ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

       В С Т А Н О В И В:

у листопаді 2005 року, Акціонерний поштово-пенсійний банк "Аваль" звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з підприємця ОСОБА_1 125 278,73 грн.

Позивач зазначав, що відповідно до свідоцтва про право власності від 03.08.2000 року, виданого нотаріусом за наслідками прилюдних торгів, він є власником двоповерхової будівлі, розташованої у АДРЕСА_1.

Проте, колишній власник -відповідач у справі, будинок новому власнику не передав, продовжує користуватись ним по теперішній час, частину приміщення облаштував під магазин, а частину передав в оренду громадській організації і його дохід складає 250 000 грн.

Вважаючи, що маючи можливість передати в оренду весь будинок, за місцевими тарифами для комунального майна, відповідач міг би отримати за період з листопада 2002 року по жовтень 2005 року 125 278,73 грн., позивач просив цей неотриманий  доход стягнути на його користь на підставі ст.1214 ЦК України.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 20.04.2006 року у задоволенні позову відмовлено.

За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.06.2006 року рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін, а апеляційну скаргу позивача -без задоволення.

Постановлені у справі судові рішення оскаржено у касаційному порядку й ухвалою Вищого господарського суду України від 25.09.2006 року порушено касаційне провадження у справі, за касаційною скаргою позивача, у якій він посилається на помилковість висновків суду щодо відсутності у відповідача доходу і можливості його отримати, неправильне застосування судами норм матеріального права і просить рішення господарського суду першої інстанції та постанову апеляційного господарського суду скасувати, а справу передати на новий судовий розгляд.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, судова колегія не вбачає підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Із наявних у справі матеріалів вбачається, що за наслідками прилюдних торгів позивачу видано свідоцтво про право власності від 03.08.2000 року на двоповерхову будівлю магазину з житлом на другому поверсі, яка розташована у АДРЕСА_1.

Попередньому власнику -відповідачу у справі, ця будівля з житловими приміщеннями належала на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконкомом Ніжинської міської ради 24.06.1998 року і спір щодо правомірності проживання сім'ї відповідача у цьому будинку вирішено Ніжинським міжрайонним судом Чернігівської області, який своїм рішенням від 25.02.2005 року постановив про виселення сім'ї відповідача зі спірного будинку.

Використання будинку для задоволення потреб своєї сім'ї, виключає твердження позивача про можливість отримання відповідачем доходу від оренди майна, а враховуючи, що рішенням господарського суду Чернігівської області від 21.11.2005 року позивачу відмовлено у стягненні з відповідача орендної плати, яку він міг би отримати від оренди частини приміщення громадською організацією, відсутності у матеріалах справи даних про отримані доходи і дійсну можливість їх отримання, господарський суд першої інстанції обгрунтовано відмовив у задоволенні позову, а апеляційний господарський суд -залишив це рішення без змін і підстав для скасування судових рішень, за наведених у касаційної скарзі мотивів, судова колегія не вбачає.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 111⁹, 111¹¹ ГПК України, Вищий господарський суд України, -

    П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Чернігівської області від 20.04.2006 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.06.2006 року -без змін.

Головуючий                                                                                  М.І. Остапенко

Судді                                                                                             Є.М.Борденюк                                                                                                          

                                                                                                          В.М. Харченко