ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 жовтня 2006 р. | № 1/31-12/13 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Остапенка М.І. |
суддів : | Борденюк Є.М. Харченка В.М. |
розглянувши касаційну скаргу на постанову | ЗАТ Концерну “Міжрегіональний агротехнічний сервіс” Львівського апеляційного господарського суду від 27.06.2006 року |
у справі за позовом до | ЗАТ Концерну “Міжрегіональний агротехнічний сервіс” 1) ЗАТ КБ “ПриватБанк” в особі філії “ЗГРУ”; 2) Виробничо-комерційної компанії “ЕФА-Львів” |
про | визнання договору недійсним |
В С Т А Н О В И В:
у січні 2006 року ЗАТ Концерн “Міжрегіональний агротехнічний сервіс” звернувся до господарського суду з позовом про визнання укладеного між ЗАТ комерційний банк “ПриватБанк” та виробничо-комерційною компанією “ЕФА-Львів” кредитного договору та визнання договору застави недійсними.
Позовні вимоги обґрунтовані підписанням кредитного договору №723 від 27.12.2001 року не уповноваженими на те представниками сторін, укладення його в порушення положення "Про кредитування", без визначення мети і належної перевірки кредитоспроможності позичальника, який за рішенням господарського суду Львівської області від 23.10.2001 року є боржником позивача у обсязі близько 1 300 000 грн. , а також надання у заставу майна по договору від 29.12.2001 року, за ціною, яка нижча його ринкової вартості.
Рішенням господарського суду Львівської області від 04.04.2006 року у задоволенні позову відмовлено.
За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку постановою Львівського апеляційного господарського суду від 27.06.2006 року, апеляційна скарга позивача залишена без задоволення, а рішення господарського суду першої інстанції –без змін.
Постановлені у справі судові рішення оскаржено у касаційному порядку і ухвалою Вищого господарського суду України від 25.09.2006 року порушено касаційне провадження у справі за касаційною скаргою позивача, у якій він посилається на помилковість висновків щодо дійсності спірних право чинів, неправильне застосування судами норм матеріального права і просить рішення господарського суду першої інстанції та постанову апеляційного господарського суду скасувати, постановивши нове рішення про задоволення позову.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника банку, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, судова колегія не вбачає підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Із наявних у справі матеріалів вбачається, що грошові зобов’язання Виробничо-комерційної компанії “ЕФА-Львів” перед позивачем у справі, щодо яких постановлено рішення господарського суду Львівської області від 23.10.2001 року, не пов’язані із зобов’язаннями виробничо-комерційної компанії “ЕФА-Львів” перед ЗАТ комерційним банком “ПриватБанк”, які виникли на підставі кредитного договору №723 від 27.12.2001 року та договору застави майна від 29.12.2001 року.
Зазначене, з урахуванням посилань позивача на обмеження його можливостей щодо задоволення своїх вимог за рахунок майна боржника, не надає йому права бути учасником спірних відносин і ставити під сумнів їх діяльність, які банком та позичальником не оспорюються, кредитний договір підписали уповноважені на те представники сторін, договір з боку банку виконано, а виконання зобов’язань зі сторони позичальника забезпечено заставою майна позичальника, оцінка якого за домовленістю сторін не суперечить Закону України "Про заставу" і не впливає на порядок реалізації заставленого майна, а тому, за таких обставин, господарський суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позову, а апеляційний господарський суд залишив це рішення без змін, і підстав для скасування судових рішень, за наведених у касаційній скарзі мотивів, судова колегія не вбачає.
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 1119 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Львівської області від 04.04.2006 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.06.2006 року –без змін.
Головуючий М.І. Остапенко
Судді Є.М.Борденюк
В.М. Харченко