КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.08.2011 № 32/492
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Моторного О.А.
суддів: Кошіля В.В.
Шапрана В.В.
при секретарі:
за участю представників:
прокурора: Некрасов О.М.,
позивача за первісним позовом: Коканов С.О.,
відповідача за первісним позовом: Осока О.В.,
третьої особи за зустрічним позовом: не з’явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги заступника прокурора міста Києва на рішення Господарського суду міста Києва від 23.01.2009 (суддя Хрипун О.О.)
за позовом Відкритого акціонерного товариства „Завод „Ленінська кузня”,
правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство „Завод „Ленінська кузня”
до Фонду державного майна України
про визнання права власності,
за зустрічним позовом Фонду державного майна України
до Відкритого акціонерного товариства „Завод „Ленінська кузня”,
правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство „Завод „Ленінська кузня”
третя особа Київська міська рада
про вилучення з незаконного володіння гуртожитків.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.01.2009 первісний позов задоволено повністю, визнати право власності ВАТ „Завод „Ленінська кузня” на об’єкти нерухомого майна: гуртожиток, розташований за адресою: АДРЕСА_1, розташований за адресою: АДРЕСА_2, розташований за адресою: АДРЕСА_3, розташований за адресою: АДРЕСА_4, розташований за адресою: АДРЕСА_5, розташований за адресою: АДРЕСА_6, розташований за адресою: АДРЕСА_7, розташований за адресою: АДРЕСА_8. Стягнуто з Фонду державного майна України на користь Відкритого акціонерного товариства „Завод „Ленінська кузня” 85,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У зустрічному позові відмовлено повністю.
Не погодившись із вказаним рішенням, заступник прокурора міста Києва звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення суду від 23.01.2009 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні первісних позовних вимог відмовити та задовольнити зустрічний позов. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.06.2011 відновлено заступнику прокурора міста Києва строк подання апеляційної скарги, прийнято її до провадження з призначенням розгляду на 09.08.2011.
В судовому засіданні представник позивача за первісним позовом заявив клопотання про заміну сторони її правонаступником, оскільки як вбачається з наданого позивачем Статуту Публічного акціонерного товариства „Завод „Ленінська кузня”, затвердженого позачерговими загальними зборами акціонерів Відкритого акціонерного товариства „Завод „Ленінська кузня” (протокол від 22.04.2011), Публічне акціонерне товариство „Завод „Ленінська кузня” є правонаступником „Завод „Ленінська кузня” .
Враховуючи вищенаведене та приписи ст. 25 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд ухвалив здійснити процесуальне правонаступництво Відкритого акціонерного товариства „Завод „Ленінська кузня”.
Прокурор та представник Фонду державного майна України в судовому засіданні підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі, просили скасувати рішення суду від 23.01.2009.
Представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу та у виступі просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу – без задоволення.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, відзиву, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що створене в процесі приватизації Відкрите акціонерне товариство „Завод „Ленінська кузня” є правонаступником відповідного Державного підприємства „Завод „Ленінська кузня”, в тому числі щодо прав на нерухоме майно.
Фонд державного майна України мотивує свої заперечення на первісний позов та вимоги за зустрічним позовом тим, що згідно з частиною 2 статті 3 Закону України „Про приватизацію державного майна” в редакції, яка діяла на момент масової приватизації гуртожитків, було визначено, що дія цього Закону не поширюється на приватизацію об'єктів державного земельного та житлового фондів. З цього Фонд державного майна України робить висновок про те, що гуртожитки не могли приватизуватись відповідно до Закону України „Про приватизацію майна державних підприємств” (чинна на той момент назва - Закон України „Про приватизацію державного майна”).
Задовольняючи первісні позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що заборон на включення спірних гуртожитків до статутного фонду Відкритого акціонерного товариства „Завод „Ленінська кузня” чи обов’язку передати такі гуртожитки до комунальної власності чи інших осіб не існувало, правомірність дій Фонду державного майна України при перетворенні Державного підприємства „Завод „Ленінська кузня” випливає із законодавства, що діяло на момент державної реєстрації Відкритого акціонерного товариства „Завод „Ленінська кузня”, у зв’язку з чим суд першої інстанції дійшов висновку, що ВАТ „Завод „Ленінська кузня” набув прав власності на спірні гуртожитки.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги заступник прокурора посилається на те, що чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством не було передбачено права юридичних осіб на приватизацію гуртожитків та, відповідно, порядку такої приватизації, що виключає можливість вибуття гуртожитків із власності держави у власність юридичних осіб на законних підставах.
Колегія суддів, переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, не може погодитися з наведеними доводами апеляційної скарги, беручи до уваги наступне.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ВАТ „Завод „Ленінська кузня” є господарським товариством, створене у відповідності до процедури, що передбачено нормами Порядку перетворення в процесі приватизації державних підприємств у відкриті акціонерні товариства, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 7 грудня 1992 р. № 686.
Згідно з Наказом Фонду державного майна України 16.12.1993 № 48-ДП було прийнято рішення про приватизацію цілісного майнового комплексу Державного підприємства „Ленінська кузня”. На виконання Наказу № 48-ДП, Наказом Фонду державного майна України від 31.01.1994 № 9-ПК створено комісію з приватизації державного майна заводу „Ленінська кузня”. Також, Наказом Фонду державного майна України від 31.01.1994 № 18-ІК вирішено провести інвентаризацію майна державного підприємства „Ленінська кузня”, створено інвентаризаційну комісію.
Розпорядженням Фонду державного майна України від 27.04.1994 № 32-РОМ затверджено акт оцінки вартості майна Державного підприємства „Ленінська кузня”. Згідно з Наказом Фонду державного майна України № 29–АТ від 04.05.1994 постановлено перетворити Державне підприємство „Завод „Ленінська кузня” у Відкрите акціонерне товариство „Завод „Ленінська кузня”, визначено, що акціонерне товариство є правонаступником державного підприємства, затверджено тимчасовий статут Відкритого акціонерного товариства „Завод „Ленінська кузня”.
Згідно Переліку нерухомого майна, переданого у власність Відкритому акціонерному товариству „Завод „Ленінська кузня”, наданого згідно з листом Фонду державного майна України № 10-21-10173 від 11 серпня 2003 року, гуртожитки, що розташовані за адресами: АДРЕСА_1; АДРЕСА_2; АДРЕСА_3; АДРЕСА_4; АДРЕСА_5; АДРЕСА_6; АДРЕСА_7; АДРЕСА_8 передано до статутного фонду Відкритого акціонерного товариства „Завод „Ленінська кузня”. Дану обставину підтверджено, також, Фондом державного майна України, який у тексті зустрічного позову, зокрема, зазначає: „Як вбачається з акту оцінки, до вартості цілісного майнового комплексу, на базі якого створено Відкрите акціонерне товариство „Завод „Ленінська кузня”, Фондом державного майна було включено вартість 8 гуртожитків, які знаходились на балансі державного підприємства „Завод „Ленінська кузня”.
Як вбачається із тексту вищевказаного переліку, цей перелік видано ФДМУ згідно Порядку підтвердження права власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 24.05.2002 № 906 (що діяло на момент видання листа № 10-21-10173). Пунктом 1.2 Порядку підтвердження права власності на нерухоме майно передбачено: „Цей Порядок поширюється на випадки підтвердження права власності на нерухоме майно, яке приватизоване в складі цілісного майнового комплексу шляхом викупу, продажу на аукціоні, за конкурсом, викупу державного майна, зданого в оренду переданого державними органами приватизації до статутного фонду відкритого акціонерного товариства, перетвореного з державного підприємства або створеного у процесі приватизації: окремих випадках до статутного фонду відкритого акціонерного товариства, перетвореного з державного підприємства у процесі корпоратизації.”. Крім того, право власності ПАТ „Завод „Ленінська кузня” на нерухоме майно підтверджується Реєстраційним посвідченням від 25.02.2004.
Згідно преамбули Закону України „Про приватизацію державного майна” (у редакції, що діяла на момент приватизації ВАТ) визначено поняття „приватизація”: приватизація майна державних підприємств України - це відчуження майна, що перебуває у загальнодержавній, республіканській (Республіки Крим) і комунальній власності, на користь фізичних та недержавних юридичних осіб.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України „Про господарські товариства” (у редакції, що діяла на момент створення Відкритого акціонерного товариства „Завод „Ленінська кузня”) встановлено, що товариство є власником: майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність; продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.
За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що право власності на спірні гуртожитки ВАТ „Завод „Ленінська кузня” набуло внаслідок їх передання засновником - Фондом державного майна України до статутного фонду Відкритого акціонерного товариства „Завод „Ленінська кузня”.
Крім того, слід зазначити, що на момент передачі спірних гуртожитків до статутного фонду ВАТ „Завод „Ленінська кузня” нормативні акти України не містили заборон щодо включення гуртожитків до статутного фонду відкритого акціонерного товариства, створеного внаслідок перетворення державного підприємства.
У відповідності до пункту 42 Методики оцінки вартості об'єктів приватизації, що затверджено згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 1993 року №717 „Про затвердження Методики оцінки вартості об'єктів приватизації”, встановлено вичерпний перелік об’єктів, на вартість яких зменшується вартість майна цілісного майнового комплексу. Тобто врахуванню підлягала вартість усіх майнових активів державного підприємства, окрім перелічених у даному пункті Методики. Одним із об’єктів, на вартість яких зменшується вартість майна цілісного майнового комплексу, є об’єкти державного житлового фонду, які приватизуються відповідно до Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду”.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду” (у редакції Закону від 22.02.1994) встановлено, що не підлягають приватизації: квартири-музеї; квартири (будинки), розташовані на територіях закритих військових поселень, підприємств, установ і організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків-пам'яток садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв-заповідників; кімнати в гуртожитках; квартири (будинки), які перебувають в аварійному стані (в яких неможливо забезпечити безпечне проживання людей); квартири (кімнати, будинки), віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири (будинки), розташовані в зоні безумовного (обов'язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.
Таким чином, за прямою вказівкою закону гуртожитки було виключено з переліку об’єктів, які могли приватизуватися за правилами Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду”, та відповідно до цього, а враховуючи відповідні приписи Методики, не існувало перешкод для врахування їх вартості у складі майнового комплексу підприємства.
Отже, заборон на включення спірних гуртожитків до статутного фонду Відкритого акціонерного товариства „Завод „Ленінська кузня” чи обов’язку передати такі гуртожитки до комунальної власності чи інших осіб не існувало, у зв’язку з чим суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що правомірність дій Фонду державного майна України при перетворенні Державного підприємства „Завод „Ленінська кузня” випливає із законодавства, що діяло на момент державної реєстрації Відкритого акціонерного товариства „Завод „Ленінська кузня”.
Суду не було надано доказів того, що Відкрите акціонерне товариство „Завод „Ленінська кузня” було визначено як балансоутримувач спірних гуртожитків, а також доказів утримання спірних гуртожитків за рахунок Державного бюджету України чи місцевих бюджетів.
Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст. 316 Цивільного кодексу України).
У відповідності до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно зі ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Статтею 391 ЦК України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ст. 134 ГК України суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб'єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном, у тому числі має право надати майно іншим суб'єктам для використання його на праві власності, праві господарського відання чи праві оперативного управління, або на основі інших форм правового режиму майна, передбачених цим Кодексом.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що Публічне акціонерне товариство „Завод „Ленінська кузня” залишається єдиним власником нерухомого майна, що передано до його статутного фонду, а тому відсутні підстави для вилучення гуртожитків зі статутного фонду товариства, оскільки воно набуло на них право власності у передбачений законом спосіб, а тому є законним власником у розумінні ст. 316 ЦК України.
Доводи, наведені заступником прокурора в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.
Обов’язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. У даному разі це стосується апелянта, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він просилв скасувати рішення суду першої інстанції.
Таким чином, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об’єктивно з’ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги заступника прокурора міста Києва та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 23.01.2009 - відсутні.
Відповідно до викладеного, керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,
ПОСТАНОВИВ:
Здійснити заміну Відкритого акціонерного товариства „Завод „Ленінська кузня” його правонаступником Публічним акціонерним товариством „Завод „Ленінська кузня”.
Апеляційну скаргу заступника прокурора міста Києва залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 23.01.2009 – без змін.
Матеріали справи № 32/492 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Моторний О.А.
Судді Кошіль В.В.
Шапран В.В.