Справа № 1-107/11

В И Р О К  

іменем України

       "24" травня 2011 р.  шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого –судді      Ретьман О. А.

при секретарях –Расуловій С.Ф., Якубовій Е.К., Стельмах Д.Ю.

з участю прокурорів – Соколовського Т.В., Власова І.В., Беби Є.Г.  

захисників –ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

потерпілих –ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва справу по обвинуваченню

ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, уроджен-

ця м.Соснівки, Львівської області, українця, громадянина України, військо-

возобов’язаного, з середньою спеціальною освітою, одруженого, маючого

синів –1995 р.н. та 2007 р.н., непрацюючого; зареєстрованого за адресою:

АДРЕСА_1; проживаючого за

адресою: АДРЕСА_2, раніше судимого в силу ст.89

КК України,

у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.185; ч.2 ст.187 КК України,

та

                    ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України,

військовозобов’язаного, з середньою освітою,  неодруженого, непрацюючо-

го, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3; проживаючого за адресою: АДРЕСА_4, раніше не судимого,

у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.187 КК України,    

в с т а н о в и в :

          26 листопада 2009 року приблизно о 19 годині 45 хвилин ОСОБА_11 разом з ОСОБА_10, знаходячись поблизу будинку №33 по вул. Котовського в м. Києві, помітили раніше не знайому їм гр. ОСОБА_8, після чого у них виник умисел на незаконне заволодіння майном останньої.

          Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_11 та ОСОБА_10 вступили між собою в злочинну змову, та діючи згідно узгодженого плану та розподілених ролей, підійшли до раніше не знайомої гр. ОСОБА_8, після чого ОСОБА_11, підійшовши ззаду до потерпілої ОСОБА_8, підставив до горла останньої невстановлений предмет, який ОСОБА_8 сприйняла, як ніж, та  під погрозою застосування насильства, що є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілої в момент заподіяння, наказав віддати свої цінні речі. В цей час ОСОБА_10 направив в напрямку тулуба потерпілої ОСОБА_8, невстановлений предмет, який потерпіла сприйняла як ніж по його блиску, продовжуючи таким чином виражати погрози застосування насильства, що є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілої, в разі відмови передачі їм її цінних речей. Сприймаючи їх дії, як реальну загрозу для свого життя та здоров'я, потерпіла ОСОБА_8 передала їм своє майно, тим самим ОСОБА_11 та ОСОБА_10 заволоділи майном потерпілої ОСОБА_8, а саме: мобільним телефоном «Самсунг D900», вартістю 2300 гривень, в якому знаходилася сім-картка оператора мобільного зв’язку «ДіДжус», вартістю 25 гривень, на рахунку якої знаходилися кошти за передплату послуг мобільного зв’язку в сумі 7 гривень, косметичкою, яка для потерпілої матеріальної цінності не представляє, гаманцем, вартістю 100 гривень, в якому знаходилися: гроші в сумі 41 долар США, що відповідно до курсу НБУ станом на 26.11.2009 становить 327 гривень 38 копійок, гроші в сумі 500 гривень, накопичувальні картки мережі магазинів «ДЦ», «Зелена аптека»та «Космо», які для потерпілої матеріальної цінності не представляють, а всього на загальну суму 3259 гривень 38 копійок.

          Після чого, ОСОБА_11 та ОСОБА_10 з місця вчинення злочину зникли та викраденим розпорядились на власний розсуд, завдавши останній матеріальної шкоди на загальну суму 3259 гривень 38 копійок.   

Будучи допитаними у судовому засіданні, підсудні ОСОБА_10 та ОСОБА_11 свою вину у вчиненні інкримінованих їм злочинним діям визнали частково. Так, підсудні зазначили, що визнають свою вину у вчиненні разом за попередньою змовою, з погрозою застосування насильства, відкритого викрадення чужого майна гр.ОСОБА_8 при наступних обставинах.

Вони зустрілись близько 17-00 год. 26.11.2009 року по вул.Туполєва сіли у тролейбус та доїхали до вул.Котовського, що біля станції метро «Сирець». Сиділи курили на даній вулиці та побачили, як повз них проходить молода жінка, яка в подальшому виявилась гр. ОСОБА_8

Підсудний ОСОБА_11 зазначив, що він підійшов ззаду до ОСОБА_8 схопив її за плече, а ОСОБА_10 в цей час підійшов до неї спереду та сказав їй, щоб вона віддала гроші та телефон. Остання віддала їм гаманець з грошима та мобільний телефон. Коли вони пішли геть потерпіла попросила повернути мобільний телефон на що ОСОБА_10 їй сказав йти геть. В подальшому гроші вони пропили, а мобільний телефон заклали на його паспорт у ломбарді.

Підсудний ОСОБА_10 фактично дав аналогічні показання, показанням підсудного щодо обставин заволодіння майном гр.ОСОБА_8. Єдине зазначив, що коли вони йшли геть то на прохання потерпілої повернути її речі не він, а ОСОБА_11 сказав потерпілій йти додому.

Підсудні категорично заперечили факт погрози потерпілій ножами, та вказали що при них взагалі були відсутні будь-які предмети схожі на ніж.

Незважаючи на часткове визнання підсудними ОСОБА_10 та ОСОБА_11 своєї вини по епізоду вчинення розбійного нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров’я особи, що зазнала нападу (розбою) гр. ОСОБА_8, за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.187 КК України, їх вина повністю підтверджується зібраними по справі та дослідженими у судовому засіданні доказами, а саме:

- показаннями потерпілої ОСОБА_8, даними в ході досудового та судового слідства, про те, що 26 листопада 2009 року приблизно о 19 годині 30 хвилин, вона вийшла з роботи, що знаходиться по вул. Мельникова, 83 в м. Києві, та направилась на зупинку громадського транспорту, яка знаходиться навпроти Київського інституту міжнародних відносин. Через декілька хвилин під'їхав автобус №23 та вона на вказаному автобусі поїхала додому. На зупинці, поблизу станції Київського метрополітену «Сирець»вона вийшла з автобусу та пішла в напрямку вул. Котовського в м. Києві до свого будинку. Проходячи по алейці та майже дійшовши до рогу будинку №33 по вул. Котовського, вона помітила з лівої сторони від неї двох чоловіків, які стояли та розмовляли про щось між собою. Перша особа, яка стояла ближче до неї на вигляд 27-30 років, на зріст 180-185 см, на голові була одягнена шапка чорного кольору, темна балонова куртка, темні штани, з-під шапки виглядало світле волосся. Друга особа на вигляд 30-40 років, на зріст 170-175 см, худорлявої тілобудови, обличчя кругле, шапка чорного кольору, темна балонова куртка, кремові штани. Коли вона доходила до будинку в якому проживає, то до неї підійшли раніше не знайомі їй чоловіки, а саме ті, що стояли та розмовляли, коли вона проходила поряд з ними. Після чого один з чоловіків першим підійшов до неї ззаду та підставив їй до горла предмет, який вона сприйняла за ніж, та наказав їй віддати свої цінні речі. В цей час інший незнайомець, який був нижчий ростом, підійшов до неї спереду, дістав предмет, який вона сприйняла за ніж та, тримаючи його в руках направив в її бік, продовжував вимагати у неї її речі. Злякавшись за своє життя та здоров'я, вона передала їм своє майно, а саме: мобільний телефоном «Самсунг D900», вартістю 2300 гривень, в якому знаходилася сім-картка оператора мобільного зв’язку «ДіДжус», вартістю 25 гривень, на рахунку якої знаходилися кошти за передплату послуг мобільного зв’язку в сумі 7 гривень, косметичку, яка для неї матеріальної цінності не представляє, гаманець, вартістю 100 гривень, в якому знаходилися: гроші в сумі 41 долар США, гроші в сумі 500 гривень, накопичувальні картки мережі магазинів «ДЦ», «Зелена аптека»та «Космо», які для неї матеріальної цінності не представляють, а всього на загальну суму 3259 гривень 38 копійок.

          Після того, як вона віддала нападникам свої речі, вони, розвернувшись пішли геть в напрямку вул. Щусєва в м. Києві. Вона почала йти вслід за ними, та просити, щоб ті повернули їй мобільний телефон, однак, один з нападників, обернувшись назад, пригрозив в її бік кишеньковим ножем маленьких розмірів та сказав, щоб вона за ними не йшла. Точно вказати хто з нападників пригрозив їй ножем, вона не може. Після чого вона пішла додому;

- протоколом огляду та вилучення від 06 грудня 2009 року, відповідно до якого у гр. ОСОБА_11 було вилучено та оглянуто: договір закладу майна до ломбарду №008096713 від 29.11.2009 р на мобільний телефон «Samsung SGHD900i», ІМЕІ НОМЕР_1 на паспорт на ім’я гр.ОСОБА_11; паспорт НОМЕР_2 на ім’я гр.ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_2; паспорт НОМЕР_3 на ім’я гр.ОСОБА_10, 13.06.1975 р.н., та ін. (а.с.211 т.2);

- протоколом виїмки від 07 грудня 2009 року, відповідно до якого у гр.ОСОБА_12 у ломбардному відділенні № 72 по вул.Щербакова, 56/7-А в м.Києві, було вилучено мобільний телефон «Samsung SGHD900i», ІМЕІ НОМЕР_1 в корпусі чорного кольору, який було здано 29.11.2009 р. гр.ОСОБА_11 (а.с.218 т.2);

-речовим доказом: мобільним телефоном «Samsung D 800i» в корпусі чорного кольору, ІМЕІ НОМЕР_1 (а.с. 219 т.1).

Оцінивши зібрані по справі і досліджені у судовому засіданні докази, суд вважає повністю доведеним пред’явлене підсудному ОСОБА_11 обвинувачення за ч.2 ст.187 КК України та підсудному ОСОБА_10 по епізоду вчинення розбою на потерпілу ОСОБА_8.26.11.2010 р.

Невизнання підсудними ОСОБА_10 та ОСОБА_11 своєї вини у вчиненні нападу з метою заволодіння майном гр.ОСОБА_8, поєднаного з погрозою застосування насильства, небезпечним для життя чи здоров’я особи, що зазнала нападу (розбою), вчиненого за попередньою змовою групою осіб 26.11.2010 року, їх посилання на те, що ніяких ножів та предметів схожих на ніж ними використано не було при вимаганні у потерпілої передати їм її майно, спростовується, наступними доказами та даними.

В першочергових своїх показаннях від 27.11.2009 р. ( а.с. 202-206, а саме на а.с. 202 т.2)  вона вказувала, що другий чоловік, ростом приблизно 170-175 см и приставив щось до неї спереду, після чого сказав давай гроші, гаманець, телефон. Вона на вимогу нападників передала всі речі. На (а.с. 204 т.2) пояснень потерпілої вказано, що коли  чоловіки з її майном почали йти геть, вона почала просити про повернення телефону. В цей час розвернувся молодий чоловік і показав їй предмет зовнішньо схожий на ніж маленького розміру, при цьому сказав йти геть.

Будучи допитаною в якості потерпілої від 27.11.2009 року (а.с.222-223 т.2) ОСОБА_8 вказала, що, проходячи повз двох чоловіків, вона, через деякий час відчула, як її хтось зловив за шию, при цьому, сказавши «Тихо молчи». В цей час підійшла інша особа чоловічої статі та стала навпроти неї на відстані приблизно 30 см та сказала, щоб вона віддала мобільний телефон, гроші та ювелірні вироби. Інший чоловік в цей час не відпускав її шию і вона, злякавшись за своє життя, дістала з лівого кармана куртки мобільний телефон, з сумки чоловік забрав гаманець з грошима та косметичку. Коли нападники почали йти геть вона попросила, щоб вони віддали телефон, але один із них дістав з кармана куртки предмет схожий на кишеньковий ніж маленьких розмірів та наказав, щоб вона йшла додому.

Будучи додатково допитаною в якості потерпілої 01.02.2010 року (а.с.224-225 т.2) ОСОБА_8 взагалі вказала, що до неї підійшли раніше незнайомі чоловіки, один з яких першим підійшов ззаду, підставив їй до горла ніж та наказав віддати цінні речі. В цей час інший незнайомець, який був нижчий ростом, підійшов до неї спереду, дістав ніж та, тримаючи його в руках, направив в напрямку неї, при цьому продовжуючи вимагати у неї речі. Сприймаючи їх дії, як реальну загрозу для свого життя та здоров’я, вона, передала їм своє майно на загальну суму 3259 грн. 38 коп. Після чого вона віддала нападникам свої речі, останні почали тікати. На її прохання повернути їй мобільний телефон, один з нападників, обернувшись назад, пригрозив  в її бік ножем та сказав, щоб вона за ними не йшла.

Показаннями потерпілої ОСОБА_8 у судовому засіданні, в яких потерпіла вказала, що нападник, що підійшов із-за за спини, схопив її за шию та приставив до горла предмет який вона прийняла за ніж, та інший нападник підійшов спереду та представив їй в районі живота предмет який вона прийняла за ніж.

Потерпіла вказала, що вона в першочергових поясненнях від 27.11.2009 р. вказувала, що їй приставили щось до горла, а в протоколі допиту від 27.11.2009 року не зазначала про це, оскільки її не запитували, а вона була в шоковому стані та не розуміла, що такі деталі можуть мати значення для справи. Дії підсудних вона сприйняла, як такі, що реально можуть загрожувати її життю, і коли її запитали про це при додатковому допиті вона вказала, що нападники приставляли ножі. Предмети були схожі на ножі, тому вона так сказала при додатковому допиті, що це ножі, однак на сто процентів вона не може про це стверджувати, оскільки було погане освітлення та вона чітко не роздивилася предмети, що були в руках у нападників.

Отже суд вважає, що показання потерпілої є чіткими послідовними, які не суперечать між собою та доповнюють один одного.

Суд вважає, що вина підсудних у вчиненні нападу з метою заволодіння чужим майном (розбою), поєднаного з погрозою застосування насильства небезпечного для життя чи здоров’я особи, яка зазнала нападу, вчиненого за попередньою змовою групою осіб є доведеною, а часткове невизнання ними вини у вчиненні даного злочину, судом розцінюється,  як намагання пом’якшити свою відповідальність за вчинене та ухилитись від кримінального покарання за більш тяжкий злочин.

Стороною обвинувачення також обвинувачується ОСОБА_10 у вчиненні злочинів, передбачених за ч.2 ст.185; ч.2 ст.187 КК України (по епізоду вчинення розбійного нападу 11.09.2009 року на потерпілого ОСОБА_4 з застосуванням насильства, яке є небезпечним для життя та здоров’я особи, яка зазнала нападу, вчиненому повторно).

Так, ОСОБА_10 органом досудового слідства обвинувачується в тому, що він, 01 серпня 2009 року приблизно 01 годині 40 хвилин знаходячись поблизу будинку №10, розташованого по вул. Салютній в м. Києві, помітив раніше не знайомого йому гр.ОСОБА_13, який спав на лавці, а поруч біля нього в цей час знаходилася сумка. В цей момент у ОСОБА_10 виник умисел на збагачення за рахунок чужого майна, шляхом його таємного викрадення.

В подальшому, реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_10, підійшов до вказаної лавки, де знаходився потерпілий ОСОБА_13, який в цей час спав, та, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно викрав з сумки, що належала ОСОБА_13 мобільний телефон «Nokia –N95», вартістю 3377 гривень, в якому знаходилася сім-картка оператора мобільного зв’язку, яка для потерпілого матеріальної цінності не представляє, та зарядний пристрій з навушниками «Nokia ВН503», вартістю 489 гривень. Після цього, ОСОБА_10 з місця вчинення злочину зник, завдавши потерпілому ОСОБА_13 матеріальної шкоди на загальну суму 3866 гривень.

Крім того, 14 вересня 2009 року, в нічний час, ОСОБА_10, перебуваючи біля будинку № 26 по вул. Бакинській в м.Києві, переконавшись, що за його діями ніхто зі сторонніх осіб не спостерігає, підійшов до припаркованого біля вищевказаного будинку автомобіля  «ЗАЗ 110557», д.н.з.НОМЕР_4, який належить гр-ну ОСОБА_14 З метою проникнення в салон автомобіля ОСОБА_10 викруткою, яку приніс з собою, зламав замок дверей автомобіля, після чого проник до його салону, звідки повторно таємно викрав майно потерпілого ОСОБА_14, а саме автомагнітолу «Пролоджі CMD-160U», вартістю 600 гривень.

Після цього, ОСОБА_10 з місця вчинення злочину зник та розпорядився ним на власний розсуд, завдавши ОСОБА_5 матеріальної шкоди на суму 600 гривень.

Крім того, в період часу з 19 години 30 хвилин 28 вересня 2009 року по 07 годину 20 хвилин 29 вересня 2009 року, ОСОБА_10, перебуваючи біля будинку № 2/4 по вул. Тропініна в м. Києві, помітив припаркований автомобіль  «ВАЗ 11193», д.н.з. НОМЕР_5, який належить гр-ці ОСОБА_15, та, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає взяв камінь, який знайшов поблизу вказаного автомобіля, та розбивши скло в автомобілі, відчинив його дверцята, після чого проник до його салону, звідки повторно таємно викрав майно потерпілої ОСОБА_15, а саме: автомагнітолу «Соні», вартістю 3000 гривень, двоє окулярів «Палароїд», загальною вартістю 1400 гривень, кофр з інструментами для автомобіля, вартістю 300 гривень, поличку багажного відсіку з двома звуковими колонками, вартістю 300 гривень,  гаманець чорного кольору з бісером, вартістю 20 гривень, кріплення для ременя безпеки, вартістю 50 гривень, а всього на загальну суму 5070 гривень.

Після цього, ОСОБА_10 з місця вчинення злочину зник, викраденим розпорядився на власний розсуд, завдавши ОСОБА_15 матеріальної шкоди на загальну суму 5070 гривень.

Крім того, 01 жовтня 2009 року, в нічний час, ОСОБА_10, з метою повторного, незаконного збагачення за рахунок  чужого майна, шляхом його таємного викрадення, перебуваючи біля будинку № 8 по вул. Печенізькій в м. Києві, підійшов до припаркованого біля вищевказаного будинку автомобіля  «Шкода СуперБ», д.н.з.НОМЕР_6, який належить гр-ну ОСОБА_16  Переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає ОСОБА_10, взяв камінь, який знайшов поблизу вказаного автомобіля, та розбивши скло в автомобілі, відчинив його дверцята, після чого проник до його салону, звідки повторно таємно викрав майно потерпілого ОСОБА_16, а саме автомагнітолу CQ 3403W», вартістю 1000 гривень.

Після цього, ОСОБА_10 з місця злочину зник, розпорядившись викраденим  на власний розсуд, завдавши ОСОБА_16 матеріальної шкоди на загальну суму 1000 гривень.

Крім того, в період часу з 21 години 30 хвилин 02 жовтня 2009 року по 10 годину 30 хвилин 03 жовтня 2009 року, ОСОБА_10, перебуваючи біля будинку № 31 по вул. М.Берлінського в м. Києві, помітив припаркований автомобіль «Форд Транзит», д.н.з.НОМЕР_7, який належить гр-ну ОСОБА_17 З метою проникнення в салон автомобіля ОСОБА_10 взяв камінь, який знайшов поблизу вказаного автомобіля, та, розбивши скло в автомобілі, відчинив його дверцята. Після чого проник до його салону, звідки повторно таємно викрав майно потерпілого ОСОБА_17, а саме: DVD-плеєр », вартістю 800 гривень, два DVD-диски, загальною вартістю 50 гривень, а всього на загальну суму 850 гривень.

Після цього, ОСОБА_10, повторно, таємно з викраденим майном потерпілого                      ОСОБА_17 з місця вчинення злочину зник та розпорядився ним на власний розсуд, завдавши останньому матеріальної шкоди на загальну суму 850 гривень.

Крім того, 25 листопада 2009 року приблизно о 17 годині 30 хвилин, ОСОБА_10, знаходячись поблизу ринку «Лук'янівський», що по вул. Мельникова, 1 в м. Києві,  помітив раніше не знайому йому ОСОБА_18, яка знаходилася поблизу вказаного ринку з дитиною та дитячою коляскою, в якій знаходилася жіноча сумочка останньої. Після чого у ОСОБА_10 виник умисел на повторне незаконне збагачення за рахунок чужого майна шляхом його таємного викрадення. Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_10, скориставшись тим, що потерпіла ОСОБА_18 відволіклась до своєї дитини та залишила без нагляду дитячу коляску зі своїми речами, та переконавшись, що за його діями ніхто із сторонніх осіб не спостерігає, підійшов до вищевказаної коляски та відчинивши жіночу сумочку, повторно таємно викрав майно потерпілої ОСОБА_7, а саме: гаманець шкіряний, вартістю 300 гривень, в якому знаходились: гроші в сумі 4000 гривень, платіжна банківська картка «Укрексімбанк», дисконтні картки мережі «Фуршет», «Сільпо», «Космо», «ДЦ», «Аптека Фалбі», «Аптека №1», «Хорошая аптека», «Антошка», які матеріальної цінності для потерпілої не представляють, а всього на загальну суму 4300 гривень.

Після цього, ОСОБА_10 з повторно таємно викраденим майном потерпілої ОСОБА_7 з місця вчинення злочину зник та розпорядився ним на власний розсуд, завдавши останній матеріальної шкоди на загальну суму 4300 гривень.

Крім того, 27 листопада 2009 року, приблизно о 14 годині 20 хвилин, ОСОБА_10, знаходячись в громадському транспорті, а саме у вагоні поїзду Київського метрополітену, та проїжджаючи між станціями Київського метрополітену «Золоті Ворота»та «Лук'янівська»в напрямку станції Київського метрополітену «Сирець»,  помітив раніше не знайому йому ОСОБА_19, яка також їхала у вказаному вагоні поїзда Київського метрополітену. Після чого у ОСОБА_10 виник умисел на повторне незаконне збагачення за рахунок чужого майна шляхом його таємного викрадення.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_10, скориставшись тим, що у вагоні поїзда було велике скупчення людей, та переконавшись, що за його діями ніхто із сторонніх осіб не спостерігає, підійшов ззаду до потерпілої ОСОБА_9, та рукою відчинивши кишеню куртки, в яку остання була одягнена, повторно таємно викрав майно потерпілої ОСОБА_9, а саме мобільний телефон «Nokia N95, вартістю 5200 гривень, в якому знаходилась сім-картка оператора мобільного зв’язку «Лайф», вартістю 25 гривень, на рахунку якої знаходилися гроші за передплату послуг мобільного зв’язку в сумі 40 гривень.

Після цього, ОСОБА_10 з викраденим майном потерпілої ОСОБА_9 з місця вчинення злочину зник та розпорядився ним на власний розсуд, завдавши останній матеріальної шкоди на загальну суму 5265 гривень.

Крім того, 11 вересня 2009 року, приблизно о 04 годині 30 хвилин, ОСОБА_10, знаходячись по вул. Дегтярівській, 49 в м. Києві, помітив раніше не знайомого йому ОСОБА_4, який знаходився в стані алкогольного сп’яніння, після чого у нього виник умисел на вчинення нападу з метою повторного заволодіння майном останнього.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_10, підійшов ззаду до ОСОБА_4, та застосовуючи насильство, що є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого ОСОБА_4 в момент заподіяння, яке виразилося в нанесенні удару останньому в область потилиці, в наслідок чого потерпілий ОСОБА_4 впав на землю та втратив свідомість. Таким чином, ОСОБА_10 подолавши можливий опір ОСОБА_4, заволодів майном останнього, а саме: мобільний телефон «Nokia 6300», вартістю 980 гривень, на задній панелі якого знаходилась захисна наклейка від випромінювання мобільного телефону, вартістю 400 гривень, в якому знаходилася сім-картка оператора мобільного зв’язку «Лайф», вартістю 20 гривень, на рахунку якої кошти за передплату послуг мобільного зв’язку були відсутні, гаманець, вартістю 450 гривень, в якому знаходилися: гроші в сумі 100 гривень, брелок у вигляді ведмедя, вартістю 50 гривень, перепустка до ТЦ «МЕТРО», дисконтні картки мережі «Козирна Карта», «Ніагара», студентський квиток та проїзний квиток на 1 рік, які для потерпілого матеріальної цінності не представляють.

Після цього, ОСОБА_10, з майном потерпілого ОСОБА_4 з місця вчинення злочину зник та розпорядився ним на власний розсуд, завдавши останньому матеріальної шкоди на загальну суму 2000 гривень.

Допитаний у судовому засіданні, підсудний ОСОБА_10 свою вину у пред’явленому обвинуваченні в цій частині не визнав повністю і пояснив, що не пам’ятає, де саме знаходився в той час, коли йому інкримінується вчинення даних крадіжок чужого майна та розбійного нападу на потерпілого ОСОБА_4, категорично заперечив свою причетність до вчинення даних злочинів. Пояснив, що явки з повинною, що є в матеріалах справи з цього приводу він написав під примусом працівників міліції.

З показань потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_9 у судовому засіданні, даних ними на досудовому слідстві та оголошених у судовому засіданні ОСОБА_13, ОСОБА_16, ОСОБА_17, свідка ОСОБА_20 вбачається, що останні можуть свідчити лише про факт викрадення майна, оскільки не можуть пояснити ні обставини зникнення належного їм майна та не можуть вказати на причетних до цього осіб.

Протоколи відтворення обстановки та обставин події від 16.12.2009 року та 13.01.2010 року (т.2 а.с. 49-59; 60-67) суд виключає, як неналежні докази, виходячи з наступного.

Суть слідчої дії відтворення обстановки та обставин події зводиться до того, що слідчий з метою перевірки і уточнення результатів допиту підозрюваного або обвинуваченого може виїхати на місце вчинення злочину і в присутності понятих, а в необхідних випадках з участю спеціаліста, підозрюваного або обвинуваченого, тощо, відтворити обстановку і умови, в яких ті чи інші події могли відбуватися в дійсності.

Як вбачається зі змісту даних протоколів, то відтворення обстановки та обставин події в різних місцях 16.12.2009 року відбувалось одночасно в період часу з 17 год. 55 хв. по 18 год. 45 хв. та 13.01.2010 року відбувалось одночасно в період часу  з 17 год. 30 хв. по 18 го. 35 хв.

Крім того, в порушення вимоги ст.194 КПК України дану слідчу дію було проведено дізнавачем, тобто особою не уповноваженою згідно положень КПК України. Так, в ст.194 КПК України вказано, що слідчий може виїхати на місце і в присутності понятих, тощо відтворити обстановку і умови, в яких ті чи інші події могли відбуватися в дійсності.

В матеріалах справи відсутні дані, які б свідчили про те, що слідчий в порядку ст. 114 КПК України доручав органу дізнання вчинити певні дії, зокрема провести відтворення обстановки та обставини події.

Згідно п.7 ст. 31 КПК України, слідчим є слідчий прокуратури, слідчий органів внутрішніх справ, слідчий органів безпеки, слідчий податкової міліції, а отже дізнавач  ОСОБА_21 не мав повноважень проводити таку слідчу дію, як відтворення обстановки та обставин події, а тому складені ним протоколи, підлягають виключенню з обсягу доказів, як неналежний доказ.

Крім того допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_22 вказав, що йому були передані матеріали з органу дізнання вже з проведеними відтвореннями обстановки та обставин події, він не пам’ятає, щоб доручав дізнавачу ОСОБА_21 проводити дану слідчу дію.

Допитаний в якості додаткового свідка ОСОБА_21 показав, що він  виносив постанови про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_10 по декільком епізодах крадіжок, а саме за ч.2 ст.185 КК України, у зв’язку з тим, що надійшло декілька явок з повинною ОСОБА_10  у яких він зізнався у вчиненні крадіжок, після чого ним проводилось відтворення обстановки та обставин події, після чого матеріали були передані слідчому. Йому в цьому випадку слідчий не доручав проведення відтворення обстановки та обставин події в порядку ст.114 КПК України.

У судовому засіданні підсудний ОСОБА_10 відмовився від раніше написаних ним явок з повинною та зазначив, що протоколи явок з повинною наявні в матеріалах справи та пояснення до них не відповідають дійсності та були ним написані під фізичним примусом працівників міліції. Вказав, що явки з повинною, що надійшли з Київського слідчого ізолятору, були написані ним під фізичним тиском та під примусом, у зв’язку з відвідування його в приміщенні слідчого ізолятору оперуповноваженим ОСОБА_23 з ще одним співробітником карного розшуку прізвище якого він не пам’ятає.  

Допитані в якості додаткових свідків:

 ОСОБА_24 вказав, що працює на посаді оперуповноваженого ВКР Шевченківського РУ, та не пам’ятає обставин відібрання явок з повинною у ОСОБА_10, категорично заперечив застосування до ОСОБА_10 будь-який недозволених методів ведення досудового слідства ним чи іншими працівниками карного розшуку у його присутності;

ОСОБА_25 вказав, що працює на посаді оперуповноважеого ВКР Шевченківського РУ та після огляду протоколу явки з повинною від 09.12.2009 р. (а.с. 95 т.1) зазначив, що дійсно ним була відібрана дана явка з повинною, при її відібрані ніякого тиску до затриманого не застосовувалось, скарг не надходило;

ОСОБА_23 вказав, що працює на посаді оперуповноваженого ВКР Шевченківського РУ та після огляду протоколу явки з повинною від 07.12.2009 року (а.с. 194 т.1) підтвердив відібрання даної явки ним, обставин відібрання явки з повинною у ОСОБА_10 не пригадав, однак категорично зазначив, що ніяких недозволених методів до ОСОБА_10, ні він особисто, ні в його присутності інші співробітники не застосовували. Крім того свідок зазначив, що в приміщенні слідчого ізолятору працівники карного розшуку не можуть відбирати явки з повинною у осіб, що там утримуються та він не пам’ятає, щоб він відвідував ОСОБА_10 в приміщенні слідчого ізолятору та яка причина була такого відвідування, якщо воно мало місце;

Свідок ОСОБА_26 вказав, що працює на посаді електромонтера в Київському СІЗО, а станом на 28.12.2009 року працював старшим оперуповноваженим Київського СІЗО,  він особисто явку з повинною від 28.12.2009 року ( а.с. 121 т.1) не відбирав, обставин її відібрання повідомити не може. В даному протоколі стоїть дійсно його підпис. При оформленні ним даного протоколу, особа у якої відбиралась явка не була присутньою, фактично він явку не відбирав, ним було оформлено лише верхню частину бланку, можливо дану явку відібрав хтось зі співробітників карного розшуку, які були в той день присутні в СІЗО. Особисто він не перевіряв чи дійсно та особа, від імені якої написана явка з повинною її написала. Коли приходять працівники міліції він їх заводить до слідчого кабінету. Однак ні він ні інші співробітники слідчого ізолятору не контролюють процес відібрання явок з повинною у ув’язнених, а тому він не контролював відібрання саме цієї явки з повинною, а тільки заводив обвинувачених в слідчий кабінет. Обставини відібрання даних явок з повинною йому не відомі.

На запит суду від 21.02.2011 року надійшла відповідь з Київського СІЗО від 01.03.2011 р., з якої вбачається, що ОСОБА_10 оперуповноважений Шевченківського РУ ГУ МВС України в м.Києві ОСОБА_23 відвідував 23.12.2009 року з 13:55 до 17:16 та 28.12.2009 року з 12:45 до 17:45. (а.с. 228 т.3). Відомості викладені в листі узгоджуються з показаннями ОСОБА_10 про відібрання у нього явок з повинною 28.12.2009 року саме оперуповноваженим ОСОБА_23 та спростовують надані в цій частині суду показання свідком ОСОБА_23

Враховуючи викладене наявні протоколи явок з повинною в матеріалах справи,  протоколи відтворення обстановки та обставин події, викликають сумніви у їх достовірності та є неналежними доказами у справі, які не можуть бути покладені в основу вироку.

Досудове слідство інших належних доказів причетності ОСОБА_10 до вчинення злочинів, передбачених ч.2 ст.185 КК України та по епізоду: нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаним із насильством, небезпечним для життя чи здоров’я особи, яка зазнала нападу (розбою) на гр. ОСОБА_4, не зібрало.

Суд, вважає, що наявності явок з повинною підсудного в матеріалах справи в яких він зізнається у вчинені крадіжок по зазначеним вище епізодах ( т.1 а.с.95, 110, 121, 142, 161, 180, 194)  та протоколів його допиту в якості підозрюваного щодо яких підсудний пояснив, що підписав їх під примусом працівників міліції та від яких у судовому засіданні відмовився, не достатньо для підтвердження винуватості ОСОБА_10 у вчиненні даних діянь, оскільки інших належних доказів причетності ОСОБА_10 досудовим слідством не зібрано, не здобуті вони і в ході судового засідання.

З урахуванням викладеного, у відповідності з вимогами ст.62 Конституції України, ст.323 КПК України, рекомендаціями Пленуму Верховного Суду України «Про виконання судами України законодавства та постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ при постановленні вироків»від 29 червня 1990 року  з послідуючими змінами та доповненнями, в основу вироку можуть бути покладені тільки достовірні докази, досліджені в судовому засіданні. Обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях. Всі сумніви по справі, в тому числі, що стосується достатності зібраних фактичних даних, якщо вичерпані всі можливості їх доповнення та усунення, повинні тлумачитись та вирішуватись на користь підсудних. А тому ОСОБА_10 підлягає виправданню за недоведеністю його участі у вчиненні інкримінованих йому злочинах за ч.2 ст.185КК України та ч.2 ст.187 КК України по епізоду нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаним із насильством, небезпечним для життя чи здоров’я особи, яка зазнала нападу (розбою) на гр. ОСОБА_4

Дії ОСОБА_10 на думку суду слід кваліфікувати за ч.2 ст.187 КК України як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із погрозою застосування насильства, небезпечним для життя чи здоров’я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб.

Кваліфікуюча ознака із застосуванням насильства небезпечного для життя чи здоров’я особи, яка зазнала нападу підлягає виключенню з юридичного формулювання обвинувачення у зв’язку з виправданням ОСОБА_10 за з недоведеністю його вини у вчиненні нападу на потерпілого ОСОБА_4 11.09.2009 року близько 04 год. 30 хв. по вул.Дегтярівській 49 в м.Києві.

Кваліфікуюча ознака повторність, що була вказана досудовим слідством в юридичному формулюванні дій ОСОБА_10 зазначена помилково. Оскільки не передбачена диспозицією ч.2 ст.187 КК України.

Дії   ОСОБА_11 досудовим слідством кваліфіковані вірно, як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із погрозою застосування насильства, небезпечним для життя чи здоров’я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб.

Обираючи підсудному ОСОБА_10 вид і міру покарання, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного, те, що він вчинив тяжкий злочин, дані про його особу, те, що він вважається раніше не судимим в силу ст.89 КК України, за час утримання в ІТТ характеризується посередньо, має двох неповнолітніх дітей (за слів), однак як вбачається з матеріалів кримінальної справи проживав окремо від сім’ї, суспільно-корисною працею не займався.

У відповідності до ст.ст. 66, 67 КПК України обставин, які б обтяжували або пом’якшували покарання підсудного судом не встановлено.

Обираючи підсудному ОСОБА_11 вид і міру покарання, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного, те, що він вчинив тяжкий злочин, дані про його особу, те, що він раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, злочин вчинив вперше, по місцю проживання характеризується позитивно, суспільно-корисною працею не займався.

У відповідності до ст.ст. 66, 67 КПК України обставин, які б обтяжували або пом’якшували покарання підсудних судом не встановлено.

З урахуванням викладеного, суд, вважає за необхідне призначити підсудним покарання у виді позбавлення волі на певний строк, оскільки приходить до висновку, що з урахуванням характеризуючи даних, ступеню участі кожного з підсудних у вчиненні інкриміновано їм діяння  та фактичних обставин вчинення злочину, виправлення останніх не можливе без ізоляції їх від суспільства.

Цивільні позови заявлені потерпілими ОСОБА_13, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_18, ОСОБА_19 суд залишає без розгляду, у зв’язку з виправданням підсудного ОСОБА_10 по цим епізодах.

Речовий доказ: мобільний телефон «Samsung D 800i»в корпусі чорного кольору, ІМЕІ НОМЕР_1  слід повернути у власність потерпілої ОСОБА_8, інші зберігати в матеріалах справи.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд

з а с у д и в :

ОСОБА_10 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.187 КК України, і призначити йому покарання у виді 7 (семи) років 6 місяців позбавлення волі.

          ОСОБА_10 в частині обвинувачення за ч.2 ст.187 КК України по епізоду вчинення нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаним із насильством, небезпечним для життя чи здоров’я особи, яка зазнала нападу (розбою) стосовно гр.ОСОБА_4 11.09.2009 року приблизно о 04 год. 30 хв. по вул.Дегтярівській, 49 в м.Києві та за ч.2 ст.185 КК України –виправдати за недоведеністю.

          Строк відбування покарання ОСОБА_10 відраховувати з 04 грудня 2009 року.

          ОСОБА_11 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.187 КК України, і призначити йому покарання у виді 7 (семи) років позбавлення волі.          

Строк відбування покарання ОСОБА_11 відраховувати з 04 грудня 2009 року.

          Запобіжний захід ОСОБА_11 та ОСОБА_10 до набрання вироком законної сили залишити без змін у вигляді тримання під вартою в Київському слідчому ізоляторі Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в м.Києві та Київській області.

Цивільні позови потерпілих ОСОБА_13, ОСОБА_4, ОСОБА_14, ОСОБА_6, ОСОБА_16, ОСОБА_7, ОСОБА_19: залишити без розгляду.

Речові докази по справі: мобільний телефон «Samsung D 800i»в корпусі чорного кольору, ІМЕІ НОМЕР_1, повернути у власність потерпілій ОСОБА_8

          На вирок  може бути подана апеляція до Апеляційного суду м.Києва на протязі 15 діб з дня, наступного після його проголошення, а засудженими на протязі того самого строку з моменту отримання копії вироку, через районний суд.

          Суддя