Справа №22-3594/2006р.                                                                           Голов-чий  1-

ої інстанції - Сувертак І.В.

Категорія № 13      Доповідач -

Троїцька  Л.Л.

__________ апеляційний    суд    одеської    області___

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

« 07 » вересня                2006р.            м.Одеса

Колегія суддів судової палати з  цивільних  справ апеляційного суду Одеської області у складі: головуючого судді - Троїцької  Л.Л., суддів - Каранфілової  В.М., Яковлева Ю.В. при секретарі -  Басовій  Н.М. розглянувши у  відкритому  судовому  засіданні апеляційну  скаргу ОСОБА_1 на  рішення Суворівського районного суду м.Одеси  від  18 квітня 2006р.  по справі за  позовом ОСОБА_2  до   ОСОБА_3  про    усунення перешкод в  користуванні  власністю та  зняття з  реєстраційного обліку;  за  позовом ОСОБА_1 до  ОСОБА_2 про розірвання договору  дарування , -

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2003р. ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до свого брата - ОСОБА_3 про усунення перешкод е користуванні власністю шляхом зняття з  реєстраційного  обліку.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що відповідач з 1990р. в будинку, який належить йому на праві власності, не проживає, ніяких витрат за будинок, не несе і в добровільному порядку знятись з реєстрації не бажає.

В якості третьої особи в позовній заяві зазначив Суворівський РО ОМУ УМВС України в Одеській області (а.с.З).

У червні 2004р. в суд з позовом до ОСОБА_2 звернувся ОСОБА_1 (батько сторін за первинним позовом), в якому просив розірвати договір дарування спірного будинку від 10.01.1999р., посилаючись на те, що з сином ОСОБА_2 була укладена усна домовленість про те, що останній буде довічно доглядати і утримувати його з правом проживання в цьому будинку. ОСОБА_2 повинен був провести ремонт, виділити велику кімнату позивачу та не заперечувати в проживанні та реєстрації брата - ОСОБА_3. Свої вимоги обґрунтував тим, що договір дарування підписав знаходячись в тяжкому стані, після тяжкої хвороби, вважаючи, що після укладення договору він залишиться власником спірного будинку. Проте син бажає продати будинок і залишити його без житла і реєстрації. Посилаючись на вимоги ч.ч.2,4,5 ст.727 ЦК України, позивач просив задовольнити  його  вимоги, (а.с.16).

Рішенням Суворівського районного суду м.Одеси від 18 квітня 2006р, позовні  вимоги  ОСОБА_2 задоволені.

Суд усунув перешкоди з боку ОСОБА_3 в реалізації права власності ОСОБА_2 в домоволодінні АДРЕСА_1, зобов'язавши відділ громадянства і реєстрації фізичних осіб Суворівського РВ ОМУ УМВС України в Одеській області зняти з реєстраційного обліку ОСОБА_3 по вказаному домоволодінню.

У  задоволені  позовних  вимог ОСОБА_1  відмовлено.

В апеляційній скарзі апелянт просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити в повному обсязі, позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити, посилаючись на те, що рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, заслухав суддю-доповідача, який виклав доводи апеляційної скарги, зміст рішення, пояснення учасників процесу, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 є власником спірного будинку за договором дарування від 10.01.1999р. (а.с.5).

За даним будинком крім позивача і ОСОБА_1 був зареєстрований рідний брат позивача - ОСОБА_3 (а.с.7).

Останній з 1990р. у спірному будинку не проживає, чого не оскаржував у судовому засіданні, проте у добровільному порядку зареєструватись за місцем постійного  проживання не бажає.

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що реєстрація відповідача у спірному будинку порушує права і інтереси його власника - позивача по справі.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1, суд першої інстанції також правильно виходив з того, що договір дарування спірного будинку відповідає вимогам ст.ст.243-244 ЦК України в редакції 1963р., а заявлені ОСОБА_1 факти, не знайшли свого підтвердження в судовому  засіданні.

Доводи скарги про те, що ОСОБА_3 має бажання продати будинок, який для апелянта складає велику як майнову, так і немайнову цінність, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні при розгляді справи по суті.

Твердження апелянта про те, що під договором дарування він припускав договір довічного утримання, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки такі умови не являються підставами для розірвання договору згідно ст.727 ЦК України. З вимогами про визнання договору недійсним ОСОБА_1 не звертався.

Посилання у скарзі на незаконність рішення в частині зняття з реєстрації ОСОБА_3, судова колегія не приймає до уваги, так як сам відповідач ОСОБА_3 судове рішення не оскаржує. Вказаною частиною рішення права та інтереси апелянта не порушуються.

Інших правових доводів  скарга  не  містить.

Враховуючи викладене, колегія вважає, що рішення суду є законним та обґрунтованим, підстав для його скасування не встановлено.

Керуючись ст.303, п.1 ч.І ст.307, ст.317 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Суворівського районного суду м.Одеси від 18 квітня 2006р.  залишити  без  змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно, однак, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України на протязі 2-ох місяців з дня її проголошення.

Головуючий:

Судді: