Справа № 2-395/11

УХВАЛА

про призначення судово-медичної експертизи

"15" червня 2011 р.                                                                Личаківський районний суд м. Львова

в складі головуючого -                               судді          Мармаша В.Я.,

при секретарі -                                        Магеровській Ю.Я.,

з участю позивача -                                        ОСОБА_1

представника відповідача -                              Веселівський А.І.

третіх осіб -                                                   ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5

представника третіх осіб -                              ОСОБА_6

представника третьої особи ГУОЗ ЛОДА-Панчука Ю.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Львова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівської обласної клінічної лікарні, третіх осіб: Головного управління охорони здоров’я Львівської обласної державної адміністрації, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди, завданої неналежним наданням медичної допомоги, -

встановив:

          Позивач звернувся до суду із позовом до відповідача про відшкодування моральної шкоди, завданої неналежним наданням йому медичної допомоги, а саме: діями працівників ЛОКЛ –лікарів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, просив стягнути із ЛОКЛ відшкодування моральної шкоди в розмірі 100000 грн.

          У судовому засіданні позивач заявив клопотання про призначення у справі судово-медичної експертизи, запропонувавши при цьому власні питання для постановки перед експертами. При цьому просив доручити проведення експертизи експертам Львівського обласного бюро судово-медичної експертизи, підстав не довіряти яким немає. Треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та їх представник ОСОБА_6 не заперечили проти задоволення заявленого клопотання, запропонувавши власні питання для вирішення експерту, проти доручення проведення судово-медичної експертизи експертам Львівського обласного бюро судово-медичної експертизи МОЗ України не заперечили. Представник відповідача Веселівський А.І. та представник третьої особи ГУОЗ ЛОДА Панчук Ю.Г. не заперечили проти призначення у справі судово-медичної експертизи.

Виходячи із вищенаведеного, враховуючи, що для вирішення даної справи необхідні спеціальні знання у галузі медицини, вважаю, що у справі слід призначити судово-медичну експертизу для визначення правомірності дій лікуючих лікарів при наданні медичної допомоги ОСОБА_1 На вирішення експертів слід поставити питання, заявлені у клопотанні позивача та у клопотанні представника третіх осіб ОСОБА_6 Проведення експертизи слід доручити експертам Львівського обласного бюро судово-медичної експертизи МОЗ України.

Крім того, слід роз’яснити сторонам положення ч.1 ст. 146 ЦПК України, відповідно до яких у разі ухилення особи, яка бере участь у справі, від подання експертам необхідних матеріалів, документів, або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з’ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні

Керуючись ст.143-144, 210 ЦПК України,-

ухвалив:

          Призначити у справі судово-медичну експертизу, проведення якої доручити експертам Львівського обласного бюро судово-медичної експертизи МОЗ України та поставити перед ними запитання, запропоновані для вирішення позивачем ОСОБА_1:

1.          Чому перед протезуванням 12.05.2007р. не було проведено спеціалістами, урологами західного регіону аналіз ін’єкції невідомої для них речовини в кавернозному тілі статевого члена та підшкірно? Можливо, після даного аналізу було б недоцільно проводити повторне протезування, а залишити праве кавернозне тіло статевого члена?

2.          Чому після індивідуальної перев’язки лікаря ОСОБА_4 17.05.2007р. ввечері у ОСОБА_1 піднялася температура, почалася печія в місці перев’язки статевого члена та інтенсивне гниття шкіри у верхній частині статевого члена у подальшому? Яку бактерію заніс ОСОБА_1 лікар ОСОБА_4?

3.          Чи могло приживлення штучної шкіри на дану рану лікарем ОСОБА_4 загоїти її? Можливо, доцільніше було застосувати відповідні антибіотики?

4.          Що змусило лікаря ОСОБА_4 15.06.2007р. проводити ОСОБА_1 операцію, не будучи хірургом, щоб вставити дренаж для евакуації гною, якого на той час не було у кавернозному тілі статевого члена, тоді як ОСОБА_1 згідно історії хвороби виписали 29.05.2007р. в задовільному стані без гною та хлорвінілових трубок в кавернозному тілі статевого члена?

5.          Чому 16.06.2007р. після імплантації лікарем ОСОБА_4 ОСОБА_1 хлорвінілових трубок в праве кавернозне тіло статевого члена відбулась така різка реакція організму не сприйняття цих трубок: висока температура, різкі болі опухлість місця розрізу (доказом присутності джерела інфекції є голограма УЗД від 23.06.2007р.)?

6.          Чому заввідділом урології ЛОКЛ ОСОБА_5 та інші фахівці західного регіону на знімках УЗД від 23.06.2007р. не побачили дві хлорвінілові трубки поруч із протезом як джерела інфекції, а наполягали на видаленні протезів? Чи після другої операції протезування 15.11.2007р. лікар ОСОБА_4 під час перев’язки 20.11.2007р. інфікував ОСОБА_1 стафілококом Aypec 105?

7.          Чому ОСОБА_1 не проводилось лікування від стафілокока Aypec 105, а лікар ОСОБА_4 пропонував провести повторне видалення протезу, після чого 11.12.2007р. його було виписано зі стаціонару з гноєм, стан задовільний?

8.          Які причини подальшого дискомфорту при ходьбі, гниття верхньої частини статевого члена до моменту звернення ОСОБА_1 12.02.2008р. в лікувальну установу Мікробінформ, де йому за результатами бактеріологічного дослідження було підібране ефективне лікування до даного виду бактерій?

та  запитання, запропоновані для вирішення представником третіх осіб ОСОБА_6:

9.          Чи могла вплинути ін’єкція невідомої жироподібної (желеподібної) речовини ОСОБА_1 у 1990-ті роки в статевий член на ішемію тканин, погане заживлення та інфікування рани після ендофалопротезування у 2007 році?

10.          Чи погіршення заживлення післяопераційної рани після ендофалопротезування у 2007 році протягом тривалого часу могло призвести до додаткового інфікування тканин статевого члена та прогресування інфекції?

11.          Чи обов'язкове видалення протезу в хірургічній та урологічній практиці після лікування післяопераційної рани та наявності гнійних виділень, якщо консервативне промивання антисептиком не призводить до покращення?

12.          Чи практикується в хірургічній та урологічній практиці дренування ран через контрапертуру та трубковий дренаж при її інфікуванні, наявності серозних та гнійних виділень?

13.          Чи можливе, згідно наказу МОЗ №431 та рекомендацій Європейської асоціації урологів, повторне встановлення ендофалопротезу після заживлення післяопераційної рани та обробки фалопротезу антибіотиком і уроантисептиком?

14.          Чи могла умовно-патогенна флора призвести до інфікування післяопераційної рани ОСОБА_1, враховуючи її погане заживлення протягом тривалого часу?

15.          Чи підписував ОСОБА_1 інформовану згоду на всі проведені операції?

16.          Чи написав ОСОБА_1 в історії хвороби власноручне прохання виконати йому повторне ендофалопротезування, усвідомлюючи високий ризик інфікування післяопераційної рани?

17.          Чи застосовував лікар ОСОБА_4 експериментальні речовини при санації післяопераційної рани ОСОБА_1, або ті, що могли б «гель перетворити в гній»?

18.          Чи обов'язковим було видалення гелевих патьоків над лоно та між оболонками яєчок після інфікування у гр. ОСОБА_1?

19.          Чи була необхідною тривала антибіотико профілактика та антибактеріальна терапія після оперативних втручань ОСОБА_1, враховуючи попередню наявність гелю, можливе його інфікування, iшемізацію ним тканин?

20.          Чи узгоджувалась тактика лікування на всіх етапах консилярно, та у спільних оглядах з професорами кафедри та заввідділом?

21.          Чи відповідала тактика лікування існуючим протоколам МОЗ України (наказ № 431 МОЗ України)?

22.          Чи обов'язково підписувати інформовану згоду пацієнта при виконанні кожної перев'язки в хірургії та урології?

23.          Чи мав право лікар-уролог, лікар-сексопатолог ОСОБА_4 відмовити у перев'язці ОСОБА_1, якщо він її вимагав від лікаря?

          Попередити експертів Львівського обласного бюро судово-медичної експертизи МОЗ України про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384, 385 КК України.

          У розпорядження експертів надати цивільну справу № 2-3557/10 та необхідну медичну документацію.

          Провадження у справі зупинити на час проведення експертизи.

          Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Львівської області в порядку і строки передбачені ст.ст. 294,296 ЦПК України.

          Суддя                                                                                             Мармаш В.Я.