ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

02 жовтня 2006 р.

№ 25/42

Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:

головуючого                                    Карабаня В.Я.

суддів:                                               Ковтонюк Л.В.

                                                          Чабана В.В.

за участю представників:

позивача                                         Борбунюк О.В. дов. від 18.01.2006

відповідача                                    Томицька Н.М. дов. № 73/5-19 від 08.06.2006

                                                          

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальність “Главмаш”

на  постанову

Донецького апеляційного господарського суду від 24.05.2006

у справі господарського суду

№ 25/42 Донецької області

за  позовом

Товариства з обмеженою відповідальність “Главмаш”

до	Відкритого акціонерного товариства “Єнакієвський металургійний завод”

про	стягнення 25 235,36 грн.

В С Т А Н О В И В:

У січні 2006 року Товариство з обмеженою відповідальність “Главмаш” (далі –ТОВ “Главмаш”) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства “Єнакієвський металургійний завод” (далі –ВАТ “Єнакієвський металургійний завод”) про стягнення 25 235,36 грн., з яких 19 462,40 грн. сума основного боргу, 163,15 грн. 3% річних, 609,81 грн. суми, на яку збільшився борг з урахуванням встановленого індексу інфляції, 5000 грн. витрат на оплату послуг адвоката. Позов вмотивовано тим, що станом на 01.01.2006 ВАТ “Єнакієвський металургійний завод” не розрахувався у повному обсязі за отриманий від ТОВ “Главмаш” товар, що підтверджується видатковою накладною № 350 від 02.10.2003.

ТОВ “Главмаш”  уточнило позовні вимоги щодо стягнення 3% річних та суми, на яку збільшився борг з урахуванням встановленого індексу інфляції, просило стягнути 583,87 грн. суми, на яку збільшився борг з урахуванням встановленого індексу інфляції, 147,16 3% річних.

Рішенням господарського суду Донецької області від 21.03.2006 (суддя Бойко І.А.) позовні вимоги ТОВ “Главмаш” задоволено частково. Стягнуто з ВАТ “Єнакієвський металургійний завод” на користь ТОВ “Главмаш”
25 184,93 грн., з яких 19 462,40 грн. заборгованості за поставлений товар, 583,87 грн. суми, на яку збільшився борг з урахуванням встановленого індексу інфляції, 147,16 3% річних, 5000 грн. витрат на оплату послуг адвоката, 251,84 грн. витрат по сплаті державного мита та 117,79 витрат по оплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено. Рішення обґрунтовано тим, що 13.09. 2005 позивач відповідно до вимог ч. 2 ст. 530 ЦК України надіслав відповідачу вимогу про сплату боргу, що підтверджується квитанцією № 7905 від 13.09.2005, щодо сплати 23 462,40 грн. вартості  отриманого за накладною
№ 350 від 02.10.2003 товару. Проте відповідач 01.01.2006 здійснив лише часткову оплату в сумі 4000 грн.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 24.05.2006 (колегія у складі суддів: Дзюба О.М., Діброва Г.І., Шевкова Т.А.) апеляційну скаргу ВАТ “Єнакієвський металургійний завод” задоволено. Рішення господарського суду Донецької області від 21.03.2006 у справі
№ 25/42 скасовано. У задоволенні позову ТОВ “Главмаш” відмовлено. Стягнуто з ТОВ “Главмаш” на користь ВАТ “Єнакієвський металургійний завод” державне мито за подання апеляційної скарги у сумі 126,18 грн.  Постанову мотивовано тим, що суд першої інстанції прийняв до уваги як вимогу про сплату боргу надісланий позивачем відповідачу за поштовою квитанцією № 7905 від 13.09.2005 акт взаємної звірки розрахунків; оскільки інших доказів про направлення вимоги щодо сплати боргу позивачем не надано, право вимоги у нього не настало.   

          Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, ТОВ “Главмаш” звернулося з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, прийняти нове рішення, яким  залишити рішення господарського суду Донецької області від 21.03.2006 у справі № 25/42 без змін. На обґрунтування мотивів касаційної скарги зроблено посилання на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права  та порушення норм процесуального права.

         У відзиві на касаційну скаргу  ВАТ “Єнакієвський металургійний завод”, зазначило прохання залишити постанову Донецького апеляційного господарського суду від 24.05.2006 без змін, а касаційну скаргу ВАТ “Главмаш” –без задоволення.

 

         Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним задовольнити касаційну скаргу частково з наступних підстав.

        Як встановлено судами попередньої інстанції, 03.10.2003 ТОВ “Главмаш” згідно рахунка-фактури № 44 поставив на адресу ВАТ “Єнакієвський металургійний завод” товар на загальну суму 23 462,40 грн., що підтверджується видатковою накладною № 350 від 02.10.2003 та довіреністю на отримання матеріальних цінностей серії ЯЖП № 535949 від 03.10.2003. Отриманий товар сплачено ВАТ “Єнакієвський металургійний завод” частково в сумі 4000 грн.

        Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За змістом частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

        Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції та роблячи висновок про відсутність підстав для задоволення позову, суд апеляційної інстанції виходив з ненадання позивачем доказів надсилання вимоги про сплату відповідачем вартості отриманого за накладною № 350 від 02.10.2003 товару. При цьому виходив з того, що наданий в апеляційну інстанцію оригінал квитанції від 13.09.2005 разом з описом вкладення у цінний лист не може бути доказом надіслання вимоги, оскільки чек та опис вкладення свідчать про те, що 13.09.2005 на адресу відповідача був направлений тільки акт звірки.

       Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 10.05.2006 зобов’язано позивача надати докази направлення листа-вимоги стосовно сплати боргу з вказівкою конкретної дати та письмові пояснення.

       На виконання вимог цієї ухвали ТОВ “Главмаш” надало як доказ направлення вимоги-лист від 28.10.2005, опис-вкладення відділення поштового зв’язку “Укрпошта” Харків –68, фіскальний чек від 28.10.2005 (арк. с. 160, 161), які судом апеляційної інстанції не прийнято до уваги, оскільки з опису-вкладення вбачається, що направлено лист –вимогу без номеру, дати та змісту вимоги, а в поштовій квитанції не вказано, на який саме завод направлена вимога.

        Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судове рішення” від 29.12.1976 № 11 обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені  обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини  і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо надані сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов’язаний згідно статті 38 ГПК України витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх у часті у справі  документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.

У відповідності зі статтею 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З’ясування судом питання, на яку саме адресу (відповідача чи іншого заводу) було направлено позивачем 28.10.2005 листа-вимогу мало суттєве значення для підтвердження характеру відносин, що склалися між сторонами.    

 

Відтак, постановлені у справі судові рішення не можна вважати законними і обґрунтованими, а тому вони підлягають скасуванню, а справа –передачі на новий розгляд.

        При новому розгляді справи господарському суду першої інстанції слід врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати та перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.         

          

        Керуючись ст. ст. 1115, 1119 –11111  Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

  Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальність “Главмаш”  задовольнити частково.

Рішення господарського суду Донецької області від 21.03.2006 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 24.05.2006 у справі № 25/42 скасувати.

Справу № 25/42 направити на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

Головуючий          В.Карабань

Судді:          Л.Ковтонюк

В.Чабан