Судове рішення #17253353

          


Справа № 2-1425/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.07.2011 року                                                                                                                        м. Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого –судді Бабкової Т.В.,

при секретарі –Ляхової І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»про визнання нотаріального напису таким, що не підлягає виконанню, 3-тя особа: Фрунзенський відділ державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, –

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2011 року позивач звернувся до суду із позовом до приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»про визнання таким, що не підлягає виконанню та скасування виконавчого напису приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 від 20.06.2010 р., зареєстрованого в реєстрі за №5340, про звернення стягнення на рухоме майно.

          В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив, що на підставі виконавчого напису нотаріуса було відкрито виконавче провадження №22828112 Фрунзенським відділом державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції. В процесі виконання державний виконавець наклав арешт на належний позивачу на праві власності автотранспортний засіб та вилучив його для примусового продажу. Позивач вважає, що дії відповідачів та третьої особи порушують його права власника транспортного засобу та виходять за межі повноважень, визначених Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», яким не передбачено право кредитора на вчинення виконавчого напису щодо заставленого майна.               

            Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та просив задовольнити у повному обсязі.

          Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з’явилась, надіслала суду заяву про слухання справи у її відсутність, з позовними вимогами не погодилась, надавши суду письмові заперечення у яких зазначила, що вчинення виконавчого напису було здійснено відповідно до вимог Закону України «Про нотаріат», інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 03.03.2004  № 20/5 та Постановою КМ України                    від 29 червня 1999 р. № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», тому вчинений виконавчий напис відповідає вимогам законодавства та не порушує прав позивача.

           Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що згідно Закону України «Про заставу»передбачено вчинення виконавчих написів на заставлене майно, тому дії відповідачів є законними.

          Представник третьої особи позов не визнав, пояснивши, що виконавчий напис відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження».     

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається із матеріалів справи та матеріалів виконавчого провадження №22828112, 21 липня 2008 року між позивачем та ЗАТ «ОТП банк»(заставодержатель), правонаступником якого є відповідач - ТОВ «ОТП Факторинг Україна», було укладено договір застави автотранспортного засобу, який посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу, зареєстровано у реєстрі за №1751. Згідно з п. 6.4. договору застави сторони, визначивши порядок звернення стягнення на предмет застави, не зазначили право заставодержателя на вчинення виконавчого напису.

Відповідно до частини 1 статті 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 6 статті 20 Закону України «Про заставу»встановлено, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом або договором застави.

          Інше передбачено Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», що набув чинності 1 січня 2004 року, який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Прикінцевими і перехідними положеннями Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»передбачено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Отже, Закон України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»є спеціальним законом з питань правового режиму регулювання обтяжень рухомого майна. Положення Закону України «Про заставу»можуть застосовуватись лише в частинах, що не суперечать Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

Предметом застави є рухоме майно.

Відповідно до частини 1 статті 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

Статтею 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» визначено позасудові способи звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, відповідно до якої обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження:

1) передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання в порядку, встановленому цим Законом;

2) продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах;

3) відступлення обтяжувачу права задоволення забезпеченої обтяженням вимоги у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги;

4) переказ обтяжувачу відповідної грошової суми, у тому числі в порядку договірного списання, у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші або цінні папери.

Звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження у позасудовому порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса даною статтею Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» не передбачено.

Таким чином, ані в Законі України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», ані в договорі застави не передбачено такого способу задоволення вимог кредитора як вчинення виконавчого напису нотаріуса. За таких обставин дії відповідачів суперечать вимогам законодавства та порушують майнові права позивача.

Заперечення відповідачів не спростовують доводів позивача та встановлених судом фактів.  

Згідно статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно платіжних документів позивачем при пред’явленні позову до суду були сплачені судові витрати - судовий збір у розмірі 8,50 гривень, витрати на інформаційно-технічне забезпечення у розмірі 37,00 гривень.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України, а саме з відповідачів на користь позивача стягуються витрати по оплаті судового збору та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.  

На підставі вищезазначеного, керуючись ст. 41 Конституції України, Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», Законом України «Про заставу», статтями 10, 11, 60, 209, 212, 213, 214, 215, 218, 224  ЦПК  України, суд  

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 –задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню та скасувати виконавчий напис приватного                  нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 від 20.06.2010р. про звернення стягнення на транспортний засіб –автомобіль марки MITSUBISHI PADJERO WAGON, реєстраційний  НОМЕР_1, рік випуску –2008, колір –чорний, шасі (кузов, рама) НОМЕР_2, універсал, що належить на праві власності ОСОБА_1.

          Стягнути з приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»на користь ОСОБА_1 судовій збір по 4 грн. 25 коп. з кожного та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи по 18 грн. 50 коп. з кожного.

          Апеляційна скарга до апеляційного суду Харківської області на рішення суду може бути подана через Фрунзенський районний суд м. Харкова протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не булі присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

          Рішення виготовлено в нарадчій  кімнаті.

Суддя –

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація