ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
04 жовтня 2006 р. |
№ 23/447 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
|
головуючого: |
Полякова Б.М. |
|
суддів: |
Катеринчук Л.Й. Разводової С.С. |
|
розглянувши касаційне подання |
Військової прокуратури Вінницького гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України в особі військової частини А 3641 |
|
на ухвалу та постанову |
господарського суду міста Києва від 13.04.06 Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2006 |
|
|
у справі господарського суду |
№ 23/447 міста Києва |
|
за заявою |
Акціонерного товариства “1-й експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт” |
|
до |
Відкритого акціонерного товариства “Київенергобуд” |
|
про |
визнання банкрутом |
в судовому засіданні взяли участь представники :
|
від заявника |
не з'явився |
|
від кредитора від боржника |
не з'явився ОСОБА_1, ліквідатор; ОСОБА_2, дов. від 01.07.2006 |
В С Т А Н О В И В :
Ухвалою Арбітражного суду міста Києва від 01.09.2000 порушено провадження у справі № 23/447 про банкрутство за заявою Акціонерного товариства “1-й експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт” до ВАТ “Київенергобуд”.
Оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство ВАТ “Київенергобуд” здійснено 07.12.2000 № 226(2473) в офіційному друкованому органі -газета “Голос України”.
Ухвалою Арбітражного суду міста Києва від 18.06.2001 провадження зі справи зупинено на підставі п. 1 ст. 79 АПК України, у зв'язку з порушенням кримінальної справи за фактами розкрадання державного майна в особливо великих розмірах посадовими особами ВАТ “Київенергобуд” (постанова Прокуратури м. Києва від 25.04.2001).
Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.07.2005 провадження зі справи поновлено.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.04.2006 зі справи Військовій частині А 1206 у заяві про визнання кредитором на суму 1 903 287,88 грн. відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою суду першої інстанції від 13.04.2006 зі справи № 23/447, Військова прокуратура Вінницького гарнізону звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційним поданням, в якій просить: відновити строк апеляційного оскарження; скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 13.04.2006 зі справи про визнання банкрутом ВАТ “Київенергобуд” в частині відмови Військовій частині А3641 як правонаступника військової частини А 1206 у визнанні кредиторських вимог до боржника на суму 1 903 287, 88 грн.; включити кредиторські вимоги Військової частини А3641, як правонаступника Військової частини А 1206 до реєстру вимог кредиторів боржника на суму 1 903 287, 88 грн.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2006 апеляційне подання Військової прокуратури Вінницького гарнізону в інтересах Міністерства оборони в особі військової частини А 3641 залишено без задоволення, ухвалу господарського суду міста Києва від 13.04.2006 зі справи № 23/447 -без змін.
Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції від 14.06.2006, Військова прокуратура Вінницького гарнізону звернулася до Вищого господарського суду України з касаційним поданням, в якому просить: скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 13.04.2006 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2006 зі справи та прийняти нове рішення, яким включити вимоги Військової частини А3641, як правонаступника Військової частини А 1206, до реєстру вимог кредиторів боржника на суму 1 903 287,88 грн. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. ст 512, 515, 517 ЦК України, закону України “Про обіг векселів в Україні”, ст. 43 ГПК, скаржник вважає відмову апеляційної інстанції безпідставною у визнанні його кредиторських вимог.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку ухвалу господарського суду та постанову апеляційної інстанції на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення касаційного подання, виходячи з наступного.
Приписами ст. 509 Цивільного кодексу України (далі -ЦК) встановлено, що зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною першої ст. 512 ЦК визначено, що однією з підстав заміни кредитора у зобов'язанні іншою особою є правонаступництво, при якому право вимоги за зобов'язаннями передається новому кредиторові (ст.513 ЦК).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК).
Згідно п. 1 ст. 517 ЦК первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Відповідно до ст.3 Закону України “Про Збройні Сили України” встановлено, що Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.
Ст. 1 Закону України “Про правовий режим майна у Збройних Силах України” визначено, що військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України. Міністерство оборони України здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, в тому числі у разі їх розформування (ст. 2 Закону).
Ст. 3 Закону встановлено, що військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління (з урахуванням особливостей, передбачених частиною другою цієї статті). З моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна.
Системний аналіз наведених норм права дозволяє зробити висновок, що чинним законодавством правонаступництво зобов'язань майна Збройних Сил України визначається відповідно до рішення уповноваженого органу (міністерства Збройних сил України) та не пов'язується з складенням передавальних балансів між військовими частинами внаслідок їх реорганізації.
Як вбачається з матеріалів справи, 28.12.2000 Військова частина А 1206, звернулася, до суду з грошовими вимогами до боржника -ВАТ “Київенергобуд” у сумі 2 181 620,37грн., які ґрунтувалися на трьохсторонньому договорі від 10.04.1997 № 9/1-7-5и про інвестування засобів будівництва, укладеному Військовою частиною А 1206, Виробничим об'єднанням “Чорнобильська АЕС” та ВАТ “Київенергобуд”, а також додатковими угодами від 28.10.1997 № 1, від 22.05.1998 № 2, від 22.05.1998 № 3, від 28.03.2000 № 4, від 18.09.2000 № 5, від 26.03.2002 № 6.
До господарського суду міста Києва 28.03.2006 подано уточнений реєстр вимог кредиторів, до якого включені грошові вимоги Військової частини № 1206 на суму 2 181 620,37 грн. до боржника, що заявлені у місячний термін після публікації оголошення про порушення провадження зі справи про банкрутство ВАТ “Київенергобуд” (том 7 а.с.33-35).
Клопотанням 16.06.2006 Військова частина А №3641 просить внести зміни до реєстру грошових вимог боржника та замінити кредитора Військову частину №1206 його правонаступником -Військовою частиною А №3641 (том 6 а.с.40).
Листом № 48 (вхідний суду 28.03.2006, том 6 а.с.98) голова правління боржника в особі розпорядника майна відмовив у заміні кредитора правонаступником, мотивуючи відсутністю передавального балансу між військовими частинами.
Суд першої інстанції прийняв рішення не по суті клопотання про заміну кредитора правонаступником (том 7 а.с.51), а про відмову у визнанні кредиторських вимог Військової частини №1206, в той час як зазначені вимоги були безспірно визнані розпорядником та включені до реєстру вимог кредиторів, що є порушенням статей 14, 15 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, позаяк жоден кредитор не оспорював визнання та включення до реєстру вимог кредиторів Військової частини №1206 .
Апеляційний суд погодився з висновками місцевого суду про відсутність правових підстав для заміни кредитора в реєстрі вимог кредиторів, не прийняв до уваги додаткові докази на обґрунтування грошових вимог кредитора -копії векселів, що стали підставою грошових зобов'язань та погодився з висновками місцевого суду про необхідність складення передавального балансу між військовими частинами на обґрунтування правонаступництва зобов'язань по предмету спору.
Матеріалами справи підтверджується розформування військової частини А №1206 згідно Директиви Міністра оборони України №115/1/0159 від 07.07.1996 (том 7, а.с.12) та визначення правонаступника військової частини А №1206 з питань виконання договірних зобов'язань -військової частини А №3641 згідно Наказу Головнокомандувача Повітряних Сил Збройних Сил України №137 від 29.04.2005(том 7 а.с.9, 13).
Судами не дано оцінки наведеним доказам відповідно до приписів статей 1, 3 Закону України “Про правовий режим майна у Збройних Силах України”. Зазначені фактичні дані стосуються обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору між кредитором та боржником у справі.
Згідно з частиною другою статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Ухвала суду про визнання (відхилення) грошових вимог кредитора у справі про банкрутство є за своєю правовою природою судовим рішенням, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні (Постанова Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 №11 із змінами на даний час).
За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про невідповідність судових актів у справі нормам матеріального та процесуального права, їх часткове скасування та направлення на новий судовий розгляд грошових вимог кредитора Військової частини А № 3641.
Під час нового розгляду справи суду необхідно всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, і, залежно від встановлених обставин, вирішити спір відповідно до законодавства.
Керуючись статтями 1119 -11112 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційне подання Військової прокуратури Вінницького гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України в особі військової частини А 3641 зі справи № 23/447 задовольнити.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2006 та ухвалу господарського суду міста Києва від 13.04.2006 скасувати в частині розгляду грошових вимог кредитора Військова частина А 3641.
Справу направити для розгляду грошових вимог кредитора Військова частина А 3641 до господарського суду міста Києва.
Головуючий Б. Поляков
Судді Л. Катеринчук
С. Разводова