лише у серпні 2010 року.

          Посилаючись на вищенаведені обставини, ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

          В судовому засіданні ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримав з мотивів, наведених у ній.

          Представник ОСОБА_3 та ОСОБА_4 апеляційну скаргу не визнав.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що за договором дарування від 18 листопада 2003 року ОСОБА_5 подарувала своїм онукам ОСОБА_3 та ОСОБА_3 житловий будинок та господарські споруди, що знаходяться в АДРЕСА_1, а за договором дарування від 14.12.2004 року – земельні ділянки загальною площею 2387 кв.м.

Встановлено, що будинок АДРЕСА_1 мати позивача - ОСОБА_5 придбала за договором купівлі-продажу від 05.08.1958 року, під час перебування у шлюбі з ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Також встановлено, що після смерті у 1978 році батька, позивач не звертався до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, чого він і сам не заперечував у судовому засіданні.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про безпідставність позовних вимог, оскільки ОСОБА_2 не подав доказів права власності на частину спірного домоволодіння, а земельні ділянки були приватизовані ОСОБА_5 08.11.2004 року (після смерті ОСОБА_7.) і є її особистою власністю. Отже, позивач не довів, що порушено будь-яке його право.

Рішення суду постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування немає.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 317  ЦПК України , колегія суддів,-

у х в а л и л а:

          Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення  Косівського  районного суду від  24 червня  2011 року  залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Судді:                                                                                                    Л.В. Ясеновенко В.М. Вакарук  

                                                                                                    В.М. Васильковський