ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
05.02.08 Справа № 2/200-14/103
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії
головуючого-судді Бонк Т. Б.
суддів Бойко С. М.
Марко Р. І.
за участю представників сторін:
від позивача за первісним позовом -Чумакевич Л. В. -юрисконсульт (довіреність № НЮ-23 від 01.01.2008 р.)
від відповідача за первісним позовом (скаржника) -не з'явився
розглянув апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, с. Княжолука Долинського району Івано-Франківської області № 06/12 від 06.12.2007 р.
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 14.11.2007 р.
у справі № 2/200-14/103
за первісним позовом Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця», м. Львів в особі відокремленого підрозділу Івано-Франківської дирекції залізничних перевезень, м. Івано-Франківськ
до відповідача Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, с. Княжолука Долинського району Івано-Франківської області
про звільнення орендованого складського приміщення загальною площею 144, 9 кв. м., що знаходиться на станції Долина ДТГО «Львівська залізниця»
та за зустрічним позовом Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, с. Княжолука Долинського району Івано-Франківської області
до відповідача Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця», м. Львів в особі відокремленого підрозділу Івано-Франківської дирекції залізничних перевезень, м. Івано-Франківськ
про спонукання відповідача продовжити дію договору оренди від 29.09.2004 р. № 375 на новий термін строком на 1 рік
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 14.11.2007 р. у справі № 2/200-14/103 задоволено первісний позов Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця», м. Львів в особі відокремленого підрозділу Івано-Франківської дирекції залізничних перевезень, м. Івано-Франківськ та зобов'язано СПД-ФО ОСОБА_1. звільнити займане складське приміщення загальною площею 144, 9 кв. м., що знаходиться на станції Долина ДТГО «Львівська залізниця», відмовлено в задоволенні вимог зустрічного позову Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, с. Княжолука Долинського району Івано-Франківської області.
Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що СПД-ФО ОСОБА_1., не звільнивши складське приміщення після закінчення строку дії договору на подачу забирання вагонів, порушив право залізниці на користування та розпорядження її майном.
У своїй апеляційній скарзі СПД-ФО ОСОБА_1. просить скасувати дане рішення, в задоволенні первісного позову відмовити, зустрічний позов задоволити, вважає, що воно є незаконним та таким, що прийняте з неправильним застосуванням норм ст. 759, ч. 1 ст. 777 ЦК України, ч. 3 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна». В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на те, що орендар, який належним чином виконує свої обов'язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк.
Скаржник не забезпечив явки уповноваженого представника у судове засідання, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, що підтверджується наявним у матеріалах даної справи повідомленням про вручення поштового відправлення № 2915335.
У відзиві на апеляційну скаргу Державне територіально-галузеве об'єднання «Львівська залізниця»в особі відокремленого підрозділу Івано-Франківської дирекції залізничних перевезень заперечує доводи, викладені в ній, просить рішення господарського суду Івано-Франківської області залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, мотивуючи свої вимоги тим, що між сторонами у справі не укладався договір оренди державного майна, а тому до спірних правовідносин немає підстав застосовувати положення ЦК України та Закону України «Про оренду державного та комунального майна», оскільки вони регулюються спеціальними нормативно-правовими актами, а саме Статутом залізниць і Правилами обслуговування залізничних під'їзних колій. Крім цього, позивач за первісним позовом зазначає, що дія договору припинена на підставі закінчення терміну дії договору.
Розглянувши наявні матеріали справи, доводи та заперечення, наведені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї, заслухавши пояснення представника позивача за первісним позовом у судовому засіданні, колегія суддів господарського суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з наступних підстав:
Відповідно до ст. 9 Статуту залізниць, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України № 457 від 06.04.1998 р., вантажні операції виконуються як на станційних складах і майданчиках, що перебувають у віданні залізниць (місця загального користування), так і на приколійних складах, майданчиках та в інших пунктах, які належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або надані їм залізницею на підставі договору (місця незагального користування).
Згідно п. 1.8 Правил обслуговування залізничних під'їзних колій, затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 р., відповідно до ст. 9 Статуту залізниць України, для виконання вантажних операцій залізниця може надавати за договором підприємствам у тимчасове користування підвищені колії, склади, майданчики, розташовані біля станційних та інших, що перебувають на балансі залізниці, колій (місця незагального користування).
Як вбачається із матеріалів даної справи, 29.094.2004 р. між СПД-ФО ОСОБА_1. (користувач під'їзної колії) та ДТГО «Львівська залізниця»в особі відокремленого підрозділу Івано-Франківської дирекції залізничних перевезень укладено договір про подачу та забирання вагонів № 375, відповідно до умов якого підприємцю надано в тимчасове користування критий склад площею 144, 9 кв. м., що знаходиться на станції Долина ДТГО «Львівська залізниця», для виконання вантажних операцій.
П. 20 даного договору передбачено, що він укладається терміном на 1 рік. Згідно п. 17 цього договору, внесено зміни та доповнення від 01.09.2005 р. та від 31.12.2005 р., якими продовжено термін дії договору до 31.12.2006 р.
Листом № 417 від 28.11.2006 р. залізниця повідомила СПД-ФО ОСОБА_1. про необхідність звільнити приміщення після закінчення терміну його дії, чим висловила відсутність намірів на продовження дії договору в майбутньому.
Відповідно до змін та доповнень від 28.10.2004 р. до договору на подачу та забирання вагонів № 375 від 29.09.2004 р., п. 16.4 договору доповнили додатковою підставою припинення терміну дії договору -передача складського приміщення в оренду.
Ст. 391 ЦК України передбачає, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Господарський суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що не звільнивши складське приміщення після закінчення строку дії договору, СПД-ФО ОСОБА_1. порушив право залізниці на користування та розпорядження своїм майном.
Згідно ст. 1 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», цей закон регулює організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, їх структурних підрозділів; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.
В даному випадку спірні правовідносини виникли на підставі Статуту залізниць та Правил обслуговування залізничних під'їзних колій, тобто спеціальних нормативно-правових актів, а тому норми ЦК України та Закону України «Про оренду державного та комунального майна»не підлягають застосуванню.
Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Таким чином, враховуючи наведене, а також положення чинного законодавства України, апеляційна інстанція дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду прийняте з врахуванням всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства України, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.
Керуючись ст.ст. 89, 91, 99, 101-105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 14.11.2007 р. у справі № 2/200-14/103 залишити без змін, апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1. -без задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
3. Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.
Головуючий-суддя Бонк Т. Б.
Суддя Бойко С. М.
Суддя Марко Р. І.