Справа № 22ас/24 91                     Головуючий у 1 інстанції: Білоусенко І.В.

Категорія - 26                                                Доповідач: Павицька Т.М.

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

14 липня 2006 року Апеляційний суд Житомирської області в складі :

головуючого судді Павицької Т.М. суддів Ракаловича В.М., Широкової Л.В. при секретарі Калинець Т.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Обласного центру по нарахуванню та виплаті пенсій та допомог Головного управління праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації, Управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі Житомирської області про стягнення невиплачених коштів, передбачених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі Житомирській області на рішення Овруцького районного суду Житомирської області від ЗО листопада 2005 року, -

встановив :

Позивачка звернулася до суду із позовною заявою і просила стягнути на її користь з відповідачів заборгованість по виплатах, передбачених ст.ст.37,39,51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в сумі 19196,28 грн.

Рішенням Овруцького районного суду від ЗО листопада 2005 року позов задоволено. Стягнуто з Управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення в сумі 14570 грн. та додаткову пенсію в сумі 64 9,98 грн. Стягнуто з Обласного центру по нарахуванню та виплаті пенсій та допомог Головного управління праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 компенсації громадянам, які проживають на території радіоактивного забруднення в зв'язку з обмеженням продуктів харчування в сумі 2914 грн.

В апеляційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі просить скасувати рішення суду та направити справу на новий розгляд. Посилається на те, що постанова постановлена з порушенням норм матеріального права. Зокрема, порядок застосування Закону визначається постановою Кабінету Міністрів України, рішення якого є обов'язковим для виконання.

Фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок державного бюджету, використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне  страхування» заборонено.

Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому  задоволенню,

Позивачка є потерпілою внаслідок аварії на ЧАЕС 2 категорії та має право на пільги та компенсації, встановлені Законом "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що виплата позивачці коштів, передбачених ст.ст.37,39,51 Закону у розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 суперечить Закону.

Проте з таким висновком погодитись неможливо.

Відповідно до статті 62 зазначеного Закону, його застосування проводиться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади.

Отже спірні правовідносини крім Закону регулюються постановами Кабінету Міністрів України.

Фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону здійснюється за рахунок Державного бюджету (ст.63 Закону). Статтею 95 Конституції України, якою встановлено, що будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків визначаються виключно законом про Державний бюджет України.

Зазначені норми узгоджуються із ст.87 Бюджетного кодексу України, якою передбачено, що видатки на державні програми з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, здійснюються в порядку і в межах обсягів призначень, передбачених в Державному бюджеті України на відповідні бюджетні програми.

Таким чином фінансування вказаних програм провадиться через органи Державного казначейства у встановленому КМУ України порядку в межах наявних фінансових ресурсів, затверджених Законом України „Про державний бюджет України" на відповідний рік.

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 відповідно до Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої Верховною Радою від 11.10.1995 року, визначені розміри виплат, передбачених зазначеним Законом. Виплати зазначених коштів позивачці за 2002-2005 роки проводились у розмірах, визначених названою Постановою.

Враховуючи викладене, підстав для задоволення позову не було. На підставі наведеного, коли судом 1 інстанції неправильно застосовано матеріальний закон, рішення підлягає скасуванню, по справі можливо ухвалити нову постанову  про відмову в позові.

Керуючись ст.62 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ст.ст.198,202, 205,207 КАС України, суд -

постановив :

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі Житомирській області задовольнити частково. Рішення Овруцького районного суду від ЗО листопада 2005 року скасувати, ухваливши нову постанову.

Відмовити в позові ОСОБА_1 до Обласного центру по нарахуванню та виплаті пенсій та допомог Головного управління праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації, Управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі Житомирської області про стягнення невиплачених коштів, передбачених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за безпідставністю.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого Адміністративного Суду України протягом одного місяця після набрання законної сили.