2а-3935/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

"21" липня 2011 р.               Личаківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді:                                  Стрепка Н.Л.,

при секретарі судових засідань:             Чеботарьовій Л.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в Личаківському районі міста Львова про визнання дій неправомірними, зобов’язання нарахувати та виплатити  державну соціальну допомогу як дитині війни, суд –

ВСТАНОВИВ:

Позивач „01” липня 2011 року звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання неправомірними дії Управління Пенсійного Фонду України в Личаківському районі міста Львова щодо недоплати належних йому, як дитині війни, сум щомісячної надбавки до пенсії згідно ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Крім того, просить зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити йому недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу «Дітям війни»за період 01.01.2007р. по 31.12.2010р., шість місяців 2011 року, з урахуванням проведених раніше виплат.

Обґрунтовує позов тим, що він відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»є дитиною війни. Згідно із статтею 6 цього ж Закону йому повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, однак така допомога йому виплачувалась у меншому розмірі. Крім цього, просить поновити строк звернення до суду за захистом порушених прав.

Ухвалою суду від 04 липня 2011 року відкрито провадження в адміністративній справі.

На адресу відповідача було направлено ухвалу про відкриття провадження в адміністративній справі та зобов»язано відповідача –суб»єкта владних повноважень надати у разі заперечення проти позову всі матеріали, що були, або мали бути взяті ним до уваги при прийнятті рішення, з приводу якого подано позов.

Позивач в судове засідання не з»явився, хоча належним чином повідомлявся про розгляд справи. Просить розглядати справу у його відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, належним чином був повідомлений про розгляд справи, про причини своєї неявки суду не повідомив, заперечення на позов не представив.

Суд вважає за можливе провести розгляд справи та постановити рішення у відсутності сторін.

Ухвалою суду від 21.07.2011 року позов в частині позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача суми невиплаченого щомісячного підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни в період з 01.01.2007р. по 31.12.2010р. залишено без розгляду.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дитина війни –це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення Другої світової війни (02 вересня 1945 рік) було менше 18 років.

Встановлено, що позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується паспортними даними, має статус «дитини війни». (а.с.5,6).

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Враховуючи зазначений статус, позивач має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. У Законі України «Про соціальний захист дітей війни» (далі - Закон № 2195-ІV) визначено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», стаття 6 Закону № 2195-ІV викладена в новій редакції, і відповідно до неї «дітям війни»до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачувалося підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, а саме, відповідно до частини 4 пункту 20 статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»- 15% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, іншим учасникам війни – 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.    

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 зазначені зміни до ст.6 Закону № 2195-ІV, внесені відповідно до частини 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»визнано неконституційними.

Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Будь-яких інших змін до Закону № 2195-ІV з 22 травня 2008 року по 18 червня 2011 року внесено не було, а отже протягом вказаного періоду часу діяла стаття 6 зазначеного Закону в редакції від 18 листопада 2004 року.   

Відповідач з січня 2008 року виплачує зазначене підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 10 % прожиткового мінімуму у відповідності до внесених Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік»№ 107-ІУ від 28 грудня 2007 року змін в термін «мінімальна пенсія за віком», де «дітям війни»до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. А для учасників війни, згідно ч.4 ст.14 Закону України № 3551-ХІІ від 22.10.1993 року «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»з наступними змінами та доповненнями, таке підвищення передбачене в розмірі 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

З 01 січня 2008 року позивачу виплачено підвищення до пенсії як дитині війни в сумі 47,00 грн., з 01 квітня 2008 року 48,10 грн. з 01 липня 2008 року 48,20 грн. і з 01 жовтня 2008 року  виплачується в розмірі 49,80 грн.

Згідно ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2010 рік»дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не було зупинено. Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2010рік»розміри державних соціальних гарантій на 2010рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.  Отже, відповідач з 01.01.2011 р. мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6   Закону України «Про соціальний захист дітей війни», нараховувати та здійснювати позивачу відповідні доплати.

Таким чином пенсія позивачу як дитині війни підлягає перерахунку з урахуванням підвищення до пенсії у відповідності до ст.6 Закону № 2195-ІV на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з 01.01.2011 року.

Згідно ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому КАС України звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Відмова від права на звернення до суду є недійсною.

Згідно ч.ч.3,4 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Крім того, не може бути підставою для відмови у позові і відсутність коштів для забезпечення виплат доплати до пенсії, оскільки відсутність коштів не є підставою невиконання зобов'язань, покладених на пенсійні органи законодавством.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі та в межах повноважень та у спосіб передбачений Конституцією України.

Оскільки в діях відповідача вбачається систематичне, неодноразове порушення норм закону або бездіяльність такого, то вважаю, що в даному випадку слід застосувати  ч. 2 ст. 11 КАС України про право суду вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін, про захист яких вони просять.

Законом України від 14 червня 2011 року №3491-VІ  «Про внесення змін до Закону України»Про державний бюджет на 2011 рік»було внесено зміни, а саме доповнено  Прикінцеві положення  п.4, відповідно до яких установлено, що у 2011 році норми і положення статей 39, 51, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», статей 14, 22, 37 та частини 3 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб»застосовується у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік». А тому з врахуванням позовних вимог позивача, суд вважає, що кінцевим строком відновлення порушеного права позивача на отримання підвищення до пенсії за віком йому як дитині війни слід вважати 18 червня 2011 року, оскільки зазначені зміни вступили в законну силу 19.06.2011 року.

З урахуванням наведеного, суд дійшов до переконання, що відповідач є територіальним органом, який законами України уповноважений державою призначати, нараховувати, перераховувати пенсії та надбавки до пенсії, передбачені чинним законодавством, кожному пенсіонеру у відповідному районі, веде облік пільгових категорій пенсіонерів, тому має відновити права позивача на одержання підвищення до пенсії, передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в редакції від 18 листопада 2004 року. Тому відповідача слід зобов’язати здійснити нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком на підставі вказаної вище статті за період з 01.01.2011 року по 18.06.2011 року з врахуванням здійснених виплат.

Крім того, Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, пов’язану  з реалізацією  права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. В рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.     

Постановляючи судове рішення у даній справі, суд виходить з того, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1, 3, частиною 2 статті 6, статтею 8, частиною 2 статті 19, статтями 22, 23, частиною 1 статті 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов'язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого як статтею 8 Конституції України, так і статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України.

При таких обставинах, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 122, 160, 161, 162, 163, 167 КАС України, ст. ст. 1, 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», суд –

постановив:

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі міста Львова щодо ненарахування ОСОБА_2 щомісячної державної соціальної допомоги в розмірі 30 (тридцять) відсотків мінімальної пенсії за віком неправомірними.

Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в Личаківському районі міста Львова зробити перерахунок і виплатити ОСОБА_2 пенсію за віком як дитині війни з врахуванням підвищення до пенсії  у розмірі 30 (тридцять) відсотків  мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” в редакції  від 18 листопада 2004 року за період  з 01.01.2011 року по 18.06.2011 року, з врахуванням абзацу 1 ч.1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та виплачених сум.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду в порядку і строки передбачені ст.186 КАС України.

Суддя                                                                                Стрепко  Н. Л.