Справа № 194/740/24

Провадження № 1-кп/188/260/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2024 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді                    ОСОБА_1

при секретарі                            ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Петропавлівка Дніпропетровської області кримінальне провадження № 12024041400000152 від 28.03.2024р. відносно ОСОБА_3 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, -

за участю прокурора: ОСОБА_4

за участю захисника в режимі відеоконференції: ОСОБА_5

за участю обвинуваченого: ОСОБА_3  

                                                     ВСТАНОВИВ:

     В провадженні Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області перебуває обвинувальний акт № 12024041400000152 від 28.03.2024р. відносно ОСОБА_3 за  ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

      В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 з визначенням застави, посилаючись на те, що існують ризики, які передбачені ст. 177 КПК України. На сьогоднішній день вказані ризики не зникли і не зменшились, отже продовжують існувати, в зв`язку з чим прокурор просить задовольнити клопотання, яке мотивоване тим, що ОСОБА_3 раніше був неодноразово судимий за скоєння корисливих кримінальних правопорушень, за що відбував реальне покарання в місцях позбавлення волі, за що має не зняту та непогашену у встановленому законом порядку судимість, належних висновків не зробив, на шлях виправлення не став, усвідомлюючи значення своїх дій, продовжив свою злочинну діяльність, що може вказувати на бажання обвинуваченого уникнути таке покарання шляхом переховування від правосуддя. Крім того, обвинувачений ОСОБА_3 не працює, на його утриманні ніхто не перебуває, сталих соціальних зв`язків немає. Вказані дії обвинуваченого можуть вказувати на те, що він, перебуваючи на волі, може продовжувати вчиняти кримінальні правопорушення та переховуватись від суду і не бажає ставати на шлях виправлення. 

      Обвинувачений ОСОБА_3 просив відмовити у задоволенні клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, замінивши його на домашній арешт, в зв`язку з тим, що він не має наміру переховуватись від суду, вважає також, що його тримають під вартою безпідставно, оскільки він не вчиняв жодного злочину.

    Захисник ОСОБА_5 також заперечував проти задоволення клопотання прокурора, просив застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, посилаючись на ті обставини, що обвинувачений не має наміру переховуватись від суду, спілкуватись зі свідками та потерпілими та вчиняти інше кримінальне правопорушення, а також ті обставини, що вина обвинуваченого жодним чином не доведена. 

    Згідно ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

    Відповідно до п. 3 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку чи звільнення від судового розгляду. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду.

       Продовжуючи строк тримання під вартою, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

       Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

     Вирішуючи питання про продовження ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд вважає клопотання прокурора обґрунтованим, та таким, що підлягає задоволенню.  

     Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

    1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

    2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

   3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

     4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

     5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

   Частина 2 ст. 177 КПК України зазначає, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

    Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:

     1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

     2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;

     3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого;

     4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;

    5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;

   6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;

   7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;

   8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;

   9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;

  10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;

  11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;

   12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

    Продовжуючи обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, суд виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, а саме: запобігання спробам обвинуваченого переховуватися від суду, чим перешкоджати здійсненню провадження у справі, продовжити вчиняти інші кримінальні правопорушення.    

       Розглядаючи доведеність наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, судом враховуються обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а саме те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від п`яти до восьми років, у зв`язку з чим, розуміючи тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винним у вчиненні інкримінованого йому злочину та з огляду на обставини вчинення ним інкримінованого злочину, останній може переховуватись від суду з метою уникнення покарання.

        Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання від 5 до 8 років позбавлення волі, що є вагомим психологічним фактором, який може сприяти переховуванню обвинуваченого від суду, суд вважає, що до цього часу наявні ризики переховування обвинуваченого від суду, вчинення іншого кримінального правопорушення, тому інші більш м`які запобіжні заходи не здатні забезпечити належної поведінки обвинуваченого.    

       Стороною захисту не надані будь-які докази щодо доцільності обрання більш м`якого застосування запобіжного заходу.

         Також судом враховано, що обвинувачений ОСОБА_3 фактично не має сталих соціальних зв`язків, жодного джерела доходу, не одружений, не працює та ніде не навчається, раніше неодноразово судимий за скоєння корисливих злочинів, за що відбував реальне покарання в місцях позбавлення волі, висновків не зробив, на шлях виправлення не став, що підтверджує ризик переховування від суду.

         Крім того судом береться до уваги, що у контексті практики ЄСПЛ ризик втечі підозрюваного, обвинуваченого оцінюється не лише на основі суворості можливого вироку, а має досліджуватися з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі, або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних  з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.   

    Заслухавши доводи захисника щодо необґрунтованості клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,  суд вважає їх такими, що не є переконливими при розгляді вказаного клопотання.

      Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, визначених ст. 177 КПК України, для застосування обвинуваченому менш суворого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.

      З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою підлягає продовженню на термін, який не може перевищувати 60 (шістдесят) днів.

      Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

     Згідно ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

     Таким чином, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_3 необхідно визначити заставу, як альтернативний запобіжний захід, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242 240, 00 грн., який на цьому етапі кримінального провадження буде достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та запобігання спробам вчинити дії, передбачені п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

       Крім того, на думку суду, такий розмір застави є справедливим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів в даному кримінальному провадженні та не порушує права обвинуваченого ОСОБА_3 . 

        На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177,182-183, 331, 369, 372 КПК України,  суд, -        

                                                    УХВАЛИВ:

    Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою – задовольнити.

     Продовжити запобіжний захід ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою по кримінальному провадженню № 12024041400000152 від 28.03.2024р. строком на 60 (шістдесят) днів з 15:30 год. 10.12.2024 року до 15:30 год. 07.02.2025 року включно. 

       Встановити заставу у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) грн. 00 коп.

       Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у вказаному розмірі протягом дії ухвали.

     При внесенні визначеної судом суми застави, обвинувачений підлягає звільненню з-під варти.

   У разі внесення застави на обвинуваченого ОСОБА_3 покласти такі обов`язки:

- прибувати за першою вимогою до суду;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або роботи;

- утримуватися від спілкування зі свідками та потерпілими у кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

      З моменту звільнення з-під варти у разі внесення застави, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

      Роз`яснити обвинуваченому, що у разі якщо він не з`явиться за викликом до суду з неповажних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або порушить інші покладені на нього судом обов`язки застава звертається в дохід держави. 

      Копію ухвали направити прокурору та Дніпропетровському УВП № 4 м. Дніпро.

      Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області протягом п`яти днів з дня її оголошення.   

Суддя ОСОБА_1