ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

                                                                РІШЕННЯ

                                                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" грудня 2024 р.                                                                 справа № 300/5540/24

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Боршовського Т.І., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості № UA206050/2024/000020/1 від 24.04.2024 та картки відмови в прийнятті митної декларації № UA206050/2024/000133, -

        Виклад позицій сторін. Процесуальні дії та рішення суду:

ОСОБА_2 в інтересах фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі – позивач, ФОП ОСОБА_1 ) 15.07.2024 звернулася до суду з адміністративним позовом до Івано-Франківської митниці Державної митної служби України (далі – відповідач), в якому просить суд: визнати протиправними та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № UA206050/2024/000020/1 від 24.04.2024 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA206050/2024/000133.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем протиправно, в порушення норм статті 57 Митного кодексу України та за наявності усіх документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару: сідловий тягач марки “SCANIA”, модель “R450”, номер кузова – НОМЕР_1 , тип двигуна – дизель, бувший у вжитку, календарний рік виготовлення – 2017, модельний рік виготовлення - 2017, та обраний метод його визначення, а саме основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), здійснено визначення митної вартості товару, який ввозиться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за другорядним методом (резервним), внаслідок чого прийнято оскаржувані картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA206050/2024/000133 та рішення про коригування митної вартості товарів за № UA206050/2024/000020/1 від 24.04.2024.

Представник позивача стверджує, що на підставі зовнішньоекономічного договору № 12/02 від 12.02.2024 оплатив нерезиденту повну вартість товару, що підтверджується банківським платіжним документом № 25 від 21.03.2024 та рахунком-фактурою № 62951 від 21.02.2024. При перетині кордону України і декларуванні, визначив митну вартість транспортного засобу за ціною договору (контракту) 12000 Євро. На переконання представника позивача, відповідач безпідставно поставив під сумнів подані товаросупровідні документи, що підтверджують вартість товару, і необґрунтовано витребував додаткові документи. Відтак, вважає, що застосування резервного методу для визначенні митної вартості товару є протиправним, а збільшення такої вартості з 12000 Євро до 21500 Євро порушує права позивача, оскільки покладає на нього додатковий фінансовий тягар у вигляді доплати митних платежів. Представник позивача просить суд визнати протиправними та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації та рішення про коригування митної вартості товарів.

Ухвалою суду від 22.07.2024 позовну заяву залишено без руху у зв`язку з невідповідністю вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України та надано строк для усунення недоліків. Позивач у вказаний в ухвалі строк усунув недоліки.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.07.2024 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

06.08.2024 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшов відзив Івано-Франківської митниці від 06.08.2024 за № 7.21-10/10/8.19/306 на позовну заяву. У відзиві представник відповідача зазначив, що під час митного оформлення позивачем товару: сідловий тягач марки “SCANIA”, модель “R450”, номер кузова – НОМЕР_1 , тип двигуна – дизель, бувший у вжитку, календарний рік виготовлення – 2017, модельний рік виготовлення - 2017 випуску, декларантом заявлено фактурну вартість 12000 Євро по 42,31 грн., що склала 507741,60 грн., як складову митної вартості заявлено транспортування та страхування товару в розмірі 47963,00 грн., всього митна вартість становила 555677,60 грн., відповідно до графи 12 митної декларації. Під час аналізу поданих декларантом до митного оформлення документів, митним органом виявлено суттєві розбіжності, які свідчать про порушення статті 53 МК України. Представник відповідача зазначив, що згідно пункту 4.1 зовнішньоекономічного договору (контракту) №12/02 від 12.02.2024, який складений між S-Trucks B.V. (Нідерланди) та ОСОБА_1 , оплата за даним контрактом здійснюється на рахунок продавця згідно з проформою-інвойсом. Одночасно із поданням митної декларації, декларантом подано платіжний документ, що не містить посилання на проформу-інвойс та будь-яких даних про товар придбаний позивачем. В пункті 2.1. контракту зазначено, що орієнтовна загальна вартість становить 12000 Євро та складається з вартості всіх поставок за період дії контракту. Таким чином, із наданого декларантом платіжного документу та контракту неможливо ідентифікувати сідловий тягач марки “SCANIA”, номер кузова – НОМЕР_1 . Представник відповідача вважає, що ОСОБА_1 не надано платіжних документів, які б підтвердили оплату за придбаний транспортний засіб, тобто фактично відсутні вартісні основи для розрахунку митної вартості в митному органі. Крім того, представник відповідача зазначив, що під час здійснення митного оформлення позивач вказав, як складову митної вартості, транспортні витрати відповідно до документу від 22.04.2023 за № 22/04 «Калькуляція вартості транспортних витрат для перевезення сідельного тягача марки “SCANIA”, модель “R450”, номер шасі – НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 », де вказана вартість перевезення даного автомобіля в розмірі 47936,00 грн., згідно пункту 6 частини 2 статті 53 МК України. Однак у вказаній калькуляції допущено неточну інформацію, у зв`язку з чим такий документ митним органом не взято до уваги. Зокрема, в графі розхід палива на 1 км зазначено 0,3 л/км, проте згідно технічної характеристики розхід палива в автомобілі марки “SCANIA”, модель “R450” складає 23,25 л на 100 км., що в розрахунку на 1 км складає 0,24 л/км. Також ціна палива в згаданій калькуляції зазначена в розмірі 62,0 грн., хоча станом на 22.04.2023, згідно даних Інтернет ресурсу вартість 1 л дизпалива складає в межах 46,03-47,04 грн. У вказаній калькуляції зазначено наступні витрати, зокрема, амортизація автомобіля в розмірі 3313,15 грн., утримання та обслуговування автомобіля в  розмірі 2003,30 грн. За вказаних обставин, на думку представника відповідача, спірні картку відмови та рішення про коригування митної вартості відповідачем прийняті відповідно до приписів митного закону. Окрім цього, представник відповідача заперечив щодо стягнення з відповідача витрат на послуги з перекладу в розмірі 2740,00 грн. Представник відповідача просив суд відмовити в задоволенні позову  (а.с. 57-91).

12.08.2024 на адресу суду надійшла відповідь від 12.08.2024 представника позивача Дрогомирецького І.М. на відзив. Представник позивача заперечив проти доводів відповідача викладених у відзиві на позовну заяву та вказує на їх безпідставність з огляду на наступні обставини. Так, позивачем були надані для декларування всі наявні в нього документи і ФОП ОСОБА_1 не мав можливості надати будь які інші документи по причині їх неіснування. Для декларування були подані всі документи, які відображають повну інформацію про товар та дають можливість виконати відповідачем всі покладені на нього обов`язки. Представник позивача вважає безпідставними посилання представника відповідача на раніше визначену митну вартість іншого вантажного автомобіля, яку взято за основу для коригування вартості згідно зі спірним рішенням. Відповідач не здійснив повне порівняння характеристик товарів, що вплинуло на обґрунтованість взяття ним до уваги іншого автомобіля. Так, відповідачем здійснювалося порівняння технічних характеристик, стану автомобіля, сезонності коливань ринку, країну походженні та інші фактори які мають істотне значення для ціни товару. Вказані відповідачем відомості, щодо митної вартості іншого автомобіля є інформативними і не можуть бути повністю достовірними, оскільки митна вартість транспортних засобів залежить від марки, технічних характеристик, комплектації транспортного засобу, ознак, що характеризують ступінь зносу, пошкоджень, дефектів. Для її визначення є обов`язковим залучення відповідного спеціалізованого підрозділу. Окрім цього, наявність в базах митного органу інформації про те, що ідентичні або подібні товари розмитнено у попередні періоди за вищою митною вартістю, не може бути підставою для відмови у прийнятті заявленої декларантом митної вартості за ціною контракту, за відсутності інших законних підстав для витребування додаткових документів. Представник позивача просив суд задовольнити позовну заяву в повному обсязі (а.с. 92-98).

05.11.2024 через підсистему “Електронний суд” від представника позивача надійшло клопотання від 05.11.2024 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, в якому просить суд стягнути з Івано-Франківської митниці Державної митної служби на користь ФОП ОСОБА_1 понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20000 грн.

08.11.2024 через підсистему “Електронний суд” відповідач подав до суду заперечення від 08.11.2024 на клопотання про відшкодування судових витрат у справі. Представник відповідача вказав на те, що підготовка відповідних процесуальних документів не вимагала від представника позивача значного обсягу юридичної і технічної роботи, оскільки представник позивача був обізнаний у такій категорії справ та має в суді відкриті ідентичні провадження. Ця категорія справ не є складною, а підготовка позовної заяви не потребує значного проміжку часу. На думку представника позивача, особа має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Так, Івано-Франківська митниця вважає, що вартість витрат понесених на правову допомогу в розмірі 20000 грн. не є доведеною та співмірною із складністю цієї справи.

Обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

12.02.2024 ФОП ОСОБА_1 як покупець та Фірма “S-Trucks B.V.” (Королівство Нідерланди) як продавець уклали зовнішньоекономічний контракт № 12/02 (далі – Контракт), згідно пункту 1.1 якого покупець зобов`язувався прийняти і оплатити товари (автомобілі, причіпи, транспортні засоби, тощо) на умовах, що визначені в Інвойсах (згідно з Інкотермс-2020).

Відповідно до пункту 1.3 Контракту товари постачаються партіями. Асортимент, кількість, ціна та вартість кожної партії визначається Інвойсами, які є невідємною частиною даного Кнтракту.

Згідно з пунктом 2.1 Контракту орієнтовна загальна вартість цього Контракту становить 12000,00 Євро та складається з вартості всіх поставок за період дії даного Контракту.

Валютою Контракту є Євро (пункт 2.2 Контракту).

Відповідно до пункту 3.3 Контракту термін поставки не пізніше 30 днів з дати оплати за товар.

Згідно з пунктом 4.1 Контракту оплата за даним Контрактом здійснюється покупцем на рахунок продавця згідно з проформою-інвойсом. Форма оплати – безготівковий переказ грошових коштів покупцем на рахунок продавця в строк, що зазначений в Інвойсі. Стандартні умови оплати: 100% передоплата (а.с. 28-31).

21.02.2024 Фірма “S-Trucks B.V.” (Королівство Нідерланди) сформувала рахунок-фактуру за № 62951 на сідловий тягач марки “SCANIA”, модель “R450”, номер кузова – НОМЕР_1 , тип двигуна – дизель, бувший у вжитку, календарний рік виготовлення – 2017, модельний рік виготовлення - 2017 випуску, номерний знак 48-ВНН-5, ціна 12000,00 Євро (а.с. 18-19).

Так, на підставі вищевказаних Контракту та рахунку-фактури № FI25859 від 21.02.2024 ФОП ОСОБА_1 купив в Фірми “S-Trucks B.V.” (Королівство Нідерланди) сідловий тягач марки “SCANIA”, модель “R450”, номер кузова – НОМЕР_1 , тип двигуна – дизель, бувший у вжитку, календарний рік виготовлення – 2017, модельний рік виготовлення - 2017 випуску, номерний знак НОМЕР_2 .

23.04.2024 до відділу митного оформлення м/п «Прикарпаття» Івано-Франківської митниці декларантом митним брокером ТОВ «Адель Сервіс» ОСОБА_3 подано електронну митну декларацію № 24UA206050004434U6 від 23.04.2024, якою було задекларовано для митного оформлення товар, який ввозиться на територію України, а саме: сідловий тягач марки “SCANIA”, модель “R450”, номер кузова – НОМЕР_1 , тип двигуна – дизель, бувший у вжитку, календарний рік виготовлення – 2017, модельний рік виготовлення - 2017 випуску, номерний знак НОМЕР_2 (а.с. 62).

В зазначеній митній декларації декларант самостійно визначив митну вартість транспортного засобу за основним методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість автомобіля), а саме: рахунок-фактуру за № FI25859 від 21.02.2024, укладеного між ФОП ОСОБА_1 та Фірма “S-Trucks B.V.” (Королівство Нідерланди), за ціною 12000 Євро.

Також судом встановлено, та не заперечується сторонами, що декларантом одночасно із митною декларацією було надано відповідачу такі документи: Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) 62951 від 21.02.2024; Сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR1 (Movement certificate EUR1) AF 01183733 від 22.02.2024: Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 16.06.2016; Банківський платіжний документ, що стосується товару №35 від 21.03.2024; Калькуляція транспортних витрат №22/04 від 22.04.2024; Зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу товарів № 12/02 від 12.02.2024; Договір про надання послуг митного брокера №13/04/2023 від 13.04.2023; Інший некласифікований документ від 16.06.2016; Інший некласифікований документ від 23.04.2024; Копія митної декларації країни відправлення 24NL21HZ7H23NXSDA8 від 21.02.2024 (а.с. 18-34).

Івано-Франківською митницею розпочату процедуру консультацій із декларантом шляхом формування електронного повідомлення про необхідність надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару згідно з частиною другою статті 53 Митного кодексу України, а саме: банківські платіжні документи; висновки про вартісні характеристики, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями (а.с. 84-86).

На вказане електронне повідомлення декларант надіслав відповідачу повідомлення, в якому зазначив, що додаткові документи надаватися не будуть, просив прийняти рішення раніше десятиденного терміну (а.с. 81).

24.04.2024 відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів за № UA206050/2024/000020/1, згідно пункту 33 якого митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв`язку з неподанням декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частині третій статті 53 Митного кодексу України (висновок про вартісні характеристики, підготовлений спеціалізованою експертною організацією не надано). Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей у кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості - заявлена митна вартість даних товарів нижча від подібних і аналогічних товарів, митне оформлення яких здійснено раніше. Відповідно до частини другої та третьої статті 53 Митного кодексу України декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість буде визнана: банківські платіжні документи: висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Відповідно до вимог частини шостої статті 54 Митного кодексу України неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у третій статті 53 Митного кодексу України або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, є підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. Проведено консультації з декларантом згідно з статті 57 Митного кодексу України Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 Митного кодексу України) та методу 26 (ст.60 Митного кодексу України) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про угоди щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів, методу 2в (ст.62 Митного кодексу України) та методу 2г (ст.6З Митного кодексу України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості. Митна вартість буде визначена за резервним методом згідно ст. 64 Митного кодексу України від 13,03.2012 № 4495-VI розділ ІІІ. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала митна декларація від 11.03.2024 № 24UA408040002009U4, за якою здійснено митне оформлення подібного (аналогічного) тягача: Сідельний тягач, що використовувався, марки SCANIA, модель- R450, модельний рік випуску- 2016, календарний рік випуску- 2016, дата першої реєстрації- 14.12.2016, призначений для доріг загального користування, ідентифікаційний номер шасі-YS2R4X200G5443632, номер двигуна- NV, робочий об`єм циліндрів двигуна- 12742 CM3, потужність- 331 кВт, тип двигуна- дизельний, кількість місць включаючи водія- 2 колісна формула- 4x2. Виробник «SCANIA», Швеція. Визначена митна вартість - 21500 EUR (а.с. 14-15).

Відповідач, за результатами розгляду поданої електронної митної декларації № 24UA206050004434U6 від 24.04.2024, відмовив у митному оформленні (випуску) товарів відповідно до Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA206050/2024/000133 від 24.04.2024. Згідно вказаної Картки відмови причини відмови в прийнятті митної декларації, такі ж як і в пункті 33 рішення про коригування митної вартості товарів за №UA206050/2024/000020/1 від 24.04.2024 (а.с. 16-17).

24.04.2024 декларантом подано нову митну декларацію № 24UA206050004503U0, за якою вартість товару сформована за резервним методом на підставі відомостей рішення про коригування митної вартості товарів за № UA206050/2023/000020/1 від 24.04.2024 (а.с. 90).

Не погоджуючись із відмовою відповідача у прийнятті митної декларації № 24UA206050004434U6 від 24.04.2024 та коригування митної вартості товару, позивач звернувся з цим позовом до суду, в якому просить визнати протиправними та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA206050/2024/000133 від 24.04.2024 та рішення № UA206050/2023/000020/1 від 24.04.2024 про коригування митної вартості товарів.

При прийнятті рішення суд керується такими правовими нормами:

Відносини, що виникають при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, регулюються нормами Митного кодексу України та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи.

Згідно з частиною першою статті 246 Митного кодексу України (надалі – МК України) метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до частини першої статті 248 коментованого Кодексу (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, на які накладено електронний підпис декларанта або уповноваженої ним особи (частина перша статті 257 МК України).

Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Положеннями статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначено як вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами першою та другою статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно з частиною першої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Частиною четвертою статті 58 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 МК України).

За змістом частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина перша статті 53 МК України).

Згідно з частиною другою статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

В силу вимог частини п`ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Приймаючи рішення в цій справі, суд виходив з  таких мотивів:

З аналізу частин першої та другої статті 53 МК України випливає, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Судом встановлено, що подані декларантом позивача 23.04.2024 до митного оформлення документи: декларації митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактури щодо отримання товару, за назвою і змістом відповідали вимогам пунктів 1-8 частини другої статті 53 МК України.

Так, разом з митною декларацією № 24UA206050004434U6 від 23.04.2024, декларант в інтересах позивача надав митному органу передбачені частиною другою статті 53 МК України документи, які підтверджують митну вартість транспортного засобу: сідловий тягач марки “SCANIA”, модель “R450”, номер кузова – НОМЕР_1 , тип двигуна – дизель, бувший у вжитку, календарний рік виготовлення – 2017, модельний рік виготовлення - 2017 випуску, номерний знак 48-ВНН-5, а саме: Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) 62951 від 21.02.2024; Сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR1 (Movement certificate EUR1) AF 01183733 від 22.02.2024: Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 16.06.2016; Банківський платіжний документ, що стосується товару №35 від 21.03.2024; Калькуляція транспортних витрат №22/04 від 22.04.2024; Зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу товарів № 12/02 від 12.02.2024; Договір про надання послуг митного брокера №13/04/2023 від 13.04.2023; Інший некласифікований документ від 16.06.2016; Інший некласифікований документ від 23.04.2024; Копія митної декларації країни відправлення 24NL21HZ7H23NXSDA8 від 21.02.2024 (а.с. 18-34).

Вищевказані документи підтверджують факт виконання зовнішньоекономічного договору (контракту) купівлі-продажу товару від 12.02.2024 № 12/02 щодо придбання сідлового тягача марки “SCANIA”, модель “R450”, номер кузова – НОМЕР_1 , тип двигуна – дизель, бувший у вжитку, календарний рік виготовлення – 2017, модельний рік виготовлення - 2017 випуску, номерний знак НОМЕР_2 , за ціною 12000,00 Євро.

Зазначені документи містять усі необхідні реквізити сторін: продавця – Фірми “S-Trucks B.V.” (Королівство Нідерланди) та покупця – ФОП ОСОБА_1 , особисті підписи, а також відтиск печаток продавця та покупця. Окрім цього, такі документи містять детальний опис товару, який дає можливість ідентифікувати транспортний засіб та його вартість.

Отже, вказані документи, на переконання суду, є належними документами, що підтверджують вартість придбаного товару та містить всі необхідні реквізити для його ідентифікації, тобто відповідає вимогам частини другої статті 53 МК України.

Однак, як встановлено судом, аналізуючи подані документи під час здійснення митного оформлення товару, представник митного органу дійшов висновку про недостатність таких документів для підтвердження митної вартості товару.

Так, у рішенні про коригування митної вартості товарів за № UA206050/2023/000020/1 від 24.04.2024 відповідач зазначив, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частині другій, третій статті 53 МК України (електронна відповідь декларанта про відсутність можливості надання запитуваних документів).

На електронне повідомлення про необхідність подання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару згідно з частиною другою статті 53 Митного кодексу України, а саме: банківські платіжні документи; висновки про вартісні характеристики, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, декларант надіслав відповідачу повідомлення, в якому зазначив, що додаткові документи надаватися не будуть, просив прийняти рішення раніше десятиденного терміну (а.с. 81).

Щодо викладених у відзиві на позовну заяву доводів представника відповідача про відсутність у платіжному документі № 35 від 21.03.2024 вказівки на інвойс, що на думку представника відповідача необхідно вважати неповнотою документів, то суд вказує на таке.

На виконання Контракту № 12/02 від 12.02.2024 позивач здійснив оплату за товар 21.03.2024 в сумі 12000,00 Євро, що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті № 35 від 21.03.2024 (а.с. 27, 71).

Така платіжна інструкція № 35 від 21.03.2024 містить відомості про розрахунковий рахунок позивача в іноземній валюті – Євро, номери документів, на підставі яких здійснено валютний переказ коштів по SWIFT, суму платежу, призначення платежу: оплата за сідловий тягач на підставі Контракту № 12/02 від 12.02.2024, реквізити отримувача Фірма “S-Trucks B.V.” (Королівство Нідерланди), банківський рахунок: NL51INGB0008457017. Так, зазначені в квитанції про міжбанківський розрахунок від 22.04.2024 відомості відповідають інформації зазначеній в митній декларації та в доданих до митної декларації  Контракті та рахунку-фактурі.

Так, Контракт № 12/02 від 12.02.2024 міститься в графі 44 митної декларації № 24UA206050004434U6 від 23.04.2024, тобто міститься в переліку долучених до митної декларації документів.

Також такий Контракт № 12/02 від 12.02.2024 вказаний в картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA206050/2024/000133 від 24.04.2024 (а.с. 16-17).

Суд звертає увагу на те, що рахунок-фактура (інвойс) № 62951 від 21.02.2024, про відсутність якого йде мова в платіжних інструкціях, є невід`ємною частиною Контракту, що можна встановити без будь-яких додаткових труднощів, зважаючи на дату такого документа, назву товару, ціну, шляхом співставлення їх відомостей.

Таким чином, сукупність вищевказаних документів дає можливість встановити факт оплати позивачем за конкретний товар: сідловий тягач марки “SCANIA”, модель “R450”, номер кузова – НОМЕР_1 , тип двигуна – дизель, бувший у вжитку, календарний рік виготовлення – 2017, модельний рік виготовлення - 2017 випуску, номерний знак 48-ВНН-5.

Також вартість вказаного сідлового тягача марки “SCANIA” - 12000,00 Євро та його ідентифікуючі ознаки: модель “R450”, номер кузова – НОМЕР_1 , тип двигуна – дизель, бувший у вжитку, календарний рік виготовлення – 2017, модельний рік виготовлення - 2017 випуску, номерний знак 48-ВНН-5, зазначені в митній декларації країни відправлення 24NL21HZ7H23NXSDA8 від 21.02.2024 (а.с. 80).

Окрім цього, митний орган не надав доказів того, що на виконання Контракту № 12/02 від 12.02.2024 позивач здійснював ввезення на територію України інші транспортні засоби та подав для підтвердження оплати платіжною інструкцією в іноземній валюті № 35 від 21.03.2024, тобто, що подані позивачем докази щодо вартості товару є неналежними.

Щодо доводів представника митного органу про те, що під час здійснення митного оформлення позивач вказав, як складову митної вартості, транспортні витрати відповідно до документу від 22.04.2023 за №22/04 «Калькуляція вартості транспортних витрат для перевезення сідельного тягача марки “SCANIA”, модель “R450”, номер шасі – НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 », де вказана вартість перевезення даного автомобіля в розмірі 47936,00 грн., однак в такому документі зазначено відомості про розхід палива в автомобілі марки “SCANIA”, модель “R450”, та вартість палива, які не відповідають відомостям, розміщеним в Інтернет ресурсі, то суд виходив з такого.

Так, під час митного оформлення декларант надав митному органу документ № 22/04 від 22.04.2023, що підтверджує вартість транспортних витрат для перевезення сідлового тягача марки “SCANIA”, модель “R450”, номер кузова – НОМЕР_1 , тип двигуна – дизель, бувший у вжитку, календарний рік виготовлення – 2017, модельний рік виготовлення - 2017 випуску, номерний знак НОМЕР_2 , та причепа марки SCHMITZ SCB*S3T 2015 року випуску (а.с. 72). В зазначеному документі зазначено маршрут прямування сідлового тягача марки “SCANIA”: місто Schiedam (Нідерланди) – митний пост Краковець (Україна) – місто Івано-Франківськ.

Пунктом 6 частини другою статті 53 МК України визначено документи, які підтверджують митну вартість товарів, а саме: транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Таким чином документ № 22/04 від 22.04.2023 є транспортним (перевізним) документом, який передбачений пунктом 6 частини другою статті 53 МК України. При цьому, такий документ № 22/04 від 22.04.2023 містить відомості про вартість транспортних витрат для перевезення сідлового тягача марки “SCANIA”, модель “R450”, номер кузова – НОМЕР_1 , тип двигуна – дизель, бувший у вжитку, календарний рік виготовлення – 2017, модельний рік виготовлення - 2017 випуску, номерний знак 48-ВНН-5, а тому відсутня необхідність для подання позивачем митному органу будь-яких інших додаткових транспортних документів.

Щодо розбіжностей у відомостях про розхід палива в автомобілі марки “SCANIA”, модель “R450”, та вартість палива, які розміщеним в Інтернет ресурсі, то суд звертає увагу на те, що сідловий тягач марки “SCANIA”, модель “R450”, прямував не самостійно, а разом з причепом марки SCHMITZ SCB*S3T 2015 року випуску, що очевидно мало вплинути на збільшений розхід палива.

Також в документі № 22/04 від 22.04.2023 зазначено маршрут прямування сідлового тягача марки “SCANIA”: місто Schiedam (Нідерланди) – митний пост Краковець (Україна) – місто Івано-Франківськ, а тому треба  враховувати не лише вартість палива, яка була на той час в Україні – кінцевій точці маршруту, але й принаймні, в Нідерландах – початковій точці маршруту. Однак при зауваженнях з розрахунком щодо митної вартості товару, як вбачається з доводів відповідача, митний орган цих обставин не врахував, а тому суд їх відхиляє.

Що стосується доводів відповідача про те, що документ № 22/04 від 22.04.2023 не є комерційним документом, то варто зазначити, що Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів, та не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи.

Верховний Суд в постанові від 31.05.2019 за результатом розгляду справи № 804/16553/14 зазначив:

“… Надаючи оцінку доводам Митниці щодо невключення до митної вартості витрат на транспортування, суди попередніх інстанцій виходили з того, що надані позивачем під час митного оформлення довідки про транспортні витрати не є первинними документами відповідно до Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність”, а отже не можуть підтверджувати дійсність даної господарської операції.

Однак Суд зазначає, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на  підтвердження витрат на перевезення товарів…

…За таких обставин, враховуючи, що надані позивачем документи судами попередніх інстанцій не досліджувалися у сукупності, довідки про транспортні витрати не взяті до уваги як документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів згідно з частиною другою статті 53 МК України, висновок судів про непідтвердження Товариством витрат на транспортування товару є передчасним…”.

Отже, надані позивачем документи підтверджують факт виконання ФОП ОСОБА_1 та Фірмою “S-Trucks B.V.” (Королівство Нідерланди) зобов`язань щодо придбання та транспортування сідлового тягача марки “SCANIA”, модель “R450”, номер кузова – НОМЕР_1 , тип двигуна – дизель, бувший у вжитку, календарний рік виготовлення – 2017, модельний рік виготовлення - 2017 випуску, номерний знак НОМЕР_2 , що відповідає правовій природі Контракту № 12/02 від 12.02.2024 та реальному характеру його виконання.

Окрім цього, ні на час проведення процедури розмитнення товару, ні на час судового розгляду в цій справі, відповідачем не подано суду доказів недостовірності відомостей щодо ціни товару (вартісних характеристик), зазначених у поданих разом з митною декларацією № 24UA206050004434U6 від 23.04.2024 документах, отриманих в установленому законом порядку.

За змістом частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частини другої коментованої статті Кодексу основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Частиною третьою статті 57 МК України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. Наведене передбачено частиною четвертою статті 57 МК України.

Згідно з частиною п`ятою вказаної статті, у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 Кодексу.

При цьому, відповідно до частини шостої статті 57 МК України, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

За приписами частини першої статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно з частиною другою коментованої статті МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до частини третьої статті 58 МК України у разі, якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Частинами першою-третьою статті 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з частиною п`ятою статті 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

При цьому, відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Як передбачено частиною шостою статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Разом з цим, відповідно до частини сьомої статті 54 МК України у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідно до частини першої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Суд звертає увагу на те, що аналіз вищенаведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим митний орган вправі витребувати лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Такий висновок суду, відповідає правовій позиції в подібних правовідносинах,  викладеній в постанові Верховного Суду від 20.02.2018 у справі № 809/1884/16.

В спірному випадку, позивач надав митному органу всі документи, які передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Частинами 4 і 5 Графи 33 "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" Розділу ІІ "Опис граф Рішення" Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 за № 598 (далі – Правила № 598), регламентовано, що у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Як свідчать зміст графа 33 рішення про коригування митної вартості товару № UA206050/2024/000020/1 від 24.04.2024, в ньому є посилання про визначення митної вартості за резервним методом (стаття 64 Митного кодексу України) та зазначено номер та дату митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів: № 24UA408040002009U4 від 11.03.2024, за якою здійснено митне оформлення подібного (аналогічного) тягача: Сідельний тягач, що використовувався, марки SCANIA, модель- R450, модельний рік випуску- 2016, календарний рік випуску- 2016, дата першої реєстрації- 14.12.2016, призначений для доріг загального користування, ідентифікаційний номер шасі-YS2R4X200G5443632, номер двигуна- NV, робочий об`єм циліндрів двигуна- 12742 CM3, потужність- 331 кВт, тип двигуна- дизельний, кількість місць включаючи водія- 2 колісна формула- 4x2. Виробник «SCANIA», Швеція.

Суд зазначає, що згідно пункту 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідач не надав, ані позивачу, ані суду математичних обрахунків корегування вартості, пояснення щодо зроблених коригувань ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо, з яких суд міг би встановити достовірність скорегованої митної вартості.

Верховний Суд в постанові від 21.12.2018 за результатом розгляду справи № 815/228/17 зазначив:

“… Суд виходить з того, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку…”.

Суд зазначає, що згідно пункту 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Оспорене рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № UA206050/2024/000020/1 від 24.04.2024 не містять обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, окрім посилання на митну декларацію, яка стала джерелом інформації для коригування митної вартості.

Верховний Суд в постанові від 02.07.2020 за результатом розгляду справи № 804/2061/17 зазначив:

“…Між тим, як вбачається з рішення про коригування митної вартості товарів №500060702/2017/000010/1 від 25.02.2017 року, у ньому зазначено лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України.

У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

При цьому Верховний Суд вважає за необхідне зауважити, що розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами, як помилково вважає митний орган…”.

Зрештою, суд вважає, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Однак, контролюючим органом не доведено, що подані позивачем документи не підтверджують митну вартість товару, а також те, що позивач мав надати саме ті документи, які витребувано митним органом (загальна вимога надати документи, визначені частиною третьою статті 53 МК України).

Суд вказує на право декларанта (його уповноваженої особи) визначити митну вартість за основним методом. При визначенні вартості товару особа має надати митному органу необхідні і достатні відомості про митну вартість, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних.

Проте митниця не спростувала належними і допустимим доказами відомості, зафіксовані в документах, наданих митному органу разом з митною декларацією № 24UA206050004434U6 від 23.04.2024.

З урахуванням вказаного, на переконання суду, позивачем подано до митниці належний та достатній пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом.

Правильність визначення позивачем митної вартості відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

Протиправність рішень відповідача, на переконання суду, обґрунтовується наданням декларантом документів, які є достатніми для визначення митної вартості товару за основним методом та в повній мірі підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару.

Підсумовуючи вказане вище, суд дійшов висновку про те, що картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Івано-Франківської митниці № UA206050/2024/000133 від 24.04.2024 та рішення про коригування митної вартості товарів № UA206050/2024/000020/1 від 24.04.2024 з визначенням митної вартості за резервним методом є необґрунтованою. Суд вважає, що у відповідача були документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються. Оцінюючи подані декларантом документи в сукупності митний орган мав можливість встановити дійсну вартість товару, який переміщався через митний кордон України.

Таким чином суд констатує, що картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Івано-Франківської митниці № UA206050/2024/000133 від 24.04.2024 та рішення про коригування митної вартості товарів № UA206050/2024/000020/1 від 24.04.2024 в порушення пунктів 1, 2 і 4 частини другої статті 55 МК України не містить:

- належного обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

- належного обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Таким чином, відповідачем необґрунтовано, в порушення статті 58 МК України, здійснено визначення митної вартості імпортованого позивачем транспортного засобу не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням резервного методу.

Оскільки суд дійшов висновку про те, що картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA206050/2024/000133 від 24.04.2024 та рішення про коригування митної вартості товарів № UA206050/2024/000020/1 від 24.04.2024 прийняті відповідачем за відсутності обґрунтованого сумніву та із порушенням встановлених Митним кодексом України вимог, то позов ФОП ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці належить задовольнити в повному обсязі.

Водночас, суд звертає увагу на те, що в разі отримання відповідачем від компетентних органів Королівства Нідерланди відомостей щодо недостовірності обставин відчуження позивачу продавцем-нерезидентом: Фірмою “S-Trucks B.V.” (Королівство Нідерланди) сідлового тягача марки “SCANIA”, модель “R450”, номер кузова – НОМЕР_1 , тип двигуна – дизель, бувший у вжитку, календарний рік виготовлення – 2017, модельний рік виготовлення - 2017 випуску, на підставі Контракту № 12/02 від 12.02.2024 та рахунку-фактури № 62951 від 21.02.2024, а також отримання продавцем іншої (в тому числі більшої) суми за відчужений вказаний транспортний засіб, Івано-Франківська митниця чи інший компетентний на той час контролюючий орган не позбавлені права визначити позивачу відповідну митну вартість товару та донарахувати обов`язкові платежі, що підлягають сплаті при митному оформленні.

Одночасно суд відзначає, що за змістом вимог частини шостої статті 44 КАС України за введення суду в оману щодо фактичних обставин справи винні особи несуть відповідальність, встановлену законом. Відповідно до частини першої статті 384 Кримінального кодексу України подання суду завідомо недостовірних або підроблених доказів, караються виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.

Відтак, подання в суд завідомо недостовірних або підроблених доказів про митну вартість транспортного засобу, на підставі яких суд встановлює фактичні обставини протиправності картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA206050/2024/000133 від 24.04.2024 та рішення про коригування митної вартості товарів № UA206050/2024/000020/1 від 24.04.2024, має правовим наслідком застосування відповідного виду відповідальності.

Щодо розподілу судових витрат у справі:

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

В підтвердження судових витрат у справі позивачем подано платіжну інструкцію № 341 від 08.07.2024 про сплату судового збору в сумі 3028,00 грн., платіжну інструкцію № 342 від 08.07.2024 про сплату судового збору в сумі 3028,00 грн., платіжну інструкцію № 356 від 24.07.2024 про сплату судового збору в сумі 991,62 грн., тобто разом 7047,62 грн. (а.с. 39, 40, 52).

Також згідно клопотання від 05.11.2024 представник позивача просив суд стягнути з відповідача 20000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно з статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Верховний Суд в постанові від 20.06.2019 в справі № 821/440/17 зазначив, що на підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

У справі "East/WestAllianceLimited" проти України" (заява № 19336/04) Європейський суд із прав людини (надалі по тексту також – Суд), оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazziv. Italy), заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу Суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridisv. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Аналогічні висновки про те, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим, Європейського суду з прав людини зробив також в рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України".

Таким чином суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов`язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями дійсності та співмірності необхідних і достатніх витрат, а також розумності їх розміру.

В спірному випадку  представник позивача на підтвердження понесення ФОП ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу надав суду такі документи: копію договору № 2024/14 від 15.02.2024 про надання професійної правничої допомоги, укладений між адвокатом Дрогомирецьким І.М. та ФОП ОСОБА_1 (а.с. 42-44); ордер на надання правової допомоги серії АТ № 1074118, виданий адвокатом Дрогомирецьким І.М. (а.с. 45); копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ІФ № 001503 від 10.04.2019 (а.с. 41); копію акта приймання-передачі послуг від 12.08.2024 за договором про надання професійної правничої допомоги № 2022/26 від 18.10.2022; платіжну інструкцію № 371 від 12.08.2024 про сплату за послуги за договором про надання професійної правничої допомоги № 2024/14 від 15.02.2024 в сумі 20000,00 грн., отримувач – Дрогомирецький І.М.

Згідно акта приймання-передачі послуг за договором про надання професійної правничої допомоги № 2024/14 від 15.02.2024 адвокатом Дрогомирецьким І.М. надано такі адвокатські послуги: проведення попереднього аналізу справи, у тому числі ознайомлення з матеріалами справи, збір інформації та документів, оформлення доказової бази відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України; підготовка позовної заяви; опрацювання поданого відповідачем відзиву на позов та підготовка відповіді на відзив на позов. Загальна вартість наданих послуг складає 20000 грн. без ПДВ.

Розгляд справи № 300/5540/24 за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості № UA206050/2024/000020/1 від 24.04.2024 та картки відмови в прийнятті митної декларації № UA206050/2024/000133, здійснено за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини другої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справ.

Таким чином, справа № 300/5540/24 відноситься до справ незначної складності, а тому не потребує значних зусиль для підготовки позовної заяви та доказів до неї.

При цьому, суд звертає увагу на те, що Єдиний державний реєстр судових рішень містить велику кількість аналогічних справ за предметом спору адміністративних справ незначної складності, які могли бути використані представником позивача як правові позиції суду під час підготовки позовної заяви та значно спростили процес та час, затрачений на її написання та визначення обсягу необхідних доказів у справі.

Окрім цього, суд зазначає, що зібрані представником позивача та подані суду докази не становили значний обсяг та в своїй основі складалися з тих документів, які були долучені позивачем митному органу в процесі митного оформлення товару.

З огляду викладене, суд дійшов висновку, що розмір понесених витрат позивачем на професійну правничу допомогу у справі № 300/5540/24 є непропорційним до складності справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), а тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 грн., з яких 2500,00 грн. за підготовку позовної заяви та 1500,00 грн. за підготовку відповіді на відзив на позов, що буде розумним за обставин цієї справи.

Також згідно позовної заяви представник позивача просив суд стягнути з відповідача 2740,00 грн. витрат на послуги з перекладу ФОП ОСОБА_4 на замовлення позивача з нідерландської та англійської на українську мову. На підтвердження таких витрат представник позивача надав суду акт виконаних робіт від 05.07.2024 та платіжну інструкцію № 340 від 08.07.2024 на суму 2740,00 грн. (а.с. 37-38).

Верховний Суд в постанові від 31.03.2020 за результатом розгляду справи № 160/7049/19 зазначив:

“…Склад та розмір витрат, пов`язаних із залученням перекладача, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані документи, що свідчать про оплату витрат, пов`язаних із залученням перекладача, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на залучення перекладача, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має з`ясувати, чи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, тощо…”.

З огляду на зміст акту виконаних робіт від 05.07.2024, який долучений до позовної заяви, здійснено переклад з нідерландської на українську мову на суму 2420,00 грн., з англійської мови на українську мову на суму 320,00 грн., всього 2740,00 грн.

Суд вважає, що позивачем доведено обґрунтованість таких витрат та їх пов`язаність з цією справою, а тому відхиляє заперечення відповідача щодо недоведеності таких витрат.

Також такий розмір витрат на послуги з перекладу - 2740,00 грн. є співмірним із складністю справи та виконаними перекладачем роботами, обсягом наданих перекладачем послуг.

За вказаних обставин, документально підтверджені судові витрати на оплату послуг перекладача підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Таким чином, позивачу належить присудити за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 7047,62 грн., судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн. та судові витрати на оплату послуг перекладача в розмірі 2740,00 грн.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, -  

                                                                  ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Івано-Франківської митниці Державної митної служби України № UA206050/2024/000133 від 24.04.2024.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Івано-Франківської митниці Державної митної служби України № UA206050/2024/000020/1 від 24.04.2024.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці Державної митної служби України (код ЄДРПОУ - 43971364, вулиця Чорновола, 159, місто Івано-Франківськ, 76005) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 7047 (сім тисяч сорок сім) гривень 62 копійки, судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень та судові витрати на оплату послуг перекладача в розмірі 2740 (дві тисячі сімсот сорок) гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті  чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 .

Відповідач: Івано-Франківська митниця Державної митної служби України, код ЄДРПОУ – 43971364, вулиця Чорновола, 159, місто Івано-Франківськ, 76005.

        Суддя                                                   /підпис/                                                    Боршовський Т.І.